Фото - Юлії Лицусь
Влітку власник львівського клубу перевершив навіть себе. Впродовж місяця тренери в команді змінювалися тричі.

Спершу посаду наставника отримав Валерій Яремченко, потім на його місці вже був Анатолій Чанцев, але врешті на заключні збори команда поїхала під керівництвом Сергія Зайцева, котрий попередньо презентувався в статусі спортивного директора.

Власне, на цій посаді Сергій Іларіонович перебуває й зараз. Дива не сталося й після обнадійливого старту непідготовлена найперше з функціональної точки зору команда Зайцева-Тлумака почала сипатися. Підкріплене шістьма знятими ще до старту чемпіонату очками аутсайдерське трясовиння поглинало львівський колектив усе більше. Ради на то не було. "Карпати" виглядали приреченими, а у спроможність виправити ситуацію Зайцева чи когось з тих, хто прийде на зміну не вірили навіть безнадійні оптимісти.

Білоруський спеціаліст Олег Дулуб міг прийняти львівську команду ще влітку. Однак тоді сторони не зійшлися в деталях. Фахівець спостерігав за процесом осторонь і виглядало, що його можуть очікувати перспективи, схожі до тих, з якими зіткнувся навесні Олег Лужний. Втім, вкотре потрапивши у полон власних експериментів, пан Димінський врешті вирішив знову скористатися білоруським доробком. Попередній досвід з запрошенням Олега Кононова вилився в один з найвдаліший в клубній історії період. Тепер настав час іншого Олега. Того, який до "Карпат" створив білоруську Попелюшку – вивів скромні "Крумкачі" в елітний дивізіон і примудрився не загубитися з цією командою й там.

"Карпати" Дулуб прийняв з показником "0" у графі "набрані очки". Впродовж наступних семи матчів якогось видатного з математичної точки зору львівського злету не відбулося. З новим тренером "зелено-білі" зіграли внічию з "Дніпром" та "Зорею" і перемогли "Ворсклу", а інші матчі програли. Однак помітнішими стали зміни ігрового, тактичного і ментального характерів. Зміни, які дозволяють прихильникам львівського клубу заглядати у весну з надією.

Трансферна діяльність

У міжсезоння команду, окрім тренера Володимира Безуб’яка, котрий попередньо мав увійти в штаб Яремченка, залишила ціла група гравців. Провідними можна назвати чотирьох із них. Мова про стопперів Ігоря Пластуна та Андрія Гітченка, а також хавбеків Олега Голодюка і Муртаза Даушвілі. Зрештою, попри те, що в команді минулого зразка цей квартет вважався основним, надто болючими ці втрати не назвеш. Голодюк в останніх кілька років перебування в "Карпатах" мучився сам і мучив своїм перебуванням команду. Наразі через травми не може Олег проявити себе й у новому клубі – "Ворсклі". Нічим не виділявся на тлі молодих Амбросія Чачуа і Дмитра Кльоца й Даушвілі. У новій команді – угорському "Діошдьорі" - грузин теж грає епізодично.

Найбільше сумувати прийнято за парою центральних оборонців Пластун – Гітченко. Та якщо згадати, що найбільше голів (13) "Карпати" у минулому сезоні пропустили саме з центральної зони, а серед гравців найбільше індивідуальних результативних помилок допустив саме Пластун (сім), то, можливо, відчуття суму трохи притупиться. Самі гравці від переходів, звісно, виграли. Гітченко разом з "Олександрією" спробував себе у рамках Ліги Європи, а Пластун у складі болгарського "Лудоґорця" й взагалі зіграв в основному раунді Ліги чемпіонів. Інша річ, що ні один, ні інший у складі нових клубів не вражають. Як не вражали вони своєю грою й у "Карпатах".

Зате знайшли себе, перейшовши у першолігові "Верес" та "Іллічівець", Євген Неплях та Денис Кожанов. Перший у "Карпатах" не прижився, а найкращі роки Дениса у Львові залишилися далеко позаду. Тож єдиною справді вагомою з точки зору перспективи втратою можна вважати перехід до лав іспанського "Вільярреалу" 18-річного Олексія Гуцуляка. Однак раз клуб такими трансферами пишається, то й втратами їх називати якось недоречно. Що поробиш, якщо панові Димінському більше імпонує не творити сильні "Карпати", а готувати сировину для дублів іспанської Примери?

Поповнень у львівському клубі з огляду на те, що впродовж більшої частини міжсезоння ще діяла заборона на трансфери, було небагато. Попервах Сергій Зайцев обмежився лише запрошенням двох добре знайомих по спільній роботі в Запоріжжі гравців. Стоппер Андрій Нестеров з перших турів став основним центрбеком "Карпат" поряд із клубним вихованцем Іваном Лобаєм, котрий до того з’являвся у матчах Прем’єр-ліги лише раз. Натомість досвідчений екс-капітан запорізького "Металурга" Рудика в "Карпатах" так і не прижився. Хоча Зайцев, запросивши Сергія в ході чемпіонату, тезці довіряв. Можливо, той у "Карпатах" і прижився б. Достатньо було реалізувати наприкінці зустрічі з "Шахтарем" за рахунком 2:2 чистий вихід віч-на-віч з П’ятовим. Не виключено, після цієї перемоги долі як гравця, так і тренера могли скластися по-іншому. А в підсумку Рудика разом із Артуром Новотрясовим ще в ході чемпіонату стали першими, з ким новий тренер Дулуб вирішив розпрощатися.

Досвідчений Костянтин Ярошенко залишив "Карпати" уже після завершення осінньої частини сезону. З’явившись у Львові разом із екс-одеситом Євгеном Зубейком і відрахованим з кропивницької "Зірки" колишнім динамівцем Євгеном Чумаком у середині вересня, Костянтин довіри тренерів не виправдав. Хоча попервах виглядало, що на Ярошенка розраховував не лише Зайцев, а й Дулуб. Чумак навпаки невдовзі після призначення білоруського наставника був переведений у дубль, але вочевидь взявся за голову і на відміну від Новотрясова, який у той момент виявився товаришем по нещастю, в "Карпатах" принаймні на час перших зборів залишився. Те саме стосується й Зубейка, який хоч і грав поміж решти, окрім Нестерова, новачків найбільше, але діями не вражав. Особливо провальною для Євгена стала зустріч 1/8 фіналу Кубка України проти першолігової "Полтави". Вина Зубейка є в обох забитих суперниками м’ячах.

Фізична готовність

Вагання керівництва клубу з вибором наставника призвели до того, що Сергієві Зайцеву за два тижні до старту чемпіонату в обмежені терміни довелося форсувати підготовку команди. Як наслідок, у стартових чотирьох турах "Карпати" літали, а потім поступово почали підсідати. З середини вересня львів’яни знаходилися у жахливій функціональній ямі, що у поєднанні з труднощами ігрового характеру спричинило ментальну кризу і зробило відставку Зайцева майже невідворотною.

Звісно, при Олезі Дулубі команда миттю забігати не могла. Новий тренер витискав максимум з того, що було, використовував додаткові резерви у вигляді тих футболістів, які менше були задіяні чи не були задіяні взагалі на старті чемпіонату, вдавався до пошуків тактичного характеру. Саме таким чином, а не піднявши фізичний тонус, білоруському фахівцеві й вдалося зупинити вільне падіння команди у прірву.

Тактична гнучкість

Тренерський штаб Зайцева і Тлумака намагався реанімувати ту тактичну схему, за якою в свої найліпші роки грала команда Кононова. 1 – 4 – 3 – 3 в атаці і 1 – 4 – 1 – 4 – 1 при обороні власних воріт. Одна з ключових ролей у цій схемі відводилася Артурові Новотрясову, котрий раніше грав на позиції стоппера, а при Зайцеві почав виконувати роль чистого опорного хава. Трохи вище над Артуром у трикутнику в середині поля діяли Амбросій Чачуа та Ігор Худоб’як. Крайніми нападниками, вінґерами чи фланговими півоборонцями у Зайцева були Володимир Костевич, Денис Мірошниченко чи Максим Грисьо (за умови, що в лазареті перебував Ґеґам Кадимян). Павло Ксьонз при Сергії Іларіоновичі був правим оборонцем, а Василя Кравця зліва згодом замінив Костевич.

Від цієї схеми Зайцев не відходив. Дулуб розпочав з класичних 1 – 4 – 2 – 3 – 1, причому ввів до основи відразу дві несподіваних постаті – гравця групи атаки Тараса Завійського, який не грав у першій команді три роки, спробував в опорній зоні, а номінальному плеймейкеру Чумаку довірив роль правого вінґера. У такій розстановці (правда, з різними персоналіями), команда відіграла два матчі й після домашньої поразки від "Сталі" "Карпати" на виїзний матч проти "Динамо" вийшли в кононівсько-зайцевському розташуванні. При цьому в опорній зоні залишився Завійський, трохи вище над ним грали Чачуа та Назар Вербний, а капітан Худоб’як виконував функції флангового нападника.

Вочевидь цей матч дав Дулубові суттєве підґрунтя для роздумів. Завійський після двох результативних помилок в основі більше не з’являвся. А команда під час пов’язаної з матчами збірних паузи почала награвати новий тактичний варіант з трьома центральними оборонцями. Перша "проба пера" виявилася успішною – львів’яни в товариському матчі розгромили 4:0 польську "Віслу". Після того з новою тактикою галичани цілком успішно протистояли "Шахтареві" і поступилися лідерові лише після того, як змушені були півматчу грати в меншості. Власне, після того, схема 1 – 5 – 4 – 1 стала основною. Зміни стосувалися лише деталей і окремих персоналій.



Результативні помилки: Андрій Нестеров – 6, В. Кравець – 4, Підківка – 3, Д. Мірошниченко – 3, Зубейко – 3, Костевич – 2, Завійський – 2, Рудика – 1, Новотрясов – 1, Кадимян – 1, Лобай – 1, Бланко Лещук – 1, Чачуа – 1; лайнсмен Максим Чос – 1

"Поява Ксьонза додасть симетрії атаці. І справа, і зліва у нас буде все гаразд" - ці слова з уст Олег Дулуба прозвучали після того, як один з найсильніших гравців команди залікував травму. Власне, статистика результативних комбінацій демонструє, що маючи попереду вісь у вигляді центрфорварда Ґуставо Бланко Лещука, команда має змогу гармонійно поєднувати як наступ через центр, так і флангові проходи.

З обороною ситуація гірша. Найвразливішими, як і в попередньому сезоні, залишаються центральна зона і лівий фланг. Щоправда, статистика ця сформована за підсумками всієї осінньої частини і є спільним доробком тренерів Зайцева і Дулуба. Показово, що після переходу на гру в три стоппери львів’яни через центр не пропускають взагалі, однак більше почали отримувати в свої ворота зі "стандартів".

Оптимальний склад

Основним воротарем команди при обох тренерах був Роман Підківка. Роман Мисак старт сезону пропустив через травму, а коли відновився, то отримав шанс повернутися до складу, але після чотирьох не найпереконливіших матчів знову місце в основі втратив. Підківка, в принципі, теж грав нестабільно. Скажімо, "Шахтар" у Львові, поступаючись 0:2, свій камбек розпочав саме з помилки воротаря суперників, котрий не впорався з дальнім ударом Тараса Степаненка. Зате у Харкові, де "Шахтар" приймав львів’ян у другому колі, Підківка піймав куражі робив у воротах дива. Роман витягнув майже все, включаючи пенальті від Даріо Срни.

У центрі оборони незамінними були Лобай і Нестеров. Іван відіграв усі 19 поєдинків, Андрій пропустив один – той, у якому був дискваліфікований. З переходом на гру в три центральних оборонці роль третього стоппера частіше виконував Кравець. Хоча враховуючи вміння Василя підключатися до атак тренери використовували його і як латераля. В такому випадку третім центральним оборонцем ставав Зубейко, а Володимир Костевич грав у групі атаки. Справа ж на позиції латераля постійно діяв Денис Мірошниченко. Можна сміливо говорити, що у такій ролі Денис почувається найкомфортніше за весь той час, відколи він виступає за "Карпати".

В опорній зоні основною наприкінці осінньої частини стала пара Дмитро Кльоц – Назар Вербний. Найближчий резерв – Завійський та Чачуа. Амбросій, зрештою, гарно проявив себе, виходячи на заміни в групу атаки. Там під нападником Бланко Лещуком в оптимальній ситуації діють досвідчені Худоб’як і Ксьонз.

Найкращий гравець сезону – Ґуставо Бланко Лещук

Важко не погодитися з найкращим в історії "Карпат" бомбардиром Володимиром Данилюком – такого нападника у Львові не було вже давно. Ґуставо з його вмінням зачепитися за м’яч, нав’язати боротьбу, відчути позицію, скинути м’яч чи завершити комбінацію одним дотиком виглядає майже ідеальним нападником. Усі сім своїх голів за винятком одного аргентинець забив в одному стилі – замикаючи ударом на випередження флангові передачі. Крім того, Бланко Лещук виконав три результативних паси. Абсолютно різних. У Полтаві він сам відібрав м’яч, пройшов по флангу і виконав ідеальний простріл на Грися, зробив скидки на Ксьонза і Чачуа в Олександрії. А ще були зароблений у зустрічі проти "Шахтаря" в Харкові пенальті, зряче пропущений на Чачуа м’яч у виїзному матчі проти "Сталі".

"Карпати" нарешті знайшли того нападника, якого так довго шукали і без якого виглядали абсолютно беззубими впродовж двох попередніх сезонів. Щоправда, вкрай сумнівно, що весну львів’яни теж розпочнуть з Бланко Лещуком. Дуже показово, що наставник "Шахтаря" Паулу Фонсека назвав аргентинця в традиційному голосуванні найкращим гравцем УПЛ у листопаді.

Розчарування сезону – Андрій Нестеров

Хотілося б, звісно, розділяти оптимізм одного налаштованого на суцільний позитив телекоментатора, який виспівував Андрієві оди під час останнього в році матчу "Карпат" проти "Зірки". Але є факти і вони свідчать, що Нестеров, який прийшов до Львова з уже суттєвим у порівнянні з більшістю нових партнерів за оборонною ланкою галицького клубу досвідом виступів у Прем’єр-лізі, допускав результативні помилки найчастіше поміж решти партнерів за командою. Таких нараховується шість. І то без урахування незручної передачі на Завійського у виїзному матчі з "Динамо", яка призвела до помилки Тараса і першого в матчі голу у виконанні Артема Бєсєдіна.

Міг Нестеров зіграти стриманіше і не порушувати правил перед самим карним майданчиком проти Безбородька в компенсований арбітром час у домашній зустрічі з "Зорею". Желько Любеновіч той штрафний реалізував і львів’яни втратили таку потрібну їх перемогу.

Найкращий матч сезону

Четвертий тур. "Карпати" - "Шахтар" - 2:3

У першому таймі тієї зустрічі "Карпати" демонстрували якийсь фантастичний футбол. "Шахтаря" не полі просто не було, львів’яни суперника розчавили – фантастичним темпом, шаленим пресингом. І головне – організацією гри. Карпатівці демонстрували ідеальну злагодженість в обороні, вражали стрімкими й масованими переходами в контрнаступ. Дивовижну, можливо, найкращу в кар’єрі гру демонстрував Павло Ксьонз, який на правому фланзі розшматував Ісмаїлі в купі з Коваленком на британський стяг. Саме на основі того матчу Андрій Шевченко викликав Павла до лав збірної.

Перший м’яч ударом в падінні головою Бланко Лещук забив саме після подачі Ксьонза. Чачуа замкнув навіс Худоб’яка в ситуації, коли в карному майданчику "гірників" творився справжній хаос. За ці 45 хвилин "Карпати" створили" п’ять стовідсоткових моментів і, в принципі, могли вирішувати питання про переможця достроково. Особливо наприкінці тайму, коли "Шахтар", виглядало, відверто поплив. Донеччани ледве дотерпіли до перерви.

А відразу після поновлення гри був прикрий ляп Підківки після удару Степаненка метрів з 35-ти. Після того на полі була лише одна команда, котра закономірно перемогла. Хоча могла й не перемогти, реалізуй Рудика невдовзі після свого виходу на заміну чистий вихід сам-на-сам з Андрієм П’ятовим.

Завдання на зиму і перспективи

Олег Дулуб запевняє, що отримує в роботі з "Карпатами" драйв. Команда виглядала цікаво, а ще цікавіше буде поспостерігати за нею після зимового антракту, коли тренерський штаб проведе повноцінні збори й підсилить окремі позиції придбанням нових виконавців. Звісно, про якісь надзвичайні завдання з огляду на поточне турнірне становище мова в цьому чемпіонаті вже не йде, однак в еліті за цих умов львів’яни залишатися мають. Навіть з урахуванням сформованого восени відчутного відставання від передостаннього місця.

Проте то в ідеалі. Клуб "Карпати" не був би собою, якби його власник не втнув під час кожного з антрактів чогось карколомного. Наразі передумов для таких кроків начебто немає. Але й не було їх і тоді, коли впевнено пройшла сезон команда під керівництвом Олександра Севідова.

Зрештою, навіть якщо обійдеться без несподіванок, виглядає, що взимку "Карпатам" доведеться шукати нового нападника. Про роль Бланко Лещука в сучасній команді вище сказано немало. Знайти йому заміну буде вкрай непросто, тому, звісно, було б ідеально, якби клуб створив умови для того, щоб аргентинець у Львові залишився.

Думка легенди клубу

Ростислав Поточняк, оборонець (1966-1977) і наставник "Карпат" (1991):


- Виступ Карпат в осінній частині сезону нічого іншого, крім суму, навівати не може. Зрештою, див у футболу не буває. З того часу, як команда знаходиться в руках нинішніх власників, змінилося вже понад 20 тренерів. То за 15 років. Трохи занадто. Маємо досвід англійської Прем’єр-ліги, де найуспішнішими і найстабільнішими є ті команди. У яких тренери працюють дуже довго. Висловлюючись мовою економіки, "Карпати" мають проблеми з організацією праці.

Окремі матчі, звісно, обнадіювали. Скажімо, зі "Сталлю" і "Шахтарем" на початку сезону. Але потім починалися проблеми. Про які нам, знаходячись поза межами команди, судити важко. Нині модними є кілька виправдань – недооцінка суперника і відсутність мотивації. Звичайно, одне й інше – дурниці. По-перше, не такі вже й малі гроші отримують футболісти, щоб бідкатися на відсутність мотивації. По-друге, нинішні "Карпати" не настільки сильні, щоб недооцінювати суперників рівня "Олімпіка", "Сталі" чи "Зірки".

Велика біда цієї команди, що вона програє в домашніх матчах рівним собі. Для команди, яка декларувала бажання боротися за єврокубки, це неприпустимо. Так само як не бачу я наразі позитиву від переходу на гру в три центральних оборонці. Яка з того користь, якщо "Зірка" забила "Карпатам" у Львові тричі? На мій погляд, такі футболісти як Нестеров і Лобай не відповідають рівню вищої ліги. Втім, зважаючи на те, що рівню Прем’єр-ліги не відповідає половина клубів, це ще не критично. Бентежить інше. Не збагну, як можна допустити, щоб м’яч падав у центрі воротарського майданчика і звідти суперник спокійно спрямовував його у ворота? Як нам Євген Лемешко повторював? "Нехай заб’ють, але півноги відірвіть".

Взагалі, з карпатівців за осінньою частиною сезону можу виділити лише Бланко Лещука. То єдиний наразі футболіст серйозного рівня в сучасній команді. Інші або ще молоді, або, як у випадку з Худоб’яком, свої найкращі вже відіграли.

Бракує стабільності воротареві Роману Підківці. Зрештою, він грає так, як грають усі воротарі його віку. То ще юнацько-молодіжний рівень. Воротарі формуються після 25-ти років. Поки ж Роман набиває ґулі.

Думаю, навесні основним суперником "Карпат" має бути "Волинь". То якщо "Дніпро", звісно, не втопиться настільки, що змушений буде залишити елітний дивізіон без боротьби. У Віталія Кварцяного зібрана дітвора, тому, в принципі, "Карпати" мали б такого суперника обходити. Та й з приходом Олега Дулуба позитивні тенденції в грі помітні. Однак то було восени. Що буде навесні у випадку з "Карпатами" прогнозувати складно.

Джерело: http://ua-football.com
Дата: 25.12.2016 | Про Карпати | Переглядiв: 489




Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Loading...
checklive.ru

Мiнi-чат
СмотриСпорт - спортивные трансляции онлайн

Опитування
Нові коментарі
Корисна стаття.А стадіони які фартові?Тепер усі домашні матчі потрібно грати в Полтаві


З Перемогою ! Тільки б матч з ДК проводили при глядачах !

Трохи молоді тягнули,а зараз всі програють,шкода..((

Х...ню з "жовтого" видання не друкуйте. Коломойський до Карпат нічого не має... Все належить ППД, якому, на да...

Зараз на сайтi
Онлайн всього: 67
Гостей: 61
Користувачів: 6

sashasub, joe, Aradesh, kirilgal, MAZAXISTO, vasyl91