Калеро: “Чудова атмосфера в команді – це запорука успішного старту сезону”

Захисник «левів» в ексклюзивному інтерв’ю Tribuna.com розповів про успішний старт команди, враження від українського футболу та поділився емоціями від матчів на стадіоні «Україна».

«Працював з Франом в «Алькорконі»

– Мого дідуся звали Іван. Яка історія вашого імені? Чи є там якісь українські корені?

– Це не дуже поширене ім’я в Іспанії. Чесно кажучи, я знаю лише кількох Іванів. Серед них є кілька спортсменів, але це доволі рідкісне ім’я. Я знаю, що воно більш характерне для Східної Європи. В Іспанії є свій відповідник до цього імені – Хуан.

Франсіско, Хесус, Хуан – поширені імена в Іспанії. А моє ім’я – не зовсім типово іспанське. Якщо чесно, то я ніколи не питав батьків, чому вони мене так назвали. Думаю, що тепер поцікавлюся. Але в мене точно немає українських коренів.

Друзі і батьки завжди називають мене повним іменем – Іван. У нас немає скороченої версії.

– Як отримали пропозицію від «Карпат» і чи важким було рішення їхати в країну, де триває війна?

– Я раніше працював із Франом в «Алькорконі». Він зателефонував мені й розповів про ситуацію в країні, а особливо у Львові. Пояснив, що тут все інакше, ніж, скажімо, у Києві чи на сході України. Так, я розумію, що ситуація складна, але тренер сказав мені, що тут досить добре й спокійніше, ніж в інших місцях.

Це змусило мене замислитися над футбольною перспективою. Якщо в місті все відносно нормально, то варто розглянути можливість стати частиною великого клубу з багатою історією. Чесно кажучи, після тієї розмови рішення далося досить легко. Звісно, ​​як іноземець, ти йдеш на певний ризик, приїжджаючи сюди. Але це стосується не лише мене, а й усіх. Щойно опиняєшся на місці й бачиш реальний стан справ, то розумієш, як тут усе влаштовано. Я вважаю, що зробив правильний вибір.

– Яке у вас враження вже склалося про український футбол?

– Гадаю, в УПЛ справді високий рівень гри. Команди фізично сильні, тут багато контактної боротьби, гравці постійно йдуть уперед і б’ються за м’яч. З тактичного погляду, наприклад, нам було непросто в останніх кількох матчах, а саме з «Колосом» та «Вересом». Вони грали низьким блоком, діяли дуже щільно й самовіддано, тож пройти їхній захист було справді важко.

Маю визнати, що рівень гри в УПЛ високий і якісний. Я радий бути частиною цієї команди, адже ми демонструємо хороший футбол і намагаємося грати з м’ячем. Бувають моменти, коли нам доводиться діяти низьким блоком. Гадаю, у нас справді чудова атмосфера в роздягальні. Треба працювати далі, щоб досягти своїх цілей.

«Головне – це міцний дух у нашій роздягальні»

– Як «Карпатам» вдався такий успішний старт сезону?

– Це точно не може бути лиш одна річ. Гадаю, найголовніше – це те, що в нас чудова атмосфера в роздягальні. Тут люди дбають одне про одного, працюють на спільний результат, підштовхують одне одного вперед і стають лідерами. Саме це є ключовим фактором того, що справи йдуть так добре.

Хоча, звісно, ​​є й чимало інших важливих моментів. Це тренерська робота, план на гру і наш стиль гри. Але, гадаю, головне – це міцний дух у нашій роздягальні.

– У чому секрет гарної атмосфери в роздягальні?

– Я не можу це розповісти, адже секрет на те й секрет, – сміється Іван. – Так, під час цього трансферного вікна до команди прийшло чимало нових гравців. Але, гадаю, вирішальну роль відіграли ті, хто вже давно тут виступає. Вони дуже добре нас прийняли. І, як на мене, вони бачать, що всі ми, легіонери, прийшли сюди, щоб разом працювати й досягти поставленої мети.

Ми приїхали сюди, щоб наполегливо тренуватися, підштовхувати одне одного й просто допомагати. Незалежно від того, граєш ти більше, менше чи взагалі не граєш, ми тут заради спільної мети й рухаємося в одному напрямку. Гадаю, саме це і головне.

– Як оціните потенціал команди на цей сезон? Фанати після матчу з «Вересом» скандували, що хочуть в єврокубки.

– Ми тільки розпочали сезон і зіграли сім матчів. Гадаю, ми можемо мріяти про будь-які досягнення. Але я та людина, яка не любить багато обіцяти, адже коли даєш надію на великі сподівання, то потім можна розчарувати людей і не виправдати їхні надії.

Я волію рухатися поступово – від матчу до матчу. Наша наступна гра з «Динамо». Їдемо туди, б’ємося за свою гру і за очки. Саме так можна досягти поставленої мети. Тож, гадаю, нам треба просто продовжувати рухатися вперед.

Звісно, ​​ми маємо бути амбітними й прагнемо перемагати в кожному матчі. В грі з «Вересом» ми були дуже засмучені нічиєю, адже в певний момент здавалося, що можемо виграти. Ми дуже розчаровані, бо мали намір здобути три очки. Але ми розуміємо, що сезон довгий, тому іноді доводиться задовольнятися одним очком. Зрештою, це краще, ніж нуль.

Звісно, ​​як я вже казав, ми прагнемо більшого. У наступній грі налаштовуватимемося лише на перемогу. Ми будемо рухатися від матчу до матчу. А щодо гри з «Вересом», то ми справді засмутилися через те, як усе склалося.

– Якщо ми вже говоримо про цей матч, то що скажете про суддівство в Україні? Ви пограли в Іспанії, Англії, Нідерландах і можете порівняти з іншими країнами.

– Гадаю, вони виконують свою роботу. Знаєте, так буває в будь-якій країні. Іноді арбітри мають рацію, іноді помиляються – так само, як і ми. Зрештою, вони теж люди й мусять ухвалювати рішення. Завжди є ризик, що ти можеш зробити це добре або погано. Можливо, якесь рішення здається мені правильним, а вам – ні.

Арбітри опиняються у непростій ситуації, і їм справді важко під час гри. Обидві команди прагнуть перемоги й борються за три очки, а вони перебувають посередині й оцінюють хід подій. Тому, гадаю, вони просто виконують свою роботу якнайкраще. Іноді це нам на користь, іноді – ні.

Тож ми зосереджуємося не на їхніх рішеннях, а на власній грі, на впевнених діях з м’ячем, на якісній обороні та атаці. Робимо все для здобуття трьох очок. Скажімо, в матчі з «Вересом» ми мали нагоду забити ще до того, як пропустили м’яч. Якби ми реалізували свій шанс, то все могло б закінчитися по-іншому. Але склалося так, як склалося. Я не люблю звинувачувати інших. Натомість я намагаюся аналізувати власні дії – що вдалося, а що ні. І думати, над чим треба попрацювати, щоб перемагати в матчах.

«З усіх стадіонів в Україні, де я грав за ці два місяці, саме у Львові найкраща атмосфера»

– Як вам атмосфера на стадіоні «Україна»?

– Мені дуже подобається. Амбіції вболівальників збігаються з нашими. Гадаю, це добре рухатися в одному напрямку, щоб досягти мети наприкінці сезону. Чесно кажучи, з усіх стадіонів в Україні, де я грав за ці два місяці, саме тут найкраща атмосфера. На гру приходить багато вболівальників. Здається, на трьох останніх матчах були повні трибуни.

Нам дуже приємно грати для наших фанатів. Ми раді, що маємо їхню підтримку, а їхні амбіції підштовхують нас здобувати три очки в кожному матчі. Коли стадіон заповнений людьми, то це зовсім інша справа, і це справді має значення. Вони підтримують нас і дарують ті емоції, які нам необхідні в певні моменти гри. Гадаю, саме це може зіграти вирішальну роль.

– Іспанські гравці добре себе показують в Україні. Як країні вдається виховувати стільки якісних футболістів?

– Гадаю, футбол в Іспанії – це частина культури. Коли дітей запитують, ким вони хочуть стати, коли виростуть, вони часто відповідають: «Хочу бути футболістом». Принаймні так було, коли я був малим. Усі грали у футбол постійно й усюди. Це справді частина нашої культури.

До того ж у нас є чудові команди. Вважаю, це головне. А ще, гадаю, що перша перемога Іспанії на чемпіонаті світу змінила ситуацію – не лише для національної збірної, а й для більшості футбольних академій. Ми почали працювати інакше, і тепер бачимо появу гравців із високим рівнем майстерності, які мають великі перспективи на майбутнє.

«Я ніколи раніше не бував на балеті – це перший подібний досвід»

– Читала ваші попередні інтерв’ю. Ви футболіст, який цікавиться культурою. Чи вдалося у Львові побувати в Оперному театрі?

– Коли я в Мадриді, то намагаюся ходити з друзями чи родиною в театр. Кілька тижнів тому я мав нагоду відвідати виступ Freedom Ballet у Львові. Це було справді чудово. Чесно кажучи, я ніколи раніше не бував на балеті – це перший подібний досвід.

Коли я жив в Іспанії, то намагався відкривати для себе щось нове, але на балет чи оперу ніколи не ходив. Просто не було часу. А тут спробував і я справді отримав величезне задоволення.

– Ви привіталися українською. Як у вас успіхи з мовою?

– Я можу сказати кілька слів, але не хочу створювати жодних особливих очікувань, адже це складна мова. Звісно, ​​коли приїжджаєш до нової країни, то намагаєшся якнайшвидше адаптуватися. Гадаю, знання мови – це найкращий спосіб це зробити. Тож згодом я вивчу трохи більше.

Я знаю кілька слів українською, але поки що не можу підтримати розмову. І, як я вже казав, не хочу створювати завищених очікувань. А слова «привіт», «бувай», «смачного» найпростіші для вивчення. Ти одразу їх опановуєш. Але справжня складність полягає в тому, щоб досягти певного рівня володіння мовою і могти підтримати бодай коротку розмову.

Гадаю, це найважливіше, і саме над цим нам варто працювати.

– Ваш батько Хуліан Калеро – відомий тренер в Іспанії. Зараз працює з «Ов’єдо». Чи стежить він за вашими виступами в «Карпатах»?

– Ми спілкувалися, але я не впевнений, чи вдалося йому побачити багато наших ігор, адже ми часто грали в один і той самий час. Тому йому було складно стежити за моїми матчами, а мені – за його.

Але так, гадаю, він стежить за результатами та нашими успіхами. Думаю, він бажає нам успіху в решті сезону.