Фото - ФК "Карпати"
Головний тренер молодіжки "Карпат" підбив підсумки виступів своєї команди в першій частині сезону.

А як ви оціните виступ молодіжної команди «Карпат» в першій частині поточного чемпіонату України? Гра та результат ваших підопічних виправдовують наразі ті очікування, що були у вас на старті сезону?
– (після певних роздумів) В цілому, швидше так, ніж ні. Звісно, могло б бути й краще. У житті завжди хочеться більшого, ніж маєш, а тим більше у футболі. Адже суть гри в футбол, як і будь-якого іншого виду спорту – прагнути якомога частіше перемагати й бути не лише серед лідерів, а й намагатися вигравати в кожному матчі, в кожному турнірі завойовувати титули. У минулому чемпіонаті ми стали бронзовими призерами першості України і цей результат загалом задовольнив і команду, і її вболівальників, і керівництво клубу. Тим більше, що медалі ми завоювали достроково і цілком заслужено. Зараз ми формально займаємо четверте місце. Але буквально за кілька днів, коли нам зарахують перемогу над донецьким «Олімпіком» (рішення КДК ФФУ уже прийняло, але наразі результат – 4:0 на нашу користь – ще не враховано у турнірній таблиці), ми піднімемося в трійку лідерів, тобто зимувати будемо на тій самій позиції, на якій завершили попередній чемпіонат.

Перед стартом сезону та й вже по його ходу багато хто з ваших підопічних казав, що після бронзових нагород команда поставила на новий чемпіонат завдання боротися за титул. Позаду уже більша половина матчів – зіграно 19 поєдинків з 32-ох. Тож якими на вашу думку є шанси «Карпат» в боротьбі за чемпіонство?
– У минулому сезоні, як я вже казав, ми впевнено здобули «бронзу», але при цьому за очками досить багато й поступилися лідерам – «Динамо» і «Шахтарю». Зараз вони так само знаходяться у турнірній таблиці вище ніж ми. Однак наше відставання після того, як нам додадуть три очки з «Олімпіком», становитиме лише чотири пункти від «Шахтаря» і три від «Динамо». Самі розумієте, відіграти цю відстань за 13 турів однозначно реально, тим більше, що у нас попереду ще два очних поєдинки з киянами і аж три з донеччанами. Однак спочатку нам необхідно довести до позитивного для себе результату попередній етап першості, аби у другій, фінальній частині грати серед шести команд, які продовжать боротьбу за нагороди.

У вас є сумніви щодо попадання ваших підопічних до когорти фінальної шістки?
– Вірю, що ми там будемо. Але хочеться не просто посісти на попередньому етапі місце серед шести фіналістів, а й мати реальні шанси боротися за медалі. Бо роль статистів чи боротьба «тільки не бути останніми в фіналі» ні нас, тренерів, ні самих гравців однозначно не влаштовує. Навряд чи будуть у захваті від такої перспективи й наші вболівальники. А з іншої сторони, ми офіційно ще не гарантували собі місце в фінальному турнірі. Бо коли нам додадуть очки за «Олімпік», а «Маріуполю» за «Динамо» (а воно на 99 відсотків саме так і станеться), то за три тури до завершення попереднього етапу ми займатимемо третє місце, маючи 36 очок, а в «Маріуполя», який займає сьому позицію, стане 31 очко. Тобто запас у нас становитиме п’ять очок, а три тури – це дев’ять пунктів. Зрозуміло, що усі претенденти вигравати не можуть, бо це не реально хоча б з огляду на те, що є очні матчі і хтось точно понесе у них турнірні втрати. Та все ж краще убезпечити себе від валідолу, а для цього треба добре підготуватися до перших весняних матчів, щоб гарантовано мати місце у фінальному турнірі і при цьому принаймні не збільшити своє відставання від «Динамо» та «Шахтаря», а ще краще – скоротити його.

Я так розумію, ви таки всерйоз налаштовані навесні боротися за золоті нагороди?
– Життя покаже, але зараз, коли відрив лідерів мінімальний, то чому б нам принаймні не спробувати це зробити. Для того, щоб чогось досягти, необхідно спочатку поставити перед собою конкретну мету. Знаєте, коли ми перед початком попереднього сезону говорили, що хочемо виграти медалі, багато хто з нас ледь не кепкував – мовляв, хлопці, про що ви говорите, які медалі... Але як кажуть, собака гавкає, а караван іде. От і ми не слухали, хто й що говорить. У нас була мета і ми чітко знали – коли будемо вірити в себе, в свою команду і при цьому багато працювати, то наша робота обов’язково принесе результат. От ми й стали призерами. А вже перед стартом нинішнього чемпіонату я сказав хлопцям, що ми підняли нашу планку на певну, досить серйозну висоту і опускатися вниз не можна – не маємо ми на це права, бо нас не зрозуміють. Але й стояти на місці також не можна, бо тупцювання на місці – це той самий регрес. Тож ми прагнемо і робимо усе, щоб боротися уже не просто за медалі, а принаймні за «срібло», а по можливості й за «золото».

Виходить, ви вважаєте, що вашій команді до снаги на рівних конкурувати з «Динамо» і «Шахтарем»?
– Вважати, так само, як і мріяти, можна, про що завгодно – у цьому ніхто нікому завадити не може. Інша справа – втілити свої задуми і мрії в реальне життя. А коли дивитися на ситуацію в українському футболі відкритими очима, то треба визнати, що на усіх рівнях в нас є два явних фаворити – «Динамо» і «Шахтар», які є безумовними лідерами в усіх складових футболу, як на зеленому полі, так і поза ним. Нам важко з ними конкурувати, бо в них значно кращі умови в усіх аспектах. Зокрема, в цих двох клубах зібрано найкращі футбольні таланти з усієї України. У нас в плані набору перспективних юних гравців можливості обмежені. Та все ж ми, маю на увазі футбольні школи разом з юніорською і молодіжною командами «Карпат», доводимо на ділі, що у Львові готують не гірших молодих футболістів, ніж в Києві та Донецьку. Про це говорять як результати першостей України у відповідних вікових категоріях, так і присутність гравців цих трьох клубів у збірних України. Тому я переконаний, що в молодіжному, юніорському та дитячо-юнацькому футболі «Карпати» нічим не поступаються вітчизняним грандам.

Коли аналізувати матчі першої частини сезону, які з них ви б виділили для своєї команди, як найкращі?
– (знову після певних роздумів) Напевне з «Шахтарем» у гостях та обидва матчі проти «Динамо». Мало хто вірив, що ми візьмемо бодай одне очко в матчі із «Шахтарем». А ми їхали на виїзд з вірою, що зможемо не просто не програти, в виграти у лідера на його полі. І це при тому, що в попередніх іграх донеччани жодного разу нікому не поступалися – у десяти матчах до гри з нами вони лише тричі зіграли внічию, а в решти команд виграли, в тому числі й у «Динамо». Та ми змогли досягти свого – забивши по голу в кожному таймі, виграли з рахунком 2:0. Усі після гри казали, що ми перемогли заслужено. А запорукою нашого успіху стала дуже хороша гра в обороні – за великим рахунком у «Шахтаря» упродовж 90 хвилин не було жодного стовідсоткового моменту. Але ми не тільки відбивалися і двічі зловили суперника на його помилках. Ми на сто відсотків втілили у життя план на гру – перекрили усі підходи до наших воріт і при першій нагоді дуже здорово вибігали в контратаки. Зараз точно вже не пригадаю, але окрім двох забитих голів, мали ще десь шість, а то й сім чи вісім дуже хороших нагод забити. Тому програш 0:2 в тому матчі був не найгіршим варіантом для «Шахтаря».

З «Динамо» ви двічі зіграли внічию з однаковим рахунком 1:1. А могли виграти бодай раз?
– Обидва матчі розвивалися за одним сценарієм: ми пропускали в першому таймі до 15-ої хвилини, але потім вирівнювали гру і по перерві забивали гол у відповідь. В цілому обидва матчі були рівними, тож і нічийні рахунки є справедливими. Однак в першій грі, у Конча-Заспі, ми в самому кінці не реалізували вихід один на один. Тож виходить, що могли і виграти. Але коли «Шахтар» ми обіграли по грі, то наш виграш у «Динамо», як в першому матчі, так і в другому, був би не логічним. Втім, і на поразку в жодному з них ми також не заслуговували. Тому за підсумками осінніх матчів я б сказав, що як мінімум ми готові нав’язати «Динамо» і «Шахтарю» боротьбу за найвищі місця. А от чи здатні ми цю боротьбу виграти, покаже тільки час. Єдине, що додам, аби бути в підсумковій турнірній таблиці вище за киян і донеччан, не достатньо лише в них відбирати очки. Не менш важливо, не втрачати очки в іграх з рештою команд. Як це сталося, наприклад, у нашому гостьовому матчі проти луганської «Зорі» в Запоріжжі. Це був однозначно наш найгірший матч в першій частині сезону. І справа не тільки в тому, що ми програли 0:4. В тому поєдинку ми не показали ні індивідуальної майстерності, ні командної гри, ні бійцівського характеру. Навіть щось одне в тому матчі позитивне з нашого боку не можу пригадати. Але сподіваюся, що спогади про той ганебний програш (по іншому його назвати не можна) стануть додатковим мотивом і допоможуть команді добре попрацювати на зимових зборах. Адже в першому офіційному матчі у 2018 році нас чекає домашня гра саме проти «Зорі». Тож переконаний, на нього нікого з хлопців налаштовувати не доведеться. Але для того, щоб здобути медалі, не кажучи вже про чемпіонство, треба буде грати на межі своїх можливостей у кожній грі, бо прохідних суперників зараз фактично вже немає.

Тоді дайте вашу загальну оцінку цьогорічному молодіжному чемпіонату – його рівень зростає, чи як і в Прем’єр-лізі, він понижується?
– Тут відповідь однозначна: чемпіонат став набагато цікавішим, а рівень його піднявся і то суттєво. Звісно, є й прохідні матчі – куди без них. Хоча знову ж таки не можна не відзначити, що перемог з розгромними рахунками стало набагато менше, ніж це траплялося в попередніх сезонах. А найголовніше, інтрига в цьому році просто таки неймовірна! За останні щонайменше років десять я не пригадую, щоб взимку, коли позаду більша частина турніру, на медалі реально претендували аж сім команд. А тут ситуація така, що один з цих семи претендентів після завершення попереднього етапу взагалі припинить боротьбу за нагороди. Вже зараз я можу собі тільки уявити, якими напруженими будуть усі поєдинки в фінальній частині! І це дуже добре, бо коли в турнірній таблиці така висока щільність, то тут одна–дві перемоги можуть тебе винести одразу на самий верх, але так само одна–дві невдачі тебе й опустять на саме дно. Зрозуміло, що така конкуренція не може не сприяти зростанню майстерності молодих гравців. А коли додати, що зараз у молоді є неймовірні шанси проявити себе і в перших командах своїх клубів у Прем’єр-лізі, то молодим гравцям можна порадити лише одне: хлопці, не змарнуйте свій шанс, бо потім будете кусати лікті, та буде вже пізно.

Коли ви вже заговорили про перспективи гравців молодіжних команд у Прем’єр-лізі, то кого з своїх підопічних вважаєте уже готовими грати на найвищому рівні?
– Я завжди кажу своїм хлопцям, що коли ви хочете, аби на вас звернули увагу селекційні служби клубів Прем’єр-ліги, або принаймні Першої ліги, то обов’язково треба, щоб наша команда була серед лідерів у молодіжній першості. Ніхто ніколи не дивиться за гравцями команд, які плентаються в середині таблиці, а тим більше знаходяться серед аутсайдерів. Невдахи не потрібні нікому і ніколи нікого не цікавлять. А коли ти в лідерах, то до тебе придивляються, за тобою слідкують. Відповідаючи ж на ваше питання, скажу, що в нас є чимало хлопців, які уже заслуговують на те, аби отримати шанс себе проявити в першій команді. Коли ж називати поіменно, то я б в першу чергу виділив Романа Лебедя. Чому саме його? Бо кожен здатен зіграти вдало один матч, а то й видати серію з кількох хороших ігор. Та рівень гравця визначається у стабільності його виступів. Так от Роман уже півтора року, з середини 2016 року фактично в кожному матчі показує дуже якісний футбол. Я от вище вже говорив про наш провальний матч із «Зорею» і що в ньому у нас не було жодного позитивного моменту. Але це я мав на увазі командну гру загалом. Та навіть на тлі тої «темряви» Лебедь дивився зовсім не погано. Але футбол – гра колективна, тому коли уся команда провалює гру, то одному самотужки не можливо щось змінити. Звісно, за виключенням ситуації, коли тим одним є Мессі... Тому я вважаю, що Роман, як ніхто, заслуговує на свій шанс в першій команді і сподіваюся, що він його отримає.

Наприкінці першої частини сезону шанс в першій команді «Карпат» отримав капітан молодіжки Володимир Сениця, але він його, коли називати речі своїми іменами, провалив...
– Від правди нікуди не дінешся, тому треба визнати, що в Олександрії він справді наробив помилок. Але я переконаний, що через один невдалий матч не можна на молодому хлопцю ставити «хрест». Тим більше, коли він грає на такій відповідальній позиції, як центр оборони, де величезне значення має наявність досвіду. А у Володі який досвід гри в Прем’єр-лізі? Ніякий – він лише починає свій шлях у серйозному футболі. Свого часу він і в молодіжній команді не раз такі робив помилки, що доводилося його садити на лаву запасних і то не на один матч. Але він вміє робити правильні висновки – це я знаю точно. Та й потенціал у нього насправді дуже серйозний. Тому я переконаний, що з ним треба продовжувати працювати і він обов’язково доведе свою профпридатність та принесе користь команді.

А як ви загалом оціните гру вашої команди в обороні?
– У 19-ти іграх ми пропустили 19 голів – в середньому по одному в кожній грі. Не вважаю, що це багато, бо ми в кожному матчі, незважаючи на суперника і місце проведення (вдома чи на виїзді), завжди намагаємося грати першим номером і в першу чергу робимо ставку на гру в атаці. Звісно, авантюрно усією командою ми не йдемо вперед, але ми хочемо саме грати в футбол, а не мучитися на полі, як це не рідко можна бачити в іграх нашого чемпіонату. Футбол – це видовище, яке повинно приносити радість і задоволення як глядачам, так і самим футболістам. А коли ти увесь час хочеш атакувати, то звісно трапляються й помилки, які призводять до проблем в обороні і тоді суперник іноді тобі забиває. Тому грою оборони я в цілому задоволений. Головне, що ми можемо грати за різними схемами – і в чотири захисники, і в три. Та й загалом поділ на гравців атаки і оборони – річ доволі умовна. У футболі і атакує, і захищається уся команда.

Тобто головне, забивати більше, ніж суперник?
– В принципі так – у цьому й полягає суть футболу. Мене тішить, що ми в 19-ти іграх забили 39 голів. Це третій показник в чемпіонаті після «Динамо» і «Шахтаря». Донеччани, до речі, забили на чотири голи більше, ніж ми, але при цьому нам вони програли на «сухо» – 0:2. Ще один момент: я задоволений нашою результативністю, але мене абсолютно не влаштовує те, скільки голів забивають наші нападники: Заїкин – лише чотири, а Карпенко взагалі тільки два, причому обидва в останньому матчі проти «Олімпіка». Та я сподіваюся, що ось ці два голи повернуть Ігорю впевненість у собі, бо природній талант забивного форварда у нього однозначно присутній, а проблеми такої низької реалізації моментів, які партнери йому регулярно створюють у кожному матчі, лежать в площині психології.

На сам кінець розкажіть, які у вашої команди плани у зимовий період щодо підготовки до весняних матчів.
– Відпустка закінчується на Різдво. 9-го і 10-го січня команда пройде поглиблений медогляд і традиційно складе тести. А далі розпочнуться робочі будні – тренування та контрольні матчі. Перший збір проведемо з 11-го по 26-е січня. Після цього хлопці отримають два дні вихідних. Другий збір заплановано на період з 29-го січня по 10-е лютого. А з 11-го лютого розпочнеться вже безпосередня підготовка до гри 20-го туру із «Зорею», яку ми зіграємо на своєму полі 17-го лютого.

Джерело: http://fckarpaty.com
Дата: 25.12.2017 | Інтерв'ю | Переглядiв: 883




spb-fan
Спам1) Нiк: spb-fan / Дата: 26.12.2017 в 10:55:39 (+ | 0 | -)
цікаво, він сам не пішов в головну або чомусь не запропонували? Якщо ні, то чому? Тлумака же звали .....
вже точно краще ніж дуруді ((
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Loading...
checklive.ru

Мiнi-чат
СмотриСпорт - спортивные трансляции онлайн

Опитування
Нові коментарі
і тут не весела картина....

пішов - свій контракт відпрацював- тепер "смалити" будуть молоді дарування

завжди, але не зараз

Напряму перемовин може й не було ...

Вітання з Днем Народження ! особливо запам"ятався домашній матч проти Гельсінборга , Богдан Стронцицький спасав ком...

Зараз на сайтi
Онлайн всього: 21
Гостей: 21
Користувачів: 0