Єрмаченко: "Внутрішній голос підказував, що варто їхати до Львова" - 11 Серпня 2021 - FCKarpaty.Com.Ua - Сайт фанів і вболівальників Карпати

актуальный промокод 1xBet
11.08.2021 Єрмаченко: "Внутрішній голос підказував, що варто їхати до Львова"
614
0
Фото - ФК "Карпати"
Шлях Єрмаченка у футболі видався доволі тернистим. Важливо, що Олександр розуміє свої помилки і відверто про них говорить. Він дякує "Динамо" і водночас сумує за втраченим, свої закордонні вояжі сприймає, як хорошу науку, а зараз почувається щасливим і захоплюється перебуванням у "Карпатах".

"Усі знають, що Чачуа грузинський бразилець"


– Нам протистояла молода команда, яка добре тримала м'яч, – розповідає Олександр про недавній матч з черкаським "Дніпром". – Якщо перший тайм ми виграли впевнено, то по перерві з'явилася якась нервозність у наших діях. Зрештою, нічого надзвичайного не сталося, довели гру до логічного завершення і заслужено перемогли.

Поки ви стабільно виходите на заміну. Звикли вже до ролі джокера чи маєте амбіції виходити щоматчу в основі?

– Відверто кажучи, прагну допомагати команді і приносити очки. Якщо вдаватиметься виходити так, як це відбулося в кубковому поєдинку з АФСК "Київ", то готовий грати нехай і 10 чи 5 хвилин, втім з такою ж ефективністю і кінцевим результатом (посміхається).

Ви є досвідченим футболістом, бачили різне, та чи можна сказати, що кубковий двобій з киянами став одним з найбільш емоційних у кар'єрі?

– Точно можу запевнити, що ніколи раніше першим дотиком до м'яча не віддавав гольову передачу, а другим не забивав гол. Емоції насправді важко передати словами. Такі фанати, таке місто, така команда… Це точно запам'ятається на усе життя.

Ваш асист на Чачуа і виконання Амбросія – це щось надзвичайне.

– Головне, що такий момент не є спонтанним – ми відпрацьовуємо взаємодію на тренуваннях. Крім Чачуа, на дальній штанзі готовий був замикати Ілля Повалій. Це все ідеї тренерського штабу і наша спільна робота.

Гол Чачуа обговорювали у колективі?

– Ніхто особливо не здивувався. Усі знають, що він грузинський бразилець і вміє забивати такі красиві голи (сміється).

Минуло кілька хвилин і вже ви опинилися в обіймах партнерів. Начебто порожні ворота, але вам продовжували заважати голкіпер та захисник на лінії воріт. Єдиний шанс забити – влучити у коридор?

– Так, я мав секунду на прийняття рішення, однак помітив вільний коридор. Розумів, що сильно бити не можна. Бачив викинуту руку воротаря і захисника, який біг рятувати ворота. Я мав легко підкрутити м'яч. Виявляється, моя ліва не лише для того, щоб ходити.

"Серце для рідних, кулаки для агента"


Коли ви забили, то адресували трибунам жест у вигляді серця. Усе для дівчини Кароліни?

– У мене було два жести. Перший – кулак до кулака. Це послання моєму агенту, який дуже допомагає мені, у нас товариські стосунки. А потім я показав сердечко для своєї коханої, для родини і всіх, хто підтримує мене.

Ваша кохана свого часу займалася агентською діяльністю.

– У неї великий досвід і чимало знань у цій сфері. До початку наших стосунків Кароліна реалізовувала себе в агентській діяльності, втім на даному етапі менше присвячує себе футболу.

Тобто вдома ви маєте хорошого порадника і людину, з якою можна фахово розібрати ігрові епізоди по гарячих слідах.

– Справді, це той випадок, коли Кароліна мені пояснює, коли я щось неправильно зробив чи не так зіграв (сміється).

Львів – особливе для вас місто з кількох причин. Якщо говорити про даний етап, ви повністю адаптувалися до нового середовища?

– Тут починалася моя доросла кар'єра, адже я грав у моршинській "Скалі". Часто їздили до Львова, грали з львівськими командами. Також я вступав у Львівський інфіз. Як футболіст, я сформувався на Львівщині, це приємно. Тоді це був важливий поштовх для мене і сподіваюся, що зараз Львів знову стане особливим місцем у моєму житті. Я це відчуваю.

Чи не перший гол на професійному рівні ви забили у ворота "Карпат-2". Пам'ятаєте той штрафний удар?

– Перший гол неможливо забути. Після того штрафного я ще у перекладину влучив. То був важливий момент, який запам'ятався на все життя. Львів завжди був у моєму серці. Я приїхав сюди з приємними відчуттями і великими сподіваннями.

В будь-якому разі можете нав'язати конкуренцію Євгену Будніку в контексті виконання штрафних ударів?

– Ой, у нас там така черга до штрафних – спробуй дійти. І Буднік, і Кожанов, і Сімінін… Треба ще заслужити. Зрештою, удар є – треба буде перевірити разочок.

"Спочатку хотів стати воротарем"


Ви народилися у Жденієвому на Закарпатті, однак потім переїхали до Києва. Якою є історія вашої сім'ї?

– Моя мама родом із Закарпаття. Коли мені виповнився рік, ми переїхали у столицю. Проте кожного літа та зими я приїжджав у Жденієво. Бувало, що по три місяці проводив там. Закарпаття для мене – місце сили. Вистачає 2-3 днів, щоб зарядити батарейку. Там чудова природа, смачна кухня, приємні люди. Маю у цьому регіоні багато родичів. Якщо закріплюся в "Карпатах", то з часом на кожну гру приїжджатиме чимала група підтримки.

Родичі вже відвідували ваші перші матчі?

– Моя рідня мешкає також у Дрогобичі. Перший поєдинок відвідав з десяток моїх родичів. Якщо все складеться чудово, будуть вирішальні матчі для команди, я організую цілий автобус із Закарпаття з групою підтримки.

Ваш батько полюбляє футбол. Доводилося читати, що він переконував вас у дитинстві, мовляв, варто грати в атаці.

– Тато є прихильником красивого футболу, йому подобаються матчі з великою кількістю голів. Спочатку я взагалі хотів стати воротарем. Однак тренери одразу дали зрозуміти – через мій невисокий зріст про це можна забути. Тоді батько сказав: "Давай в атаку. Забиватимеш голи". Знаю, що він дуже радіє, коли я вражаю ворота суперників.

Як виглядало ваше дитинство у Києві?

– Я зростав у районі, який називається Відрадний. Це далеченько від центру міста, тому дитинство було веселим. Вдома майже не бував, брав участь у постійних футбольних зарубах двір на двір та район проти району. Додому буквально заганяли – мама шукала мене по місту. Я грав у всіх можливих турнірах. Дуже радий, що все так склалося, у мене залишилося чимало друзів на Відрадному.

"У 13 років відрахували з "Динамо", а у 17 купили за півмільйона доларів"


Потрапити в академію "Динамо" – серйозний квест. Як вам це вдалося?

– Це справді дуже важко. Пригадую кілька серій відбору. Із сотні хлопчаків обрали лише трьох-чотирьох. Я опинився серед них і був невимовно щасливим. "Динамо" дало мені основу і величезний досвід, а ще чудові умови, цікаві турніри та хороших тренерів.

Ви працювали під керівництвом двох легенд: Віталія Хмельницького та Євгена Рудакова.

– Це великі футболісти і прекрасні люди. Своїми історіями вони заохочували і надихали. Їхній приклад показував, як треба ставитися до футболу. Я отримав від цих наставників чимало знань.

У 13-річному віці вас відраховують з академії "біло-синіх". В чому справа?

– Усе було добре, я грав і не мав жодних проблем. Прийшов новий тренер і не побачив у мені перспективи. Що вдієш – у 13 відрахували, а у 17 купили назад за півмільйона доларів. Це футбол, кожен тренер бачить по-своєму. За ті роки я став сильнішим, виріс.

Це ви зрозуміли пізніше. І все ж як почувався в ту мить 13-річний хлопець?

– То був шок. Я не міг повірити, адже ніщо не передбачало такого. Часу на плачі не було – мене запросили у "Моноліт" в Іллічівськ (тепер – Чорноморськ). Там був серйозний проєкт, мої батьки повірили у нього. Велику роль у моєму становленні зіграв керівник місцевої ДЮСШ Володимир Спірко, який раніше очолював школу "Шахтаря" в Донецьку. Спершу почувався незатишно – після місяця навчання хотів втекти додому. Старенька база, де не було умов, до яких я звик у "Динамо", а ще не те екіпірування, не ті автобуси… Зрештою, я не шкодую. Ті ж Олександр Зінченко та Дмитро Мишньов виступали за "Моноліт". Там мій талант розкрили, а в "Динамо" я міг бути тільки "одним із".

У вашій дитячій кар'єрі був ще "BRW-ВІК" із Володимира-Волинського.

– "Моноліт" розлетівся, я зазнав серйозної травми коліна – бігати навіть не міг. Кликали "Шахтар" та "Металіст", втім травма все перекреслила. У "BRW-ВІК" до мене ставилися з розумінням, казали: "Якщо можеш грати на одній нозі, то виходь і грай нею". Мені дуже довіряли, за що я вдячний директору школи Валентину Кошельнику. Я отримав усі необхідні умови. А звідти я перебрався у "Скалу".

"У футбольному плані з кожним роком я ставав гіршим"


Переїзд у Моршин – це передусім ініціатива Олександра Томаха?

– Так, тренер повірив у мене. Я мав інші варіанти, мене кликали у Запоріжжя. Проте саме персона Томаха зіграла ключову роль у моєму переході у "Скалу". Олександр Олександрович зробив з мене футболіста, я легко подолав етап трансформації з юнака в професійного футболіста. Згодом його справу продовжив Іван Бубісь. Це також Людина з великої букви, чудовий тренер, завдяки якому я отримав виклик у юнацьку збірну України. Також вдячний керівникам клубу Миколі Кмітю та Всеволоду Біласу, які вкладали кошти та душу у "Скалу". У багатьох хлопців з'явився шанс втілити свою дитячу мрію.

У "Динамо" ви поверталися вже у якості збірника.

– Я грав за збірну з хлопцями, які були старшими за мене на рік. Згодом поїхав у складі збірної мого 1993 року на меморіал Гранаткіна – там здобув звання найкращого півзахисника турніру. Після цього мене придбали кияни.

Робота з Андрієм Гусіним у "Динамо-2" була для вас неоднозначною – спочатку все складалося успішно, втім згодом виникли проблеми. Чому?

– Я ще не був сформованим у психологічному плані. Траплялися дивні речі – я отримував виклик у збірну, а Гусін телефонував тренерам і казав, що я не готовий. Очевидно, такою була його методика – наставник хотів зробити з мене футболіста. Однак я почувався жахливо і потрапив у яму: почалися травми, психологічні проблеми. Загалом період у "Динамо" виявився важким – у футбольному плані з кожним роком я ставав гіршим. Втратив час і впевненість у собі. Зараз розумію, що ухвалив тоді неправильне рішення. Не варто було повертатися у Київ, адже я мав вдосталь інших варіантів.

Нічого для вас не змінив і прихід Олександра Хацкевича?

– Я відновлювався від травми. Тренер пояснив, що не розраховує на мене. Потисли руки і розійшлися. Я сам розумів, що вже три роки товчуся на одному місці. Піти з "Динамо" – правильний крок.

"У Грузії пройшов футбольне пекло – нікому не побажаю такого"


Вам 21, ви йдете у кам’янську "Сталь", де відчуваєте на собі усі принади Другої ліги.

– Такі умови загартовують характер. Та й тренував нас Володимир Мазяр, який може загартувати будь-кого. На жаль, я був трохи розбещений грошима і хорошими умовами, які мав у Києві. Я вже думав не про футбол – не викладався на сто відсотків і як футболіст "дуркував".

Навіть такий тренер-мотиватор як Мазяр не міг достукатися до вас?

– Він намагався це зробити. Проте я не був готовий – з одного боку хотів повернутися на ті умови, які мав у "Динамо", але разом з тим думав не про футбольні речі. Розумію, що втратив багато часу і жалкую про це.

Свою гру ви знайшли у наступній команді. Саме в першолігових "Сумах" почали більше забивати. Взялися за голову?

– Так, хоча їхав туди не у найкращому настрої для футболу. Тут варто подякувати Юрію Ярошенку, який дав мені карт-бланш, я отримав максимальну підтримку від тренера. Почував себе лідером команди, знав, що на мене розраховують. Частково реанімував свою кар’єру.

У 2016-му ви вперше їдете за кордон. Ігор Рахаєв підібрав солідну українську компанію у "Зорі" із Бельц, а команда виграла Кубок Молдови.

– Колектив зібрався справді хороший: Артем Довбик, Андрій Нестеров, Богдан Бойчук, Андрій Слінкін. Нашому тренеру вдалося створити чудову команду. Прикро, що керівництво не підтримало успішні результати. "Зоря" вийшла у єврокубки, та замість покращених умов клуб суттєво скоротив витрати.

Черговий закордонний досвід ви отримуєте у Грузії. У "Динамо" із Зугдіді ви попрацювали з двома легендами: Отаром Габелією та Володимиром Лютим.

– Український футболіст та функціонер Святослав Сирота формував команду у Молдові, а потім вирушив у Грузію. Разом з ним працював і Віктор Догадайло. На жаль, вже через два тижні все змінилося – вони залишили Зугдіді через брак фінансування. Наступні півроку перетворилися на пекло для футболістів: ми не мали жодних тренувальних умов, ніяких зарплат. Навіть квартиру довелося орендувати за свої кошти. Нікому не побажаю пройти таке. Коли повне безгрошів’я, то тут не до хороших результатів чи тренувань. Будь-який тренер не впорався б з цим. В клубі панувала повна анархія.

"Раванеллі сказав, що не бачить мене у команді"

Наступна зупинка – Казахстан. Нарешті ковток свіжого повітря?

– Я став гравцем "Актобе" і отримав нагоду працювати з добре знайомим Ігорем Рахаєвим. Про Казахстан згадую з позитивом. У тому числі, в контексті побуту чи кухні. Умовно кажучи, спробувати на смак м’ясо коня чи зануритися у місцеві традиції – колоритно і цікаво. На жаль, в плані футболу бажаного результату ми не досягли. Пов’язую це з великою кількістю бразильців, які не зовсім серйозно ставилися до своїх обов’язків.

Ви повертаєтеся в Україну і у 25-річному віці дебютуєте у Прем’єр-лізі. До речі, робите це у Львові.

– Наш "Арсенал" виграв Першу лігу – я чудово проявив себе. Сергію Літовченку вдалося згуртувати колектив. Коли ми вийшли в еліту, відбулася зміна тренера. Це зламало весь механізм. Після двох-трьох тренувань новий наставник Фабріціо Раванеллі сказав, що не бачить мене у команді. Лише з приходом В’ячеслава Грозного я повернувся в "Арсенал" на певний час. Після трьох місяців без футболу це було непросто.

У чому сила Грозного і чому не склалося у Раванеллі?

– Результат свідчить за себе. Як мені здалося, Фабріціо не перемкнувся на тренерську діяльність. Думав, що з легкістю впорається, та на ділі виявилося зовсім не так. Грозний – філософ. Людина, яка чудово орієнтується у футболі. Вміє донести свою думку, пояснити, розставити акценти. Можливо, з ним непросто, його теорія могла тривати доволі довго, зате пізнавально. Цікаво було слухати тренера і ми розуміли його вимоги.

"Почуваюся юнаком, який вперше закохався"


У цьому сезоні ви повернулися у Другу лігу. Як довго думали над пропозицією "Карпат"?

– Я усім казав, що хочу зробити свій внесок у цікавий проєкт. Нехай нижчий дивізіон, та клуб має ставити цілі і розвиватися. Я мав непогані варіанти в іноземних чемпіонатах. Проте коли я почув про Львів, то загорівся одразу. Буквально за 10 хвилин прийняв рішення. "Карпати" – це те, що треба. Коли тобі 28 років, ти не хочеш грати у команді без завдань, нехай і з вищого дивізіону. Внутрішній голос підказував, що варто їхати до Львова.

У футболістів та фанатів "Карпат" – особлива взаємодія. Це стосується і домашніх матчів, коли гравці дякують усьому стадіону, і виїзних, коли "зелено-білі" не залишаються без підтримки.

– Чесно кажучи, зараз я почуваюся юнаком, який вперше закохався. Отримую задоволення від кожного моменту в "Карпатах". Від професійного ставлення до тренувань. Кожен перебуває на своєму місці. Масажист правильно виконує свою роботу. Лікар правильно виконує свою роботу. Навіть водій автобуса… А навколо цього створена неймовірна атмосфера. Ти дивишся, як люди реагують на бренд "Карпати".

У чому це проявляється?

– От ми їдемо через пів країни у Черкаси. Навіть на цьому дальньому виїзді нас підтримують фанати. І їх немало! Це відчуття до мурашок по шкірі. Це мотивує, це стимул. Ти просто не можеш бути байдужим. Весь колектив прагне не просто перемагати, а забивати багато голів. Ми хочемо битися до 90-ї хвилини. Це кайф. І футболісти, і вболівальники отримують від цього задоволення. Наше завдання робити це постійно.
Джерело: http://fckarpaty.org.ua
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн чат
Останні коментарі
MAZAXISTO коментує:
ТІЛЬКИ ЛЬВІВ І ТІЛЬКИ КАРПАТИ!!!!
Tipa_Kuzmich коментує:
Трансляції нема ??????????
MAZAXISTO коментує:
РАЗОМ І ДО КІНЦЯ!! 007
Tipa_Kuzmich коментує:
Команді потрібна підтримка і в грі з аутсайдером ! Головне Карпатам "не виграти", ще до ма
Hatsik коментує:
Всі на футбол, адже після чого дадуть посилений карантин і футболу не бачити нам(
Хороший час
Sollaris коментує:
ще я трохи свого...тактично Пузік вгадав з тактикою...від оборони...їм конче тре було бали бо то бул
MAZAXISTO коментує:
Важкий матч в селі на горбатому полі,але команда знову як і у Вінниці демонструє бійцівський характе
Tipa_Kuzmich коментує:
Два м'ячі забиті в один дотик, це Бразилія ! У ПЛ такі не завжди побачиш .
Hatsik коментує:
Видали потужний матч, забиті м’ячі красені!
Всім хто прийшов на гру, подяка.
Мільйон с
MAZAXISTO коментує:
В суботу дуже важлива підтримка,а потім через кілька днів в середу в Дунях
Hatsik коментує:
Шановні читачі, відвідувачі і інші персони!
Підняли в суботу дупу з дивана і всі на стадіон!
Tipa_Kuzmich коментує:
Хрен, а не трансляція по "4му" ...
Mar6197 коментує:
Плоско думаєш і сарказму я так бачу не розумієш. Вроді не дарма ж ")" написав, але ладно,
MAZAXISTO коментує:
Як то ми його не бачили,хто ходить на футбол і іздить на виізди той бачить Матківського,а хто диванн
Mar6197 коментує:
Не переживай, ми також його не бачили)
Зараз на сайті
Онлайн всього: 13
Гостей: 12
Користувачів: 1
Відвідувачі:kirilgal