Фото - fckarpaty.lviv.ua
Карпатівська молодь привчила вболівальників до нагород. Два роки поспіль «зелено-білі» фінішують на третій позиції у чемпіонаті України серед футболістів віком до 19 років. У минулому сезоні львів’яни вперше завоювали індивідуальний приз – нападник «Карпат» Ігор Карпенко забив 16 голів і став кращим бомбардиром чемпіонату. Такі показники вселяють надію – можливо, через рік-другий Карпенко допоможе вже головній команді, яка відчуває нестачу форвардів.

Свої бронзові медалі команда Андрія Тлумака отримала перед матчем із «Зорею», що відбувся минулої неділі. «Нам всім було дуже приємно отримувати нагороди саме на стадіоні «Україна» перед матчем основної команди. Прикро, що ці медалі із бронзовим відтінком – до останнього туру ми боролися за чемпіонство і були дуже близькими до нього» – каже Ігор Карпенко. Бронзова медаль чемпіонату U-19 поповнила чималу колекцію нагород форварда «Карпат», якому через тиждень виповниться 18. Головна роль у його кімнаті відведена індивідуальному призу. «Чи проміняв би я титул кращого бомбардира на чемпіонство? Однозначно так! Це ж не лише моя нагорода. Якби не партнери і тренерський штаб, то я не став би кращим бомбардиром» – без роздумів відповідає Ігор.

Найближчим переслідувачем Карпенка у гонці бомбардирів був форвард запорізького «Металурга» Ілля Корнєв, якому не вистачило трьох результативних ударів, щоб наздогнати «карпатівця». Нещодавно молодий нападник запоріжців відзначився дебютним голом у Лізі Парі-Матч. «Так, я знаю про це. Всьому свій час. Моє завдання – наполегливо працювати на тренуваннях, забивати в офіційних матчах і тренери першої команди обов’язково звернуть на мене увагу» – каже Карпенко.

З-поміж усіх суперників у минулому сезоні форвард «Карпат» не забивав лише двом – «Зорі» і «Чорноморцю». «Найбільш пам’ятний гол я забив у свій день народження у ворота «Динамо». Приємно, що ми тоді привезли з Києва перемогу» – пригадує Ігор. Він двічі забивав «Шахтарю», але обидва рази «Карпати» пропускали вирішальний гол на останніх хвилинах і програвали. «З «Шахтарем» була справжня драма. Ми пропускали образливі голи. У першому колі нам забили з двометрового офсайду. Нічого страшного – будемо лише сильнішими. У цьому сезоні у нас також дуже амбітні плани».

Ігор ще зі шкільної парти товаришує з Мар’яном Шведом і Василем Кравцем, які вже досягли певних успіхів у дорослому футболі. «Василя і Мар’яна знаю з 5-го класу, ми разом навчалися під керівництвом Василя Леськіва і Андрія Гайдука. Швед дуже багато працював над собою і заслужив на переїзд у «Севілью». Кравець є справжнім бійцем, у нього чудовий характер. Думаю, з часом він стане основним гравцем першої команди» – вважає форвард.

У футбольну школу Ігор прийшов за власним бажанням. «Я любив лише футбол. Мій повний тезка Ігор Карпенко – відомий український хокеїст. У мене ж було бажання проявити себе у футболі. Мене дуже надихнула гра Андрія Шевченка. Його гру я вперше побачив по телевізору і дуже загорівся футболом. Він був моїм кумиром дитинства. Над ліжком у мене висіли постери Шеви і Андрія Вороніна» – розповідає Ігор.

Як не дивно, але всім футбольним починанням хлопця сприяла мама. Саме вона водила сина до футбольної школи і навіть зараз відвідує всі домашні матчі, в яких бере участь Ігор. «Розпочинав я у школі ФК «Львів» у Романа Марича, який порадив мені перейти в «Карпати». Нападником я був з перших днів у футбольній школі. Любив забивати, створювати моменти... Тим більше, згодом моїм тренером став відомий у минулому форвард Олег Гарас, який разом з Василем Леськівим навчали мене футбольних знань. Тепер прислухаюся до порад Андрія Богдановича Тлумака» – каже Карпенко.

Цікаво, що свого часу малий Ігор виконував функції болбоя, подаючи м’ячі на матчах «Карпат». Парадоксально, але частенько Ігор опинявся за воротами саме теперішнього наставника юнацької команди «Карпат» U-19. «Ніколи не забуду матч, що відбувся у 2010-му. Тоді «Карпати» вдома перемогли «Динамо» з рахунком 1:0 завдяки голу Батісти. Андрій Богданович тоді відстояв на «нуль» – згадує хлопець. Свого першого матчу на «Україні» у якості вболівальника Ігор не пам’ятає. Однак добре знає, що найяскравіший спогад з дитинства – кубкова гра тоді ще першолігових «Карпат» і «Динамо» 2006-го.

У 2010-му у хлопця була можливість здійснити свою дитячу мрію. У Львові відбувався матч за участю збірних України і Румунії, а це означало, що Карпенко зможе вивести на поле свого кумира. «У нас була шалена конкуренція» – сміється Ігор. «Всі хотіли виводити на поле Шевченка. Мені тоді довелося виходити на поле з воротарем румунів Богданом Лобонтом, який виступав за «Рому».

В Ігоря є кілька футбольних мрій. «Перш за все, хочу, щоб наша команда у цьому сезоні перевершила свій минулорічний виступ. А ще мрію забивати якомога більше голів з кожним сезоном. Дуже хочу стати гравцем головної команди. Мені імпонує гра Артура Карнози, Павла Ксьонза і Дениса Кожанова. Сподіваюся, колись виступатиму з ними в одній команді» – підсумовує Ігор.

Джерело: http://fckarpaty.lviv.ua
Дата: 18.09.2015 | Інтерв'ю | Переглядiв: 1334




Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Loading...

Мiнi-чат
СмотриСпорт - спортивные трансляции онлайн

Опитування
Нові коментарі
Чувак для Карпат як перлинка

Тіссоне красавчик, і Мемешев підсилив гру. Другий тайм взагалі грали класно, но не йшло(((((((

Це правильно, що ми стільки гравців підписуємо, адже в наступному році, на трьох фронтах грати ( ЧУ, КУ, ЛЄ ) потрібні д...

Успіхів у новій команді ! А Карпатам - "ганьба" , що ПРОСРАЛИ такого воротаря , зате пл*ть іспанців купа - дуп...

vitalycos,andyleo - якщо порушеня дисципліни негативно впливає на виступи команди, то я з Вами згоден, необхідно приймат...

Зараз на сайтi
Онлайн всього: 111
Гостей: 98
Користувачів: 13

cloudxxx, orest1098, kirilgal, spiker, Tipa_Kuzmich, Kolia, yuraburda12, svat, levchik, usyk, Свободу_не_спинити, Rominjo, TarasBulba