Мізін: “У 2004-ому році “Карпати” вилетіли через конфлікт з ФФУ”
Екс-гравець зелено-білих в інтерв’ю “Українському футболу” згадав про свій період кар’єри у Львові.
– З Дніпра у 1998 році ви перебралися до Карпат Мирона Маркевича, з якими взяли бронзу чемпіонату України. З яких причин Мирон Богданович несподівано покинув команду по ходу наступної кампанії?
– Це та ж сама тема, що й з Дніпром. Тоді командою керувало одне керівництво, а потім прийшло інше зі своїм тренером. Ці кажуть одне, а ті – інше. Просто такий час був. Якщо тебе щось не влаштовувало – до побачення. Хотілося грати, а доводилося постійно перебувати в цьому абсурді.
– Попри відхід Маркевича, завдяки вашому голу у гостьовій другій півфінальній грі з Шахтарем (1:0, 1:2 д.ч.) зелено-білі вийшли до фіналу Кубка України.
– Ну, що сказати? Це, мабуть, один з найкращих моментів моєї кар’єри.
В нас була дуже хороша команда. Ми жили усі разом в одній кімнаті: я, Шаран, Полунін, Іван Гецко, Олександр Паляниця. Нас запросили разом, і ми знайшли зв’язок з Юрієм Беньом, Олександром Чижевським, Жекою Назаровим. Маркевич зібрав однодумців, об’єднав команду й це дало результат.
– Фінал того Кубка Карпати – Динамо (0:3) запам’ятався голом Шевченка після легендарного сольного проходу через усе поле. Чи намагалися ви зі свого боку завадити тому м’ячу?
– Ми могли б поборотися у тому фіналі, якби не було цих змін нагорі. А так потрапили під каток.
Що стосується голу Шевченка, то його забіг, дякувати Богу, відбувся протилежним від мене флангом. Там Олександр Євтушок потрапив, ще хтось…
– Наступний ваш захід до Карпат завершився вильотом до другого дивізіону за підсумками сезону 2003/2004. Чому так сталося?
– Як я розумію, в нашого президента Петра Димінського був конфлікт з тодішнім головою ФФУ (на той момент Федерацію футболу України очолював Григорій Суркіс, – прим. «УФ»).
Нас почали «глушити». Мене тричі вилучили протягом сезону просто так. Біжиш поряд з людиною, вона падає, а тобі показують червону картку. Якесь не дуже ставлення було саме у той період до Карпат.
– Чи був якийсь найбільш показовий матч?
– Та я добре розпочав той сезон. У першій домашній грі з Кривбасом (4:1) забив три. У третьому турі також у рідних стінах із запорізьким Металургом (1:0) відзначився й мене вилучили. У підсумку догравали взагалі вдев’ятьох. В нас один молодий молдованин Сергій Ковальчук по полю бігав, а вони усі намагалися його наздогнати.
