Дулуб: “У Димінського було феноменальне вміння підписувати контракти”
Колишній тренер “Карпат” розповів про найкращих гравців, з якими він працював у Львові.
– Олеже Анатолійовичу, як у вас справи?
– Все добре. Працюю в Академії ФК Львів, відповідаю за юнацький сектор, який, на мою думку, є одним із найкращих в Україні. Щороку з Академії виходять якісні футболісти.
– Пропоную зробити інтерв’ю в цікавому форматі й поговорити про ваших зіркових підопічних.
– Цікаво, давайте спробуємо, згадати є що.
– Давайте розпочнемо з Бланко Лещука.
– Він топ за людськими якостями, а як професіонал – топ у квадраті. Після кожного тренування завжди приймав крижані ванни для відновлення. На тренування Густаво приїжджав першим, а їхав останнім.
Коли вивчав Карпати перед приходом у команду, то мені впала в око одна якість Бланко Лещука. Не маючи такої дистанційної швидкості, як у Худоб’яка і Кзьонза, у Густаво була чудова реалізація моментів. Взимку на зборах у Туреччині у нас почалися індивідуальні тренування з нападниками, і я був просто вражений відсотком його реалізації.
Щойно я видихнув приїхав Димінський і покликав мене на розмову: «У нас є два дні для ухвалення рішення. У Бланко Лещука закінчується контракт і влітку він може безкоштовно піти в Шахтар». Кажу: «Ну тоді треба продавати й отримувати гроші». Перед цим я провів бесіду з Бланко, і він сказав, що хоче перейти в Шахтар.
– За скільки продали його в Шахтар?
– У Димінського було феноменальне вміння підписувати контракти. Крім Бланко Лещука, восени Карпати продали Костевича в Лех і Кравця в Луго. Початкова сума за Бланко Лещука була невелика, близько 500 тисяч доларів, але завдяки бонусам і відсоткам від перепродажу вона зросла до восьми-десяти мільйонів.
– Чому у Бланко Лещука не вийшло в Шахтарі?
– На мій погляд, він гравець не «шахтарівського» стилю гри, яким був в той час Факундо Феррейра. Я ще пожартував Димінському: «Нічого, півроку пограє в Шахтарі, а потім візьмемо в безоплатну оренду». У Карпатах ми повністю змінили стиль гри під Бланко Лещука. Перебудували схему під три центральні захисники, де інсайдами були Худоб’як і Ксьонз чи Костевич, які могли зробити якісну флангову подачу. Уся атака була заточена під передачі на Бланко.
Густаво забив сім м’ячів за Карпати, які йшли тоді на останньому місці, знав іспанську та англійську мову, саме тому на нього звернув увагу Шахтар.
– Якщо порівняти Бланко Лещука з Гладким?
– Вони абсолютно різні за стилем. Бланко – більший і прямолінійніший, а Гладкий – як алмаз, який можна використовувати для різання скла, а можна покласти в огранювання. Коли Саша в огранюванні – це топ-гравець. У нього феноменальна здатність чіплятися за м’яч і опинятися в потрібній точці. З ним Карпати урізноманітнили свій футбол, що було складно зробити з Бланко.
– Як у вас з’явився Гладкий?
– Коли ми продали Лещука, то залишилися без форвардів і, якраз, повернули молодого Гуцуляка з Іспанії. У першій грі ми поставили Олексія центральним нападником і програли. Гуцуляк зіграв доволі посередньо. Я думаю: що ж робити далі? Але Димінський мене заспокоїв: «У тебе буде Гладкий». Він сам домовився з ним і опорником Олегом Голодюком, а на фланг взяв в оренду у Шахтаря Колю Матвієнка.
У другій же грі проти Олександрії Гладкий забив. У Олександра тоді був великий простій і всі газети рясніли заголовками: «Нарешті Гладкий забив!». Після цього в нього пішло-поїхало. У квітні його визнали найкращим гравцем УПЛ.
– Розкажіть більш детально про появу Матвієнка в Карпатах.
– У 2017 році ми продали Кравця і шукали лівого захисника, але довго не могли знайти. І в останній момент трансферного вікна мене набрав агент Матвієнка: «У мене є центральний захисник із хорошою лівою ногою, швидкий. Але він не грав крайнього захисника». Кажу: «Нічого страшного, перевчимо».
Перший матч за Карпати проти Чорноморця Матвієнко, чесно кажучи, провалив.
Я тоді подумав: молодий хлопець, попереду багато роботи. Тиждень ми з ним возилися на тренуваннях і вже в наступній грі проти Олександрії Коля віддав гольову передачу. Через місяць Шевченко запросив його до збірної.
У Карпат тоді була опція викупу, і Димінський одразу сказав після гри проти Олександрії: «Я готовий викупити Матвієнка». Сума була в районі мільйона доларів. Відповів йому: «Давайте не будемо поспішати. Не впевнений, що варто брати молодого хлопця за мільйон. Подивимося, як у нього піде». Шевченко не побоявся відразу випустити 19-річного Матвієнка в старті на Хорватію. Колю ще й визнали гравцем матчу, а після і найкращим молодим гравцем УПЛ. Через місяць уже стало зрозуміло, що Шахтар його не продасть.
– А яким був молодий Гуцуляк?
– Він мені говорив, що коли перейшов в Іспанію, у нього було таке відчуття, що його кинули напризволяще. Льошин перехід обійшовся Вільярреалу в мільйон євро, але він там не заграв. У Гуцуляка була проблема з незнанням іспанської мови. Якщо не вчити мову, то проблеми з адаптацією завжди будуть – спочатку з тобою перестане спілкуватися команда, а потім і тренер. Льоша тренувався з першою командою Вільярреала, потім його перевели до другої, але там теж був вакуум.
Мовна проблема існує сьогодні і з легіонерами в УПЛ, якщо клуби їм наймають перекладачів. Ось Димінський робив правильно. Він прописував у контрактах легіонерів, аж до розриву угоди, що вони зобов’язані за місяць-два вивчити розмовну українську або російську мову.
Ніякий перекладач не передасть того, що хоче донести головний тренер. У ФК Львів я насамперед відразу відмовився від перекладача. Альваро взагалі не говорив ні українською, ні англійською, а заговорив через тиждень. Шина також через тиждень у Карпатах уже казав: «Добрий ранок». Таким привітанням гравець одразу викликав прихильність до себе.
Повертаючись до Гуцуляка, коли надійшла пропозиція повернутися в Карпати, він із радістю погодився. У львівському клубі Олексій здебільшого виходив на заміни. Єдина гра в старті, проти Чорноморця, йому відверто не вдалася, але він там грав не на рідній позиції, а центрфорварда. Гуцуляк поступово, крок за кроком, вилазив із цього психологічного «болота».
– Худоб’як став справжньою легендою Карпат. У чому його секрет?
– Ігор – це серце Карпат. Людина за будь-якої ситуації на полі, виграємо ми чи програємо, віддавалася на 120% і виконувала фантастичний обсяг роботи. У нього були лідерські якості, у побуті він теж топ. Худоб’як умів об’єднувати навколо себе гравців, хоча був скромним хлопцем.
– Костевич дуже класно грав у Карпатах та Леху, а потім його кар’єра пішла на спад – перехід у Динамо, де він не провів жодного матчу, Рух та нижчі ліги Польщі. Чому так сталося?
– За футбольними якостями у нього все було на найвищому рівні: хороша ліва нога, здатність грати на трьох позиціях – крайніх захисника, півзахисника та нападаючого. Але в останніх матчах за Карпати він втратив мотивацію, «очі не горіли», мабуть, бачив себе вже в іншій команді, і саме в цей час надійшла пропозиція від Леха.
Знову менеджерський геній Димінського не підвів. Він його віддавав в оренду із правом викупу. Якби у Костевича не пішло у Польщі, то він повернувся б назад, але в нього пішло.
Щодо Динамо, на мій погляд, йому завадила проявити себе серйозна травма. Після цього кар’єра Костевича пішла на спад.
– Ідемо далі. Василь Кравець.
– Я вважаю, що він повністю не розкрив свій потенціал. Вася зробив неправильний вибір клубу у 19 років. У 2016 році на нього претендували Луго із Сегунди та Динамо (Київ). Суми вони пропонували майже однакові, але Кравець обрав іспанський клуб. Думаю, свою роль там відіграли агенти, які пообіцяли йому майбутньому Прімеру.
На той момент йому найкраще було перейти в Динамо. З Іспанії Вася повернувся, як мені здалося, втративши мотивацію. То був уже не той Кравець.
За профілем Вася дуже схожий на Миколенка чи, швидше, навпаки, бо Віталій молодший. Кравець виконував великий обсяг роботи та міг закрити три позиції – крайнього захисника (у нього гарна ліва нога), лівого центрального захисника та опорника.
– Хто був улюбленцем Димінського у Карпатах?
– Напевно, краще за інших він ставився до Худоб’яка, потім до Гладкого та Голодюка.
– Розкажіть історію про Димінського, яка найбільше запам’яталася.
– Це один із найкращих президентів, з якими я працював. На першому етапі Дімінський мені допоміг з пошуком нових позицій для гравців, які вже були у складі. Це він порадив спробувати Кравця на позиції опорного. Спочатку посміявся: «Та який із нього опорний?». А потім дивлюся на тренуванні – відмінний опорник!
Незважаючи на його жорсткість, він ніколи не дозволяв собі підвищувати голос на тренера у присутності футболістів. Димінський завжди тримав слово. Якщо у нас розходилися погляди на те, хто має вийти у складі, я вдавався до аргументів і переконував його. Просив Петра Петровича написати свій варіант складу на папері і потім пояснював йому, чому цей склад не підходить.
– Ви застали ведмедя на базі Карпат?
– Я не застав, ведмідь жив на старій базі у клітці ще до мого приходу, а я вже працював на новій. Розповім історію, яку мені повідав Юрій Михайлович Дячук-Ставицький. Димінському подарували маленьке ведмежатко, яке потім виросло у дорослого ведмедя. Перед кожним тренуванням тодішній тренер Карпат Валерій Яремченко брав на кухні фрукти та годував ведмедя.
Якось хтось забув зачинити клітку, і ведмідь вийшов назовні. Вся команда стала напроти Яремченка перед тренуванням. До Валерія Івановича неквапливо підійшов ведмідь і поклав лапу на плече в знак подяки за їжу. Після цього випадку ведмедя з бази прибрали.
Джерело: ukrfootball.ua
