Львів, ст. “Україна”, 23.11.2008, 14:00, 16 тур. Похмуро, мокрий сніг, +1С°.

Судді: Швецов (Одеса), Білорус (Черкаси), Літвінов (Луганськ).
Делегат ФФУ: Желєзний (Суми)

Карпати: Романенко, Мілошевіч, Ощипко, Пшеничних, Кобін, Кожанов (Кополовець, 66), Ткачук, Худоб”як, Гурулі (Ґодвін, 84), Зеньов (Федорів, 60), Кузнецов.
Запасні: Новак, Петрівський, Омельченко, Фещук
Головний тренер: Олег Кононов

“Металург” Д:Дішленкович, Білозор, Боавентура (Воловик, 68), Маріо Сержіо, Чечер, Аракелян (Кінгслі, 59), Даниловський, Дімітров, Макрідіс, Фернандеш, Шищенко (Мелконян, 74).
Запасні: Воробйов, Березовчук, Данилов, Зотов.
Головний тренер: Ніколай Костов

Голи: Худоб”як, 18 – Даниловський, 45
Попередження: Білозір, 59, Макрідіс, 67

У середині другого тайму після подання кутового карпатівці таки “запхали” м`яча у ворота Дішленковіча. На фото (у високій якості – www.fckarpaty.lviv.ua/file/IMG_1769.JPG) чітко помітна червона лінія воріт і м`яч, до якого тягнуться руки голкіпера “Металурга”. М`яч у цей час був ЗА ЛІНІЄЮ ВОРІТ. Суддя з Одеси Швецов цього епізоду не помітив. До слова, саме він судив нещодавній матч “зелено-білих” проти “Динамо” і зарахував два голи киян з офсайду, що підтвердив відеоповтор епізодів. Тож “гол” у ворота “Металурга” мав би стати логічним продовженням карпатівського штурму, який не зупинявся протягом 90 хвилин. Погода їм грати не заважала…

Після несправедливої (якщо брати до уваги рівень гри) поразки від «Динамо» у перший день листопада з розгромним рахунком 0:4, гравці та тренери «Карпат» обіцяли, що в трьох наступних матчах у Львові вони зроблять усе, аби не лише поповнити свій турнірний доробок дев’ятьма очками, а й продемонструвати видовищний та змістовний футбол. Що ж, виконати перший пункт обіцяного карпатівцям не судилося. Після перемог над «Арсеналом» і ФК «Львів», підопічним Олега Кононова не вдалося взяти повноцінних три очки в донецького «Металурга», одного з лідерів чемпіонату. Але навряд чи хтось візьметься дорікнути нашим хлопцям за цей поєдинок. Адже саме стартовий матч другого кола проти команди Ніколая Костова у виконанні карпатівців за якістю гри виявився для них найкращим у поточному сезоні.

Після перемоги над «Арсеналом» два тижні тому, дотримуючись правила, що переможний склад не змінюють, на львівське дербі проти ФК «Львів» Олег Кононов виставив ту ж стартову одинадцятку, яка взяла гору над підопічними Олександра Заварова. І карпатівці знову, хоч і «горіли» після сорока хвилин матчу 0:2, святкували переконливу звитягу – 4:2. Тож цілком логічно, що після феєричного футболу тижневої давності вболівальники «зелено-білих» були впевнені, що керманич «Карпат» і на зустріч з донецькими металургами виставить той самий склад.

Однак Олег Георгійович виявився не настільки забобонною людиною і таки зробив одну заміну: замість Петрівського в центрі оборони ми знову побачили сербського легіонера Мілошевіча, який оговтався після травми. В принципі, Іван як гравець за своїм класом сильніший від Тараса, і тому таке рішення тренерського штабу «Карпат» можна зрозуміти. Але трапилося так, що саме Мілошевіч виявився найбільшим невдахою у складі нашої команди в цій зустрічі. Спочатку в першому таймі балканець двічі програв боротьбу на другому поверсі Даниловському, який з другої спроби таки змусив капітулювати Романенка, а по перерві він, двічі опинившись на позиції центрального нападника, так і не зміг завдати вирішального переможного удару по воротах Дішленковича.

Однак звинувачувати у втраті двох очок «Карпатами» лише Мілошевіча було б абсолютно не справедливо. Серб загалом зіграв непогано. Адже окрім двох ударів Даниловського головою після передач верхом, гості у володіннях Романенка практично нічого більше й не створили. Ну, а те, що в Івана немає бомбардирського хисту, можна, зрештою, виправдати тим, що забивати голи у ворота суперника не є його прямою функцією. Хоча зрозуміло, якби він це зробив принаймні раз, ми були б йому безмежно вдячні.

Якщо ж аналізувати матч в цілому, то перш за все потрібно відзначити, що видався він значно цікавішим, ніж можна було очікувати. Адже за практично зимових погодних умов (мороз і сніг) сподіватися на видовищний і змістовний футбол дуже важко. Здавалося, що все зведеться до боротьби, а переможе той, хто виявить кращі фізичні та вольові якості. І справді, безкомпромісної боротьби на полі було більш ніж достатньо, а гравці обох команд не жаліли ні себе, ні суперника впродовж усіх 90 хвилин матчу. А нечисленні глядачі (на трибунах були лише справжні шанувальники футболу і найвідданіші вболівальники «Карпат») стали свідками і багатьох цікавих комбінацій та непоганої техніки влодіння м’ячем, яку продемонстрували футболісти. І що приємно відзначити: в першу чергу це стосується хлопців у зелених футболках – карпатівці не поступалися одному з лідерів чемпіонату в жодному з компонентів футболу, а в другому таймі повністю переграли суперника.

Але не будемо забігати наперед. Початок першого тайму видався спокійним, команди ніби придивлялися одна до одної. Територіальною ініціативою наче володіли господарі, але першу небезпеку створили гості. На 14-ій хвилині Чечер виконав передачу верхом на Даниловського, який, вистрибнувши вище за всіх, головою пробивав з якихось семи метрів у ліву шістку воріт Романенка. Кіпер «Карпат» при всьому бажанні допомогти своїй команді не міг, але м’яч пройшов за лічені сантиметри повз стійку.

На жаль, цей епізод нічого наших оборонців так і не навчив, і перед самим свистком на перерву Сергій після довгої діагональної передачі Фернандеша зі штрафного спрямував таки м’яч у сітку наших воріт. Уся різниця з епізодом на 14-ій хвилині полягала лише в тому, що Фернандеш, на відміну від Печера, подавав з лівого флангу, а Даниловський, перебуваючи в оточенні Мілошевіча, Пшеничних і Ощипка, пробив не в ліву шістку, а в праву.

Однак гол екс-карпатівця дозволив гостям лише відновити рівновагу в рахунку – 1:1. А першими успіху добилися господарі. Відверто кажучи, гол Худоб’яка на 18-ій хвилині був не дуже логічним, але насправді напрочуд красивим. Кожанов, накрутивши на правому фланзі атаки Боавентуру, відпасував на Худоб’яка, і Ігор другим дотиком потужно пробив з кута карного майданчика: м’яч влетів у сітку впритул з дальньою стійкою воріт, а кіпер Дішленкович, явно не очікуючи такого зухвальства від хавбека «зелено-білих», в цьому епізоді виконував роль статиста.
Забитий гол додав карпатівцям упевненості в своїх силах і до завершення першого тайму їхня ігрова перевага була доволі помітною. Тим прикрішим став епізод перед свистком на перерву. Хлопці Кононова аж ніяк не заслуговували пропустити м’яч у свої ворота. Але це футбол… Тож суперники пішли на перерву за рівноваги в рахунку – 1:1.

Щойно почався другий тайм, «Карпати» одразу дали зрозуміти, що нічийний рахунок їх зовсім не влаштовує. Вже на 47-ій хвилині удару Кобіна головою після кутового у виконанні Худоб’яка забракло лічених сантиметрів, аби м’яч залетів під поперечку воріт Дішленковича. І почалося… Практично кожна атака господарів завершувалася небезпечним моментом біля воріт гостей, думки яких у другій 45-хвилинці були зосереджені виключно на обороні власних воріт. Про повну перевагу карпатівців по перерві найкраще свідчить той факт, що за 45 хвилин вони створили щонайменше шість моментів, коли м’яч повинен був опинятися в сітці воріт «МетаДона», подали вісім кутових і нанесли вісім ударів, шість з яких влучили в рамку. Ну і, звичайно, той самий епізод, коли м’яч перетнув лінію воріт. На жаль, суддя так і не побачив цього маленького дива… Натомість гості вперше у другому таймі заставили хоча б трішечки понервувати Романенка лише на 82 (!) хвилині. Та й той удар когось із металургів був надто неточний.

Але футбол – це не бокс, і в ньому далеко не завжди перемагає той, хто володіє ініціативою та виглядає краще за суперника. Ось і цього разу «Карпати», які не лише нічим не поступалися одному з лідерів чеміпонату, а й більшу частину матчу мали помітну територіальну, а головне, ігрову перевагу, так і не змогли довести справу до більш ніж заслуженої та логічної перемоги. Однак незважаючи на втрату двох пунктів, ми повинні подякувати підопічним Олега Кононова, та і йому самому – за те видовище, свідками якого ми стали. Тож з оптимізмом чекатимемо наступної неділі, коли «Карпати» в Донецьку зіграють свій останній матч у 2008 році проти «Шахтаря». З такою грою команда Мірчі Луческу нам до снаги в будь-якому стані.

Статистика матчу (в дужках – показники 1-го тайму)

“Карпати” “Металург” Д

Гольові моменти
8(2) 2(2)

Удари в площину воріт
8(1) 2(2)

Удари в бік воріт
3(1) 3(2)

Кутові
8(0) 2(1)

Офсайди
2(1) 4(2)

Фоли
14(7) 17(6)

Попередження
0(0) 2(0)

АСОРТІ ПО-ЛЬВІВСЬКИ:

– «Карпати» востаннє обігрували «Металург» ще 3-го квітня 1999 року, після чого їхня безвиграшна серія в очних рандеву налічує вже 16 матчів.
– «Карпати» вперше забили гол у ворота «МетаДона» за останні чотири матчі.
– Ігор Худоб’як зіграв свій 100-й матч за «Карпати» і забив 13-й гол.
– Сергій Зеньов та Михайло Кополовець у складі «зелено-білих» провели відповідно 25-й і 35-й поєдинки.
– Вихованець львівського футболу Сергій Даниловський уже втретє забиває гол у ворота своєї рідної команди. Але перші два рази він засмучував карпатівців у складі «Чорноморця».
– Найбільше матчів за «МетаДон» у чемпіонатах України провів нинішній капітан команди В’ячеслав Чечер, який в суботу довів цей показник до числа 183. Другим йде Сергій Шищенко – 146.