Кліщук: “Вихід в єврокубки був моєю мрією, а тепер хочеться більшого”

У інтерв’ю для “Футбол 24” новачок “левів” розповів про гру у прифронтовому місті, єврокубки та переїзд до Львова.

– Ти жив і грав у Кривому Розі – місті, яке часто під обстрілами. Як це впливало на щоденну рутину футболіста? Як змінювалась підготовка, коли повітряна тривога – не виняток, а звичка?

– Жити й грати в Кривому Розі було непросто. Постійні тривоги, обстріли – особливо в перший сезон. Було страшно привозити сім’ю, іноді прильоти траплялись навіть під час тренувань. Але всі, хто залишався, розуміли, в яких умовах ми працюємо – і працювали без скарг. Бо розуміли: нашим ЗСУ в рази важче.

– У якийсь момент з команди почали йти гравці через безпекову ситуацію. Як це переживала роздягальня? Чи був страх?

– Найважче було легіонерам – вони часто питали про ситуацію, не мали повного розуміння, що відбувається. Ми більше орієнтувалися в новинах. Але переїхати в безпечніше місто можливості не було, тому адаптувались до умов.

– Що тримало тебе в команді, коли було найважче? Віра в клуб? Місія? Люди?

– Мене тримало бажання грати. Я справді хотів виступати за Кривбас. Найважчий момент – приліт по дитячому майданчику неподалік бази. Це зачепило всіх.

– Тема грошей – завжди чутлива, але реальна. Чи були затримки? Як керівництво поводилось у складні моменти? Відчувалась чесність, стабільність?

– Футбол у воєнний час – непередбачуваний, і часто бракує стабільності. Було непросто, і якщо сказати, що все йшло гладко – це буде неправда. Але головне – тримати фокус на спільній меті, розуміти всю дистанцію. Деякі речі краще залишити за кадром.

– Ти три роки відіграв у клубі і залишив його, як частину історії. У чому Кривбас справді виріс, як структура? І де, можливо, ще є куди розвиватися?

– Якщо говорити про розвиток клубу, то Кривбас має все, щоб бути успішним. І мова не лише про спортивні результати – клуб росте як соціальний і економічний проєкт.

“У Карпатах подарували цікаву книгу”

– Після трьох потужних сезонів у Кривбасі ти став гравцем Карпат. Наскільки це рішення далося легко і з чого воно, насправді, виростало: бажання змін, новий проєкт, виклик для себе?

– Коли стало зрозуміло, що наша історія з Кривбасом добігає кінця, я почав розглядати інші варіанти. Відчував, що настав час робити наступний крок. Та ще впродовж сезону було зрозуміло, куди все рухається. Вибір Карпат – це і новий виклик, і новий етап для мене.

– Вже колишній гравець Кривбасу Тимур Стецьков покинув команду не за найкращим сценарієм – знаючи про його бажання піти, клуб фактично усунув його від матчів. Чи не було у тебе побоювань, що у разі зміни планів подібний сценарій міг повторитися й у твоїй ситуації?

– Я не боявся. На мене не було тиску.

– Наявність Стецькова в команді допомогла адаптуватись швидше?

– Так, звісно. Окрім Стецькова, я ще знав деяких хлопців і тренерів – усе це в комплексі допомагає пройти адаптацію якомога швидше. Коли поруч знайомі обличчя, входити в нове середовище значно легше.

– Якими були інші варіанти продовження кар’єри?

– Інші варіанти були, але зараз у цьому немає сенсу. Я радий бути гравцем Карпат.

– Що саме переконало у виборі Карпат? З ким із клубу вів ключову розмову перед підписанням?

– Найбільше переконала зацікавленість тренерського штабу, амбітність проєкту і саме місто. Спочатку була розмова з тренерами, далі – з керівництвом щодо умов.

– Наскільки відчутною виявилась різниця в тренувальних підходах між Кривбасом і Карпатами – чи довелось адаптовуватись у цьому плані також?

– У кожного тренера своє бачення та вимоги, тому тренування трохи відрізняються. Моє завдання – швидко до цього адаптуватися і перенести все це на гру.

– Як прийняли в колективі? Була якась посвята чи незвична зустріч?

– Тренер представив мене команді, зробили традиційний “коридор”, усе як зазвичай. А ще на день народження подарували цікаву книгу – “Як говорити з дітьми”. Це книга, яку має прочитати кожен, у кого є дитина.

– Карпати – клуб з великою історією, впізнаваним стилем і завжди вимогливим уболівальником. Як ти для себе бачиш цей виклик – у чому буде головне завдання у Львові?

– Це дуже цікавий етап. Карпати – амбітний клуб із великими цілями. Наше головне завдання – зробити так, щоб Карпат боялися не лише в Україні, а й у Європі.