Фото - ФК "Карпати"
Ім’я Франціско Ді Франко найбільше пов’язано з видатним аргентинським клубом «Бока Хуніорс», вихованцем якого власне і є хлопець. Місцем продовження футбольної кар’єри Ді Франко обрав саме львівський клуб, який, на його думку, зовсім скоро зможе боротись за найвищі місця в чемпіонаті України. Франціско поспілкувався з Інформаційним центром ФК «Карпати» та відверто розповів, якими були його сподівання перед переїздом до Львова та наскільки він задоволений новою командою.

«НАЛАШТОВАНИЙ ВИВЧИТИ УКРАЇНСЬКУ МОВУ»

Минає другий місяць з того часу як ти перебрався до Львова. Розкажи наскільки вдало минув цей період?
– Мої враження тільки позитивні. Львів – прекрасне місто, «Карпати» – сильна, хороша команда. Я задоволений, що зараз знаходжусь саме тут. Щодо адаптації, то вже звик до партнерів по команді, організації та всієї структури в клубі, до людей, котрі тут працюють.

Все ж, для іноземця на перший план постає мовне питання. Як на початку спілкувався з українцями та з ким вже налагодив товариські відносини?
– Щодо спілкування з партнерами, то тут не було і немає жодних проблем. Українці допомагають нам якнайшвидше інтегруватися, призвичаїтись, «влитись» у колектив. Важко виділити когось найбільше, адже зі всіма перебуваю у досить класних, дружніх відносинах.

Мабуть, все ж є люди з якими багато спілкуєшся і поза футбольним полем...
– Ігор Худоб’як, Олег Голодюк – лідери команди, з якими найбільше говоримо. Вони допомагають мені швидше призвичаїтись до нового колективу та дають чимало корисних порад.

Нещодавно до команди приєднався Артем Федецький; футболісти постійно згадують про його лідерські якості як в роздягальні, так і на футбольному полі...
– У першу чергу, він досить хороша людина. Завжди готовий простягнути руку допомоги. Такі люди є важливими не тільки для команди, а для цілого клубу.

В одному з останніх інтерв’ю Орест Лебеденко сказав, що в команді немає такого, щоби гравці розділялись на умовні групи. Можеш підтвердити його слова?
– Погоджуюся з ним, у нас немає ніякого поділу. Нікого в більшій чи меншій мірі не виділяють, ми всі як єдине ціле.

У «Карпатах» вже майже традиція, що кожному футболісту вигадують прізвисько. Зізнавайся, як кличуть тебе партнери по полю?
– Просто «Фран». Можливо, ще думають над цим, адже моє ім’я не дає багато варіантів для смішного прізвиська.

Відомо, що однією з найважливіших справ для легіонерів є вивчення української мови. Наскільки змінився твій рівень володіння українською, порівнюючи з собою двомісячної давнини?
– Ключові, базові слова та вислови, що стосуються ігрових моментів, я вже засвоїв. Щоби спілкуватися поза футбольним полем, то потрібно поглиблювати свої знання. Власне, зараз я цим і займаюсь.

Наскільки важко тобі дається вивчення української мови?
– Звичайно, трішки тяжко, але все під силу. Я налаштований вивчити українську.

На полі не виникає проблем з розумінням того, що говорять партнери по команді?
– Всі слова, які стосується саме гри, я розумію прекрасно. Стандартні вислови я запам’ятав чи не відразу, адже хлопці чи тренери постійно викрикують їх на тренуваннях.

Говорять, що аргентинцям, іспанцям на адаптацію потрібно мінімум півроку. Наскільки вільно ти зараз почуваєш себе на футбольному полі?
– Якщо говорити про відносини з колегами на футбольному полі, то взаєморозуміння у нас прекрасне. Сподіваюсь, період адаптації пройде досить швидко.


«КОНКУРЕНЦІЯ МЕНЕ НЕ ЛЯКАЄ»

У міжсезоння прийшло більше десяти нових футболістів. Наскільки високий зараз рівень конкуренції в команді та чи, власне, не лякає тебе подібне змагання за місце у стартовому складі?
– Скажу так, чим більше хороших гравців долучається до клубу, тим краще для команди. Якщо говорити про конкуренцію між нами, то у мене це не викликає ніякої боязні. Я готовий доводити тренеру, що саме я маю виходити на поле з перших хвилин. Роблю все можливе, щоби кожного дня прогресувати та вдосконалюватись.

Тренер вже кілька матчів поспіль довіряє тобі місце у стартовому складі. Оціни наскільки добре тобі вдається виконувати його вимоги?
– Надіюсь, що мої дії на футбольному полі задовольняють вимоги тренера. Загалом, я більше позитивно оцінюю власну гру, але є багато моментів над якими потрібно працювати. Зрештою, оцінку моїм діям повинен робити тренер.

- Про що зазвичай спілкуєтесь з тренером? На що Серхіо Наварро звертає особливу увагу?
- Тренер говорить про ключові деталі: як ти маєш займати правильну позицію під час прийому м’яча, куди маєш переміщатись, яку зону займати. Власне про такі ігрові моменти й говоримо з Серхіо.

Ти не боїшся підключатись до атак, а деколи й брати ініціативу на себе при виконанні останнього удару. Така активність попереду тільки твоє бажання чи тренер теж наголошує на допомозі команді в атаці?
– Перше, що варто відзначити, я граю на такій позиції, котра вимагає від мене участі в атаці. У подальшому намагатимусь якомога більше та частіше підключатись до стадій атак та допомагати команді попереду. Відверто кажучи, зараз нам бракує останнього пасу, щоби вдало завершувати атаки.

Позаду вже сім турів українського чемпіонату. Хто із минулих суперників найбільше тобі запам’ятався?
– Виділив би київське «Динамо». Вони пропагують вертикальну гру, у складі киян є хороші та майстерні виконавці. Саме такими є їхні сильні сторони.

Забігаючи наперед, як гадаєш, чи зможе за кілька місяців футбол Серхіо Наварро протидіяти цим сильним сторонам киян?
– Якщо ми будемо правильно виконувати свої дії на полі, якщо намагатимемось відтворювати те, що вимагає від нас головний тренер, то звичайно, зможемо обіграти навіть такого сильного суперника.


«УКРАЇНСЬКИЙ ЧЕМПІОНАТ МЕНІ СИМПАТИЧНІШИЙ, АНІЖ В АРГЕНТИНІ»

Ти приїхав у зовсім незнайомий чемпіонат. Наскільки вірними виявились твої сподівання щодо українського футболу чи, навпаки, він тебе розчарував?
– Мої сподівання були такими, щоб приїхати до Львова та допомогти команді. Мене зацікавило у львівському клубі те, що «Карпати» ставлять перед собою амбіційні цілі. Це було своєрідним викликом. Безперечно, «Карпатам» потрібно ще багато над чим працювати, чимало чого покращувати. При зустрічі, Даріо Друді розповів наскільки сильним клубом є львівські «Карпати», що у них є всі можливості та необхідна інфраструктура для серйозних цілей та виходу у Лігу Європи. Я мав змогу переконатись, що це насправді так. Повністю задоволений клубною інфраструктурою, починаючи від тренувальної бази та закінчуючи стадіоном. Якщо будемо наполегливо працювати, то зможемо досягнути тих цілей, які перед нами стоять: зайняти одну з перших шести сходинок у турнірній таблиці та потрапити в єврокубки.

Наскільки різниться рівень футболу в Аргентині та Україні? Як думаєш, за рахунок чого можна підняти рівень тутешнього футболу?
– Фактично, футбол один і той самий в усіх країнах світу: одинадцять проти одинадцяти. Гра показує хто себе найкраще проявив на полі. Якщо говорити про різницю, то український чемпіонат трішки сильніший у фізичному плані.

Які сильні сторони аргентинського футболу можеш виокремити?
– Чесно кажучи, мені до вподоби більше саме український футбол. Можливо, це пов’язано з тим, що тут я отримую більше ігрового часу, аніж в Аргентині.

Кожен знає, що ти вихованець видатного клубу «Бока Хуніорс», а що передувало твоїй появі у великому футболі?
– В «Бока Хуніорс» я з дев’яти років, вже у 18 дебютував за першу команду. Я вдячний цьому клубу, адже фактично він зробив з мене професійного футболіста. Зараз усі мої думки пов’язані тільки з українськими «Карпатами». Надіюсь, що зможу викластись на повну та допомогти команді. Звичайно, нам потрібно вигравати якомога більше матчів. Якщо вже найближчої неділі переможемо у дербі, то далі буде набагато легше.

Дебют у 18 років на видатному стадіоні «Бомбонера». Мабуть, ті емоції не забудуться ніколи, еге ж...
– Емоції були справді неймовірні. Оскільки дебютувати у 18 років у настільки престижному клубі вдається не кожному.

Якщо говорити про психологію. Як справився з тією думкою, що на тебе дивляться тисячі, мільйони людей?
– Звичайно, відчуваєш величезну відповідальність на своїх плечах. Усвідомлюєш, що ти маєш проявити себе та зіграти якомога краще. Ти маєш відповідати рівню команди, це вимагає від тебе ще більше викладатись у кожному поєдинку.

Після «Боки Хуніорс» була Мексика та Кіпр. Як оціниш цей період своєї кар’єри?
– Звідти я почерпнув основні футбольні речі. Намагався призвичаїтись до різних традицій та звичаїв тієї чи іншої країни. Кожен етап в кар’єрі дав мені хороший досвід.

Чи траплялись з тобою такі ситуації, коли хотів щось змінити, але було вже запізно; саме у футбольній кар’єрі?
– Ніколи ні про що не жалкую. Думаю, опинившись би знову у тій чи іншій ситуації, то вчинив би так само.

Про чемпіонат Мексики мало що відомо пересічному вболівальнику. Які цікаві, незвичні моменти можеш виділити у Лізі МХ?
– Звичайно, його не порівняти з українським. Що цікавого? Певні футбольні моменти мені запам’ятались та стали у пригоді в подальшій кар’єрі. Це теж своєрідний досвід.

Повернемось до України. Тутешні стадіони не до порівняння з аргентинськими, я маю на увазі кількість вболівальників на матчах...
– У першу чергу, нам потрібно перемогти у недільному дербі. Таким чином, ми зможемо привернути увагу вболівальників, на стадіон буде приходити більше глядачів. Також потрібно продовжувати рухатись у тому ж напрямку та перемагати в подальших поєдинках. Тільки так ми зможемо повернути вболівальників на стадіон.

Ти вже встиг побувати не на одному українському стадіоні. Яка із побачених арен справила на тебе найбільше враження?
– На даний момент, це стадіон київського «Динамо». Не той, де ми грали проти «Олімпіка», маю на увазі НСК «Олімпійський» (усміхається).

Мабуть ти знаєш про військову ситуацію в Україні? Чому тебе не зупинив цей фактор перед приїздом в Україну?
– Звичайно, я знав про війну на теренах України. Але це ніяким чином не вплинуло на моє рішення продовжити футбольну кар’єру в Україні, у Львові. Повторюсь, «Карпати» – хороша, сильна команда, котра ставить перед собою амбіційні цілі; мені імпонують подібні показники.

Порівняй львівську підтримку з «аргентинською шизою»?
– Ту атмосферу не можна просто передати словами, необхідно тільки побачити наживо та відчути її. Скажу, що львівські вболівальники справили на мене хороше враження. Їхня підтримка відчутна завжди і всюди. Якою б великою не була відстань до того чи іншого стадіону від Львова, наші фани постійно з нами.

Згадаймо ситуацію в Маріуполі, коли після поразки 0:3 не всі гравці підійшли подякувати вболівальникам за підтримку...
– Скажу, що незважаючи на результат, ми завжди повинні підійти та привітатись, подякувати їм за те, що приїхали підтримати команду. Я не боюсь спілкуватись з фанатами; будь це після перемоги чи поразки. Ми всі є один клуб, велика сім’я.

Продовжуючи емоційну тему, цікаво спостерігати за тобою на футбольному полі: ти завжди спокійно та врівноважено себе поводиш...
– Якщо говорити про мій характер як особистості, то я спокійний. На полі відзначив би у собі рису відважності, адже я завжди йду до кінця, борюся за кожен м’яч. Почуваю себе досить впевнено, що саме я вийде переможцем з боротьби за м’яч.

Чи траплялись з тобою такі ситуації, коли на футбольному полі емоції брали верх над розумом?
– Ні, на щастя зі мною подібних ситуацій не було. Сподіваюсь, зо скажу ті самі слова і після завершення футбольної кар’єри.


«МОЯ ЦІЛЬ – ЗАЛИШИТИСЬ У «КАРПАТАХ»

Ти орендований гравець, чи ймовірна така ситуація, щоби ти лишився грати у Львові?
– Моя ціль – залишитися в «Карпатах». Тому я працюю над собою та роблю все можливе, аби моя футбольна кар’єра продовжувалась в Україні.

Кілька тижнів поспіль ЗМІ говорять про те, що команда Серхіо Наварро знайшла свою гру. Можеш погодитись з цим, на твою думку, «Карпати» справді прогресують?
- Команда вже знайшла свій стиль, свою манеру гри. Якщо будемо продовжувати працювати у тому ж дусі, то, впевнений, результат не забариться.

Наскільки режим тренувань від Серхіо Наварро є зручним для тебе? До прикладу, у середу в команди день великих навантажень, тобі легко було звикнути до подібного режиму?
– Почуваю себе цілком звично. Я готовий багато працювати та доводити тренеру, що потрібен команді.

У чемпіонаті України трапляються такі випадки, коли за тиждень потрібно буде грати відразу кілька матчів. На носі Кубок України, трофей, який прагнуть забрати саме «Карпати», наскільки ти готовий до такого футбольного графіку?
– Для мене це не буде важко. Більше ігор допомагають підтримувати команду у формі та завжди бути готовим до гри. Крім того, запевняю, що «Карпати» не злякає такий графік.

Ти бачиш Львів містом, де можеш затриматись на довготривалий час?
– Так, звичайно, адже місто справді дуже красиве. Тут є все необхідне для життя. Якщо моя футбольна кар’єра продовжуватиметься саме тут, буду тільки щасливим.

Все ж, воно трішки відрізняється від Аргентини кліматичними умовами. Наскільки ти готовий до холодних українських зим?
– Наразі я не мав змоги досить добре познайомитись із разючими кліматичними змінами. Тільки чекаю їх (усміхається). Деякі теплі речі вже придбав, можна сказати, у бойовій готовності. Звикати до нового завжди тяжко, але з підтримкою сім’ї, рідних мені все під силу.

Джерело: http://fckarpaty.lviv.ua
Дата: 09.09.2017 | Інтерв'ю | Переглядiв: 774




Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Loading...

Мiнi-чат
СмотриСпорт - спортивные трансляции онлайн

Опитування
Нові коментарі
Дежавю!
Як тільки в команді з'являються гішпанці, стається ср@ка!! :(

обнадійливо. а найголовніше точно сказано про гравців. Правильно, на йух всіх без вийнятку. І все починати з чистого арк...

Друді ... А хто Друді привів ? От хто винен ! Чесно,я не вважаю себе знатоком у футболі, який може розібрати гру по ланк...

А коли жеребкування ?

Пан Кульчицький говорить, про якісь незрозумілі речі, для футболістів :
1)"щоб гравці билися за честь Карпат...

Зараз на сайтi
Онлайн всього: 204
Гостей: 184
Користувачів: 20

orest1098, Sharp, vovan84, yurio, fckarpatylviv_org, SAVAR, Karat, almaz-blin, west, ДЗЕНЯ, Bero, Kotuk, grandcoach, pvm65, DarSen), вовпчик, 13Mark, Serginio, RA11, Aradesh