Лупашко: “Ще літом розумів, що нічого хорошого нас не чекає”
Колишній тренер “левів” в ексклюзивному інтрев’ю для Tribuna.com розповів про причини невдалого сезону команди.
«Десь трішки не вистачило терпіння нам разом, щоб цей проєкт довести до якоїсь кульмінації»
– Вже пройшло фактично два місяці з моменту вашого відходу з «Карпат». Чим займалися цей час?
– Вдалося побути вдома і трохи відійди від роботи. Протягом останніх двох з половиною років я не мав відпусток і вихідних. Весь час, навіть коли проводив його з сім’єю, я був заклопотаний роботою. Минулого літа мені взагалі дуже бракувало часу.
Вже коли почалися збори, я усвідомив, що потрібно було трішки відключитися від усього, але не вдавалося. Ми дуже хотіли підсилитися – і голова була занурена в скаутинг. Я зрозумів, що відпочинок дійсно корисний, бо зараз ти відчуваєш, що сповнений сил та енергії. Це дуже важливо.
Також це досвід для мене, як для тренера, на майбутнє – ти зобов’язаний перемикатися. Без цього неможливо. Бо в нашій професії існує емоційне вигорання і воно є ключовим в роботі тренера.
– У «Карпат» вже склалася традиція шокувати всіх новинами в новорічну ніч. Чому саме тоді повідомили про вашу відставку і коли ви дізналися про розірвання контракту?
– Думаю, тому що позаминулого року теж була дуже гучна заява. Напевно, вже традиція така – в новорічну ніч оголошувати якісь гучні події для клубу. Я дізнався ще до цього. Але, чесно кажучи, я вже розумів, що це буде кінець історії, коли сезон почався.
Було багато медійного тиску. І цей тиск не був спричинений суто спортивними факторами. Складалося відчуття, що в цьому дуже зацікавлені певні особистості. Коли клуб ніяк не реагував на це, то ти розумієш, що ситуація для тебе не дуже позитивна.
Влітку я мав пропозицію, проте клуб дуже хотів, щоб я залишився, але через кілька місяців взяли гору певні нефутбольні моменти, які не дали часу і віри в той напрямок, який ми разом обрали.
Зараз я занурююся в історію футболу. Там є цікаві моменти, пов’язані з кар’єрою різних тренерів. Мені згадується історія з Мікелем Артетою. У нього важко складалися перші сезони в «Арсеналі», але клуб його підтримав.
В Україні теж є такі історії. Дуже добре, що з’являється керівництво, яке може терпіти і вірить в тренера та в його напрямок. В Україні часто буває так, що ми довіряємо, але не віримо. На мою думку, десь трішки не вистачило терпіння нам разом, щоб цей проєкт довести до якоїсь кульмінації. Але не час зараз судити і вирішувати, хто правий, а хто ні.
– Виходить, ви ще з початку сезону розуміли, що щось іде не так?
– Тренерам, як і всім людям, хочеться публічної підтримки, коли дуже багато казали неправди, коли говорили про певні речі, яких не існувало. І це трохи прибивало. Ти очікуєш на цю підтримку від клубу, хочеш почути, щоб керівництво висловило свою думку і сказало, що це неправда.
Адже доходило до того, що футболісти на базі розмовляють між собою і до мене приходять: «А що там, а як, а як керівництво?» Вони чекали, щоб до них прийшли і повідомили, що все добре. Такі моменти важливі для футболістів, щоб вони розуміли, що тренер на своєму місці і йому довіряють, що ми маємо працювати на 100%. Це дуже важливо.
До мене навіть іноземці приходили і показували якісь скріни. Казали: «Ось пишуть таке, а в нас батьки питають». Я відповідав: «Та все добре, працюємо». Це не дуже добре, що доходило до цього.
– Вам хотілося саме публічної підтримки?
– Так, кажу про публічну підтримку. В цілому я намагаюся відокремитись від перегляду різних українських блогерів. Розумію, що їм дуже часто подається неправдива та неперевірена інформація. На мою особисту думку, дуже часто вона робиться не стільки через велике бажання самих блогерів, скільки через фінансові впливи. На жаль, цього дуже багато в Україні.
І ця публічна підтримка була найперше необхідна для гравців. Асистенти не підходили до мене, але я бачив їхню знервованість. Багато фанатів писали мені, що вони вірять у нашу роботу. І для них це було потрібно, бо виходило багато різних чуток, інфоприводів та вигадок. А їм хотілося зрозуміти, чи хочу я працювати тут, чи клуб хоче, щоб я продовжував свою роботу. Думаю, що це дуже важливо у наш час, ця підтримка загалом була потрібна.
Згадайте час Гвардіоли в «Барселоні», коли клуб очолив новий президент Сандро Росель і почав змінювати політику клубу. Тренер зізнавався, що ці моменти на нього дуже впливали і йому було важко емоційно. Всі успішні тренери останнього десятиліття мали безумовно підтримку. Порівнювати я можу звісно тільки етапи, і на перших етапах становлення цих тренерів підтримка відігравала велику роль в успіху.
Гвардіола, Флік, Клопп, Луїс Енріке багато працювали в одному проєкті і мали підтримку, яку нічим не могли розхитати. Зараз ми бачимо, що відбувається в умовному «Тоттенгемі», коли міняється тренер, коли постійно йдуть зміни, і як це шкодить спортивному процесу. Думаю, що в клубі недооцінена роль та вага тренерської діяльності. А це 50% у відсотковому співвідношенні.
Коли міняють тренерів, то змінюються всі процеси, вимоги до скаутингу, райдери, взаємодія з персоналом та керівництвом. Це все складно зробити ефективно. У сучасному футболі інша ментальність у гравців. Якщо раніше тренери довго могли працювати, то зараз їх міняють в середньому раз на рік або і частіше.
Скажу чесно, дійсно, зараз такі часті зміни тренера або гравців – це необхідність. Футболісти дуже швидко звикають до тренера та його вимог і їм стає не цікаво. Тому треба міняти тренера або поступово вливати свіжу кров з нових гравців. Коли з’являються голодні очі, коли новий футболіст заглядає тобі в рота, хоче побачити і почути всі твої вимоги, хоче змінюватися і навчатися, то максимально віддає енергію на полі та заряджає інших.
Клуб має обрати свій напрямок – зміна тренера або постійне вливання свіжої крові у вигляді нових футболістів. Але якщо ти міняєш тренера в Україні, то складно зберегти повністю структуру клубу, бо вони у нас не настільки міцні і не саморегульовані. Це буде постійна зміна ігрового напрямку. Дуже мало клубів в Україні, які мають свою філософію, не зважаючи на зміну тренера. Для них це не буде проблемою. Вони лишаються в тому просторі, в якому були. А ця постійна зміна тренера буде призводити до внутрішнього хаосу.
– Ви говорили з Андрієм Русолом чи Володимиром Матківським про те, що вам бракує підтримки і щоб вони сказали своє слово?
– Ні, я не можу на це впливати і цього просити. Можливо, керівництво вже на той момент прийняло для себе остаточне рішення. Можливо, вони вже бачили, що ми не будемо йти разом далі. І, можливо, не хотіли робити таких речей, щоб потім їм не казали: «От ви підтримали тренера, говорили, що все добре, а потім відправили у відставку». Я не знаю.
Думаю, всі розуміють: якщо ви хочете допомогти, хочете бути далі разом, якщо ви щасливі, то потрібно це робити публічно.
«Скаутинг був основною проблемою»
– Я і багато моїх колег прогнозували «Карпатам» перед стартом сезону боротьбу за єврокубки і навіть медалі. Ми погано розуміємося на футболі чи коли все пішло не так?
– Це був досить суттєвий комплекс причин. Все почалося ще наприкінці минулого сезону. Ми розуміли, які у нас є проблемні позиції в клубі, озвучили їх і чекали на підсилення. Скаутинг був основною проблемою. Ми хотіли стати сильнішими і хотіли підсилитися.
Наш медичний штаб сказав, що на зборах ми зможемо розраховувати на Стецькова і Сича. Ми розуміли, що нам потрібно підсилити групу атаки. Потім ми зрозуміли, що остаточно втрачаємо Очеретька і свого основного воротаря.
Вийшло, що на старті сезону ми маємо одну конкурентну позицію. Це опорний півзахисник, де Танда і Пабло могли сперечатися за основний склад. Всі решта позиції у нас були безальтернативними. Ми отримали безконкурентне середовище. Думаю, всім представникам будь-яких професії зрозуміло, що це не дуже гарна історія, м’яко кажучи.
Це непокоїло, але я мав надію, що кожен з футболістів буде тримати мотивацію. А коли почалися якісь складнощі, то цей брак конкуренції дуже впливав. Я зараз можу перераховувати гравців, але думаю, що ті, хто поглиблено дивився за «Карпатами», розуміють, що це правда – ці позиції були безальтернативними. В таких ситуаціях футболіст дійсно не може витискати із себе постійно максимум. Йому потрібна ця підпитка і цей драйв, коли він сперечається за своє місце в стартовому складі.
Плюс були дуже очевидні трансферні помилки. Були матчі, коли у нас на лаві запасних залишався один захисник, і той не міг грати в старті. Зрештою, ми прийшли до того, що в якийсь момент просто почали перебудовуватися під наших гравців. І це було каталізатором тої проблеми, яка стала глобальною. Тобто ми почали перебудовувати свій футбол під те, що можуть і, напевно, хочуть наші гравці.
Дехто через вік не витримував інтенсивність. Декому заважала відсутність мотивації чи фактор того, що він є безальтернативним гравцем стартового складу. Ми почали перебудовуватися, і десь пішли в прагматизм.
Це була дуже велика проблема для мене, але це вже досвід. Розумію, що це робити не можна, але, на превеликий жаль, ми це зробили. В Україні зараз приносить результат гра від оборони. Або коли ти віддаєш ініціативу супернику. Переважна більшість команд, які вибирають такий напрямок, знаходяться вгорі турнірної таблиці.
На превеликий жаль, ми здобували результат в деяких окремих іграх саме так. Умовно кажучи, матч з ЛНЗ, коли ми їх обіграли, є показовим для мене. Ти розумієш, що в такий футбол не дуже важко навчити грати команду. Цей футбол не вимагає від тебе постійного смислового навантаження. І гравцям комфортно, що мінімум вимог.
Але, знову ж таки, що ти обираєш – результат тут і зараз або шлях зміни ментальності, коли ти приходиш до чогось цікавого. Я розумію, що цей прагматизм ні до чого хорошого не призведе. Такі результати та ігри ведуть тебе в хибному напрямку.
Візьмемо Хабі Алонсо, який працював у «Реалі». В деяких моментах він зрадив своїм принципам заради того, щоб співіснувати комфортно в тому клубі, де він був. І бачимо, куди це його привело. Розумію, що здобувати результат таким чином – це перспективний проєкт для тренера.
Так, сьогодні тобі це може принести результат. Але коли тренер піде, то він має залишити після себе футбольний слід, який будуть наслідувати тренери в академії, дитячі команди клубу та регіону. Вони будуть ходити на футбол, дивитися і потім пробувати це повторити.
Коли ми зрозуміли, що не можемо з тим підбором футболістів грати те, що хочемо, то почали видозмінюватися. І це був хибний шлях. Цей урок мав відбутися, щоб я переконався у своєму розумінні, що все потрібно будувати на сміливості.
– Русол в інтерв’ю для офіційного сайту «Карпат» теж визнав, що трансферна кампанія вийшла провальною. Клуб звільнив шеф-скаута Гліба Корнієнка. Чому не вдалося якісно підсилитися?
– Керівництво сказало, що не буде вступати в жорсткі фінансові перипетії з такими сильними клубами, як «Металіст 1925», ЛНЗ, «Полісся», якщо вони будуть збільшувати пропозиції. Так і відбулося. Ми хотіли одного вінгера, а його підписує «Полісся». Ми хочемо другого, а вони беруть підписують і його. Ми розуміємо, що за українців важко сперечатися, бо такі клуби прийдуть за ними, зроблять гарні фінансові пропозиції і футболіст погодиться.
Ми обрали шлях, що будемо очікувати, але підпишемо сильних гравців. На жаль, не вдалося. Чому так? Я не знаю. Загалом я не згоден, що всі гравці були поганими. До нас приходили сильні легіонери: Пабло, Бруно, Танда. Це гарної якості іноземні гравці. Нам потрібно було просто зробити наступний крок.
Я дуже часто про це казав, що не потрібно підписувати гравця заради підписання. Ми маємо підписати футболіста, який буде у нас основним гравцем. Але це було дуже складно реалізувати. Дуже часто було так, що я погоджував гравця, а через день-два мені казали, що він не приїде через великі фінансові умови. Або він не хотів їхати через війну.
Я намагався відмовлятися від всіх гравців, які додадуть просто конкуренцію. Я хотів, щоб гравець прийшов і був у ростері на стартовий склад. Це було складно реалізувати, бо ми мали небагато таких варіантів. Якщо ми хотіли боротися за високі місця, то нам потрібно було зробити так, щоб певні футболісти, які були основними минулого сезону, стали гравцями ротації. От тоді б ми зробили наступний крок. А ми, на жаль, отримали безконкурентне середовище від слова взагалі.
Казали про те, що деякі гравці, які виглядали досить якісно у минулому сезоні, провалилися, – вони не провалилися, а просто не були такими яскравими, як раніше. Звісно, я розумію, що тренер іноді має працювати з тими, хто є в його розпорядженні. На мою думку, індивідуальні тренування дуже нехтуються в сучасному футболі. А вони рівнозначно із загальнокомандними впливають на розвиток гравця. І це дуже важливо.
Як приклад – продажі наших гравців: Краснопір – 3 млн, Кінарейкін – 1 млн, практично пішов Бруніньйо. Все це про розвиток гравців. Ми бачимо, що індивідуально наша команда досить непогана. За усіма гравцями приходять.
Як оцінювати роботу тренера і що він дав клубу: результат, єврокубкове місце, або він готує індивідуально гравців, на яких можна заробити кошти. Я впевнений, що найближчим часом клуб ще зможе продати деяких гравців за великі кошти, якщо захоче. Я впевнений, що вже зараз в «Карпатах» є досить цікаві гравці для українського та європейського футболу.
Я показував керівникам, як ми працюємо, як ми фіксуємо покращення і що ми цим постійно займаємося. Ставилися певні завдання, над чим працювати, і практично два-три тренування у наступний тиждень були індивідуальними. Тому і є ці цифри продажу. Оце і є робота тренера, коли він розглядає своїх гравців як інвестицію для клубу, а не йде шляхом прагматизму, щоб здобути результат тут і зараз.
Коли є системність і розвиток, то потім ці футболісти стають цікавими для більш заможних команд. Цей фактор має бути в сучасному футболі, коли запрошують нового тренера.
«Я ніколи не казав, що хтось з гравців «Руха» поганий»
– Як ви сприйняли історію з «Рухом» і чи пішла ця співпраця на користь «Карпатам»? Особливо у плані трансферів.
– Якщо говорити про користь для клубу, то побачимо це згодом. На мою думку, не існує поганих гравців. Є футболісти, які підходять під певний стиль гри. І гравці з «Руха» виховувалися в зовсім іншій специфіці. Ми хотіли грати в інший футбол. І вони не могли реалізувати себе у цьому середовищі.
На їхню адаптацію потрібен час. Ми постійно чули, що вони не грають, що це проблема і що хтось навмисно це робить – не від нашого керівництва, а збоку. І це також не дуже допомагало – ні їм і не нам. Тому весь цей процес ускладнювався, а не допомагав гравцям фокусуватися на своїй інтеграції і покращенні. Навпаки підсилювалися сумніви в процесі і в тому, що вони готові грати. І це сповільнювало їх.
Я ніколи не казав, що хтось з гравців «Руха» поганий. Я притримуюсь думки, що є футболісти, які підходять одному тренеру і не підходять іншому. І вони можуть яскраво виглядати під керівництвом одного тренера і погано в іншого. У кожного своя специфіка і свої сильні якості.
Тому я сприймаю цю угоду як угоду. З часом все буде зрозуміло – як вона буде функціонувати далі, який буде напрямок у першої команди і хто його буде задавати. Думаю, що зараз вболівальникам не треба її оцінювати, вони побачать це з часом.
Є таке поняття як «Дуополія» – коли сперечаються два титани, то ця конкуренція йде на користь обом. Коли я приходив у клуб, то була шалена конкуренція між клубами. Пам’ятаю перше дербі – це було шалено і як його очікували. Це прикрашає український футбол.
Ми побачимо згодом, наскільки ця співпраця буде корисною. Але я скажу, що ми втратили конкуренцію, яка підживлювала львівський та український футбол. Ця конкуренція робила всіх кращими.
– Після вашої відставки Григорій Козловський написав, що це найкраще, що сталося з львівським футболом в цю ніч. Чи має він якийсь вплив на «Карпати»?
– Коли президент одного клубу дуже часто висловлює думки про тренера іншого клубу, то це, напевно, не дуже нормально. Про вплив нічого не скажу, але це ті речі, які потрібно якось фільтрувати. Бо тоді вболівальники не можуть зрозуміти, чому він так робить, чи він дотичний до клубу і чому він дозволяє собі коментувати дії іншого клубу чи відставку тренера.
Це як мінімум дивно. Ми часто чуємо, що спорт поза політикою. А я вам скажу, що футбол дуже занурений у політику. І якраз в цій історії зі мною політичних моментів було досить багато.
Багато чого, що казали про мене, було неправдою. І ті люди, які казали в ефірах багато речей, – вони знають, про кого і про що я кажу. Але я завжди повторюю: якщо про тебе щось говорять, то, напевно, ти цікавий.
– Можете назвати їхні імена?
– Не знаю, наскільки зараз це потрібно, адже знову буде підживлюватися цей негатив один на одного. Навіть якщо ти цього не дивишся, не відслідковуєш, не аналізуєш, то його так багато, що воно все одно до тебе доходить.
Я маю робити свою справу якісно і приносити користь тому місцю, де я знаходжуся. На решту ти не можеш повпливати, бо це неможливо. І ми не маємо це робити. Найперше ти маєш бути чесний перед собою. Тоді все буде добре.
А слова набирають цінності, коли ти виграєш. Результат дає багато віри в те, що ти робиш. Коли щось не виходить, починають спекулювати різними моментами. Думаю, що багато у кого ріже слух, коли я кажу, що хочу бачити і грати в атакувальний футбол. Часто кажуть, що найголовніше у футболі – це результат, а все решта не важливе.
Я згоден, що результат дуже важливий, що красива гра без результату – це утопія. Але результат без красивої гри – це дійство, яке цікаве людям, які суто дотичні до клубу. Нейтральним людям це не цікаво. І коли цей результат зникає, то ти після себе не залишив ніякої спадщини. Тому я скажу, що результат потрібно здобувати разом з красивою грою. Ти маєш закривати очі на помилки, якщо хочеш його досягти.
Є такий вираз: «Будь обережним в гонці за оплесками. Публічне захоплення створює сліпі зони, де ти завжди знаходиш те, в чому почав програвати. Тихий прогрес формує справжню силу, коли ти тихо робиш свою роботу, не притягуючи ворогів раніше, ніж стане непорушною твоя позиція». Це на 100% стосується мене. Я усвідомлював наслідки, але я дуже щирий і хочу казати те, що думаю і відчуваю. Розумію, що часто це буде проти мене, але я такий.
«Коли ми сіли з Русолом розмовляти про мій відхід, то у нас було три питання. І одне з них стосувалося тренерського штабу»
– «Карпати» припинили співпрацю з PASS. Чому вона не вдалася? І загалом, що не так з PASS, якому дістається чимало критики?
– Моя дотичність до PASS – це суто моє навчання в сфері скаутингу і аналітики. Мені важко сказати, чому не склалася співпраця. Я не поглиблювався в їхню роботу з клубом.
– В інтерв’ю Дмитру Ватрасу ви сказали, що вашими справами займається менеджер Олег Авдиш, який до цього не повернувся в Україну зі зборів «Карпат» і дав скандальне інтерв’ю. Чи була тоді реакція від керівництва клубу?
– Я нічого не сказав тоді такого крамольного чи страшного. Якщо хтось для мене робить щось хороше, то я не можу відмовлятися від людини. Я бачив, наскільки йому було важко в той момент, наскільки багато хейту і критики було в той період. І я не міг пройти повз і не підтримати його. Моє інтерв’ю в той момент було продиктовано тим, що я намагався підтримати людину. Це була моя основна ідея.
Я не розумію, чого когось може образити те, що я хочу когось підтримати чи про когось щось сказати позитивне, якщо він, на мою думку, цього заслуговує. Невже краще, коли ти кажеш в очі одні речі, а потім за спиною говориш зовсім інше. Мені здається, що ні.
– Як ви розійшлися з «Карпатами»?
– Достатньо цивілізовано. Ми не виказували один одному претензій і не сварилися. На мою думку, не час вирішувати, хто правий, а хто – ні. Ситуація склалася таким чином і вона потребувала цього рішення. Ми потиснули один одному руки. Я щиро бажаю «Карпатам» і вболівальникам команди всього найкращого. Я хочу, щоб у цього клубу все було добре.
– Практично весь ваш штаб залишився у клубі. Чому так трапилося?
– Коли ми сіли з Андрієм Анатолійовичем (Русолом, – прим. Tribuna.com) розмовляти про мій відхід, то у нас було три питання. І одне з них стосувалося тренерського штабу. Якби я хотів нашкодити клубу, я б сказав, що нікого не можна залишати. Зателефонував би тренерам і сказав, що хто лишається, можете забути про мене. Навпаки, я сам запропонував Андрію Анатолійовичу, щоб залишали всіх, хто цього хоче.
Сказав, що я допоможу – наберу тренерів і поспілкуюся з ними. Скажу, що їм потрібна ця робота, тому залишайтеся. Так і відбулося. Я сказав помічникам, що буду йти з клубу, а їм би рекомендував залишатися. Перед цим ще з кожним розмовляв індивідуально. Більшість прийняла цю пропозицію.
– Одне питання стосувалося тренерського штабу, а якими були інші два?
– Фінансова компенсація, а інше не можу згадати. Я пішов на зустріч клубу і не вимагав відшкодування до кінця контракту. Клуб був готовий до компенсації, тому все нормально. Ми за одну зустріч з чашкою кави все вирішили.
«Коли знаходишся у великому клубі, ти маєш міркувати по-іншому і все підчиняти результату»
– Виходить, якщо ви отримаєте пропозицію, то вам потрібно збирати новий штаб?
– Подивлюся, хто буде вільний. Може хтось з цього тренерського штабу висловить бажання попрацювати разом. А може буде така ситуація, як зараз в «Карпатах», коли клуб має своїх тренерів. Потрібно всі ці моменти продумувати.
Асистент має надихати головного тренера і розвіювати всі ті сумніви, які існують ззовні. Вважаю, що помічники мають бути найвірнішими послідовниками твоїх ідей, вселяти впевненість і розвіювати всі існуючі сумніви в оточуючих. По-перше, на них не такий тягар відповідальності і тиску значно менше.
У футболі дуже часто буває так, що коли все добре, то всі вірять у твої ідеї і бачать, як все добре. А коли з’являються труднощі, то всі починають помічати, як ти робиш помилки, які всі експерти можуть виправити.
– Чи є у вас якісь пропозиції?
– Ми оголосили про припинення співпраці з «Карпатами» у новорічну ніч. Це за тиждень до початку зборів команд. І клубам 100% не хотілося нічого змінювати. Тільки дуже якісь критичні проєкти можуть міняти тренерів під час зборів. Думаю, що це не час для дуже активного пошуку команди.
Загалом є розмови. Були і більш конкретні пропозиції та певні перемовини, але, думаю, що пріоритетом має бути проєкт і як його бачить потенційний роботодавець. Хочеться працювати в тому місці, де люди знають, чого і як хочуть. Також це має виглядати досить цікаво для мене.
– На які речі будете звертати увагу при виборі наступного місця роботи?
– Найважливіше – це не конкретна команда, не місце в турнірній таблиці, не країна, а проєкт, який запропонує клуб. Я хочу розуміти, для чого я там потрібен і що я можу дати. Величезним досвідом для мене став момент, коли ти працюєш у великому клубі і намагаєшся зекономити гроші. Ти думаєш, навіщо тобі цей гравець, можемо якось впоратися без нього. Ти думаєш, що більше буде вигідно клубу, ніж про спортивні інтереси.
Зараз розумію, що всі ці продажі, відмови від гравців, бо у них велика зарплата, ніхто не буде це цінувати. Ти не маєш зберігати гроші клубу. Потрібно бути більш вимогливим до трансферів і, можливо, ще більше гнути свою лінію. Треба бути вимогливішим до гравців. І тоді потім не буде шкода, що щось пішло не так.
Коли знаходишся у великому клубі, ти маєш міркувати по-іншому і все підчиняти результату. Якщо цей футболіст потрібен, то не треба зважати на те, що дають конкуренти. Ти маєш більше вимагати, якщо клуб хоче бути вгорі та існувати в цій конкуренції. В іншому випадку треба знижувати свої вимоги.
Я переконаний, якби цим гравцям перед початком сезону сказали «Хлопці, вам не потрібно битися за зону єврокубків. Грайте спокійно, боріться за середину турнірної таблиці», то все було б добре. Я погоджуюся з тим, що сказав Андрій Анатолійович – ми переоцінили рівень певних наших гравців. Завдання поставлені досить високі, а ресурсу для цього не було достатньо. Але з цим тиском потрібно було жити і переварювати його, а це велика робота.
Зараз клуби переорієнтувалися. Раніше було більше емоційних лідерів, а тепер у командах стало більше технічних лідерів. Тобто раніше це були ментальні лідери, які могли повести команду за собою. Вони могли впливати на колектив своєю харизмою, наполегливістю та сміливістю, щоб витискати зі своїх партнерів максимум. Їх стає все менше, а технічних лідерів стає все більше.
Щоб боротися за високі місця, потрібно, щоб у колективі було більше особистостей, які можуть показати себе у складні моменти.
«Запам’ятав таку фразу, що львівський вболівальник вболіває серцем»
– Якщо ми говоримо про лідерів, то у «Карпатах» відбулася зміна капітана через мовний скандал. Як би ви вчинили у цій ситуації? Також Мирон Маркевич сказав, що це його наступник начудив, коли змінив Мірошніченка на Чачуа.
– Ні, я капітана не змінював. Команда проводила голосування – капітаном обрали Мірошніченка, Амбросія вибрали віцекапітаном. Тоді прийшла велика кількість гравців, і я вважав, що це буде доречним.
Я б намагався якось врегулювати цю ситуацію. Можливо, змусити Дена займатися три рази на тиждень з викладачем українською мовою або дарувати йому ще більше книжок українською.
Розумію, що для нього це удар, бо він любить цей клуб та вболівальників. Він товаришує з багатьма фанатами. А головне, він достатньо непогано розмовляє українською мовою. Також розумію цінності клубу, але цю ситуацію потрібно було трішки по-іншому залагодити.
– «Карпати» відпустили Кінарейкіна в Іспанію, а клубу довелося розраховувати на молодого Домчака. Це одна з тих ситуацій, де потрібно було показати свій характер?
– Важко не дати можливості піти гравцеві, якщо йому пропонує контракт клуб Ла Ліги. Але якби я знав, що це буде друга команда «Вільярреала», то я, напевно, був би проти. Думав, він буде в першій команді. Та і Кінарейкіну обіцяли, що будуть продавати воротаря і він тренуватиметься з основною.
Коли ми шукали лівого захисника, то до нас приїхав Паласіос. У нас був інший варіант, але там певні його вимоги не подобалися клубу. Розумію, що потрібно було наполягати, що цей гравець потрібен і він нас підсилить. Він мені дуже імпонував – його атлетизм, техніка і поєднання всього цього. Так, він не грав на високому рівні, але завдатки в нього були достатньо високі.
Нам потрібна була конкуренція для Бруніньйо та Чачуа, але розумів, що у нас є багато більш проблемних позицій. Розраховував, що Очеретько повернеться до нас. І ми якось розфокусувалися на інші позиції.
Медперсонал переконував, що травмовані гравці будуть здорові, коли ми поїдемо на збори. А потім приїжджаємо – і нікого нема. І таких моментів було достатньо багато. Вони накопичувалися, як сніжна куля.
– Схожа ситуація була в Хуанде Рамоса в «Дніпрі». Він говорив, що йому купували не перших людей в списку, а треті-четверті позиції.
– У нас приблизно така сама ситуація. Коли ми складали список вінгерів, то перші п’ять позицій відпадали. Це не завжди вина клубу, що він не може підписати гравців. На це впливає багато факторів. Але це дійсно факт, що я орієнтував наш скаутинг на те, що ми маємо підписати гравця, який буде основним. Ми не розглядаємо гравців для конкуренції. Це складно, але це можливо.
Я казав перед початком сезону, що нам не потрібно багато гравців. Але я це казав, коли враховував, що буде Сич і Стецьков. У нас тоді була б конкурентна лінія оборони. Також я розраховував на повернення Очеретька. В таких умовах я вважав, що два-три нових гравці було б цілком достатньо.
Якби вони прийшли в основу, то ми були б іншими – сильнішими, ніж ми були в попередньому сезоні. А ми не залишилися навіть на тому рівні, на якому були в попередньому сезоні кадрово. Ми стали слабкіші.
– Вам ці слова потім часто пригадували, коли ви говорили про кадровий потенціал «Карпат».
– Намагаюся завжди давати вичерпні відповіді на пресконференціях, і це теж не всім подобається. Просто прийди і скажи, що грали добре, дотерпіли і поїхали додому. Невже цього потребує наше футбольне суспільство? Думаю, що достатньо логічно та аргументовано пояснив, чому я так сказав. Спочатку ти знаходишся в певному проміжку часу з якимись умовностями, а потім все змінюється – і це вже зовсім інший контекст.
Люди можуть подивитися моє інтерв’ю, коли ми приїхали в Австрію на збори. Наступного дня наша пресслужба просила трішки змінити тон, бо багато вболівальників злякалися моїх слів. Я сказав: вибачайте, але з таким кадровим потенціалом, який зараз є, нас нічого хорошого не чекає. І про боротьбу за єврокубки ми можемо забути.
Я це сказав, коли ми приїхали в Австрію, бо розумів, що потенціалу в цьому вигляді ми не маємо. Наступного дня я трішки змінив риторику і сказав, що ми будемо намагатися боротися, але це буде не так просто.
– Гравці «Карпат», з якими я спілкувалася, кажуть, що у клубу дуже вимогливі вболівальники. Вони завжди запитають: «Чому не обіграли «Динамо» і «Шахтар». Якими вам запам’яталися львівські фанати?
– В мене в пам’яті досить багато приємних спогадів. Вболівальники «Карпат» – класні і дуже щирі люди. Я запам’ятав таку фразу, що львівський вболівальник вболіває серцем. Я намагався бути щирим з ними, намагався щось побудувати і змінити.
Дуже багато позитивних відгуків від них. Багато пишуть мені в соцмережах і певний час дивувалися, чому я відповідаю, а зараз вже не дивуються. Мені запам’ятається цей період достатньо позитивним з усіх боків – і життєвого, і спортивного. Щиро дякую всім дотичним людям до «Карпат», які були в цей період зі мною. Я їм дуже вдячний.
Впевнений, що ця історія не закінчена. Думаю, що я сюди повернуся. Але повернуся вже сильнішим і досвідченішим для того, щоб вигравати.
