Як “Карпати” у червоно-чорній формі грали

В українському футболі існує переконання про червоно-чорну форму Карпат, яка притягує невдачі. І загалом таке твердження має право на існування, однак зі своїми застереженнями. Насправді знакові червоно-чорні барви не завжди символізували футбольні провали львівської команди.

Спогади з минулого і фантомний біль

Червоний – особливий колір в історії Карпат. На свій перший офіційний матч 21 квітня 1963-го львів’яни вийшли у різнобарвній формі, на якій знайшлося місце і для червоного. Смугасті зелено-білі футболки та зелено-білі гетри доповнили червоні шорти. Звичайно, в часи СРСР про комбінацію червоного з чорним та будь-які ідеологічні паралелі не йшлося.

Через шість років, коли команда Ернеста Юста виграла головний трофей в історії клубу, червоний знову був елементом карпатівської амуніції. На фінал Кубку СРСР-1969 проти ростовського СКА “леви” одягнули білу форму з червоними гетрами (у червоних футболках львів’яни грали у матчах попередніх стадій). А через десять днів, коли Ігор Кульчицький і партнери привезли до Львова кубок, на домашній поєдинок із хмельницьким Динамо карпатівці вийшли у червоних футболках і гетрах та білих шортах.

Пізніше червоний колір став асоціюватися для львівських вболівальників із командою, що фактично знищила Карпати через суперечливе об’єднання – армійським СКА. Очевидно, що військове керівництво клубу мало свої погляди на стилістику форми.

Захисник, котрий встиг пограти у трьох львівських командах – Карпатах, СКА і СКА Карпатах – Ігор Цісельський пригадував період роботи у СКА Карпатах з російським тренером Миколою Самаріним, який обіцяв перефарбувати карпатівський автобус у червоний колір. Навіть без врахування ідеологічних переконань 80-ті для Львова символізуються, скоріше, із занепадом футболу та станом клінічної смерті Карпат.

Мінливі 90-ті та спогади на чорно-білих фото

Нового підтексту для Карпат червоний колір набув у поєднанні з чорними барвами. Про це, наприклад, говорив нинішній тренер “левів” Владислав Лупашко. Вибір червоно-чорної форми на недавню гру із Поліссям (1:3) наставник пояснив значущістю цих кольорів напередодні важливих свят (Покрови Пресвятої Богородиці та Дня захисників і захисниць України) і погодився на радикальну річ – змінив переможну зелено-білу форму (до цього Карпати виграли у ній в Одесі) на особливу, але суперечливу з точки зору результату червоно-чорну.

Встановити перший матч, у якому Карпати зіграли в барвах прапору Організації Українських Націоналістів практично неможливо. Задокументованих спогадів та якісних фото майже не залишилося. У більшості відкритих джерел йдеться про сезон 1996/1997 як перший “червоно-чорний” для Карпат.

Проте архіваріус та статистик Юрій Назаркевич звертає увагу на фото з матчу, котрий датований 4 травня 1995-го – тоді Карпати приймали запорізьке Торпедо (3:1). На знімку – захисник “левів” та збірної України Андрій Василитчук в оточенні Романа Зуба та Андрія Покладка у червоно-чорній формі радіє забитому м’ячу у ворота гостей. До речі, єдиному своєму м’ячу у Вищій лізі.

У наступному сезоні Карпати знову грали у червоно-чорній формі, про що свідчать численні джерела. До прикладу, фотограф Володимир Дубас зберіг для історії фрагмент матчу, який відбувся у серпні 1996-го. У кадрі – карпатівець Любомир Вовчук та динамівець Олег Лужний. Того дня господарі програли команді Йожефа Сабо з рахунком 0:2.

Часту зміну кольорів форм відомий дослідник українського футболу Олександр Паук пов’язує із особливістю епохи. “Простежити систематичність у виборі форми певного забарвлення доволі складно, – каже Паук. – У сезоні 1996/1997 Карпати виходили на поле навіть у синьо-білих кольорах”.

Інший футбольний історик Павло Пилипчук звертає увагу на той факт, що Карпати були червоно-чорними навіть у кубкових матчах. До прикладу, у жовтні 1997-го в протистоянні з херсонським Кристалом на стадії 1/16 фіналу (на фото). Тоді львів’яни двічі перемогли представника нижчого дивізіону з однаковим рахунком 4:1.

Спека у фіналі та рекорд Гецка і Паляниці

Підстави нарікати на нефартовість кольору форми виникли 30 травня 1999-го. Карпати вийшли у фінал Кубку України, де зустрілися з Динамо Валерія Лобановського – мабуть, найсильнішою командою в історії незалежного українського футболу. Червоно-чорні львів’яни безальтернативно програли зграї Андрія Шевченка, який через три місяці дебютував у червоно-чорній формі італійського Мілана.

Воротар Карпат Богдан Стронціцький, який того дня пропустив тричі на Олімпійському, пригадував шалену спеку в чаші стадіону. Можна припустити, що за такої погоди чорний колір у поєднанні із майже літнім київським сонцем ускладнював завдання львів’янам.

Зрештою, розраховувати на перемогу в фіналі Кубку України проти такого могутнього Динамо – справа авантюрна. І колір форми пов’язувати з поразкою щонайменше дивно. До того ж Карпати доволі успішно провели сезон 1998/1999 і грали при цьому в червоно-чорній формі від Аdidas та Uhlsport.

“Леви” фінішували четвертими у Вищій лізі та здобули право зіграти у єврокубках. А легендарний дует Івана Гецка та Олександра Паляниці взагалі спромігся на історичне досягнення. Форварди Карпат хоч і програли бомбардирську гонитву Шевченку, та забили по 16 голів, що залишається клубним рекордом в розрізі одного сезону. Частина із цих голів була забита в особливій кольорові гамі.

Червоно-чорні Карпати в Еміратах

Фото Олександра Паляниці з матчу проти донецького Металурга, котрий відбувся 3 квітня 1999-го, залишається одним із останніх верифікованих переможних для Карпат. Того дня на Україні підопічні Степана Юрчишина виграли 2:0 і зробили це у червоно-чорній формі. Пізніше львівська команда виходила на поле у таких барвах, але архівні фото з наступних поєдинків знайти дуже складно.

Зате є знімок, датований лютим 1999-го. Зроблений він в Об’єднаних Арабських Еміратах. Фірма “Спорт Кенеклем Інтернешнл” організувала міжнародний турнір, в якому взяли участь 8 команд. Карпати на шляху до трофею здолали єгипетський Мухта Ярад, марокканський АЛ Ашгаль, молодіжну збірну Казахстану та російську Носту.

Цікаво, що у червоно-чорній формі Карпат на турнірі виступав Олександр Співак, майбутній гравець збірної України та пітерського Зеніта, котрий пізніше відмовиться від українського паспорта і не вважатиме це зрадою.

Через два тижні після повернення з Еміратів до Львова відбулася екстрена прес-конференція, під час якої тренерський штаб Карпат на чолі з Мироном Маркевичем оголосив про свою відставку.

Олександр Чижевський

Володимир Микитин

Ігор Плотко

Євген Назаров

Щонайменше один матч сезону 1999/2000 Карпати провели у червоно-чорній формі. 12 липня 1999-го у першому турі нового чемпіонату львів’яни під керівництвом Лева Броварського перемогли тернопільську Ниву (2:1) завдяки голам Покладка і Гецка. Можна припустити, що це остання червоно-чорна перемога Карпат.

Вояж у Крим, представлення поруч з Бандерою

Нове життя бандерівська форма отримала влітку 2010-го, коли Карпати оголосили про затвердження запасного варіанту амуніції від компанії Joma. Найбільш пам’ятний матч у цій формі “леви” зіграли 19 березня 2011-го. На поєдинок із Севастополем Карпати під керівництвом Олега Кононова вийшли червоно-чорними і поступилися 1:3. Усі три голи у ворота львів’ян забили футболісти, які залишилися у Криму після окупації. Ігор Скоба мешкає там нині і працює на окупаційну владу, Олександр Жабокрицький тренує дітей у структурі Севастополя, а Сергій Ференчак помер на півострові 2021-го.

Чергова невдача в особливій формі спіткала левів у березні 2012-го. Цього разу в Києві Карпати поступилися Оболоні 0:2 (до речі, у старті “пивоварів” на той матч вийшов Владислав Лупашко). А під фатальну магію форми потрапив черговий наставник львів’ян – Юрій Дячук-Ставицький.

Через два з половиною роки Карпати презентували новий варіант червоно-чорної форми і зробили це дуже промовисто. Володимир Костевич, Олег Голодюк та Ігор Худоб’як у червоно-чорних барвах поклали квіти до пам’ятника Степану Бандері. А вже через кілька днів львів’яни вигуляли нову форму – і знову невдало. Не допомогла навіть зміна напряму смуг – з вертикальних на горизонтальні.

14 вересня 2014-го Карпати поступилися Ворсклі у Полтаві 0:2, а на додачу грузин Муртаз Даушвілі розбив голову. У наступному виїзному матчі з Олімпіком хлопці Ігора Йовічевіча знову були червоно-чорними, знову програли і не забили – 0:1. Через рік Карпати знову шукали щастя у червоно-чорних кольорах, але 20 вересня 2015-го програли Олександрії на виїзді 1:4. Серія поразок остаточно сформувала уявлення про ефектність і символізм, але неуспішність водночас.

Не дивно, що в новітній історії клубу червоно-чорні кольори асоціюються з поразками. Кожна спроба одягнути Карпати у червоно-чорне перетворюється на провал і відмову від знакових барв. Тож дискусія карпатівських вболівальників про червоно-чорну форму зазвичай має дві стадії. Від “зіграйте нарешті у червоно-чорній формі” до “вона нефартова, поверніть смугасту зелено-білу”. Попередній цикл тривав майже десятиліття і знову завершився невдачею. Можливо, наступного разу фатум буде зруйновано?

У матеріалі використані фото Володимира Дубаса, Павла Пилипчука, з архівів Юрія Назаркевича та Олександра Паука.