Костенко: “Перед минулим матчем мені наснилось, що я не забив пенальті”

– Яне, ми записуємо це інтерв’ю першого квітня. Когось вже встигли розіграти? Або ж хтось пожартував над вами?

– У мене ні в сім’ї, ні серед друзів такої традиції нема. Тому першого квітня обходиться без жартів чи пранків. Але до кінця дня треба бути обережним. Хтозна, можливо комусь і захочеться реалізувати таку ідею (Усміхається).

– Минулого вікенду сталася особлива для вас подія – перший гол в УПЛ. Скільки часу візуалізували цей забитий м’яч і чи таким його собі уявляли?

– З першого ж туру візуалізував його для себе, мріяв про нього, працював над цим. Звичайно, не міг уявити, яким він буде. Зараз дуже і дуже щасливий, що це нарешті трапилося.

– Буває, що перед важливою подією з’являється певне передчуття. Вам інтуїція нічого не підказувала?

– Знаєте, розповім вам те, чим ще не ділився. Перед матчем із Чорноморцем мені наснився сон, що я заробив пенальті, але не зміг його забити. Тому коли на 38-й хвилині справді здобув право на 11-метровий, то навіть не підходив. Було передчуття, що не заб’ю. А ось щодо голу – жодних натяків інтуїції не трапилось.

– Вітала вся дорога родина і друзі?

– Так. Дуже багато привітань отримав. Довго всі чекали на цей гол, і я в тому числі.

– Що сказав головний тренер?

– Владислав Вікторович підходив до мене ще перед грою і запитував, коли я забивав востаннє. Я відповів, що тут, на стадіоні Україна, у ворота Інгульця. Можливо, він щось знав. Дякую йому за довіру.

– Наскільки важко у психологічному плані, коли ніяк не вдається забити?

– Я неодноразово казав: навіть якщо не забиватиму, для мене важливо приносити користь команді. Головне, щоб команда перемагала. А якщо цьому посприяю навіть без голів чи асистів – це теж добре. Проте, звичайно, хотілось вже забити і довести самому собі, що я можу це зробити.

– Свого часу була інформація про ймовірність вашого трансферу закордон. Ви не проти такого варіанту, чи хочете докласти всіх зусиль, щоб залишатися в Карпатах якомога довше?

– Якщо чесно, за чутками не сильно слідкую. Можливо, щось було. Мені розповідають, але я сфокусований на грі в Карпатах. Хочеться бути невід’ємною частиною команди, яка перемагає.

– Повернімося до матчу з Чорноморцем, де хет-трик оформив Бруніньйо. Найкращий легіонер Карпат прямо зараз?

– На мою думку, він взагалі – один із найкращих півзахисників в українському чемпіонаті. Ви подивіться, що він робить із м’ячем, як діє на полі. Усі в захваті від Бруно, включно з вболівальниками. Навіть на тренуванні забрати в нього м’яч дуже і дуже важко. Має хороший дриблінг, добре поставлений удар. Працює, як і вся команда, на 100 відсотків.

– Який він хлопець у житті?

– У житті ми спілкуємося менше – Бруніньйо більшість часу проводить з бразильськими легіонерами. Але можу сказати, що він дуже позитивний та спокійний хлопець. Вивчає українську мову, вже знає багато слів.

– Карпати не пропускають вже у чотирьох турах поспіль. Грі в захисті приділяєте особливу увагу?

– Приділяємо на тренуваннях достатньо уваги, зокрема, й цьому аспекту. Багато відео нам скидають тренери – що потрібно робити, як діяти у штрафному майданчику. Плюс Яків (Кінарейкін, – Футбол 24) – просто неймовірний воротар. Те, що він робить, навіть його перформенс проти Шахтаря, – гідне уваги. Вважаю його зараз одним із найкращих голкіперів в Україні.

– Атакує і обороняється вся команда, правильно?

– Так, 100 відсотків.

– Наступний матч Карпати зіграють із Поліссям. У першому колі ви відчутно поступилися “вовкам” на своєму полі. Потрібен реванш?

– Звичайно. У кожній грі ми налаштовуємося на позитивний результат. І неважливо, проти кого граємо – Шахтар чи якась інша команда. Після Чорноморця нам надали два дні вихідних, тож підготовку до Полісся розпочинаємо другого квітня.

– Хто з гравців Полісся вас найбільше вразив у першій зустрічі?

– Уся команда в них дуже хороша. Багато якісних гравців, плюс – Гуцуляк, Назаренко грають у збірній України. Цікавий тренер їх очолює. Словом, на “своєму” місці вони йдуть у чемпіонаті.

– До речі, кого вважаєте найкращим у чемпіонаті України на своїй позиції?

– Напевно, Кевіна. Фантастичний гравець, чудово працює з м’ячем, швидкий. Навіть у Лізі чемпіонів забивав і віддавав. Я вважаю, рівних на цій позиції у нього немає.

– Вашій рідній Полтаві останнім часом добряче дісталося від ворожих прильотів. Що рідні і близькі вам розповідають?

– Неприємно прокидатися і читати ці новини. Дуже сильно хвилююсь за батьків, друзів моїх. Але, звичайно, звикають там люди, бо треба ж якось продовжувати жити. Навіть попри такі обставини.

– Ви навчалися в одній із найкращих шкіл міста, улюбленими предметами були українська та англійська мови. А яку дисципліну терпіти не могли?

– Фізику. Я взагалі не приділяв їй часу, тож мало що у ній тямлю.

– Вчителі любили футбол і йшли вам назустріч, чи не всі вникали в становище?

– Хтось ставився з розумінням, а хтось взагалі цього не сприймав. Проте позитиву було більше. Навіть зараз деякі вчителі слідкують за моєю грою. Але були й ті, яким це не подобалося і які казали, щоб я не грав у футбол. Образи на них не тримаю. Я їх теж можу зрозуміти, адже це була одна з найкращих шкіл Полтави. Вони дбали про рейтинг. Від себе я намагався робити все, що міг, і вчився, вважаю, добре.

– Ви обожнюєте баскетбол, грали у нього годинами, а після цього йшли на футбольне тренування. Не важко було перемикатися? Зовсім різна специфіка цих видів спорту.

– Ні, взагалі не важко. Навпаки – баскетбол дуже мені допомагав відволіктися від певної тренувальної рутини.

– Коли граєте у футбол, не виникає бажання якийсь блок-шотик поставити?

– Ні (Сміється). Коли граю у футбол, то думаю тільки про футбол. Нічого іншого в голові немає.

– Чому зробили вибір на користь футболу? Причина – у кращій перспективі?

– У баскетбол я почав грати лише в класі дев’ятому-десятому. Тому навіть не думав про те, щоб стати баскетболістом. Плюс – належних фізичних даних у мене для цього нема.

– Ваш батько – відомий адвокат. Не суперечив вашому вибору?

– Ні. Він позитивно ставиться до мого діла, підтримує мене разом з усією сім’єю. Батько усвідомлює, що це мій вибір – стати професійним футболістом. Тож не наполягав на кар’єрі юриста.