24.06.2019 Ящишин: "Змін у команді буде досить багато"
969
1
Фото - ФК "Карпати"

Розмова-суперечка Андрія Сеньківа з виконавчим директором «Карпат» Ростиславом Ящишиним – про неочікуване призначення, проблеми з другим інвестором, істерики Фабрі, сором за Смалійчука, конфлікт з Папою Гуйє, порожні трибуни, нетрадиційне вирішення питання з єдиним пулом та цирк «Олімпіка».

«Ми ж не у дитячому садочку, щоб бігати за Фабрі і носа витирати»


Ви довгий час керували Інформаційним центром «Карпат». Як вийшло, що стали директором клубу?

– На Великдень був з родиною, святкували. Увечері подзвонив президент і сказав: «Від завтра приступаєш до роботи на новій посаді». Я отримав перші завдання і почалося веселе життя. Шеф сказав: «Роби, що хочеш. Те, що вважаєш за потрібне».

Що за перші завдання?

– Після виїзної поразки від «Олімпіка» команда була прибита остаточно – президент це розумів. На той час Смалійчук вже поїхав. У нас з Олегом Бойчишиним було просте завданням – вийти з цієї ситуації.

Йде сезон. Що ви можете змінити?

– Фактично у нас був «кредит довіри». Ми могли змінити все, звільнити тренера в ту ж секунду, бо від нього багато чого залежало. Виявилося, що Фабрі не те, що не може завести команду, а своїми істеричними випадами її добиває. Коли він падав на коліна чи сварився на молодого Буська, чи демонстрував депресивні елементи просто в роздягальні. Таких моментів були багато, вони погано впливали на команду. З іншого боку, не факт, що його звільнення дало б позитив.

Першим ділом ми поїхали на базу і цілий день говорили з футболістами – з кожним окремо. Намагалися зрозуміти ситуацію індивідуально і скласти картинку. Ситуація була критичною – вони перебували у важкому емоційному стані. Все дратувало і бісило, не було взаєморозуміння. Ми не питали їх закон Ньютона, а звичайне життєве: «Як ти почуваєшся?» Дехто казав, що нормально, а дехто – погано. Казали: «Тут все погано. Ні гри нема, ні результатів, ні команди, є проблема з тренером». Не було взаєморозуміння між легіонерами та українцями. Виявилося, що з новим тренером команда жодного разу ніде не збиралася. Для деяких тренерів це принципово – поїхати на озеро, на шашлики, пограти в боулінг. Тоді ми відчували, що футболістам бракує спілкування.

Ми питали у Фабрі, чи він має сили продовжити роботу. Якщо ні – окей, нормально попрощаємося і будемо щось шукати. Ми не хотіли його змінювати ще й тому, що це був би п’ятий тренер в сезоні. Це ж доходить до ненормальності. Футболісти важко переживають такі зміни – то був один стиль і вектор, то інший, потім третій. До добра таке не приводить. Фабрі запевнив, що готовий працювати. Нам вдалося трішки підбадьорити хлопців, і команда почала трошки оживати – але це ще не було воскресіння.

Які емоції викликав момент, коли Фабрі псіханув і подав у відставку прямо перед вирішальними матчами?

– Нормально до того поставилися. Не здивувалися. Ми допомогли йому всім, чим могли, повністю підтримували, вислуховували, вирішували побутові проблеми. Робили все, щоб він своїм внутрішнім станом заспокоїв команду. Але після гри з «Олімпіком» (3:3) він подав у відставку. Ми ж не у дитячому садочку, щоб бігати за ним і носа витирати. Якщо людина не може, то нема проблем. Через кілька днів він прийшов в офіс, ми підписали всі документи і попрощалися. Треба вміти не лише вигравати, а й програвати.

Треба сказати, що навіть той же матч з «Десною» виграв не Фабрі, а Бойчишин. Перед грою була сварка кількох гравців з тренером, неприємні розмови з ним. Тут виручив Бойчишин, який перед самим матчем мотиваційно поговорив з хлопцями. Вони вийшли і перемогли.

«Карпати» – це «Динамо» на мінімалках. Таке враження, що при виборі тренера враховується в першу чергу його «карпатівський дух». Чижевського обрали за цим принципом?

– Справа не в «карпатівському дусі» чи «карпатівському серці». Хоча розумію, що такі стьоби будуть витати навколо нашого клубу. Чижевському дали можливість попрацювати, бо він знав всю ситуацію, всіх футболістів, як, з ким і про що говорити. Він ж нічого особливого не вигадав – команда грала в тій же тактичній схемі. Але дав результат. Завдяки дисципліні, порядку, розумінні того, що нам не слід бавитися в «Барселону», «Реал» чи «Валенсію». Треба зрозуміти свій вибір, не стрибати вище голови і усвідомити – нам треба ніяких векторів і напрямків. Просто спокійно працювати і грати в футбол. Тому ми залишили його на наступний сезон.

Ми привели тренера та гравців з Іспанії й хотіли, щоб вони дали результат за 3 місяці. Такі команди роками будуються. Всі команди, які знаходяться вище за нас, мали стабільного тренера та склад. Результат дає стабільність, а не спонтанність. Так, ці легіонери самі по собі хороші футболісти, але командно це не давало результату.

Чижевський має кредит довіри на весь сезон?

– В будь-якого тренера нема такого поняття – довіра може завершитися в будь-яку секунду. Але я би розбив цю фразу. Забрав би «кредит», а «довіру» залишив би. Готовий довіряти тренеру, хочу, щоб він працював стабільно. У кожному клубі, де є стабільний тренер, буде результат.

Не вагалися в призначенні цього тренера?

– У нас був час подумати, ми довго приймали рішення, воно зважене. Були різні варіанти з тренерами, різні думки і пропозиції. Зійшлися на цьому варіанті.

Скільки треба матчів, щоб зрозуміти – тренер підходить?

– Має пройти сезон. Часто наводжу приклад Кононова – у нього були свої нюанси, не все так було просто. Після першого року результати були посередні, команда не могла виграти 9 матчів поспіль. Були моменти, коли його могли звільнити. Але не звільнили, дали можливість допрацювати. А вже в новому сезоні команда почала грати. Не можна звільняти тренерів після чотирьох матчів.

Чому «Карпатам» багато років бракує стабільності? Від кого це залежить?

– Не можу відповідати за те, що було до мене. У керівників, Смалійчука і Петра Петровича, було своє бачення. Від них це все залежить. Моє бачення – має бути стабільність і довіра.

В клубу були проблеми з атестацією?

– Так, і це було друге завдання від президента – отримати атестат. Є старі борги, дуже старі. Не буду влазити в ці хащі – це нікому нецікаво. Завдяки президенту це питання вдалося вирішити. Принаймні цього достатньо для того, щоб отримати атестат. Кажу це не просто так.

Вже 6 років другий інвестор не дав на клуб ні копійки. Весь цей час клуб фінансується половинчасто, однією людиною.

Ми говоримо про Коломойського?

– Я не називаю прізвищ, просто кажу – другий інвестор. Є акціонерна угода. В Петра Петровича – управляючий пакет, в іншого інвестора – контролюючий.

Ви не знаєте, хто це?

– Особисто з ним не знайомий, руки йому не тиснув.

Може, він не має нічого давати?

– У 2010 році разом з Димінським внесли по 10 мільйонів доларів в статутний капітал. Клуб на це жив два роки, після цього – ні копійки.

Він повинен це робити?

– Як я казав, є договірні відносини – акціонерна угода, установчий договір. Він зобов’язався фінансувати клуб разом з Петром Димінським. І не робить цього. Без нього ми навіть в формальному сенсі нічого зробити не можемо. Фактично блокується робочий процес.

Наприклад?

– Наприклад, «другий» інвестор ігнорує загальні збори учасників «Карпат». Через це ми не можемо генерального директора призначити без приставки «в.о.», бюджет затвердити не можемо. Отак і живемо. Якби другий інвестор реагував на регулярні звернення, виконував свої зобов’язання, (щодо того ж фінансування порівну), то в «Карпат» не було б таких проблем, як зараз.

Яких проблем?

– В українському футболі найбільша проблема – фінанси. Більше грошей – кращі гравці, тренери, умови, вищі результати. Це очевидно. Петро Петрович пропонував йому або викупити у нього його частку за умовну одну гривню, або продати йому свою на тих же умовах. Але виглядає, що діалогу немає. Дуже сподіваюсь, що зараз ситуація зміниться. Теоретично шеф готовий продати клуб, але кому треба 50 відсотків з партнером, який не виконує своїх зобов’язань? Він готовий за одну гривню віддати клуб, але хто і як зможе гарантувати необхідне фінансування Клубу, як це забезпечити, щоб Клуб продовжив існування? Його можна зрозуміти – він 18 років дає гроші на клуб. І реально ніхто не допомагає – ні місто, ні область. Хоча я в жодному випадку не хочу сказати, що «Карпати» для нього – чемодан без ручки.

Є ще один момент – так звані «17 гектарів» стадіону «Україна». На цьому моменті читачі зупиняться – мовляв, вже замахали. З іншого боку – питання не лише принципу, а й здорового глузду. Ще у 2006 році про закріплення цієї території за стадіоном і надання її клубу у пільгове користування не особисто Димінському, а, наголошую, клубу. Було складено договір з Львівською міською радою, сесією прийнято відповідні рішення, перед цим сотні людей взимку жили в наметах під Ратушею.

Пройшло більше 10 років, відбулись судові процеси, і лише зараз ми, віримо, наблизились до якогось поступу: сподіваємось на затвердження детального плану території та надання цих земельних ділянок в пільгову оренду. Що буде, коли «Карпати» отримають цю територію? Сподіваюсь, президент отримає друге дихання в плані підтримки клубу. Що буде, якщо «Карпати» її не отримають? Боюсь, що на цьому участь Петра Петровича у фінансуванні «Карпат» може завершитись. Принесемо печатку клубу в сесійну залу Львівської міської ради і там його місту і подаруємо. Хай займаються далі самі.

Тут варто зрозуміти, що ніхто з людей не вічний, але клуб має існувати. Ця земля має дозволити втілити в життя величезний інвестиційний проект, що буде працювати конкретно для «Карпат». За успішної реалізації цього проекту клуб отримає стабільне фінансування.

Був реальний ризик, що «Карпати» не отримають атестат?

– В кожного клубу є такий ризик. До того би не дійшло.

Те, що Димінського нема в Україні, впливає на роботу клубу?

– Фізично його нема. Але він постійно на зв’язку, всі питання вирішуються. Це не проблема.

«В багатьох моментах було незрозуміло і неприємно за Смалійчука»


Зазвичай футболісти і тренери в українських клубах несерйозно сприймають працівників прес-служб, людей, які бігають за коментарями. Приходиш до Федецького, а він каже: «Чувак, хто ти такий? Що ти втираєш?» Не було таких моментів?

– Останнім часом за коментарями не бігав, хоч при потребі міг виконати ці обов’язки. Крім того, я дуже добре знав всіх футболістів. Наприклад, з Онглою літав в Анкару в українське посольство робити візу. Йоді знайшов у Львові мечеть, возив його на перший матч в Полтаві. З українцями постійно спілкувався, обмінювався думками. Коли ми прийшли з Бойчишиним і сказали, хто з ними тепер буде працювати, вони не сміялися і не показували пальцями. Може, за спиною говорили, не знаю. Я сказав їм одне: «Не буду вам брехати і обіцяти те, чого не можу зробити». З тим проблем нема – я все виконав.

Ясно, що воно було незвично. Для мене – в тому числі. В мене не було кар’єристських нахилів. Мені подобалося на своїй посаді керівника Інформаційного центру. І нову посаду я не сприйняв, як підвищення.

Чому президент довірив вам таку відповідальність?

– Ми з ним досить часто і давно спілкувалися. І я завжди говорив йому правду, не наговорював ні на кого – просто казав те, що бачу. Але чи думав, що це допоможе з посадою? Ні, навіть близько. І намірів таких не мав.

Після поразки від «Прикарпаття» ми вечеряли зі Смалійчуком і Друді. Я сказав все, що думаю про гру команди – монолог англійською з багатьма нецензурними фразами. Коли закінчив, Друді сказав, що через 5 років я стану директором клубу. Він трошки переступив. Але в мене не було амбіцій очолити клубу. Так вийшло.

Ви ж не експерт в економіці, фінансах і навіть футболі. Як приймати рішення?

– В глобальних ситуаціях спілкуюся з президентом. Але в більшості – є з ким порадитися в клубі. Економісти, фінансисти, юристи, технічний департамент – всі професіонали. Я всіх їх давно знаю. Сам би не впорався. З президентом ми також спілкуємося разом. З ним можна вирішити питання. Головне – правильні аргументи, факти, підхід. Все правильно пояснити, знайти слова – Петро Петрович обов’язково дослухається.

Не було подібного досвіду. Дуже важко?

– Перший тиждень після призначення – найважчий у житті. Фактично я не їв, майже не спав. Просто не міг. Схуд на 10 кілограмів. Було питання особистої честі. Дізнався, що в людини бувають панічні атаки. Намагався заснути, а мене трусило – було страшно, що не зможу виконати поставлені завдання. Коли залишилися у вищій лізі, то повернувся до звичного ритму.

А не могли відмовити Димінському?

– Як?

Демократія.

– Я з дитинства за «Карпати». Ти сам це знаєш і відчув – ми разом працювали. Це не просто робота, а щось більше. Тому панічні атаки і відбувалися. Тоді, коли уявляв «Карпати» в першій лізі.

Скільки часу хочете керувати «Карпатами»?

– Президент нічого не говорив про час, а я не знаю. Не маю окремих амбіцій щодо цього. Треба сформувати повноцінну команду, яка не буде боротися за виживання. Далі – наступний крок. Не говоритиму, що будемо боротися за трійку. Ми вже медалі в кубок клали. Все – поступово. Не можна ставити стелю, не побудувавши фундамент.

Ви сказали: «Методи Смалійчука підходили не всім». Що мали на увазі?

– Я насправді вдячний йому. Він залишив мені стресову ситуацію і клубу вдалося з неї вийти. Якби я потрапив на корабель, який спокійно пливе по морю з попутним вітром, напевно, мало б що навчився. А коли шторм, тече зі всіх боків, а ти собою затуляєш пробоїни і посилаєш туди інших, то можеш багато чого зрозуміти в стислі терміни.

У нього були свої методи, а свої помилки він сам визнав. Сказав гарну фразу після того, як почав займатися формуванням клубу і привіз Наварро: «Неможливо кинути в українську землю іспанський апельсин і чекати, що через три дні виросте дерево, з якого ми зберемо тонну плодів». Він вже потім до того дійшов. Якось ми їхали з ним машині, а він каже: «Перша шістка, єврокубки». «Не буде», – відповідаю. І пояснюю: легіонерам потрібен час на адаптацію, щонайменше, півроку.

Їм треба звикнути до українських доріг, українського борща, погоди. Пригадую, як, здається, в 2010 році, дубль «Карпат» грав з дублем «Шахтаря». Тоді наші хлопці перемогли 5:0. У складі суперника виділявся нікому не відомий Алекс Тейшейра, якого тільки придбали за шалені гроші. Тоді уболівальники на трибунах сміялися з бразильця, який бігав по полю з переляканими очима.

Злились на нього за те, що він писав в фейсбуці, кричав в барі, як спілкувався з журналістами?

– Певний час стримував його. Говорив, що по-перше, не твій рівень сваритися з журналістами, а по-друге, сваритися з журналістами взагалі не можна. Якщо ми будемо кидати каменюку в кожну собаку, яка на нас гавкає, то не буде з чого збудувати дім. Потім він зі мною посварився через інстаграм «Карпат». Для мене – причина незрозуміла, для нього – важлива. Навіть не хочу казати, бо про це соромно говорити. Не спілкувалися з ним більше року.

Керівник клубу і керівник Інформаційного центру не спілкувалися стільки часу?

– Спілкування було дуже холодним та епізодичним. Раніше, я йому допомагав як міг, як треба було, то й серед ночі. Жодного разу не відмовив, щиро вірив, що в нього вийде і тому прагнув допомогти. Варто сказати, що в Олега справді були хороші і цікаві ідеї, багато з них нам вдалося втілити в життя. А коли я став йому непотрібним, то вже не міг впливати на те, що він пише в фейсбуці.

Керівник – лице клубу. Суті «Карпат» відповідало отаке лице?

– Не можу його судити. Він робив так, як вважав за потрібне.

Було за нього соромно?

– В багатьох моментах було незрозуміло і неприємно. Коли міг, говорив йому про це – не соромився. Керівник клубу не повинен спілкуватися з громадськістю через фейсбук. Для цього є офіційний сайт. Не треба вступати в коментарі на сайтах чи форумах – мало хто тобі може відповісти. Може, на тому боці провокатор, неадекватний молодий чоловік, а може генеральний директор якогось клубу. Ти ж не знаєш.

Смалійчук добре продавав футболістів. Як клуб тепер це робитиме? Чи він буде допомагати?

– Та ми якось і до нього справлялися, прикладів достатньо. Звичайно, досвід та зв’язки Смалійчука – серйозні, не знаю, хто з ним може в цьому потягатися. При потребі телефони маємо. Одразу додам, що в «Карпатах» він не працює.

Кажуть, що тренер повинен вбити в собі футболіста. В цьому випадку директор мав вбити в собі агента. В нього вийшло?

– Він намагався це зробити. Але судити не можу – реально треба в нього питатися.

В «Карпатах» і далі буде багато легіонерів?

– Комплектацією команди займається Бойчишин. Особливо туди не лізу – маю поточні питання по клубу. Але думку можу сказати. Легіонерів не має бути багато. Першим ділом ми почали відмовлятися від футболістів, які не грали, не допомагали команді, а просто були. Такі нам непотрібні. Не бачу потреби в легіонерові, який сидить на лавці. А в нас таких було і є багато.

Ми зустрічаємося з Бойчишиним і обговорюємо питання щодо тих чи інших футболістів, кого ми хочемо, кого нам пропонують, обмірковуємо умови. Переважно я слухаю – є спортивний директор, президент, тренер. Тут всі тонкості треба розуміти. Не соромлюся спитати навіть банальні речі, вдячний за те, що мені розжовують.

На скільки відсотків зміниться команда?

– Змін буде досить багато. Про відсотки не можу говорити.

Це знову зміна вектора?

– Ні, є речі, які я не можу змінити. Є футболісти, в яких закінчуються контракти і хочуть спробувати себе в інших клубах. Є футболісти, на яких ми не розраховуємо і бачимо інших на їхні позиції. Якщо в мене є можливість почати з нового листа, я би взяв нових футболістів. І працювати й працювати.

Чому з команди пішов Папа Гуйє?

– Під час нашої першої розмови з Папою, Онглою, Понде і Йодою вони попросили оплатити їм оренду квартир. Я відкриваю контракт, а там жодного слова про це. Хоча в декого такий пункт є. Папа каже: «А ми домовлялися з агентами і Смалійчуком». Але цього не прописано в контракті. З одного боку – це неправильно, з іншого – ситуація така, що гравців треба підтримати будь-яким способом. І мені вдалося знайти гроші в таких розмірах, в яких ця сума в контракті інших гравців прописана. Дзвоню до Понде – той прийшов, забрав, подякував, пішов. Дзвоню до Папи, він питає: «Скільки». Кажу: «Як і у всіх інших». І вислуховую монолог, що оренда його квартири коштує в три з половиною рази більше, ніж в інших. І хоче, щоб ми оплатили повністю. Чувак, ти не хочеш подумати? В тебе в контракті взагалі нічого не пише. І чую: «Я не буду ті гроші брати».

Теоретично можна було б знайти гроші на повну оренду квартири, але я цього не мав наміру робити. Не хотів виокремлювати його з-поміж інших. Один футболіст спокійно живе з жінкою і дитиною в двокімнатній квартирі, а Папа винаймає пентхаус. Хочеш круті умови – будь-ласка, але клуб буде тобі допомагати рівно так само, як і іншим гравцям.

Пройшло 2 тижні, зіграли з «Арсеналом» і мали грати з «Волинню». Приїжджаємо на базу, а його нема – поїхав. Чому? Бо не заплатили за квартиру. Хто ідіот в тій ситуації? Він самовільно покинув розташування команди, наражається на дуже серйозні санкції. Контракт його ще триває – до 30 червня. Йому заплатили за весь час, що він тут був, поки не поїхав. Ми розмірковували, щоб продовжити з ним контракт до зими і підняти це питання. Всі його документи тут. Не виключено, що звернемося до футбольного правосуддя.

«Не можу сказати, що граємо для вболівальників. Їх не дуже багато на наших стадіонах»


Одним із завдань на попередній посаді було заповнити трибуни. Це не вдавалося. Чому?

– Ну, це в Україні нікому не вдається.

Якщо твої сусіди живуть без паркана, то це не означає, що тобі треба так само.

– Це замкнуте коло. Вболівальники не ходять, бо футболісти погано грають. А команда погано грає, бо не ходять люди.

Реально зробити, щоб кількість людей на трибунах не залежала від результатів?

– Хотів би, щоб так було. В Європі інакше – багато чого залежить від менталітету і якості життя в країні. Ключова причина в нас – футбол став нецікавий. На «Волинь» ми зробили безкоштовний вхід. Прийшло 10 тисяч. Чому вони прийшли? Хороша погода, вільний вхід чи важлива гра? Це все разом. Нема однієї причини, чому люди ходять чи не ходять на стадіон.

В 2011 році грали кубковий матч проти «Арсенала». Зробили безкоштовний вхід. Того дня зарядила злива, яка не припинялася до кінця матчу. Стадіон був забитий – прийшло більше людей, ніж місць на трибунах. Невже все впирається в ту сміхотворну суму за квиток?

Тобто панацеї нема?

– Коли «Шахтар» був у Львові, то витрачав космічні гроші на зовнішню рекламу. Жоден клуб в Україні не витрачає на таке навіть 10 відсотків від цієї суми. І який результат? Дехто каже, що люди не знають про футбол, бо нема афіш і бігбордів. Ще би сказали, що в газетах нема оголошень. Насправді, люди не звертають на це уваги. Сучасні афіші – це соціальні мережі.

Ок, у вас інстаграм на 20 тисяч підписників. Чому ці люди не на стадіоні?

– Якщо вибирати з трьох пунктів – погода, важливість матчу і ціна, то на першому місці важливість, потім погода і аж на останньому ціна. У «Карпат» мало важливих матчів – навіть з грандами.

Виходить, що робота в клубі не має сенсу.

– Треба трошки почекати. Рано чи пізно той футбол вилізе нагору.

Треба чекати, коли знову почнуть лити гроші в український футбол. Інакше ніяк?

– В мене нема рецепту, як то зробити. Промоція, звичайно, важлива. Це не основний, але доволі вагомий відсоток уболівальників на трибунах. Можливо, з повним фінансуванням, ми змогли б витрачати більше у цій сфері. Наразі ж робили ті промоційні методи, які могли собі дозволити. Згоден – цього було недостатньо.

На матч прийде 10 тисяч людей – це копійки для клубу. Для чого їх гнати на стадіон?

– Прийти на стадіон, як купити собаку. Ти маєш хоч 25 копійок за неї заплатити. Її не можна взяти безкоштовно.

Може, іншим клубам і не потрібні вболівальники, але нам – потрібні. «Карпати» – це бренд. Ми – один з головних ньюсмейкерів в українському футболі. Про нас завжди є новини – хороші чи погані. Інтерес до «Карпат» завжди є. У нас щороку додаються нові спонсори. Не можна сказати, що нам не потрібні вболівальники.

Ще раз – для чого?

– Не можу сказати, що ми граємо для вболівальників. На наших стадіонах їх не дуже багато. Мріємо про те, щоб на стадіон ходили мінімум по 10 тисяч людей. Відразу атмосфера інша, люди гудять. Чим більше людей, тим більше емоцій. А футбол – це емоції. На порожньому стадіоні можна заснути.

А якщо зробити 16 команд в УПЛ, буде більше людей на трибунах?

– Давно про це говоримо. Але не впевнений, що це збільшить кількість вболівальників.

Який тоді головний аргумент розширення?

– Аргумент некоректний, погоджуся, але як у такої здоровенної країни може бути 12 команд у вищій лізі?

Є великі за площею і населенням країни, де така ж кількість команд.

– Ми вважаємося футбольною країною?

Хто таке сказав?

– От збірна України стала чемпіоном світу. Монголія ж би не стала чемпіоном світу. А в нас команд, як в Фінляндії. У тій же Білорусі, Швеції, Норвегії – по 16. Нам треба 16 команд, тоді чемпіонат буде повноцінним. Зараз виходимо з того, що є. Круто, що «Маріуполь» запропонував єврокубковий плей-офф. Чемпіонат покращиться – з’явиться інтрига в другій шістці.

Який плюс для українського футболу, що в УПЛ вийшов «Колос»? На їхні матчі по 50 людей буде ходити на Лобановського.

– А що – не пускати їх?

Давайте запустимо ще три таких. Нехай грають собі в Києві. Якби мова йшла не про «Металіст» і «Волинь», а про більш скромні в усіх планах команди. Це той же штучний чемпіонат тільки з більшою кількістю команд.

– У нас зараз перехідний період від олігархічного футболу. Це буде тривати довго.

У нас можливий інший, крім олігархічного, футболу?

– Чому не може?

Ці 5 років показують, що це неможливо або непотрібно. Глобально нічого не змінилося.

– В деяких клубах частково щось змінилося – в нас, в «Зорі». Вже є клуби, які роблять кроки в тому напрямку. Той же «Шахтар» – також.

Скільки відсотків бюджету «Карпат» формується Димінським, а скільки клуб заробляє?

– Не можу сказати.

Гроші не від президента щось вирішують?

– Трансфер Шведа в «Селтік» візьми – звісно, це вирішує.

«Продаж ZIK – не політика, а бізнес»


Ви вперше були на засіданні УПЛ. Там клуби більше сваряться, ніж домовляються. Це добре чи погано для нашого футболу?

– Може, в Англії так само сваряться. Ми ж не знаємо.

Вони можуть сваритися, але факт – вирішують питання, продають трансляції.

– Є конфлікт між «Зорею» і каналами «Футбол». «Зоря» не хоче, щоб канал «Футбол» їх показував. От зараз введуть VAR, повтори з різних камер і точок. «Уніан» показує «Зорю» в чотири камери. Суддя нормально може подивитися на момент з пенальті при таких умовах? Я не тягну за «Футбол», просто аналізую.

Канал «Футбол» належить власнику «Шахтаря» і виконує конкретні функції. Це ж проблема, ні?

– Рафаїлов намагався це пояснити. Враховуючи, що не прозвучало жодної нормальної ідеї, щоб домовитися, а є лише конфронтація, в мене виникла неадекватна ідея. Для цього клубам і каналам доведеться забути про амбіції й піти назустріч один одному.

Якщо клуби, які відмовилися від телепулу, прагнуть бодай якогось компромісу, то нехай матчі за їхньої участі, показують два канали, камери стоять поряд. Якщо Рафаїлов не хоче слухати «прошахтарівського» коментатора, нехай включає «2+2». «Зоря» отримає гроші умовно від «плюсів», а суперник – від «Футболів». Це можливість об’єднання клубів в один телепул. Але і каналам, і клубам треба трохи поступитися своїми амбіціями. Ясно, що ідея дуже сира, потребує чіткого пропису, але якщо клуби захочуть працювати разом, то домовляться. А якщо не захочуть, то ніякі кращі ідеї не поможуть.

Хто транслюватиме матчі «Карпат»?

– Ми відкриті до пропозицій. Залежить від того, хто більше заплатить. Чекаємо рішення прем’єр-ліги.

«Карпатам» буде кепсько в плані клубної роботи через те, що ZIK відійшов до Медчедчука?

– Я аполітична людина, політикою не займаюся і мало нею цікавлюся. При цьому, ясна річ, я не ляпну, що футбол поза політикою. Це «гнилі відмазки» тим, кому така фраза вигідна. Але думаю, що продаж каналу – це не політика, а бізнес.

Ви бачили матчі молодіжних складів «Олімпіка», але проголосували за те, щоб їхню справу переглянули. Чому?

– Двічі був свідком того, як дубль «Олімпіка» грав з «Карпатами» в щось незрозуміле. Мене ніхто не зможе переконати, що це був не цирк.

Зараз ми говоримо про першу команду, яка за спортивним принципом зберегла право участі в УПЛ. Не думаю, що перша команда має стосунок до того, що було. Якби йшлося про дубль, я би перший підняв руку. Можу відрізнити незабудку від гівна.

Для чого тоді існують атестаційний та апеляційний комітети, якщо клуби збираються і все вирішують?

– Український футбольний закон дуже недосконалий. Чисто по-людськи можна зрозуміти першу команду. Я хочу, щоб гравці і тренери, які брали участь в цирку, понесли покарання. Не хочу читати їх виправдання. Не повірю ні в що – крім того, що бачив. Але мова не про першу команду. Тому я підтримав «Олімпік».

Останнім часом нам з цією командою дуже важко грати, ледь не в кожному матчі якась емоційна розв’язка. Дуже хочеться реванш взяти.
Джерело: http://ua.tribuna.com
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Коментарів: 1
Litvin
24.06.2019, 21:33 Спам
-1
Ну такое.... Відповісти
Онлайн чат
Останні коментарі
Friend коментує:
Згадайте, які переповнені трибуни були, коли команда повернулася з першої ліги і гляньте на теперішн...
SAVAR коментує:
Нах таку публІку з тих багатостраждальних Карпат робити...
Tapac коментує:
Ще у грі з прикарпаттям було видно беззубість команди в атаці, на фоні суперника який не закривався ...
Mar6197 коментує:
Чомусь ви так всі не писали після матчів із Калушами, Прикарпаттями і тд)))
Sharp коментує:
Чижевський пару днів тому казав, що команда вкомплектована на 80%. Де решта 20%? Два тижні до початк...
Tapac коментує:
Вперше за останні роки нема ілюзій, що команда може претендувати на ЄК.
RA11 коментує:
Куди зник Деда?
rostyk78 коментує:
Ні,не має.
Goland коментує:
Купляй постійно абонемент і матимеш щастя у вигляді 450 грн., а це орієнтовно 28 гривень 12 копійок ...
Friend коментує:
Подорожчання квитків на "Арену Дружба" можна коментувати або іронічно, або поганими словам...
Mar6197 коментує:
Льоня, Льоня... де тебе тільки не носило))
Sharp коментує:
Правильно, завдання завжди треба ставити з викликом! Тільки так зростає майстерність і з'являєть...
TommyBoy коментує:
Амбітно. Вперед!
Sharp коментує:
Малий Даніловський має відношення до того Даніловського, який колись грав за Карпати?
Tipa_Kuzmich коментує:
Сомалійський пірат ! )))
Зараз на сайті
Онлайн всього: 6
Гостей: 5
Користувачів: 1
Відвідувачі:Serginio