Пшеничних: "Димінський лише своїм поглядом міг мотивувати на матч" - 29 Грудня 2021 - FCKarpaty.Com.Ua - Сайт фанів і вболівальників Карпати

29.12.2021 Пшеничних: "Димінський лише своїм поглядом міг мотивувати на матч"
1106
1
С. Пшеничних
Інтерв'ю з Сергієм Пшеничних, колишнім захисником Карпат, який завершив кар'єру і розпочав за Океаном нове життя.

Кілька років тому Сергій вирішив розпочати нове життя та переїхав у Сполучені Штати Америки. Проте з цим переїздом змінилося лише його місце проживання. Футбол і надалі залишається для Пшеничних справою всього життя.

– У США ми вже майже чотири роки. Мешкаємо неподалік Маямі, у містечку Бока-Ратон. У мене віза O-1 Extraordinary, отримав її терміном на чотири роки, якраз займаюся продовженням.

Працюєте тренером?

– Цю візу мені видали саме як футболісту та тренеру. Веду три дитячі групи. Навчаю хлопчиків віком від 4 до 14 років. В основному, треную їх увечері. Крім того, працюю у High school, де також треную шкільну команду.

Ви поїхали у Сполучені Штати, коли вам та дружині вже виповнилося за 30. Довго роздумували над цим рішенням?

– Як тільки закінчився етап у Металісті, то вже почали планувати поїздку. Потім я перейшов у донецький Металург, який перетворився на кам'янську Сталь. Відіграв сезон і ухвалив остаточне рішення про завершення активних виступів. Паралельно ми шукали варіанти з переїздом, ґрунтовно вивчали англійську, я вступив на курси з отримання тренерської ліцензії.

Які ще міста розглядали?

– Їздили у Чикаго, замислювалися над Нью-Йорком. Зупинилися на Бока-Ратоні, оскільки там вже півтора роки мешкав Едмар. Поїхали у гості до нього і просто-таки закохалися у це містечко. Воно визнане одним із найкращих міст для життя в США. Та й до Маямі рукою подати.

Що для вас було найважчим після переїзду?

– Напевно, мова. Коли ти вчиш її, то здається, нібито володієш непогано. Проте коли ми приїхали сюди, то зрозуміли, що це зовсім не так. До прикладу, під час матчу треба давати підказки англійською. Все має відбуватися миттєво. А поки ти подумав, переклав у голові, момент вже давно минув. Не скажу, що зараз ідеально розмовляю, але мого словникового запасу повністю вистачає для роботи.

Навчання дітей – це завжди непросто. Чи відчуваєте різницю у менталітеті українських та американських школярів?

– У моїх вечірніх групах займаються переважно російськомовні діти. Я навіть англійську майже не використовую. Щодо High school, то діти справді мають свої особливості. Можливо, у Штатах вони менш цілеспрямовані. Багато залежить від настрою. Інколи не вистачає бажання відпрацювати певну вправу "через не можу". Трапляється, що треба переконувати, вмовляти.

Чеський професіоналізм, Дячук-Ставицький, бійка в поїзді


У 2003-му ви стали гравцем чеської Опави. Як виник нетиповий на той час переїзд?

– Нафтогаз придбав команду в Швейцарії та частину акцій чеської Опави. Кілька молодих хлопців, зокрема і я, поїхали у Чехію. Півтора роки в Опаві сильно допомогли мені, я здобув важливий досвід.

На той час за Опаву виступав Вільям Роша Батіста, який незабаром переїхав у Карпати.

– Батіста ще в Чехії виглядав потужно. Людина постійно націлена на ворота, чіпляється за всі м'ячі, знає, де наступної миті опиниться м'яч. У Карпатах бразилець неодноразово доводив свій рівень і ставав тільки кращим.

Незабаром ви переїхали до Львова, та, мабуть, не очікували, що проведете за Карпати понад сто матчів і станете капітаном команди. Що згадуєте про той період насамперед?

– Місто і вболівальників. Фанати там одні з найбільш відданих, яких мені доводилося бачити. Звичайно, якщо у Карпат не все вдавалося, то з трибун могли і покричати. Втім підтримка у Львові – на найвищому рівні. А ще у мене залишилося багато друзів з тієї команди.

Через специфіку позиції ви забивали нечасто, але вже у третьому поєдинку в зелено-білій футболці відзначилися голом. Пам’ятаєте, за яких обставин це сталося?

– Таке не забувається. Я вийшов на заміну в дербі проти Газовика-Скали. Рахунок 0:0, не можемо забити. Зламали опір суперника лише у компенсований час – мені пощастило забити переможний гол. На "Україні" була величезна радість, пригадую свої шалені емоції. Хоч це і Перша ліга, але всередині все просто переверталося.

У Прем'єр-лігу Карпати виводив Юрій Дячук-Ставицький. Той тренер, який не міг залишати байдужим?

– О так, це людина, яка вміла мотивувати. Юрій Михайлович не ліз за словом у кишеню. Міг збадьорити команду криком, навіть лайливим словом, мав свій підхід. Дячук-Ставицький – хороший фахівець і людина, він жив футболом і Карпатами.

Попри те, що у команді виступало чимало місцевих футболістів, капітанську пов'язку незабаром довірили вам.

– Було дуже приємно усвідомлювати, що ти є капітаном Карпат. Особисто мені це додавало додаткової впевненості. У нас був молодий колектив, я став капітаном у 25 чи у 26 років. Карпати очолив новий тренер Олег Кононов, я півроку перебував у цьому статусі. Проте наприкінці сезону я зазнав травми, а потім довго відновлювався і не міг тримати рівень.

В одному з інтерв'ю ваш партнер Юрій Мартищук згадував, як Карпати поверталися потягом з виїзного матчу в Охтирці і в колективі спалахнула бійка: "Я і Шуст проти Іщенка та Пшеничних. Вікно розбили у вагоні. У підсумку ми наваляли їм нормально"

– Ми тоді програли, настрій був не найкращий абсолютно у всіх. Тому не бачу нічого дивного, коли і під час тренувань футболісти б’ються, це нормальна ситуація. Чоловічий колектив, у кожного свій характер… Якщо вести мову саме про цю бійку у поїзді, то я, скоріше, намагався розтягнути хлопців. Розбите вікно? Когось штовхнули і скло вкрилося тріщинами. У нас і в Металісті таке траплялося – могли між собою зарубатися.

Ви надзвичайно спокійна людина за межами поля. Пригадуєте момент, коли через лють не могли себе стримувати?

– В основному, я усе контролюю. Я не вершник без голови, у підкатах бездумно не стелився (Усміхається). Старався концентруватися на конкретному моменті, чисто грати у відборі. Бувало таке, що злився через призначені пенальті. Міг кричати на суддю, нервуватися – не заперечуватиму. Але ніколи не дозволяв емоціям затьмарити розум. За таких обставин ти просто не контролюєш себе.

Перехід в Металіст, Димінський у роздягальні


Карпати ви залишали через проблеми зі здоров'ям. Не маєте образи на львівський клуб?

– Тепер розумію, що для мене ця історія склалася якнайкраще. Чемпіонат закінчився, я ще мав рік контракту. Звичайно, на фоні травми я виглядав не найкращим чином. Мене та Самсона Годвіна відправили в дубль – так ми готувалися до нового сезону.

Традиційна практика для тогочасних Карпат?

– Такі собі маніпуляції. Можливо, Димінський хотів, щоб ми підписали контракт на його умовах. Мовляв, ніякого підвищення зарплати. Усе це робилося з меседжем, типу, ви не потрібні команді. А через деякий час клуб звертався з пропозицією – ну гаразд, давай вже підпишемо, але на наших умовах.

Новий контракт ви так і не підписали.

– З'явився варіант із Металістом. За мене заплатили певну суму відступних і я поїхав до Харкова.

З Петром Петровичем важко спілкуватися?

– Людина складна, це правда. Особливо, коли залишаєшся з ним сам на сам. Важко висловлювати свою думку. Президент міг подивитися на тебе і сказати своє фірмове з характерною інтонацією "Ну ти розумієш, що так треба". І ти губишся відразу.

Димінський практикував відвідини роздягальні. Це позитивно впливало на гравців?

– Цікаво те, що Петро Петрович не кричав. Просто підбирав потрібні слова. Часто виразом обличчя і навіть поглядом міг додатково мотивувати. Звичайно, звучали і речі про підвищені преміальні. Нерідко його поява у роздягальні перевертала гру.

Матч між Карпатами та Металістом у 2008-му дотепер залишається чорною сторінкою у ваших спогадах?

– Звичайно, це некрасива гра. Але вже як сталося… Не хочу навіть про це згадувати. Вона залишилася у минулому – там їй і місце.

За свою кар'єру ви змінили відносно небагато команд. Яку вважаєте головною та рідною?

– Напевно, це Карпати та Металіст, які у моєму серці займають однаково важливе значення. Можливо, віддам невелику перевагу Харкову, адже провів там шість років – на два більше, ніж у Львові. До того ж я народився у Харкові, це моє рідне місто, там мешкають мої батьки та друзі. Але і Карпати, і Металіст – головні для мене, не хочу їх розділяти.

Рішення про завершення кар’єри ви ухвалили доволі швидко. Вам 34 роки, серйозних проблем зі здоров’ям не мали. Не вважаєте, що поквапились?

– Так, я ще міг пограти. Просто рівень чемпіонату почав знижуватися, навколо панувала нестабільність. Я керувався цими обставинами і налаштувався на переїзд. Розумів, що затягувати не треба. Хотів будувати нове життя за Океаном. Зараз вважаю, що все зробив вчасно.
Джерело: http://football24.ua
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Коментарів: 1
Марче
31.12.2021, 00:41 Спам
0
По в'юхах Футбол 24 - перший серед футбольних сайтів. Витягують з якихсь закапелків футбольний люд і дозволяють поностальгувати. Приємно, що багато таких інтерв'ю саме з колишніми футболістами Карпат. Відповісти

Онлайн чат
Останні коментарі
MaRiO коментує:
Вітаю рідний клуб та його вболівальників з днем народження! Хочеться побажати лише одного - швидко п
leregi38 коментує:
Кубок Львову!!!
KidUA коментує:
кпас
Марче коментує:
Дуже сирий ще Тлумак, якщо в ньому щось і є, то в тих матчах (а їх було небагато), де я його бачив,
Tipa_Kuzmich коментує:
Та пофіг, нехай брешуть, колядують, нам то що до цього, аби результат на табло !
Марче коментує:
Фігово. Щойно почались труднощі, як дирекція моментально почала брехати.
13Mark коментує:
Я не я, і хата не моя.
Tipa_Kuzmich коментує:
Напевне Карпати почали мазолити очі і хтось "підказав" УЕФА, і конкуренти за вихід в перди
Hatsik коментує:
Мені чомусь відчувається рука коломи, пердак загорівся бо як так Карпати використовують емблему!!!
Hatsik коментує:
З новим роком усіх. Всім благ!
Карпатам переможної ходи на весь рік
Марче коментує:
По в'юхах Футбол 24 - перший серед футбольних сайтів. Витягують з якихсь закапелків футбольний л
Марче коментує:
Обох гравців, що виходили на заміну в атаку, відправили. Тепер у Карпатах лишилось три гравця атаки
Марче коментує:
Ну добре, що вистарчає мудрості не брати таких от скандальних "звьозд". На прикладі Мілевс
Марче коментує:
Напевно не варто. Нема в нього жаги до гри, якийсь він надто апатичний, а в нас вже є такий Ткачук.
MaRiO коментує:
Дивно, що в списку на вихід нема Будніка
Зараз на сайті
Онлайн всього: 11
Гостей: 11
Користувачів: 0