Фото - Юлії Лицусь
Головний тренер львівських "Карпат" Олег Дулуб розповів Gazeta.ua про найважчий місяць у житті, описав футбол майбутнього і назвав книгу, яку радить читати футболістам.

51-річний білоруський наставник очолив "Карпати" 7 жовтня. Контракт підписаний на 5 років. Дебют Дулуба з львівськими "левами" відбувся у домашньому матчі проти "Дніпра" в 11-му турі прем'єр-ліги і завершився внічию — 1:1.

З Олегом Анатолійовичем ми зустрілися на тренувальній базі "Карпат" у Брюховичах після тренування команди.

Я прийшов у "Карпати" після старту сезону. Доводиться на ходу все перебудовувати. Перший місяць був дуже важким. Треба знайомитися з гравцями, вивчати їх можливості, оцінювати сильні і слабкі сторони, визначити, в яких компонентах можемо додати.

У першу чергу ми намагалися вибудувати стосунки з гравцями та персоналом, об'єднати всіх спільною ідеєю і тоді зайнятися тактичною організацією команди. Найважче — це згуртувати всіх. Є різні люди — відкриті і ті, які не відразу тобі довіряються. Як правило, на це йде передсезонна підготовка. 6-7 тижнів команда живе на зборах. Ви постійно один в одного перед очима, ти оцінюєш гравців, а вони - тебе.

Перше, що мені кинулось в очі — це тиша у роздягальні. Це був не дуже позитивний симптом для мене. Футбольні команди — це хороші сім'ї, в яких люди спілкуються та сміються. Тут була інша ситуація. Не знаю, з чим це було пов'язано. Потрібно було змінити ставлення гравців до самих себе і до футболу.

Якби ми гарно не грали, поразка — це поразка. Але прогрес, якого команда досягла за місяць, вражає. У першу чергу, у нас змінилася атмосфера у роздягальні.

Поразку я розцінюю з двох сторін. Перше — це удар по репутації. Якщо ти програв, значить ти у чомусь гірший. Друге — це позитивний момент. Рух вгору — це рух від помилки до помилки. Більше інформації ти отримуєш, коли аналізуєш програні матчі. Ти думаєш, що ми не так зробили і де потрібне підсилення.

Матч проти "Шахтаря" стоїть окремо ("Карпати" програли 1:2). Наша команда гідно виглядала. Можливо, якби не вилучення Павла Ксьонза, то результат був би іншим.

"Динамо" і "Шахтар" - команди високого європейського рівня. Я б сказав, навіть вище середнього. До лідерів чемпіонату України можна віднести також "Зорю". Я пам'ятаю, якими сильними були "Металіст" та "Дніпро". Думаю, що за рік чи два все повернеться на колишній рівень. Можливо, я помиляюся, але я оптиміст. Якщо нормалізується ситуація у країні та в економіці, то все буде нормально.

Хочу, щоб у "Карпат" була гра, яка збиратиме повний стадіон і на наші матчі розкуповуватимуть всі квитки. Львів — це футбольне місто. Я все промоніторив перед своїм приходом. Мені сподобалося ставлення вболівальників. Я завжди казав, що ми граємо для людей. Фаната не обманеш. Якщо люди підуть на футбол, значить ми все робимо правильно.

Ми хочемо грати в атакувальний футбол, з урахуванням тих гравців, які є в команді. Будь-який тренер залежний від якості футболістів. Він може витиснути максимум з того, що має. Наприклад, якщо рівень гравців нижче середнього, то команда буде у середині турнірної таблиці. Із середніми гравцями можна виграти чемпіонат. Із зірками буде прорив в єврокубках.

За 5 матчів у "Карпатах" ми вже використали 4 системи. Щоб гравці під час поєдинку безболісно переходили з однієї схеми на іншу необхідні збори. За 6 тижнів підготовки потрібно, щоб модель гри встала на своє місце.

Фарт присутній у будь-якій грі. Але якщо розраховувати тільки на нього, то результат буде тільки на короткому відрізку. На перший план виходять якість тренувального процесу та підбір виконавців. УЄФА вивів свою формулу успіху команди: президент — наставник — гравці — тренерський штаб — обслуговуючий персонал. Відсоткове співвідношення залежить від традицій клубу і від особистостей, які займають ці посади. Будь-яка організація сильна людьми. А вже потім полями та кабінетами.

У нас є чотири сектори — команда, керівництво, обслуговуючий персонал та вболівальники. Потрібно, щоб усі рухалися, як одне ціле. Зараз основна ідея "Карпат" - повернути єдність.

Коли під час переговорів постало питання приїду я сам чи зі своїм штабом, я сказав, що можу і сам працювати. Але я людина комунікабельна і мені потрібно спілкуватися з людьми, які рухаються зі мною в одному напрямі. Тренерська робота — це кочовий спосіб життя. Коли тренер іде з клубу, він має щось після себе залишити — навчених людей, гру, вибудуваний навчально-тренувальний процес. Чим більший період часу команда тримається на старому багажі, тим фундаментальніша робота була виконана.

Помічник, який прийшов разом зі мною (Юрій Поклад), практично зняв з мене 50% навантаження. Він дуже хороший асистент. З місцевими хлопцями (Андрій Тлумак, Андрій Сапуга, Володимир Марчук) ми досить швидко познайомилися. Ми збираємось на базі за годину чи півтори до приїзду головної команди і залишаємося ще на годину після тренування, щоб обговорити всі деталі. У мене немає жодних претензій до своїх помічників. Вони виконують великий об'єм організаційної роботи.

Подивився фільм "Тренер" про Мирона Маркевича. Давно не був під таким сильним враженням. Мені важко коментувати вихід "Дніпра" у фінал Ліги Європи. Але знаю, що команди не можуть вигравати тривалий час, якщо немає здорової атмосфери у колективі. Якщо є кілька сильних гравців, то це успіх в окремому матчі. А тривале проходження дистанції визначається саме станом команди.

Схожа ситуація була, коли я працював у тренерському штабі мінського "Динамо". Головним тренером був Володимир Журавель. Команда з половиною нових гравців у складі змогла вийти у груповий етап Ліги Європи. Раніше "Динамо" не грало на такій стадії турніру. Основними були збори. Ми зробили ставку на формування колективу. Журналіст, який приїхав до нас на тренування, не зрозумів, куди він потрапив. Тренери і гравці сміялися і жартували. Кореспондент запитав: "У вас пікнік чи підготовка до вирішального матчу?"

Легше працювати, коли чемпіонат розігрується за схемою "осінь-весна"
. Тут у тебе є дві перерви на збори — 4-6 тижні влітку і 6-7 тижнів взимку. У Білорусі ти маєш 8 тижнів на підготовку, а потім треба проходити сезон за рахунок правильного планування. Це складніше.

За 6-8 тижнів зборів можна з нуля зробити нову команду
. Після матчу з "Шахтарем" я показав гравцям фітнес-звіти від InStat. Я відразу вказав, де в нас підсилення. Якщо ми добре відпрацюємо зимові збори, то гру, яку ми показали проти "гірників", можна покращити удвічі. Природно, якщо ми підпишемо нових гравців. Якщо все складеться, то після зимової перерви, у нас буде зовсім інша команда.

Я не управляю трансферами. Можу лише висловлювати свої побажання.

Футболіст має вміти думати і самостійно приймати рішення
. Тренер може дати напрям руху, фундамент хорошої фізичної готовності, пояснити, як грає команда суперника, як діє конкретний опонент, але за виконання відповідають гравці.

У країнах Західної Європи роблять ставку на виконавців з футбольним інтелектом
. Раніше мені здавалося, що можна грати у футбол, навчаючись на двійки. Зараз я розумію, що це дуже важко. У хороших академіях вимагають, щоб гравці були успішними і у футболі, і в навчанні. Якщо у чомусь футболіст не встигає, то його відчисляють.

Також гравець має бути швидким, технічним і мати сформовану особистість
. Я розумію, що, чим вищий рівень футболіста, тим більше у нього своєї думки. Я кажу гравцям: "У вас свої таргани у голові, а в мене — свої. Наше завдання — змусити цих тарганів марширувати в одному напрямі".

Аргентинський наставник Марсело Б'єлса сказав: "Як тренер ви можете мотивувати гравців, але тільки їх ставлення визначатиме значення цієї мотивації для них. Якщо ви знайдете гравців з внутрішньою мотивацією і з правильним ставленням, то ця команда буде непереможна".

У тебе є два гравця — один сильний, а другий дуже сильний. Дивишся, як вони взаємодіють у колективі. Я віддам перевагу першому, якщо він готовий грати на команду. Такий футболіст може бути менш обдарованим, але створюватиме навколо себе ауру, закриє спину товаришу і рано чи пізно навчиться грати у футбол.

Молоді гравці — нестабільні
. Через 3-4 матчі треба чекати на спад. Потрібно просто вгадати, бо немає ніяких передумов, що завтра він зіграє погано. Багато тренерів люблять працювати з досвідченими гравцями. Вони стабільні і тримають планку, нижче якої не опускаються. Молодий гравець, ніби баян, може зіграти, як вгору так і вниз. А в команді в тебе 6 баянів, які потрібно налаштувати. Бувають ситуації, коли ти просто вгадуєш, як у лотереї.

Найважливіше у переході з юнацького у дорослий футбол — це психологічна готовність гравця. Це залежить від системи підготовки. Також футболіст має бути фізично готовим і розуміти, що свої інтереси потрібно підчинити загальнокомандним. Без цього нічого не буде. Десь потрібно наступити на горло власній пісні, щоб інтегруватися у команду і, щоб тебе прийняли за свого. Потрібно бути готовим, що за мрію доведеться боротися і вигравати конфлікти на свою користь.

Мені подобається фраза англійських моряків: "Хто такий капітан коробля? Другий після Бога"
. Якщо команда об'єднана спільною метою, то ти маєш бути для гравців другим після Бога. Стосунки "футболіст — тренер" дуже важливі, якщо ти хочеш створити колектив.

Слідкував за чемпіонатом Іспанії, коли там домінувала "Барселона" Хосепа Гвардіоли. Це була команда, в якої я не бачив стелі. Я збирав всі їх матчі та аналізував. Кожен раз вони грали за новою розстановкою і з новими ідеями. В цій команді все з'єднали: пресинг, контроль м'яча і швидкісні атаки. Коли в "Реал" прийшов Жозе Моуріньйо, я зрозумів, що буде щось нове. Так і вийшло. У мадридців була чітко налагоджена гра у захисті і блискавичні, найкращі, на той момент у світі, контратаки. На основі взаємодії "Барселони" і "Реала" з'явилася третя команда - "Атлетико" Мадрид. Це говорить про те, що весь чемпіонат прогресує, якщо є сильні команди.

Мою попередню команду "Крумкачі" порівнювали з "Лестером" (чемпіон Англії). Я б не сказав, що у нас були схожі стилі гри. У нас різні гравці, бюджети і традиції. Просто людям подобаються команди, які прийшли нізвідки і стають чемпіонами. Це ніби казка. "Крумкачі" без грошей вийшли у вищу лігу Білорусі і почали перемагати всіх лідерів. Проблеми у нас були лише з БАТЕ. Але наші команди взагалі різного калібру.

У "Лестера" не було хорошої комбінаційної гри. Але у команди зійшлися всі фактори: надійний захист, потужні контратаки, хороший колектив і розумний тренер.

У 2012-му році "Гомель" грав з "Ліверпулем" у кваліфікації Ліги Європи. Я відразу закохався в Англію. Мене вразили вболівальники, їх манера вболівання, шанобливе ставлення персоналу команди суперника. Повага була зі всіх сторін. Ти розумієш, що ти тут для того, щоб зробити шоу. Не для того, щоб воювати між собою, як це прийнято у країнах пострадянського простору. Там немає такого. Команди створюють шоу. Гравці, тренери і судді це розуміють. Я думаю, що навіть скандали між тренерами — це теж елемент програми. Якийсь режисер все розписує і визначає, що сьогодні Моуріньйо посвариться з Венгером.

Схема 4-4-2 базується на індивідуальних якостях гравців. На кожній ділянці є пара футболістів. Якщо суперник виставляє 4-3-3, то у них трійки. Якщо навіть твоя трійка виконавців поступаються класом, то вона завжди переграє пару. Потрібні плаваючі системи гри, які не прив'язані до цифрової розстановки.

У футбол грають із суперником. Треба розуміти, що там теж є тренерський штаб, який аналізує інформацію, шукає сильні і слабкі сторони і розуміє, як їх зламувати. 4-4-2 — хороша схема для навчання. Але вона не підходить для проходження довгої дистанції у сильних чемпіонатах, європейських чи світових турнірах. Дуже мало команд використовують цю систему.

Схему 4-2-3-1 інтерпретують, як 4-4-2, але з вертикальним розташуванням нападників. "Шахтар" грає у класичні 4-2-3-1. Це більш атакувальний варіант, ніж 4-4-2.

Зараз набирають популярність інші системи. Все повертається, тільки піраміди розвертаються в інший бік. Якщо раніше грали 1 захисник і 9 нападників, то зараз, навпаки, є 1 нападник і 9 гравців захисного плану.

Раніше у футбол грали 11 на 11. Зараз все зводиться до гри на окремих ділянках поля. Схиляюсь до того, що у майбутньому футбол більше нагадуватиме гандбол і футзал. Можливо, навіть хокей. На перший план вийдуть п'ятірки гравців — нижня і верхня, права і ліва та їх взаємодія. Зараз основне — це створення чисельної переваги на окремих ділянках поля.

У баскетболі дуже багато награних схем. В атаці їх може бути 20 варіантів гри. Розігруючий підняв палець вгору і його партнери вже знають, що робити. Думаю, з часом так само буде і у футболі. Але все одно індивідуальна майстерність та особистість гравця залишаться на першому місці. Люди ходять на футболістів, а вже потім на схеми.

У чемпіонаті Білорусі виступає багато українських футболістів
. У своєму попередньому клубі ("Крумкачі") я працював з чотирма українцями. Це воротар Андрій Федоренко, захисник Михайло Калугін, півзахисники Олександр Батіщев та Ігор Воронков. У мене залишилися тільки позитивні враження від роботи з ними. Я розумів, що індивідуальний рівень гравців тут буде високий.

Живу у 10 хвилинах ходьби від бази
. Це була моя основна вимога, коли ми підписували контракт. Хотів постійно знаходитися на місці. Я розумів, що перший місяць буде, мабуть, найважчим у моєму житті - ти не знаєш чемпіонат, а твоя команда займає не дуже високе місце. Потрібно було розгойдати цей механізм.

Лягаю о 12 годині вечора і встаю о 7 ранку. Поки не виходить відпочивати — дуже багато роботи. Українська прем'єр-ліга нова для мене. Треба вивчити всіх гравців — своїх і футболістів суперників. Аналізуємо багато інформації по командах U-21 і U-19, щоб зрозуміти з ким ми підемо далі.

Дуже люблю читати книги і дивитися хороші фільми. Іноді можу піти у театр чи кіно. На жаль, дуже рідко випадає така можливість. Можливо, коли стану старшим, то з'явиться більше вільного часу. Хоча, сумніваюсь.

10 років тому мені здавалося, що я все знаю. А зараз я розумію, що я нічого не знаю. Потрібно цінувати час, який у тебе є.

1. На команду чекає дуже важливий матч. Ви бачите, що гравці зациклилися на майбутній грі. Як їх розрухати?

"У першу чергу треба зняти з футболістів напругу. Чим відрізняється зажатий гравець від розкутого? У нього виникає занепокоєння і він перестає робити те, що вміє. Ви, як тренер, маєте витиснути максимум з нього. Ти говориш підопічним, що тиск іде не на них, а на тебе. Кажу хлопцям: "За результат відповідаю я, а ви граєте у футбол". У команді має панувати атмосфера невимушеності, щоб гравці з радістю приходили на тренування і з радістю поверталися додому після тренувань.

А вже за 2-3 години до матчу є різні варіанти. Перед грою з "Ворсклою" я бачив, що Густаво Бланко-Лещук заряджений на 200%. Його можна було випускати одного за дві години до матчу і він все сам зробить. Так і вийшло. Інші гравці перебували у схожому стані. Хлопці самі бачили, що команда змінилася. Вони сказали, що вже готові перемагати. Ми виграли у "Ворскли" 1:0. Були близькі, щоб взяти очки у зустрічі із "Шахтарем". Поєдинок проти "Зорі" дуже важливий для нас у плані психології (зіграли внічию — 2:2).

Мені телефонували і говорили: "Повернувся карпатівський дух". Я відповідав, що він нікуди не йшов. Він завжди був у команді і в гравцях. Просто потрібно було його розворушити, зробити щось позитивне, почати розмовляти з футболістами, зрозуміти в чому проблеми, щоб знати від чого відштовхнутися.

Якщо за тиждень ви не розворушили гравців, то можна сісти у човен, скласти ручки і дивитися матч. А можна зробити так, що човен буде керованим. І під час матчу команда може ще додати".

2. У вас є двоє футболістів на одну позицію. Обидва перебувають у хорошій формі. Кого поставите у стартовий склад?

"Все визначається їх роботою протягом тижня. Якщо вони ну зовсім однакові, то тоді залишається довіритися своєму чуттю. У мене були ситуації, коли награвався один футболіст, але за день до матчу я розумів, що цей хід не спрацює у силу різних причин. Він просто не підходить для цієї мозаїки. Тоді ти ризикуєш і ставиш іншого, який може сильно зіграти чи провалитися. Але я вже розумію, що перший точно не зіграє.

Інтуїція дуже важлива для тренера. Команда — це єдиний механізм, який складається з 22 гравців. А далі тобі потрібно обрати стартову 11-ку і при цьому тримати у голові різні варіанти розвитку ситуації на полі. Як мінімум, потрібен план Б. І наскільки він буде ефективним зі стартовим складом чи тобі доведеться когось міняти.

Трапляється, що ти помічаєш якийсь нюанс і розумієш, що ці два футболісти не зможуть грати поряд, тому що вони не можуть терпіти один одного. Ніби все нормально — вони вітаються і посміхаються. Але ти знаєш, що їх треба розвести. Або у тебе є два друга у команді. Їх варто розтягнути, адже один шукатиме іншого. Тому потрібні гравці з різними характеристиками, щоб ти міг складати мозаїку на основі того, що є в суперника і що є в тебе".

3. У вас є проблемна позиція. Ви хочете закрити її футболістом іншого амплуа, а він проти.

"І таке трапляється. Це говорить про те, що гравець зосереджений тільки на собі. У моєму розумінні немає жодного футболіста більшого за клуб. Є інтереси команди. Якщо гравець каже, що він там не гратиме, то, напевне, його треба продавати. Не може футболіст диктувати свої умови. Він може грати, як він бачить. Але є колектив і є спільна ідея, якій всі підчиняються включно з головним тренером.

Ми готові танцювати на столах перед футболістами, якщо вони після цього краще гратимуть. Ми повинні бути об'єднані спільною ідею. Це перемога у матчі і проходження по дистанції.

А закрити проблемну позицію можна одним або двома гравцями. Чи змінити систему гри".

4. Команду чекає серія пенальті. Кого поставите пробивати 11-метрові?

"Бити пенальті мають психологічно сильні гравці. Вони можуть бути не зовсім технічно оснащені, але обов'язково мають відзначатися стійкістю. Пенальті — це завжди свого роду лотерея.

Мені доводилось бити пенальті під час своєї кар'єри футболіста. В деяких командах я був штатним пенальтистом. Коли при рахунку 0:0 я ніс м'яч до воріт, то думав: "Навіщо мені це потрібно?" і "Що я тут роблю?" (сміється). Тиск завжди чиниться на пенальтиста. Воротареві простіше: пропустив м'яч — нічого страшного, парирував удар — герой. А гравець, який не реалізував 11-метровий, відразу стає невдахою. Йому потім треба зробити щось видатне, щоб всі забули про промах з пенальті. Тому бити мають психологічно сильні люди.

Коли вивчаєш колектив, то визначаєш, хто з гравців стійкий, а хто ні. Коли футболісти пробивають пенальті напередодні матчу, то ти бачиш їх стан, хто б'є зосереджено, а хто - ні. Спрацювати може будь-який з дрібних нюансів — як за, так і проти.

Як правило, пенальті не забивають зірки, які до того реалізували сто 11-метрових зі ста. Деталей дуже багато: втрата концентрації, опорна нога поїхала і ти розумієш, що вже нічого змінити не можна.

Пенальті — це протистояння двох гравців. Як пенальтист може психологічно подавити воротаря, так і голкіпер може вивести суперника з рівноваги. Основне завдання — змусити опонента нервувати. Коли ця мета досягнута, вважай, що ти виграв. Це така психологічна дуель. Все інше — потім. Влучити з 11 метрів в якусь половину воріт, незахищену голкіпером, гравцям рівня прем'єр-ліги не складно.

Хоча ворота здаються дуже маленькими, а голкіпер дуже великим, коли б'єш пенальті. Ти думаєш, ніби воротар розгадав твій задум. У мене таке було. Краще вже з гри забити, ніж так, коли вся увага на тебе.

Зараз потрібно враховувати аналітику. Це раніше не було відео. А зараз можна зайти в інтернет, подивитися, як Франческо Тотті реалізовує 11-метрові і визначити, що у 75% він б'є у лівий кут. А далі вже йде теорія ймовірності. Раптом він проб'є у правий кут".

5. Підбирати гравців під схему чи схему під гравців.

"Це визначається вашим бюджетом. В основі будь-якого великого клубу є модель гри. Наприклад, у "Барселони" чи "Аяксу" - це 4-3-3. Якщо у тебе є гроші, то це дозволяє підбирати гравців під конкретну модель.

Інша ситуація, коли грошей на трансфери немає чи бюджет обмежений. Ти розумієш, що гравці, які в тебе є, не вписуються у схему 4-3-3. Там потрібні швидкі фланги і центральний нападник, який добре контролює м'яч. Дивишся, хто у тебе є і які в них якості. Їх треба розставити так, щоб сильна сторона одного перекривала слабку сторону іншого. Це може бути будь-яка система гри. Можливо, навіть стара бразильська схема 1958-го року 4-2-4".

Потрібно спростувати чи підтвердити твердження. Один раз можна утриматися від відповіді.

1. Ви відпрацюєте 5-річний контракт з "Карпатами" до кінця.


"Це не від мене залежить. Я націлююсь на те, що я відпрацюю весь свій контракт найкращим чином. Постараюсь зробити все, що залежатиме від мене".

2. Вас дратують порівняння з колишнім білоруським наставником "Карпат" Олегом Кононовим.

"Ні, абсолютно. Ми різні. Олег грав в опорній зоні, а я був нападником. За характером Кононов спокійніший, а я — холерик.

Я розумію, що Ліга Європи — це дуже добре. Для мене цей турнір — це окремий наркотик. Це футбол іншого рівня. Цікаво випробувати себе у матчах із сильними командами. Навіть якщо ти поступаєшся супернику за якістю гравців, ти все одно можеш виграти окремий матч за рахунок організації".

3. Коли ви злитесь на гравців, то лаєтесь до них білоруською.

"Ні. Я не вмію лаятись білоруською. І взагалі намагаюсь мало кричати у плані емоційного впливу під час матчу. Розворушити можна окремого футболіста. Треба розуміти, що такий метод не всім підходить. Є гравці з якими треба говорити тільки сам на сам. Якщо робитимеш це при всіх, то втратиш цього футболіста — назавжди або на місяць чи тиждень.

Коли вивчаєш команду, то розумієш, який до кого потрібен підхід. Сер Алекс Фергюсон знав на кого потрібно кричати, а кого краще відвести у бік і погладити по голові. Але всі пам'ятають тільки бутсу, яку він запустив у Девіда Бекхема.

Під час матчу гравці мають знати, що лавка запасних за них, що ми разом. Тоді легше і їм, і нам. Треба також враховувати рівень адреналіну у крові тренера. Якщо мовчати, то адреналін може розірвати з середини".

4. Гра "Карпат" краща, ніж результати.

"Ні. Гра забувається, а результат залишається. Оптимально, щоб у команди було і те, і інше".

5. В одному з матчів у складі "Карпат" вийде 11 вихованців.

"У нас вже було 9 вихованців в "основі". Про 11 важко сказати. Непросто буде скласти таку мозаїку з 11 вихованців у стартовому складі. Можливо, наприкінці матчу за рахунок замін.

Потрібно, щоб зійшлося дуже багато факторів. Наприклад, 4-5 поколінь дуже талановитих футболістів. Другий момент — ці гравці мають залишитися у "Карпатах", щоб команди рівня "Динамо" і "Шахтаря" не забрали їх до 18 років".

6. Після вашого приходу в "Карпати" гравці почали більше читати.

"Думаю, так. Я і мої помічники спілкуємося з гравцями і радимо їм розвиватися. Кажемо: "Почніть з читання книг, які вам подобаються". Не може такого бути, щоб люди не мали якихось уподобань. Хтось любить прозу, хтось — вірші. Комусь імпонує фантастика.

Я не слідкуватиму читають мої футболісти чи ні. Це питання до гравців — прагнуть вони розвиватися чи ні. Футбол все одно "викине" тих, хто не хоче працювати над собою, якими б талановитими вони не були. Не тренер чи президент, а сам футбол відмовиться від них.

Візьмемо двох гравців — один трішки сильніший за іншого. Якщо слабший футболіст готовий працювати з ранку до вечора, то у нього світліше майбутнє, ніж у того, хто просто експлуатує свій талант. Це вдасться робити тільки до певного періоду часу — 20-22 років.

Я завжди кажу підопічним, що між гравцем, який подає надії, до футболіста, який подає м'ячі, дуже тонка межа. Сьогодні ти подаєш надії, а завтра ти вже подаєш м'ячі. Ніхто не бачить цієї межі. Якщо ти її переступив, то дороги назад немає.

Якби футболісти запитали, що я можу порекомендувати їм почитати, я б сказав, що Біблію. Це Книга книг. Не мій вислів, але я теж до цього прийшов".

7. Вас впізнають на вулицях Львова і навіть не беруть грошей за каву у кав'ярнях.

"Так, впізнають, але я звик сам платити. Є послуга, яку ти маєш оплатити. Я розумію, що людина на роботі і отримує гроші, за те, що продає. Якщо я випив каву, то маю за неї заплатити. Хіба мені скажуть: "Вибач, ти мене образиш". Тоді це вже його право.

Львів — це особливе місто. Я гуляв з помічниками по центру двічі — по годині. І обидва рази впізнавали".

8. У майбутньому ви б хотіли очолити збірну Білорусі.

"Для будь-якого тренера національна команда — це вже пік кар'єри. Там зібрані найкращі гравці країни, яка дала тобі життя. Працювати зі збірною можна у віці 70 років і старше. Не потрібно кожного дня знаходитися у тренувальному процесі. Зараз я отримую драйв, коли працюю з командою. Ти віддаєш свою енергію гравцям, а вони її повертають. Якщо взяти теорію збереження енергії, то це може бути вічним двигуном. Коли все правильно побудовано, то ефект тільки підсилюватиметься".

9. Після завершення цього сезону вболівальники "Карпат" любитимуть вас більше, ніж фанати "Крумкачів".

"Більше вже немає куди. Коли весь стадіон кричить "Дулуб, останься", то це багато про що говорить. Після кожного матчу вболівальники підходили і дякували за гру. Навіть після поразок. Для мене це було визнанням. Ми робили для людей все, що могли. Коли у липні надійшла перша пропозиція від "Карпат" я відмовився. Не міг зрадити наших фанатів. Сказав, що допрацюю сезон до кінця.

Якщо у Львові 40 тисяч закричать "Останься", то це вже буде інша історія".

10. Українська кухня краща від білоруської.

"Вони схожі. Там де пройшло моє дитинство, була суміш української і білоруської кухні. Я народився у Гомельській області. До кордону з Україною — 60 км.

Приходжу в кафе і замовляю налисники, а мій помічник (Юрій Поклад) питає, що це таке. Дивуюсь, як він може не знати, що таке налисники (сміється). Пояснюю, що це ніби згорнутий лист паперу".

Джерело: http://gazeta.ua
Дата: 10.12.2016 | Інтерв'ю | Переглядiв: 1036




MAZAXISTO
Спам1) Нiк: MAZAXISTO / Дата: 10.12.2016 в 23:30:13 (+ | 0 | -)
Буде цікаво вже дивитися матчі зі зборів.
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Loading...

Мiнi-чат


Опитування
Нові коментарі
Шановне Джерело: h...

В оренду треба здавати нехай грає, засидівся на лавці.

Thir133nth , так може Рух Винники ))))

"Веду переговори у Львові з одним з українських клубів. Назву розголошувати не буду ;-))

Учора випадково побачив його в символічній збірній найдорожчих гравців польської 1 ліги на "Трансфермаркті". А...

Зараз на сайтi
Онлайн всього: 93
Гостей: 87
Користувачів: 6

Kurt_Muler, spiker, LvenkiN, вовпчик, svat, levchik