Чабан
Інтерв'ю "Футбол 24" із екс-форвардом львівських Карпат, кар'єру якого зламав один промах.

У житті кожного бувають шанси, за які потрібно чіплятися. Проґавиш момент – і все, щастя вислизає з рук. Не кожному до снаги відверто визнавати свої помилки. Сергій Чабан саме та людина, яка речі називає своїми іменами.

З другої ліги він здійснив стрибок у вищу. Однак згодом слідував за майже аналогічним маршрутом. Екс-нападник "Карпат" початку 2000-их дуже добре знає трясовину українського футболу. Зізнається щиро – на своєму шляху бачив сотні різних футболістів. Він пам’ятає перші кроки в "Карпатах" львівського Нголо Канте, Самсона Годвіна, справедливість Сергія Мізіна і потужність Олексія Сучкова.

Сергію, тобі лише 33, однак з великим футболом ти попрощався ще раніше. Це рішення далося тобі важко?

– Зараз навіть трохи шкодую. На той момент рішення приймав легко – не було інших варіантів. Плавно перейшов на аматорський рівень. У фізичному плані я почував себе нормально. Просто в якийсь момент зникло бажання виходити на поле.

Зараз до футболу не маєш жодного стосунку?

– Працюю у сфері торгівлі – займаюся продажем будівельними матеріалами. У мене є тренерська ліцензія С, курси закінчив. Однозначно хочу повернутися у футбол. Хтось з товаришів очолить команду – з радістю допомагатиму (посміхається).

На початку свого футбольного шляху ти собі уявляв саме таку кар’єру?

– Якщо чесно, то зовсім навпаки.

Були рішення, які б змінив?

– Думаю, що так. Зі мною постійно траплялися дивні ситуації і непорозуміння. Не знаю, хто в цьому винен – мій характер чи певні форс-мажори.

Ключова дивна ситуація?

– Дебютний матч у вищій лізі "Карпати" – "Іллічівець". Йде 82 хвилина, я виходжу сам на сам з Андрієм Нікітіним і не забиваю. Якби забив – все пішло б по-іншому. Ще кілька епізодів – запрошення у "Волинь", в Маріуполь. Клуб не відпустив. Було навіть запрошення на перегляд в "Динамо". Шансів було чимало.

У вересні 2005-го ще у "Чорногорі" ти стаєш свідком історичного моменту – у професійному футболі дебютує 16-річний Ігор Худоб’як.

– Ігор тоді вийшов на заміну, пам’ятаю той момент. Ми навчалися у різних школах: він у "Галичині", а я – у "Прикарпатті". На дитячому рівні не раз грали один проти одного, разом виступали у збірній Івано-Франківської області. Було достатньо більш перспективних хлопців, але на такому високому рівні грав лише Худік. У той час казали, що був Юрій Пилип’юк, шалено талановитий хлопчина. Бачиш, не розкрився і у великому футболі не проявив себе.

Після "Чорногори" ти потрапляєш у "Карпати". Як відбувся трансфер з другої ліги у вищу?

– Запрошення було спонтанним і випадковим. Приїхав на перегляд, потренувався у Володимира Безуб’яка. У другій команді кращим по тестах вважався Віталік Романюк. Нас поставили у пару і він відстав від мене на "секундочку" (посміхається). Потім зіграв за Дубляни у спарингу, ми програли 0:4, але мені сказали: "Їдь додому, бери документи і ми тебе чекаємо у Львові".

Так ти потрапив у "Карпати-3", які вражали своїм складом: Венчак, Паньків, Романюк, Петрівський, Шмаков, Бляхарський, Федорів, Платон, Тиркало, Фещук. Практично кожен з них згодом пограв на серйозному рівні.

– Нам всім було по 18 років, всі студенти. Склад хороший, але ми не боролися за високі місця. У нас не було лідера, всі рівні. Я конкурував з Тиркалом і Фещуком. Віталіка в головну команду взяли з приходом Івана Голаца. Щодо Максима, то у нас була здорова конкуренція.

"Думав, що у роздягальні старші хлопці розірвуть мене"

Ти якось зізнавався – ще недавно брав автограф у Сергія Мізіна, а зараз тренуєшся з ним в одній команді. Коли тебе почали запрошувати в розташування основи "Карпат"?

– В "Карпатах-2" ми показували хорошу гру. Раптом телефонують: "У тебе заїзд на базу". А я ж тільки відіграв поєдинок за резервістів. Виявилося, що йшло мова про гру вищої ліги з "Ворсклою".

Однак у заявку на той матч ти не потрапив.

– Причина банальна. Адміністратор розповів, що просто не встигли виготовити для мене футболку з номером і прізвищем. Через певний час знову запрошення на підготовку до гри з донецьким "Металургом". Полетів з командою в Донецьк, просидів весь матч на лавці. А вже згодом таки дебютував у двобої з "Іллічівцем".

Ти знав, що гратимеш?

– Навіть не здогадувався. Мирон Маркевич занедужав, тренувальним процесом займався Юрій Дячук-Ставицький. Мені було приємно, що я вже у заявку потрапляю у такому віці. Керівництво перед тією грою нас суттєво преміювало – на установку принесли готівку зі словами: "Сподіваємося, що назад ці гроші забирати ніхто не буде".

Додаткова мотивація?

– В другій команді у нас була зарплата 300 доларів. Тому незвично було таке бачити. Зранку перед грою покликав Дячук-Ставицький: "Ти готовий? Сьогодні виходиш у старті". Мандражу не було, просто відчув шалене щастя. Передзвонив рідним, запросив батьків на футбол.

Дебютом, очевидно, не можеш бути задоволений.

– Було неприємно, що не забив. Думав, що у роздягальні старші хлопці розірвуть мене. Підійшли Мізін і Беньо: "Малий, все нормально". Тепер думаю – можливо, нам тих трьох очок і не вистачило, щоб потім залишитися у "вишці".

"Дідівщини" в команді не було?

– Пригадую лише один момент – на тренуванні "підсік" м’яч над Тлумаком. Ми ж з Андрієм потім товаришували за полем. А тоді наш воротар почав бігти за мною (сміється). За мене вступився Мізін: "Андрію, що ти робиш? Хто завтра голи забиватиме?" Колектив у нас був класний і дружний, мене прийняли дуже добре.

Маркевич не часто довіряв молоді у "Металісті". Однак в "Карпатах" 20-річний Чабан виходив у стартовому складі.

– Маркевич – це гуру. Що тут скажеш? Знав, як підтримати, як завести. Якось я дозволив собі позіхнути у роздягальні. "Ей, молодий, ти чого позіхаєш? Тобі вже на поле час виходити", – випалив Богданович. Такі слова миттєво заряджали. Харизматичний чоловік, який знає свою справу.

У той час в команді розпочиналося засилля легіонерів різної якості. Румун Августін Кіріце відомий не стільки своєю грою, як тим, що допоміг Ігорю Худоб’яку перебратися до Львова з Івано-Франківська.

– А ще знаю точно, що Кіріце ноги голив. Завжди був гладкий (посміхається). Коли я вже збирався залишати "Карпати", то йшла мова про мій обмін. У зворотному напрямку з Івано-Франківська мав вирушити саме Худоб’як.

Однак ти не погодився...

– Мені здалося, що я дуже сильний футболіст і мене захоче купити будь-яка команда. Тому наполіг, щоб мені віддали мій контракт і зі Львова я їхав вільним агентом. Це була моя помилка.

Були варіанти оренди?

– Так, тоді я б належав "Карпатам". Після того у моїй кар’єрі все пішло не так. Виходили на мене люди з Маріуполя, йшла мова про варіант з Бельгією. Тоді ж агентів не було. Це згодом я почав співпрацювати з Шандором Варгою.

"Тіло в Аньямке було, як у 50-річного чоловіка"

Ти спілкувався тет-а-тет з Петром Димінським?

– Якось після гри з "Динамо-2" у складі "Карпат-2" Петро Петрович в роздягальню зайшов. Матч відбувався напередодні мого дня народження. У складі киян приїхали Хацкевич, Алієв, Мілевський. Наприкінці гри я забив переможний гол і ми виграли 2:1. "Ви сьогодні перемогли завдяки майстерності Сергія Чабана", – сказав президент. Було приємно. Навіть більш приємно, ніж те, що отримали преміальні за гру по 200 доларів. Це при тому, що у нас тоді премій взагалі не було. Я виставив за день народження і поїхав додому (посміхається).

Єрко Мікуліч розповідав, що головним жартівником у колективі був Мацей Налєпа.

– Мацек – шалений пацан. Якось ми програли "Поділлю" 1:3 в першій лізі, я у склад не потрапив, вийшов на заміну, а ще посварився з дівчиною. Після установки Дячука-Ставицького взяв телефон і говорив з коханою. Тренер накричав: "Чабан, я попереджую!" Потім Налєпа постійно "травив" мене на польський манер: "Чабан, я попереджую" (посміхається). До речі, щодо Мікуліча – теж дуже хороший хлопець. І важливо, що футболіст сильний.

У той час якісного легіонера було непросто знайти.

– Ти собі не уявляєш, що у нас на зборах творилося. Привозили таких пасажирів… Хоча відгадали з Батістою. Начебто нічого особливого, але добре, що додому не відправили. Згодом став ключовим гравцем.

Відгадали "Карпати" і з Самсоном.

– Це взагалі найсильніший легіонер у моєму житті (посміхається). Вивчив українську мову, любив посміятися. Коли приїхав, то в футбольному плані виглядав не дуже добре – з 16-ти метрів бив "щічкою". Згодом почав прогресувати. Самсон – легенда "Карпат". Львівський Нголо Канте (сміється).

Ще одним улюбленцем публіки був Олексій Сучков.

– Ми з ним товаришували, але позитивні речі про Сучкова скажу не тому. Об’єктивно, якби Олексія вчасно відпустили з "Карпат", то в умовній Бельгії він виглядав би на рівні.

Тоді йшла мова про трансфер у німецький "Штутгарт".

– Елементарно міг там грати. Сильна ліва нога, здоровий "лось", два серця. Біжить, віддає, вирізає. Для "Карпат" Сучков зробив дуже багато.

Твоїм номінальним конкурентом за позицією був нігерієць Едвард Аньямке.

– Граємо останню гру з "Дніпром", команда вже вилетіла. Едік не дуже добре розумів мову, тому не почув, що не потрапив у заявку на матч, виявився 19-м футболістом. Але це не завадило йому вийти на поле і з запасними і розминатися (посміхається). Не знаю, як він у "Карпати" потрапив. Напевно, керівництву клубу показали відео двох його забитих голів і його придбали у "Шерифа". Не розумію, коли гравців такого рівня запрошують. Тіло в Аньямке було, як у 50-річного чоловіка.

Свій другий матч у вищій лізі ти зіграв у Києві з "Динамо". Не страшно було виходити на поле проти Шовковського, Рінкона, Дмитруліна, Белькевича, Гіоане?

– Після дебюту з "Іллічівцем" я боявся, що мене посадять на лавку. Гра у столиці була знаковою для мене – колись на цьому стадіоні перебував у якості вболівальника на поєдинках "Динамо" і збірної України. В дитинстві сказав собі: "Колись гратиму тут".

Мрія дитинства здійснилася.

– Ми приїхали в Київ, а "Динамо" нас не пустило на тренування, відрядивши на якесь додаткове поле. Запам’яталася передматчева установка від Маркевича. "Дивися, молодий, там захисники "не біжать". Ні Дмитрулін, ні Гавранчіч..." Взяв до уваги і почав їх випробовувати на швидкість. Пробігся кілька разів. Аж раптом дивлюся – і Дмитрулін, і Гавранчіч встигають у контратаку втікати. "Оце так не біжать. От би всі так "не бігли", – подумав собі.

Єдиний гол "Карпати" пропустили з пенальті від Діого Рінкона.

– В кінці матчу ми мали вбивчий момент. Фещук вийшов замість мене на заміну і міг зрівнювати рахунок. Не пощастило.

У наступному турі проти "Оболоні" ти знову вийшов у старті, але найцікавіші моменти пропустив, адже тебе замінили у середині другого таймі. "Карпати", які вели відчайдушну боротьбу за збереження прописки у вищій лізі, забили переможний гол на 90-й хвилині зусиллями Сергія Мізіна. А ще багатьом запам’ятався епізод, коли Сергій безпосередньо на полі почав "виховувати" Руслана Платона.

– Здається, Мізін дав "копняка" партнеру. У програмі "Гол" з Олександром Гливінським потім той епізод крутили. Платон не забив з хорошої позиції, але це не означає, що відразу варто так чинити, як це зробив Сергій. До честі нашого лідера, у роздягальні він відразу вибачився. Мізін вибуховий чоловік. До речі, та гра запам’яталася ще й тому, що я нарешті забив. Ковальчук подав, я вискочив, але суддя запалив прапорець. Було образливо до сліз.

Не менше образливо, мабуть, було і у драматичній грі з "Борисфеном".

– Фактично тоді вирішувалася доля "Карпат" у "вишці". Я вже навіть Юрія Вірта обіграв, пробив у порожні ворота, але там опинився Володимир Ковалюк, який вибив м’яч з лінії. Це була приреченість. В той момент в команді кожен був сам за себе.

У твоїй кар’єрі був ще один поєдинок проти "Динамо" в 1/8 фіналу Кубка України. У складі столичної команди зірок, як завжди вистачало: Рева, Гусін, Пєєв, Клебер...

– Перед матчем Дячук-Ставицький заспокоїв: "Динамо" приїде другим складом". Ми поступилися 0:1. Через 4 дні кияни розривали в Римі на "Стадіо Олімпіко" "Рому", але все закінчилося скандалом.

Що скажеш про львівських вболівальників?

– Бомба! Слова зайві – підтримують команду постійно, віддані "Карпатам". "Леви", одним словом (сміється).

У першій лізі ви все одно не залишилися без підтримки. За такі "Карпати" хотілося вболівати.

– Це при тому, що у нас не все вдавалося. В атаці зі мною і Фещуком конкурував Олександр Голбан. Спогади про хлопців хороші, але у мене продовжувалися невдачі – ніяк не міг забити. У підсумку команда не змогла з першої спроби підвищитися у класі.

Зате дебютувала молодь. На твоїх очах розпочинав молодий Богдан Шуст.

– Його викликали у збірні різного віку, згодом "Шахтар" побачив талант. Розумів, що Шуст матиме хороше майбутнє. Шкода, що той гол Палопа все зламав. Але хлопець Богдан – простий і хороший. Не знаю, як зараз, давно не бачив, але тоді був саме таким.

Як ти залишав "Карпати"?

– З’їздив на оглядини в "Закарпаття", а потім виник варіант з "Волинню". Агент зателефонував Кварцяному: "До вас приїде на перегляд Сергій". Відповідь тренера вбила: "Який Сергій? Ребров?" (сміється). Трохи раніше Кварцяний хотів мене обміняти у "Карпат". Я з’їздив у розташування "Волині", потренувався з шинами і бронежилетами і поїхав звідти. Вже тоді розумів, що все пішло не у те русло.

Джерело: http://football24.ua
Дата: 11.10.2017 | Інтерв'ю | Переглядiв: 1143




ДЗЕНЯ
Спам1) Нiк: ДЗЕНЯ / Дата: 11.10.2017 в 15:07:56 (+ | 0 | -)
отак і в багатьох- максимальний рівень -перша ліга
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Loading...
checklive.ru

Мiнi-чат
СмотриСпорт - спортивные трансляции онлайн

Опитування
Нові коментарі
Х...ню з "жовтого" видання не друкуйте. Коломойський до Карпат нічого не має... Все належить ППД, якому, на да...

Спочатку по воротах навчіться попадати,а потім про перемогу говоріть.

Та брехня це все, адмін ти краще файки не постай.

дивно, що не сказав, що вертається. Ярмола тоже за день до трансферу називав це чутками

ага - прям ось так стоять і очікують-з мішком грошей

Зараз на сайтi
Онлайн всього: 75
Гостей: 63
Користувачів: 12

cloudxxx, Karat, Little, kidalv, yuraburda12, kryminalist, spb-fan, Rominjo, tineager, 13Mark, svat, joe