Вантух: “Завдання від керівництва – топ-6, але ми хочемо більшого”

Захисник львівського клубу у великому інтерв’ю Tribuna.com, розповів про старт чемпіонату, завдання на сезон, мотиваційні промови Бабогла, легіонерів команди та збірну України.

«Заклики вболівальників будуть вмотивувати нас і тримати в тонусі для того, щоб здобувати перемоги»

– У «Карпат» вийшов чудовий старт сезону. Які його передумови?

– Насамперед у нас зібрався гарний колектив і гарний тренерський штаб. Нам цікаво працювати один з одним. І це, напевно, виливається в результат. Старт сезону, звичайно, був дуже крутий. Ми виграли декілька стартових матчів, але, як бачимо, зараз втратили очки, де планували цього не робити.
Реклама

Оскільки з кожною грою апетити ростуть, хотілося б продовжувати перемагати в тому ж дусі, але трапилось, як трапилось.

– Як вам загалом рівень цього чемпіонату?

– Можливо, рівень падає порівняно з Європою, правильно? Європа просто зробила декілька кроків вперед. Там справді гра на дуже високому рівні. А через певні обставини футбол в Україні, можливо, трохи зупинився в розвитку.

Але сам наш внутрішній чемпіонат достатньо конкурентний. Не можу сказати, що легко і є такі команди, з якими граєш на одній нозі. Такого немає. З кожним суперником по-своєму важко. І за останні декілька років в нас з’явилися нові амбітні клуби, які ставлять перед собою завдання і які розвиваються.

Я бачу перспективу в українському футболі. Головне, щоб, дай боже, закінчилась війна – і український футбол буде зростати. Я впевнений.

– Фанати після матчу з «Вересом» скандували гравцям: «Нам потрібні єврокубки». Чи сходяться завдання клубу з амбіціями вболівальників?

– Ви наше завдання знаєте, адже керівництво публічно сказало – це потрапляння в топ-6. Але, звичайно, ми прагнемо більшого, хочемо перемагати в кожній наступній грі. Коли виграєш, то бачиш, що підіймаєшся в турнірній таблиці і що ти конкурентоздатний. Звичайно, ми б хотіли боротися за вищі місця.

Але сезон довгий, а це тільки його початок. Старт видався непоганим, попри останні матчі. Все одно ми на досить високих місцях і продовжуємо конкурувати з лідерами чемпіонату. Тому такі заклики вболівальників будуть вмотивувати нас і тримати в тонусі, щоб здобувати перемоги і підійматися у турнірній таблиці.

– На стадіоні «Україна» дуже топова атмосфера і на матчі «Карпат» ходить багато вболівальників. Як вам грати з такою підтримкою?

– Атмосфера у Львові справді гарна, тому що ходить велика кількість людей, як на теперішній час. Я вже звик, що останні декілька років ми граємо при порожніх трибунах, а тут справді багато вболівальників, які впродовж всього матчу підтримують, співають і заводять команду.
Реклама

Для нашої команди великий плюс грати вдома. Грати при своїх вболівальниках – це гарно і класно. По-друге, як я вже казав, це мотивує. Коли приходить стільки людей, ти не можеш виходити і грати абияк. Ти стараєшся в кожному епізоді і віддаєш всі сили. Мені подобається.

Можу відзначити, що справді Львів любить футбол. Дуже багато людей зустрічаю на вулиці, які завжди щось намагаються сказати, підтримати, десь похвалити, щось запитати. Це прикольно. Відчуваю відповідальність перед людьми, що представляю таке місто і таких вболівальників.

«Бабогло – один з найкращих капітанів. Його промови перед грою – це дуже потужно»

– У «Карпатах» є досвідчений кістяк команди – Бабогло, Чачуа і Мірошніченко. Але вони не дають інтерв’ю. Можете розповісти, які вони в колективі?

– Мені було надзвичайно легко адаптуватися в команді. Не знаю, чи це пов’язано з моїм віком. Чи це, можливо, справді хлопці так приймають легко. Плюс я з Бабогло, Мірошніченком і Стецьковим разом грав в «Олександрії» десь півтора року.

Коли ми були в «Олександрії», Боб ще був молодим. Я цього не помічав. А зараз, коли прийшов в «Карпати», а він капітан команди, можу сказати, що він один з найкращих капітанів. Його промови перед грою, те, як він тримає всіх в тонусі, як він вміє підібрати слова – це дуже потужно.

Він також капітан поза полем. Є багато організаційних питань в команді і не всі хочуть ними займатись. А Боб це робить дуже відповідально. Думаю, жодна людина на базі чи жодна людина в клубі не залишається непоміченою, коли в неї якесь свято. Кожен отримує якийсь свій подаруночок і свою хвилинку уваги.

Справді намагаємось бути однією великою командою разом з працівниками бази та клубу. І в тому дуже велика заслуга капітана. Він багато часу приділяє тому, щоб тримати команду дружньою і в тонусі, і щоб люди навколо теж відчували, що ми одна родина.

Чачуа і Міроха – це в першу чергу досвід. Вони тримають свій рівень і не опускають планку. Це важливо. А найважливіше, напевно, як вони віддаються на полі. Якщо не помиляюсь, Чачуа зіграв майже всі ігри від дзвінка до дзвінка. Він дає великий обсяг роботи. Тому всі ці хлопці – дуже важлива частина команди.
Реклама

– Якщо не секрет, яка промова Владислава вам найбільше запам’яталась?

– Він завжди говорить не банально, тому не можу запам’ятати, але завжди аж до мурах. Плюс тембр голосу, його подача. В нас ще є перекладач, який паралельно швиденько все перекладає і теж додає емоцій. Справді гарно – і це мотивує.

Наш такий впевнений старт і наша зарядженість передається від капітана, який перед грою, під час гри, після першого тайму постійно шукає слова і тримає всіх в тонусі.

– Називаєте Владислава Боб?

– Це я так кажу. Не помічав, як називають інші хлопці. Я просто з ним знайомий ще з «Олександрії» і з того моменту почав казати Боб. Ми ж знайомі з молодого віку, разом грали і за збірну України U-21. Вже після він почав виступати за збірну Молдови. І тепер гляньте, проти яких команд він грав.
«Мені дуже подобається організація в нашій команді. Дисципліна на високому рівні – все чітко»

– Який внесок легіонерів в успішний старт «Карпат»?

– Наші легіонери принесли в команду певну якість. Їхня школа і ментальність на досить гарному рівні. Вони приїжджають, умовно, з Сегунди в українську прем’єр-лігу, але не забуваємо, що Сегунда – це теж дуже достойний рівень. І це кваліфіковані гравці.

Наприклад, я маю свій набір якостей, а умовний Моха доповнює чимось своїм. Наприклад, читання гри, контроль м’яча, передачі. Дуже якісні гравці.

Якщо говорити про комунікацію з легіонерами, то більшість українців знають англійську. Хтось знає її дуже добре, хтось може двома-трьома словами перекинутись. Плюс постійно в команді знаходиться перекладач, тому проблем з комунікацією взагалі немає.

Коли є позитивний результат, тоді дуже легко все вдається: і комунікація, і ми всі дружні, і все добре. От зараз в нас, наприклад, невдалий результат з «Вересом». Подивимось, як ми відреагуємо. Сподіваюсь, все буде в плюс в тому плані, що ми станемо краще. Наразі все добре.

– Деякі з ваших легіонерів пройшли школу «Реала» та «Барселони». Це відчувається?

– Розкажу на прикладі Мохи. Мені подобається такий гравець. В нього видно школу футболіста, як він думає на футбольному полі, його відкривання, його робота з м’ячем. Чи Чебер – одне задоволення, як він працює з м’ячем.

Тому іспанська школа – це зараз, напевно, номер один у світі. Це показують результати збірної Іспанії. А хлопці, які доповнили нашу команду, приносять дуже багато користі. Плюс у нас іспанський тренерський штаб, тому для них легка адаптація і легко зрозуміти вимоги тренера.

– Як вам працювати з тренерським штабом, де головний тренер та чимало його помічників – іспанці?

– Мені дуже подобається організація в команді. Дисципліна на високому рівні – все чітко. Тренери мають свій план і вони його дотримуються.

Не завжди гравцям щось подобається, правильно? Але вони гнуть свою лінію – і ми виконуємо всі їхні побажання. Як бачите – є певний прогрес. Час покаже, чи ми рухаємось в правильному напрямку чи ні. Але зараз всі задоволені. Робота приносить позитив, тому все добре.

«Наслуханий, що президент «Карпат» – дуже скромна людина. Якби навіть зараз він був на базі, ви б не зрозуміли, що це він»

– Ще коли «Карпати» з Маркевичем вийшли в УПЛ писала, що в команди є все, щоб досягти успіху. Здається, в цьому сезоні якраз пазл складається?

– Насправді це дуже важка робота. Не працює так, що в тебе є, умовно, певні фінанси – і все, завтра в тебе вже третє, друге чи перше місце. Умовне «Динамо» – це багаторічний чемпіон країни. Щоб це зламати, «Шахтарю» довелося будувати команду дуже багато років з приходом нового президента. І зараз, як бачимо, «Шахтар» здобув таку велич.

Візьмемо приклад «Полісся». Вони вже декілька років вкладають великі кошти, і за цей час найкращий їхній результат – теж тільки третє місце. Це теж круто.

Я був у «Зорі», коли ми займали третє місце. Повірте, там навіть близько не було таких умов, як тут. Але певним чином зібрався такий колектив, ми відчули смак перемог і все у нас вийшло.

Нема одного рецепту, якого ти дотримаєшся і обов’язково здобудеш позитивний результат. Що можу сказати про наш клуб? Я вражений нашою базою – тут є все необхідне і нічого лишнього. Тут немає якихось вау-віпівських умов, але є все, що потрібно.

Дуже гарна, європейська, нова, сучасна база, яка побудована насправді для того, щоб ти тут працював із задоволенням. А також можна було відпочити після тренування, відновитися і попрацювати. Повірте, більшість українських клубів навіть близько не мають таких умов. Тут все на високому рівні.

Якось я комусь розповідав, що тут так гарно, така база, такі гарні умови, а мені кажуть: «Щастя любить тишу». Але я цим не хвалився. Просто хотів підкреслити, що в нас гарні умови, щоб ми працювали і розвивалися. Тому, як ви кажете: і місто футбольне, і люди ходять, і зараз зібрався непоганий колектив, і ми справді повинні працювати на всі 100%. І в нас є шанси здобувати гарні результати, тому надіємось і працюємо.

– Президент клубу Володимир Матківський не публічний. Як часто команда його бачить чи комунікує з ним?

– Не знайомий з президентом, ніколи не бачились. Тільки наслуханий, що він – дуже скромна людина. Якби навіть зараз він був на базі, ви б не зрозуміли, що це він. Так мені говорять. Розповідали, що бувало, що він приїжджав – і навіть ніхто не знав, що він тут. Звичайно, було б цікаво познайомитись і щоб він приїхав до команди. Але, думаю, якщо буде необхідно, він це зробить. А наразі ми не знайомі.

– Бачила генерального директора Андрія Русола на матчі і на базі. Всі питання вирішуються з ним?

– Дуже гарна комунікація йде між колективом, тренерським штабом і керівництвом. Все дуже чітко, немає ніяких уникань один одного. Так само вони до нас доносять будь-які побажання, завдання чи будь-що.

«У мене була випадкова зустріч з Мальдерою у центрі Львова»

– Один з вболівальників «Карпат» прямо запитав Андреа Мальдеру, чому тренер не викликав гравців команди у збірну. Бачили відео?

– Я дивився онлайн-трансляцію пресконференції і бачив цей момент. Можу сказати, що таке бажання більшості наших вболівальників, щоб гравці «Карпат» потрапляли в національну збірну. Від себе скажу, якщо ми продовжимо демонструвати рівень футболу, який показали за останніх два місяці, то виклик будь-кого з нас – питання часу.
Реклама

У нього було питання, чому викликають багато динамівців чи ще когось, але ж ми повинні розуміти, що «Динамо» кожного року демонструє рівень футболу в Україні. Вони майже завжди займають призові місця і виступають в єврокубках. Тому очевидно, що багато гравців з такого клубу, як «Динамо», їздять у збірну.

Спочатку ти працюєш на своє ім’я, а потім ім’я працює на тебе. Це правильно. Це вже певний рівень футболістів, які заслужили до себе таку увагу. Зараз «Динамо», можливо, переживає важкі часи, але все одно це футболісти, які заслуговують уваги.

Ще раз повторюсь. Я впевнений, що будь-який український гравець «Карпат», який виступає на гарному рівні, отримає шанс.

– Ви зараз найближче до збірної, адже потрапили у резервний список. Чи спілкувався з вами хтось зі штабу збірної?

– Так, я знав ще, напевно, за тиждень, що я в розширеному списку. Але впевнений, що в розширеному списку був і Ян Костенко, і Назарій Русин. А потім, за день до виклику, я вже знав, що не потрапив в основну обойму, а перебуваю у резервному списку.

Але все одно, як я казав, дивився онлайн-трансляцію з надією, що, можливо, щось змінилось. Ну, є як є. Я взагалі не розчарований. Приємно, що на мене звернули увагу. Впевнений, що тренерський штаб збірної і далі буде моніторити нашу команду та кожного гравця.В них вже є певна думка про нас. Далі справа за нами – треба продовжувати в тому ж дусі і тільки додавати.

Здивувало, що в список збірної не потрапили, наприклад, Ян і Назарій. Справді, на старті сезону ми демонстрували атакуючий футбол, достатньо багато голів забивали. Декілька матчів були домінуючі, ми створювали велику кількість моментів. І, ви знаєте, в цей момент, коли гравці на такому піднесенні, це треба використовувати. Тому я надіявся побачити хлопців там.

– Мальдера живе у Львові, буває на матчах УПЛ і зараз відкритий до пошуку гравців. Чи вдавалося з ним поспілкуватися?

– У мене була з ним випадкова зустріч у центрі Львова. І ми так поглядами зустрілись. Він затримав погляд і я, звичайно, ж його впізнав. Не можу сказати, що мені забракло сміливості. Просто не очікував такої зустрічі, тому не привітався з ним. Можливо, потрібно було це зробити. Ми з ним не були знайомі.

«Русин використав свій шанс, а я так і не зіграв за «Динамо»

– Розкажіть про ваш броманс з Назарієм Русиним.

– Наша дружба почалась з дитинства. Він з Новояворівська, а я з Самбірщини. Ми прийшли в одну академію в 11 років, якщо не помиляюся. Дуже непогано виступали в дитячо-юнацькій школі і разом отримали шанс потрапити в «Динамо». В Києві разом проходили всі щаблі академії. Тільки коли перейшли в першу команду, то Назарій свій шанс використав і зачепився.

Я так і не зіграв в офіційних іграх за «Динамо» – довелося поїхати в оренду швидше, ніж йому. Після того ми зустрічалися ще двічі. Був наш гарний сезон в «Зорі» – тоді Патрік ван Леувен зібрав топову команду. Ми були дуже потужні на той момент. І зараз вже в «Карпатах» знову граємо разом.

Наша дружба переросла в те, що ми стали кумами. Я хрестив його сина. До речі, сьогодні в нього тренування буде, тому поїду і подивлюся. Час нас зблизив. Мені комфортно працювати з Назарієм. Це такий правильний хлопець і хороший спортсмен, який сам змушує себе бути краще. А також мотивує оточуючих. Тому мені подобається, коли ми в одній команді знаходимось.

– П’ятий рік триває повномасштабна війна. До цього був ковід. Виходить, що більша частина вашої кар’єри проходить у таких умовах?

– Я, наприклад, вже звик, тому для мене це не є якоюсь великою проблемою. Проблема – це хіба тривоги. Коли гра переривається, то після цих перерв рівень гри значно падає, тому що втрачається інтенсивність, швидкість, твоє сприйняття, фокус. Все відразу ж на іншому рівні. Це дуже великі мінуси.
Реклама

Я грав за «Олександрію», «Чорноморець», «Зорю». Можу відзначити, що у Львові ходить більша кількість вболівальників. Це дуже приємно – хотілося б, щоб так було в кожному місті країни. Звісно, ми розуміємо, з яких причин це неможливо зараз.

Глядачі на матчі – це великий бонус. Коли стадіон заповнений, він сприяє тому, що гра проходить жвавіше, є більше емоцій. Цього не вистачає однозначно.

Звичайно, пандемія та війна сильно впливають на фінансування нашого футболу, на якісних топових легіонерів. Тому рівень нашого чемпіонату порівняно з європейським, як ми вже говорили, нижчий. Але тим самим українські гравці отримують шанс. Зараз дуже багато наших футболістів виступають в Європі. Надіюсь, наш футбол почне розвиватися.

– Іван Калеро розповів, що ходив на танцювальну виставу «Шафа». Чи вдавалось вам побувати в театрі у Львові?

– Хочу піти на виставу актора Олексія Гнатковського. Я бачив нарізки з ним і мені дуже подобається. Дружина вже була на двох його виставах. Треба бути уважним, бо на нього дуже швидко розходяться квитки, коли він приїжджає до Львова.