Вантух: “Хочу довести, що мене недарма запросили в “Карпати”

Сайт “Український футбол” поспілкувався з новачком львівського клубу, який розповів про перші тижні роботи в новій команді, мотивацію покинути Зорю, а також возз’єднання з Назарієм Русиним.

– Романе, Карпати другий тиждень як повернулись до тренувань. Над чим зараз працює команда?

– Працюємо в режимі дворазових тренувань. Можу відзначити, з якою інтенсивністю вони проходять. Тренування тривають понад годину, і водночас усе відбувається у дуже високому темпі. Саме це одразу кидається в очі. Круті враження від бази Карпат, де створені всі умови.

– Адаптація викликала складнощі?

– Зараз більше акцент на фізичну підготовку. Морально навантаження даються досить легко. Багатьох хлопців я знав раніше: проти когось грав, а з кимось перетинався в одній команді. Мені дуже приємно, що хлопці доволі швидко інтегрували мене у свій колектив. Дуже важливо з перших днів відчути себе у своїй тарілці.

Все, що пропонує тренерський штаб, для мене в новинку. У мене ще не було досвіду, коли потрібно слухати тренера, а потім перекладача. Як мені здається, виходить непогано (посміхається). Більше зможу сказати, коли почнеться тактична робота і стане зрозуміло, як мене хочуть використовувати на полі. Звісно, що певний час знадобиться, але я сповнений ентузіазму довести, що мене недарма запросили в Карпати.

– Грати за клуб із рідного міста більше додає тиску чи відповідальності?

– Ми з дружиною ловили себе на цій думці. Для мене трохи незвично, що зараз я у Львові не на вихідні приїхав побачитися з рідними, а їду на роботу і ввечері повертаюся додому. Тепер можу більше часу проводити з рідними. В інших командах післяфутбольна рутина була простішою — можна було більше часу приділяти відпочинку.

– В Карпатах ви возз’єдналися з вашим приятелем Назарієм Русиним.

– Звісно, я хотів бачити його в Карпатах. Назар — один із тих пацанів, які своїм прикладом підштовхують тебе працювати ще більше. Я прожив із ним три роки в одній кімнаті, і ми завжди мотивували один одного більше працювати. Він завжди був готовий жертвувати чимось, щоб досягти свого.

– Знаючи його характер, напевно, він би міг ще довести собі, що може бути успішним у Європі.

– Погоджуюсь.

– Як часто вас почали впізнавати у Львові?

– Декілька людей підходили сфотографуватися, хтось просто подякував за те, що перейшов. Декілька моїх друзів, які відвідують фан-сектор, привітали мене з переходом. Водночас я розумію, що це додаткова відповідальність – грати за Карпати. Багато людей вірять, що я допоможу команді, і я не маю права їх підвести.

– Як розвивалась епопея з переходом?

– Я чув про інтерес з боку Карпат і раніше, але це не було чимось конкретним. Вже ближче до завершення контракту із Зорею, ми перейшли до офіційних розмов.

– Інформація про закордонні клуби відповідала дійсності?

– Так, але це не була та пропозиція, заради якої можна все кинути вдома і поїхати туди, навіть на ті самі умови. Варіант із Карпатами приваблював мене тим, що це Львів, амбітний проєкт, інфраструктура, колектив. Усі фактори склалися на користь Карпат, тому я зараз тут.

– Зоря робила спроби переконати вас залишитися?

– У мене склалися відкриті стосунки із Зорею. Я завжди був чесним перед ними, так само як і до останнього віддавав себе за цю команду. Пропозиція продовжити контракт була на столі — на покращених умовах. Але я попросив час на роздуми, якщо з’являться інші варіанти. Єдине прохання до мене було – проінформувати їх, якщо мені надходитимуть пропозиції від інших клубів.

Я повідомив нашого генерального директора, що є пропозиція від Карпат, яку я схиляюся прийняти. До мого вибору поставилися з розумінням, що це моє рішення. Після цієї розмови попереду залишався ще довгий відрізок сезону, але я не відчув жодної зміни у ставленні до себе. Я дуже радий, що розставання із Зорею пройшло саме на такій ноті – із голом в останній грі. З великою вдячністю до цього клубу я рухаюся далі.

– У новій команді вас часто травлять за останній матч сезону, коли ви забили м’яч у ворота Карпат?

– Пам’ятаю, що після матчу до мене підійшов Фран і сказав: «You’re a bad boy» (посміхається).

– Наскільки прийдешній сезон може стати переломним для Карпат?

– Поки я лише тиждень у команді, але вже видно, що всі хлопці дуже амбітні. Усі повністю віддаються на тренуваннях. Тренери постійно працюють із командою та заряджають футболістів. Наскільки це спрацює на довгій дистанції, покаже тільки час.

– Що б ви хотіли сказати вболівальникам Карпат?

– Хоч я і не був вихованцем Карпат, але знаю, яке значення клуб має для міста. Бувають випадки, коли команда збирається і в неї все виходить. Артета, наприклад, шість років будував Арсенал.

Мені 27 років, і я відчуваю, що мені ще є куди зростати, а перехід у Карпати допоможе мені в цьому. Вболівальники мають право вимагати від команди, але футбол не обдуриш. Результат може бути різним, але в самовіддачі команда точно нікому не поступатиметься. Я буду доводити на кожному тренуванні й у кожній грі, що маю право носити зелено-білу футболку.

– Наостанок спитаю про чемпіонат світу. Хто ваш фаворит ЧС-2026?

– Балдію від того, що робить Мессі. Це щось неймовірне. Він може довго бути в тіні, але варто лише отримати м’яч — і буде або момент, або гостра передача, або гол. Цікаво подивитися, як далеко зайде Аргентина. Також мені подобається збірна Іспанії.