“Після реконструкції на стадіоні “Україна” бачу три яруси”

Під час міжнародної паузи Ірина Козюпа відвідала Бартатів, де з директором бази Михайлом Лозинським поспілкувалась про її будівництво, а також про реконструкцію стадіону “зелено-білих”.

«Коли команда виходить на тренування, то ми чуємо, як в лісі співають пташки»

Про базу говоримо з Михайлом Лозинським – фактичним її творцем.

«Я – той чоловік, який тут від першого зрізаного кущика, – сміється Михайло Адамович. – Не раз чув питання, а чому база не у Львові? Ви розумієте, коли такий проєкт розглядали у 2020-х роках, то десь в межах міста знайти таку ділянку просто неможливо. Одні з останніх, хто взяли таку велику ділянку, це був Український Католицький університет. Але це були ще 90-ті.

Чому село Бартатів? Недалеко від Львова і недалеко від лісової зони. І так виглядало, що тут буде затишно для команди, тому зробили такий вибір. Ця передлісова зона створює певний мікроклімат і затишок. Коли команда виходить на тренування, то ми чуємо, як в лісі співають пташки. Це навіює певний спокій.

Місцева влада пішла нам на зустріч у питанні оренди цієї ділянки на 3,5 га. Прикинули проєкт, що тут можна розмістити. Бачите, оцей корпус? Він на 3 тисячі квадратних метрів. На першому поверсі є все необхідне для відновлення: роздягальні, басейн, тренажерні зали, масажні, процедурні. А другий і третій поверхи – спальні.

Першочергово була ідея, що на базі паралельно житимуть дві команди. Потім ми десь зрозуміли, що нам бракує зелених полів, щоб вони повноцінно могли тренуватися. І зараз, в основному, тут базується перша команда. Правда, ми не думали, що у нас будуть офіційні ігри проводитися на базі, як от сьогодні.

Наша інфраструктура мала розвиватися, але ми живемо в час війни. Трішки ми призупинили наш розвиток будівництва, всіх інфраструктурних будівель і полів. Але команди приїжджають, грають контрольні та офіційні ігри».

«Єдине, що ми мали на даній ділянці – це меліоративний канал»

Михайло Адамович розповідає, які роботи довелося виконати, щоб збудувати базу.

«Хотів наголосити, що був дуже складний етап будівництва і складна рельєфність. В одному місці ми знімали десь 2,5-3 м ґрунту, а в дальньому куті, точно пам’ятаю, після планування ми ще 1,85 м насипали землі. На даній ділянці ми десь 25 тисяч кубів ґрунту вивезли і 17 тисяч перемістили. Якщо рахувати у вантажівках, то це тисячі.

Тут не було комунікацій. Ми поставили трансформатор, який забезпечує ті потужності, щоб не були скачків і спадів напруги в цій сільській місцевості. Ми протягнули газ, поставили теплові насоси, пелетний котел.

В нас є добра система охолодження і система вентилювання приміщень. Також така альтернатива теплопостачання, як система VRV. Це є той самий кондиціонер, який працює на тепло, на холод, але він працює, як тепловий насос. Це вже технічні питання.

Єдине, що ми мали на даній ділянці – це меліоративний канал. Колись це були сільгоспземлі, де була зроблена меліорація – осушення ґрунтів. Відповідно, ми меліоративний канал використали для нашої дренажної системи. Він нам підійшов за глибиною. Не треба було ставити спеціальні насоси, щоб перекачували ті дренажні води».

«Плануємо ще одне, два, а може і три поля. Знаємо, що одне поле нам потрібно з підігрівом»

Окрема тема – це будівництво полів. Зараз на базі є два великі футбольні поля і два міні розминочно-тренувальні поля.

«Будівництво футбольного поля – це також досить така складна робота, яку треба правильно виконати. Особливо, що стосується дренажної системи. Це буквально кожних чотири метри ми копали траншеї, де була дренажна труба, зроблена у звичайному такому щебеневому насипу. Для поля це дуже важливо, особливо, коли падають великі дощі.

Ви бачили, що цілу ніч падав дощ і було багато опадів, а в нас практично не видно ніяких мокрих частин. Це все завдяки дренажу. Після цього стелиться геотекстиль і засипається пісок, бо сучасне поле сіється на піску. Використовуються такі складники хімії, щоб була хороша коренева система, трава не рвалася і стебло правильно росло. В нас є агроном, який доглядає газон у Львові, так і тут координує догляд полів.

Ми плануємо ще одне, два, а може і три поля. Знаємо, що одне поле нам потрібно з підігрівом. В міжсезоння добре було б мати і штучку. Манеж ми поки що не розглядаємо. Прийде час, можливо, і це буде. Ми живемо в такому регіоні, де бувають досить холодна зима і великі снігопади.

Але зараз ми будемо щасливі, якщо побудуємо звичайні натуральні поля з підігрівом. Ми вже знаємо, що є сучасна технологія, яка дозволяє захищати траву спеціальними плівками. Наприклад, температура впаде до 0, -2, чи -5 градусів морозу, а трава може рости під тою плівочкою, коли поле буде прогріватися знизу. Наш агроном каже, що коли на вулиці буде +3-5 градусів тепла, то ми знімаємо плівочку і косарками косимо траву. Буде, як в казці про підсніжники на Новий рік».

«Будували частину бази до війни і частину вже під час війни. Разом це вийшло не повних два роки»

«Карпати» почали будівництво бази влітку 2021 року.

«Коли у 2022 році почалася повномасштабна війна, то ми всі були розгублені і будівництво призупинене на невизначений термін. На той час ми мали бетонну конструкцію і вже сформований повністю залізобетонний каркас. Але він не був накритий. Я просив власника: «Якщо ми не дамо даху, то за короткий час все почне руйнуватися».

Бетон – дуже міцний матеріал, але коли десь в мікротріщини заходить волога, є перепади температур, морози, відлига, то це його може десь розтиснути, роздавити і дати тріщини. І ми десь вже ближче до літа все-таки прийняли рішення дах накрити.

В нас був котлован і я кажу до президента: «Володимире Богдановичу, в нас там вже скоро будуть жаби райкати. Треба щось робити. Давайте, хоч вийдемо з землі». І коли ми забетонували, вийшли з землі, то прийняли рішення накрити плитами.

Я далі звертаюся до президента: «Бачите, дуже добре, що ми то зробили, але до зими треба рухатися далі». А власник мені каже: «Михайле, хочете кошти спрямувати на війну чи на плиту? Ми готові вкладати тільки в один напрямок». Але з часом таки рішили, що до зими нам треба зробити якусь покрівлю, і ми цей будиночок накрили.

Десь за шість-вісім місяців ми зрозуміли, що життя продовжується, мусимо жити і працювати в цих реаліях. Економіка повинна працювати, бо усе це життєздатність країни. І ми вирішили нашу базу закінчувати. Завершили її у червні 2024 року. Якщо взяти по часу, то ми будували частину бази до війни і частину вже під час війни. Разом це вийшло не повних два роки – 18-20 місяців.

15 липня в нас вже відбувся перший заїзд команди і перше тренування».

«Мирон Маркевич сказав: «Михайле, база – бомба»

Базу почали будувати, коли тренером «Карпат» був Андрій Тлумак. Мирон Маркевич теж високо оцінив інфраструктуру клубу.

«Я дуже щасливий, що мав можливість долучитися до такого проєкту, – каже Михайло Лозинський. – Я сам за фахом інженер-будівельник. У своєму житті дуже багато різних споруд будував. Мені так пощастило, що в 90-х роках був причетний до бельгійського проєкту – будував церкви, монастирі, духовні споруди. А через певну кількість років мені запропонували такий об’єкт, як база «Карпат».

Ми будували її господарським методом. В нас були підрядні організації, а всі ті ниточки я зв’язував докупи. Андрій Тлумак був тоді головним тренером команди і він казав, які приміщення мають бути. Так ми потрошки почали це все проєктувати і втілювати в життя.

І коли вже йшов етап закінчення будівництва, то наш славнозвісний тренер Мирон Маркевич сказав: «Михайле, база – бомба». Можливо, у нас немає тут чогось вау та розкоші. Але ми зробили все необхідне для футболу, для тренувального процесу і для відновлення. І я пишаюся цією роботою».

«В нас дуже гарна атмосфера. Ми всі – одна команда, яка працює на результат»

«Це конференц-зал. Тут команда збирається на теоретичні заняття, установки на гру. Тут є все необхідне для цього. За стіною маємо пральні машини, які можуть гудіти, але для того, щоб не було шуму, то в нас є акустичні плити».

«А тут в нас є душові, сауна, льодяні ванни, басейн, тренажерний зал. Ми так швиденько пройдемося, бо зараз хлопці підуть душ приймати. А пізніше можемо ще раз детальніше все оглянути. Бо зараз гравці будуть ходити з голим торсом», – каже Михайло Адамович.

«Це наше пральне приміщення. Ми маємо великі пральні машини на 30 кг завантаження і дуже великі сушки.

А тут наші дівчата все складають для футболістів по номерах – шкарпетки, трусики. В нас дуже гарна атмосфера. Ми всі – одна команда, яка працює на результат. Ми трохи більше очікували від команди в матчі з «Вересом», тому сьогодні дівчата були трохи засмучені. Ми знаємо потенціал нашої команди».

«Дуже багато наших постачальників – це люди, які вболівають за футбол і знають, що таке львівські «Карпати»

«У нас максимально затишно для гравців. Це високо оцінюють інші клуби, в яких бази перетинаються з відпочинком. Зокрема, як в «Руха». Все гарно, помпезно, але футболістам некомфортно, бо вони пересікаються з відпочивальниками. У нас все побудовано для команди і для того, щоб футболісти могли зосередитися перед грою.

Тобто у нас база закритого типу з обмеженим відвідуванням. Ми так собі це уявляли, але життя вносить свої корективи. З’явилась команда U-21, тому ми зареєстрували базу як домашній стадіон і проводимо тут офіційні ігри.

А тепер найцікавіше питання – скільки коштувало «Карпатам» побудувати таку базу.

«Це дійсно цікаве питання, але це є десь і певна таємниця, якщо на те пішло. Я не вів фінансову частину і до кінця не володію цієї інформації. За фінансову частину були відповідальні інші люди.

Я був безпосередньо на об’єкті і координував будівельний процес. Але оскільки ми вели будівництво господарським методом, то, звичайно, воно коштувало менше, ніж те, яку кошторисну вартість виставляє генпідрядна організація.

Ми домовлялися з підрядниками за постачання матеріалів і нам йшли на зустріч. Дуже багато наших постачальників, це були також люди, які вболівають за футбол і знають, що таке львівські «Карпати». Відповідно, нам давали максимальні знижки, дещо брали практично по собівартості».

«Маємо генератори, які забезпечують повноцінне функціонування бази»

Виходимо на вулицю – на поле, де зранку тренувалася перша команда.

«Я пригадую, моя бабця говорила, що біля картоплі багато роботи, а трава росте сама по собі. То я вам хочу вам сказати, що біля футбольного поля набагато більше роботи, ніж біля картоплі».

Завжди здається, що найцікавіше на футбольних базах – це номери, де живуть футболісти, поля, роздягальні чи тренажерний зал. Але важка і холодна зима показала наскільки важливим є готовність бази пережити низькі температури та відключення електроенергії.

«Ми, в принципі, це все передбачили. А що не передбачили, то війна зробила свої корективи. Ми маємо генератори, які забезпечують повноцінне функціонування бази. Тобто в години, коли нема світла, ми можемо повністю життєдіяльність клубу проводити на належному рівні – готувати їжу, прати форму, підігрівати басейн, вентилювати приміщення, вмикати сауни.

Ми маємо регулюючий прилад, щоб стежити, скільки можемо споживати електроенергії. Якщо ми вмикаємо сауну, то в цей момент використовуємо пральні машини. Але всі СПА-процедури, які необхідні, вони в нас працюють.

От власне, ми бачимо трансформатор. А цей синенький – це і є генератор. Він на 100 кВт. В принципі, нам достатньо для нормального функціонування. Я вам скажу більше – жодного дискомфорту команда не відчула протягом останніх років, коли не було світла в мережі. Переключення відбувається миттєво. Персонал тримає руку на пульсі і ми це все регулюємо».

На базі «Карпат» також є свої очисні споруди і дві свердловини глибиною 85 м.

«Вони забезпечують нормальне функціонування бази. Води вистачає не тільки для поливу двох полів. Ми можемо перекрити ще два-три поля. До речі, в нас автоматичний полив. Поле, яке засипане піском, потребує дуже багато зволоження в літній період. Також в нас є система пожежогасіння – резервуар з водою, три пожежні гідранти по периметру. У випадку потреби система спрацьовує автоматично».

Михайло Адамович показує тепловий пункт, де вода проходить фільтрацію.

«Мені один знайомий будівничий казав: «Михайле, то як в космічному кораблі». Так воно все і виглядає. Зовні дуже просто, але функціонально».

«Дай Бог закінчиться війна, то буде реконструкція стадіону «Україна»

Михайлу Лозинському було 9 років, коли «Карпати» здобули Кубок СРСР. Він пам’ятає, як цю перемогу святкував весь Львів.

«Я жив на околицях Львова і було чути, як все місто вийшло на вулиці, щоб відсвяткувати перемогу. Я був ще малим, але в моїй пам’яті залишилося те святкування. В студентські часи сам став активним вболівальником і відвідував всі матчі «Карпат».

Запитую чи готовий Михайло Адамович взятися за реконструкцію стадіону «Україна», коли на це прийде час.

«Ви знаєте, ми вже, в принципі, реконструкцію розглядаємо протягом п’яти років – з моменту відродження «Карпат». Дай Бог закінчиться війна, то буде реконструкція. Я з власником говорив десь п’ять років назад, що бачу два яруси.

Тепер після чемпіонату світу, який проходив в США Канаді і Мексиці, я бачу три яруси. В нас є досить цікаві проєктні пропозиції стосовно реконструкції. Ми працюємо в тому напрямку – наразі тільки на папері. Але, думаю, що в найближчому майбутньому почнемо втілювати це в життя.

Єдине, що хочу сказати, що стадіон буде гарний і всім сподобається. Він буде такий нестандартний, трохи асиметричний. Львів’яни очікують на його реконструкцію. Стадіон дуже гарно знаходиться географічно – майже у самому серці міста. Бо «Арена Львів» – це, все-таки, не львівський стадіон.

Цей проєкт досить коштовний і тривалий. Ми маємо надію, що війна закінчиться і ми хочемо якнайшвидше розпочати свою роботу. Це є абсолютно серйозна ідея. Ми про це мріємо і чудово розуміємо, в якому зараз стані знаходиться наш стадіон. Але ми підтримуємо його, стараємося тримати газон в належному стані. Також покращуємо роздягальні, щоб там були нормальні умови для перебування команди.

Навіть оті сектори, де ми можемо допускати вболівальників, треба було відмити, поміняти крісла, впорядкувати. Це також досить немалі кошти. Стадіон постійно десь треба підфарбувати чи підремонтувати.

Ми проводимо різні роботи на стадіоні, бо інакше там би не було життєдіяльності. І якщо взяти, що ми зробили за ці роки, то там немалі кошти було вкладено. І ми розуміємо, що чим пізніше буде реконструкція, то тим більше коштів ми будемо закладати на такі дрібні роботи.

Були б мир і спокій, то ми б вже були на певному етапі. Точно можу сказати, що ми хочемо ввести реконструкцію і одночасно проводити офіційні матчі на стадіоні», – каже Лозинський.

Після цього я ще раз оглянула тренажерний зал. З цікавого – на стінах мотивуючі цитати Мухаммеда Алі, Ліонеля Месся, Майкла Джордана, Брюса Лі та інших легендарних спортсменів.

На дверях, які ведуть до басейну, написи українською та іспанською мовами: «Прохання, заходити тільки у змінному взутті».

Також вдалося піднятися на другий поверх і побачити одну з кімнат, в якій живуть футболісти. Затишно і стильно. А головне – все нове.

Фото: Ірина Козюпа/Tribuna.com