Володимир Танчик розповів, хто його вмовив переїхати до Львова та про борги "зелено-білих".

– Навіщо ти переходив до “Карпат”? Хіба не бачив, що ситуація не є перспективною?

– В мене не було такого бажання переходити, я знав, що там проблеми. Склалось так, що в мене була травма і я довго відновлювався. Спілкувався з Санжаром, з яким я працював у “Олімпіку” і він мене вмовив. Сказав, що все буде добре і нормально, ось так я і перейшов. Коли підписував контракт, то мені директор Ростислав Ящишин також говорив, що є проблеми. Попередив, яка є ситуація. Я все-таки вирішив підписати контракт на чотири місяці, хоча й розумів, як воно все може бути. Мені Санжар говорив, що все добре, ми дограємо, хороша команда. Все так вийшло, що я вирішив перейти. Я був готовий до затримок зарплати, але я ж не знав, що буде така ситуація, яка склалась. Якби не Санжар, то мене би в “Карпатах” не було. Навіть би пропозиції, напевно, не було від них. Трансфер би не здійснився точно, якби не Роман Миколайович, без нього такої розмови і не було б.

– “Карпати” з тобою розрахувались повністю?

– Ні. За п’ять чи шість місяців була одна зарплата. Два місяці по 50% через карантин. Були обіцянки повернути гроші, що все віддадуть. Це я чув і від найголовнішого на командних зборах. Тоді говорили, що розрахуються з футболістами і все в процесі. Проте станом на тепер мені винні зарплату за чотири місяці.

– Зараз стежиш за цією командою?

– Так. Там залишились молоді пацани, з якими я грав, мені було цікаво дивитись. За “Карпатами” Галич теж стежив. Я так зрозумів, що багато туди й пішли, якось розійшлись. Дивився матчі обох команд. Можу сказати, що важко “Карпатам”, вони дуже молоді. А в Другій лізі грають мужики, які є більш досвідчені, тому молодим хлопцям там доволі непросто.