Кожанов: Це неправда, що я не хотів повертатись в “Карпати”
В інтерв’ю виданню Фортуна тренер молодіжної команди “левів” пригадав як вперше став гравцем львів’ян, поділився найпам’ятнішим моментом у Лізі Європи, розповів про виклик у збірну України, кар’єру в інших клубах, а також про роботу з молодими гравцями Карпат.
-Денис, Ти народився в шахтарському місті Гірник. Розкажи про місто свого дитинства, а також про своїх батьків та сім’ю?
Місто Гірник є невеличким, в якому проживали в основному сім’ї шахтарів. Саме тут я робив свої перші кроки у футболі. Мій батько – Станіслав Миколайович працював шахтарем, а мама – Любов Іванівна була домогосподаркою. У мене є ще старший брат Владислав.
-На превеликий жаль міста Гірник та Маріуполь зараз окуповані рашистами. У Тебе хтось з родини залишився там жити?
Ні, на разі ніхто у цих містах з моєї сім’ї та родини не проживає.
-У 18 років Ти підписав свій перший професійний контракт з донецьким «Шахтарем». Ти мріяв про «Шахтар» з дитинства?
Так звичайно. Я є уродженцем Донецької області й з дитинства мріяв одягнути футболку гірників і виступати в донецькому «Шахтарі». У 2005 році моя мрія збулася. На обласному юнацькому турнірі мене примітив Ігор Васильович Дибченко, який на той час тренував третю команду «Шахтаря» і запросив в команду. Я підписав свій перший контракт. Також згодом виступав за дубль гірників та другу команду «Шахтаря».
-За час який Ти був на контракті в «Шахтарі» провів лише 1 матч. На той час важко було пробитися в основу донеччан?
Однозначно важко. У «Шахтарі» завжди було багато бразильців, з якими важко було конкурувати. І в основному ставку робили саме на них.
-Під час зимової перерви чемпіонату України 2007/2008 рр. Ти на правах оренди перейшов в «Карпати». Як виник цей варіант?
Наш відомий тренер Валерій Іванович Яремченко який саме тоді очолював «Карпати» зателефонував мені та запропонував спробувати свої сили у команді Прем’єр-ліги. Він сказав, що слідкував за моєю грою і хотів би бачити саме мене в його команді. Звісно, що я погодився.
-Знаю, що жителів Сходу України лякають бандерівцями. Цей страх – результат десятиліть цілеспрямованої пропаганди, яка використовувала міфи для розколу нашої країни. У Тебе не було ніяких страхів перед переїздом до Львова?
Та ні у мене ніякого страху перед переїздом до Львова не було. І це чиста правда. Тим більше що у «Карпати» я переходив разом з Ігорем Ощипком з яким разом виступали за дублерів «Шахтаря». Коли я приїхав до Львова то був приємно вражений як мене гарно зустріли. Я навіть не знаю звідки беруться такі міфи, про неприязнь жителів Сходу до мешканців Заходу України.
-А як Твої батьки поставилися до Твого вояжу до міста Лева?
Звісно, що відстань від Маріуполя до Львова чимала – понад 1200 км. Але я прийняв для себе таке рішення і мої батьки не заперечували. Мало того, вони підтримали моє бажання виступати у Львові й спробувати свої сили в галицькій команді.
-«Карпати» володіли 40 % економічних прав на Тебе, а 60% – залишалися у «Шахтаря». Ти не знаєш чому Петро Димінський не викупив повністю Твій контракт?
Я не знав усіх нюансів по моєму контракту, тому що розмова йшла на рівні президентів команд. І які точно домовленості між ними були я також не знав, тому що мені ніхто нічого не говорив. Знаю лише, що коли моя оренда в «Карпатах» закінчилася то «Шахтар» викупив тих 40 % економічних прав і вже повноцінно володів моїм контрактом.
-У сезоні 2009/2010 рр. «Карпати» під орудою Олега Кононова посіли 5 місце в чемпіонаті Прем’єр-ліги України й вперше за 11 років отримали право зіграти у єврокубках. У кваліфікації Ліги Європи «Карпати» впевнено пройшли ісландський «Рейк’явік» та грузинський «Зестафоні» і вийшли у плей-офф Ліги Європи, де їх суперником став відомий стамбульський «Галатасарай», який тренував зірка світового футболу Франк Райкаард, а у складі суперника виступали такі відомі світові гравці як Гарі К’юєлл, Арда Туран, Мілан Барош та інші. Чи вірили гравці в те що їм під силу пройти «Галатасарай” і що найбільше вразило Тебе з матчів у Стамбулі та Львові?
«Карпатам» дійсно випав зірковий суперник, але все склалося для нас якнайкраще, не без долі якогось везіння. У матчі в Стамбулі ми першими забили два м’ячі й могли ще забивати, однак туркам вдалося зрівняти рахунок і у підсумку ми зіграли внічию – 2:2. А матч у Львові був взагалі неймовірним. До 90 хв на табло світилися нулі. А на першій доданій хвилині турки відкривають рахунок. Однак через дві хвилини ми зрівнюємо рахунок, завдяки голу Артема Федецького – 1:1. Це був фантастичний матч. Найбільше емоцій в мене було з матчу в Стамбулі. Там була шалена підтримка турецьких вболівальників своєї команди. Коли ми заходили в підтрибунне приміщення то нас закривали щитами, бо в нас летіли пляшки та інший мотлох. Ми знали що в Стамбулі буде дуже важкий матч і тому ми добре налаштувалися й успішно зіграли.
-Чи винагородив президент «Карпат» Петро Димінський футболістів за вихід у груповий етап Ліги Європи сезону 2010/2011 рр.?
Так премію гравці отримали, але яку я вже і не пригадую.
-Успішна гра «Карпат» у плей-офі Ліги Європи проти «Галатасараю» кардинально погіршила справа про договірний матч львів’ян з харківським «Металістом» у чемпіонаті України, який харків’яни виграли з рахунком – 4:0. Контрольно-Дисциплінарний Комітет Федерації футболу України на підставі власного розслідування винесло рішення за яким «Металіст» та «Карпати» позбавляють 9 залікових очок в поточному чемпіонаті України. А 19 гравців «Карпат» отримали штрафи, серед яких лідери команди – Артем Федецький, Ігор Ощипко, Ігор Худоб’як та Денис Кожанов. На яку суму Ти був оштрафований?
Усі гравці команди, які брали участь у цьому матчі, в тому числі і я отримали штраф у розмірі 10 тисяч доларів США. Ця ситуація негативно вплинула на гравців команди. А що стосується самої гри між «Металістом та «Карпатами» то я виходив на поле, не знаючи що цей матч договірний. Про це я дізнався лише через рік. Я провів на полі 57 хвилин і був замінений при рахунку 0:3 на користь «Металіста». Після гри наш тренер Валерій Яремченко як завжди зробив повний аналіз поєдинку та вказав на помилки, які гравці допустили під час матчу.
-Штраф гравці платили з власної кишені чи львівський клуб заплатив?
Звісно, що самі, і це було не дуже приємно.
-У складі «Карпат» Ти виступав у груповому етапі Ліги Європи сезону 2010/2011 рр. проти таких відомих європейських команд як – «Галатасарай» Стамбул, «Борусія» Дортмунд, «Севілья» Іспанія та «ПСЖ» Франція. Гра проти якої команди Тобі запам’яталася найкраще і хто з гравців цих команд справив на Тебе найбільше враження?
«Карпати» потрапили у групу «смерті», де нашими суперниками були команди з ТОП-європейських чемпіонатів. Найбільше враження на мене справила гра іспанської «Севільї», в якій усі гравці були індивідуально дуже сильними.
-А які в Тебе залишилися спогади про стартовий матч групового етапу Ліги Європи проти «Борусії» Дортмунд, в якому львів’яни поступилися з рахунком – 3:4?
Незважаючи на поразку, цей матч був феєричним. І цілком закономірно що саме ця гра була визнана найкращою у першому турі. Спершу ми поступалися – 0:2. Але завдяки голам Олега Голодюка і Михайла Кополовця ми відновили рівновагу – 2:2. Мій гол вивів «Карпати» вперед – 3:2. Однак, дортмундці зусиллями Лукаса Барріуса зрівнюють рахунок. І лише на другій компенсованій хвилині Маріо Гьотце приносить своїй команді перемогу – 3:4.
-Твій гол у ворота дортмундської «Борусії» та вдала гра у складі «Карпат» у Лізі Європи не залишилися непоміченою і Ти отримаєш виклик у національну команду України разом з Артемом Федецьким, Ігорем Ощипком та Ігорем Худоб’яком. Хто запросив вас у збірну і як вас зустріли у штабі національної збірної України?
На той час збірну очолював легендарний український футболіст та тренер Олег Володимирович Блохін, який запросив мене і моїх одноклубників в національну команду. Атмосфера в команді була на найвищому рівні. Нас зустріли дуже привітно. А особисто для мене виклик у національну збірну був несподіваним.
-У складі національної команди України Ти провів 4 матчі. Проти яких збірних Ти виступав і який матч з цих чотирьох Ти провів найкраще?
Я виходив на поле у матчах проти збірних Польщі, Узбекистану, Франції та Чилі. В усіх матчах на мою думку зіграв на своєму рівні, тому якийсь із цих матчів мені важко виділити.
-У сезоні 2009/2010 рр. Ти став найкращим асистентом УПЛ повторивши рекорд чемпіонату України сезону 2000/2001 рр. встановлений Валентином Белькевичем. А хто найчастіше з гравців «Карпат» забивав м’ячі з Твоїх передач?
Найчастіше забивали наші нападники – Сергій Кузнєцов та Вільям Роша Батіста. Саме завдяки їх забитим голам нам вдалося замкнути чільну п’ятірку кращих команд цього сезону.
-Після закінчення терміну оренди наприкінці червня 2011 року керівництво «Шахтаря» і «Карпат» не змогли дійти згоди щодо викупу львів’янами усіх прав на Тебе і на початку липня Ти став гравцем «Іллічівця». У пресі тоді писали що Ти сам виявив бажання перейти до приазовців. Все вірно?
Це не зовсім так. Перед закінченням моєї оренди в «Карпатах», донецький «Шахтар» захотів, щоб я поїхав з ними на збори. «Карпати» категорично було проти цієї поїздки. І тому коли моя оренда закінчилася в «Карпатах» то «Шахтар» викупив цих 40% прав на мене. І згодом я підписав з «Шахтарем» новий контракт на 5 років. Однак через те, що я не пройшов збори з донецькою командою то мене віддали в оренду в «Іллічівець».
– У Маріуполі головним тренером тоді був Микола Петрович Павлов. Чув що це дуже вимогливий в плані дисципліни тренер?
Так, у Миколи Петровича дисципліна була в пріоритеті. Його збори були дуже важкі. Але він сильно мотивує. Він знає як треба працювати з молодими футболістами. Його дуже поважали, але й одночасно побоювалися в доброму сенсі цього слова. Наприклад тест Купера він давав лише на зимових зборах, а я пройшов з ним тільки літні збори. Взагалі мені пощастило що за всю свою 19-річну професійну кар’єру футболіста я жодного разу не бігав тест Купера.
-На початку 2013 року Ти перейшов у ПФК «Севастополь» у складі якого в тому ж сезоні виграв I лігу. Тобі було комфортно виступати у новій для Тебе команді?
Саме так. В цій команді було багато гравців, багатьох з яких я знав, а з деякими навіть грав. І головний тренер севастопольської команди Олег Кононов, під орудою якого я виступав у «Карпатах» запросив мене у команду. Також у мене був варіант повернутися у «Карпати». І головне, що в «Шахтарі» були не проти. Все йшло до того що я знову буду у «Карпатах». Але дзвінок Олега Кононова перевернув все з ніг на голову. Він сказав мені, що чекає мене в команді. Я поспілкувався зі своїм агентом і виїхав у Севастополь.
-Влітку 2014 року після зняття «Севастополя» з чемпіонату Ти повернувся в «Шахтар». Як Твоя сім’я пережила кримські події 2014 року і чи вчасно вдалося виїхати вам з Криму?
Я пригадую, як команда їхала на виїзну гру проти «Дніпра». Я повідомив керівництво команди що поїду власною машиною і вивезу сім’ю до Харкова. Там я посадив дружину та дочку на поїзд до Львова, а сам приїхав на гру в Дніпро. Але ми вже всі розуміли що команди скоро не буде. Тим більше що нам шість місяців не виплачували зарплату. Свій кінцевий матч я провів у «Луцьку, проти «Волині» і вирішив на домашній матч з «Говерлою» не їхати в Севастополь. А що стосується подій у Криму то надивився всякого – як роз’їжджають по місту танки, як люди ходять з автоматами. На виїзді з Криму встановили блокпости, а на дахах сиділи снайпери. Було ніяково та тривожно, бо раніше таке бачив лише у бойовиках.
-Наприкінці липня Ти підписав повноцінний контракт з «Карпатами» при, тому що Ти був на контракті в «Шахтарі». Як вдалося домовитися з «гірниками»?
Так дійсно, на той момент я мав чинний контракт з «Шахтарем». Я приїхав у Київ і ми все узгодили. Я розірвав угоду з донецькою командою та підписав контракт з «Карпатами», які тренував молодий, але амбітний тренер Ігор Йовічевіч.
-На початку травня 2016 року Ти залишив «Карпати» і через місяць став гравцем молдавської «Дачії». Однак на початку липня за обопільною згодою сторін, Ти залишив кишинівську команду. Чому не склалося з «Дачією»?
У той час в складі «Дачії» виступав ексгравець «Карпат» Максим Фещук, через якого я і потрапив у кишинівську команду. Скажу так, що у «Дачії» все робилося для того, щоб команда грала в єврокубках. Однак вже на старті турніру ми двічі зіграли внічию з азербайджанським «Кяпазом» – 0:0 і 1:1 та вилетіли з єврокубків. А виступати в чемпіонаті Молдови мені було не цікаво і тому прийняв рішення покинути «Дачію».
-З Кишинева Ти повернувся до «Маріуполя», а згодом несподівано перейшов у «Верес». Розкажи про це.
По дорозі з Кишинева до Львова мені зателефонував мій агент і розповів, що є непоганий варіант перейти в ФК «Маріуполь». Я поспілкувався з Олександром Володимировичем Севідовим, який в той час прийняв маріупольську команду і підписав контракт. Проте, я хотів бути ближче до своєї сім’ї, яка проживала у Львові. Донька йшла у перший клас і я прагнув бути біля неї. Олександр Севідов не хотів мене відпускати з команди, але після нашої з ним розмови все ж погодився. І я на правах вільного агента перейшов у «Верес».
-Після шести місяців у «Вересі» Ти несподівано перейшов у луцьку «Волинь». Чому не склалося з «Вересом»?
У «Верес» мене запрошував Юрій Миколайович Вірт, який тоді тренував рівненську команду. Не зрозуміло з яких причин його звільнили та прийшов новий тренер і я вирішив покинути команду. А зустріч з головним тренером луцької «Волині» Андрієм Богдановичем Тлумаком дозволила прийняти правильне рішення і так я став гравцем «Волині».
-19 липня 2019 року в товариському матчі між командами «Волинь» – «ФК «Львів» суддя в полі призначив пенальті у ворота львів’ян. Чи правда, що при рахунку 1:2 на користь містян Ти навмисно не реалізував 11-метровий удар, підтримавши гравців обох команд, які були не згодні з рішенням арбітра у полі?
Так це правда. Пенальті, який призначив арбітр був сумнівним і щоб не нагнітати ситуацію і спокійно дограти цей матч було прийнято командне рішення не забивати 11-метровий удар. До речі, цей матч так і закінчився перемогою львів’ян.
-У сезоні 2019/2020 рр. Ти з 18 голами став найкращим бомбардиром чемпіонату України серед команд I ліги. Кому з гравців з луцької команди завдячуєш такою результативністю?
Когось виділити з гравців мені важко. Ми були сильні як команда і скоріше за все завдячую гравцям усієї команди, які постаралися, щоб я спромігся забити таку кількість м’ячів. Так що це в першу чергу заслуга гравців команди, а вже потім моя.
-В середині серпня 2020 року Ти підписав контракт з клубом Прем’єр-ліги – ужгородським «Минаєм». Хто запросив Тебе в команду?
Я вів перемовини зі спортивним директором ФК «Минай» Михайлом Кополовцем, якого я дуже добре знав і з яким у свій час виступав за львівські «Карпати». Ми з ним поговорили і я став гравцем ужгородського «Минаю».
-У 2021 році Ти втретє повернувся до Львова, однак вперше у команду другої ліги – «Карпати». Чому обрав саме львівські «Карпати»?
Знову ж таки я пішов на цікавий проєкт. Андрій Богданович Тлумак, який саме очолив ті відроджені «Карпати» запросив мене на зустріч, де був присутній і президент львівської команди, який зазначив у розмові, що з часом команда має виступати в Прем’єр-лізі України та хотів би бачити мене в «Карпатах». І я дав свою згоду.
-Ти допоміг «Карпатам» стати друголіговим чемпіоном України, підвищитися у класі до I ліги й став найкращим бомбардиром львів’ян. Кому на цей раз завдячуєш своїм бомбардирським хистом?
Саме у луцькій «Волині» та львівських «Карпатах» які очолював Андрій Тлумак я розкрився як бомбардир. Андрій Богданович знав мої найкращі якості та саме при ньому я став забивати. І заодно гравцям цих команд, які робили ставку на мій бомбардирський хист.
-У 2023 році Ти завершив професійну кар’єру футболіста і з початку сезону 2023/2024 рр. став асистентом старшого тренера «Карпати»-2 Львів Романа Гнатіва. Ти вирішив зосередитися на роботі у тренерському штабі львів’ян?
На той час мені йшов 37-й рік і треба вже було задумуватися про подальше життя. І коли від керівництва «Карпат» поступила така пропозиція я без вагань погодився.
– Денис, а як Ти познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою?
Ми випадково зустрілися під час мого першого вояжу до Львова. Почали спілкуватися, а згодом вирішили одружитися.
-На вашому весіллі дружбою був одноклубник по «Карпатах» Олег Голодюк. А хто ще з футболістів чи тренерів був на Твоєму весіллі?
Усі гравці та тренери львівських «Карпат» були на нашому весіллі, крім медичного персоналу команди. Річ у тім, що на наступний день після весілля гравці та тренерський штаб ФК «Карпати» в повному складі вилітали літаком на тренувальні збори в Австрію, а медичний персонал у день весілля виїхав автобусом.
-Разом з дружиною Ольгою виховуєте 15-річну доньку Каріну. Де навчається і чим захоплюється Каріна?
Донька Каріна навчається в одній із львівських шкіл, а захоплюється спортивними танцями. Їй це дуже подобається і вона неодноразово вже була переможницею та призеркою різноманітних турнірів зі спортивних танців. Ми з дружиною в цьому її підтримуємо.
-Як Тобі живеться у Львові та які місця відпочинку сім’ї Кожанових є найулюбленішими?
Ми дуже любимо відпочивати та ходити по львівських парках, милуватись гарною природою.
-За свою 19-річну кар’єру футболіста Ти тренувався під орудою багатьох відомих тренерів таких як – Валерій Яремченко, Олександр Іщенко, Олег Кононов, Олег Блохін, Мирон Маркевич, Ігор Йовічевіч, Ігор Леонов, Микола Павлов, Олександр Севидов, Олександр Бабич, Василь Кобін, Андрій Тлумак. Ти використовуєш у своїй тренерській методиці щось з їх великого тренерського досвіду?
Звісно, що від кожного з цих тренерів я взяв щось найкраще і тепер використовую у своїй тренерській кар’єрі. І я кожному із цих тренерів щиро вдячний що у свій час повірили в мене, а також за те, що у своїй футбольній долі грав під орудою таких відомих тренерів.
-Футболісти-куми явище розповсюджене в українському футболі. У Тебе є кум-футболіст?
Хрещеним батьком моєї доньки є відомий український футболіст, з яким ми разом виступали у львівських «Карпатах» та національній збірній України Ігор Ощипко. А я є хрещеним батьком у його доньки.
-На даний час Ти є тренером ФК «Карпати»-U-21, з яким свого часу виступав за львів’ян. А як Тобі тренується з Олегом Голодюком?
Мені дуже комфортно працювати зі старшим тренером ФК «Карпати»-U-21 Олегом Голодюком. У нас є нормальні робочі моменти, які ми втілюємо у тренувальний процес молодіжної команди «Карпати».
-Ти провів два сезони за аматорську команду «Січ» Добряни й допоміг їм спершу з третьої ліги чемпіонату Львівщини підвищитися в другу, а цьогоріч з другої ліги в першу. Хто Тебе запросив у команду і як Ти почуваєш себе в Добрянах?
Це досить цікава історія. Під час мого інтерв’ю подкасту «Брутальний футбол» один із ведучих програми Северин Стецюк запитав мене, чого мені не вистачає після закінчення моєї кар’єри футболіста. Я відповів – емоцій. І Тоді він сказав, що емоції я можу знайти в добрянській «Січі». І я спробував. Мені це до вподоби і я дякую за запрошення Северину Стецюку. Почуваю себе в команді дуже добре.
-Добрянські вболівальники пишаються що у їх команді грає такий відомий український футболіст як Денис Кожанов. З якими думками та настроєм Ти їдеш на матчі за участю добрянської «Січі»?
Тільки з позитивними думками та гарним настроєм. В «Січі» зібрався дуже гарний колектив, які прагнуть перемагати й де поряд з молодими гравцями є Валерій Болденков та Василь Лойко, які мають досвід виступу в професійних командах. Так щоб приїхати й побігати у своє задоволення не вийде. На полі треба викладатися на усі 100 %. Бо я бачу, як хлопці хочуть прогресувати та боротися за чемпіонство. Інакше не може бути, якщо хочеш чогось досягти. А професійний тренерський штаб на чолі з легендарним українським воротарем, майстром спорту України Богданом Стронціцьким тільки нам в цьому сприяє. Футболісти «Січі» живуть футболом. Що ж стосується добрянських вболівальників та вболівальниць то вони дуже багато роблять для популяризації футболу в Добрянах. Однозначно, що мені приємно грати в такій команді.
