Чабан
Інтерв'ю "Футбол 24" із екс-форвардом львівських Карпат, кар'єру якого зламав один промах.

У житті кожного бувають шанси, за які потрібно чіплятися. Проґавиш момент – і все, щастя вислизає з рук. Не кожному до снаги відверто визнавати свої помилки. Сергій Чабан саме та людина, яка речі називає своїми іменами.

З другої ліги він здійснив стрибок у вищу. Однак згодом слідував за майже аналогічним маршрутом. Екс-нападник "Карпат" початку 2000-их дуже добре знає трясовину українського футболу. Зізнається щиро – на своєму шляху бачив сотні різних футболістів. Він пам’ятає перші кроки в "Карпатах" львівського Нголо Канте, Самсона Годвіна, справедливість Сергія Мізіна і потужність Олексія Сучкова.

Сергію, тобі лише 33, однак з великим футболом ти попрощався ще раніше. Це рішення далося тобі важко?

– Зараз навіть трохи шкодую. На той момент рішення приймав легко – не було інших варіантів. Плавно перейшов на аматорський рівень. У фізичному плані я почував себе нормально. Просто в якийсь момент зникло бажання виходити на поле.

Зараз до футболу не маєш жодного стосунку?

– Працюю у сфері торгівлі – займаюся продажем будівельними матеріалами. У мене є тренерська ліцензія С, курси закінчив. Однозначно хочу повернутися у футбол. Хтось з товаришів очолить команду – з радістю допомагатиму (посміхається).

На початку свого футбольного шляху ти собі уявляв саме таку кар’єру?

– Якщо чесно, то зовсім навпаки.

Були рішення, які б змінив?

– Думаю, що так. Зі мною постійно траплялися дивні ситуації і непорозуміння. Не знаю, хто в цьому винен – мій характер чи певні форс-мажори.

Ключова дивна ситуація?

– Дебютний матч у вищій лізі "Карпати" – "Іллічівець". Йде 82 хвилина, я виходжу сам на сам з Андрієм Нікітіним і не забиваю. Якби забив – все пішло б по-іншому. Ще кілька епізодів – запрошення у "Волинь", в Маріуполь. Клуб не відпустив. Було навіть запрошення на перегляд в "Динамо". Шансів було чимало.

У вересні 2005-го ще у "Чорногорі" ти стаєш свідком історичного моменту – у професійному футболі дебютує 16-річний Ігор Худоб’як.

– Ігор тоді вийшов на заміну, пам’ятаю той момент. Ми навчалися у різних школах: він у "Галичині", а я – у "Прикарпатті". На дитячому рівні не раз грали один проти одного, разом виступали у збірній Івано-Франківської області. Було достатньо більш перспективних хлопців, але на такому високому рівні грав лише Худік. У той час казали, що був Юрій Пилип’юк, шалено талановитий хлопчина. Бачиш, не розкрився і у великому футболі не проявив себе.

Після "Чорногори" ти потрапляєш у "Карпати". Як відбувся трансфер з другої ліги у вищу?

– Запрошення було спонтанним і випадковим. Приїхав на перегляд, потренувався у Володимира Безуб’яка. У другій команді кращим по тестах вважався Віталік Романюк. Нас поставили у пару і він відстав від мене на "секундочку" (посміхається). Потім зіграв за Дубляни у спарингу, ми програли 0:4, але мені сказали: "Їдь додому, бери документи і ми тебе чекаємо у Львові".

Так ти потрапив у "Карпати-3", які вражали своїм складом: Венчак, Паньків, Романюк, Петрівський, Шмаков, Бляхарський, Федорів, Платон, Тиркало, Фещук. Практично кожен з них згодом пограв на серйозному рівні.

– Нам всім було по 18 років, всі студенти. Склад хороший, але ми не боролися за високі місця. У нас не було лідера, всі рівні. Я конкурував з Тиркалом і Фещуком. Віталіка в головну команду взяли з приходом Івана Голаца. Щодо Максима, то у нас була здорова конкуренція.

"Думав, що у роздягальні старші хлопці розірвуть мене"

Ти якось зізнавався – ще недавно брав автограф у Сергія Мізіна, а зараз тренуєшся з ним в одній команді. Коли тебе почали запрошувати в розташування основи "Карпат"?

– В "Карпатах-2" ми показували хорошу гру. Раптом телефонують: "У тебе заїзд на базу". А я ж тільки відіграв поєдинок за резервістів. Виявилося, що йшло мова про гру вищої ліги з "Ворсклою".

Однак у заявку на той матч ти не потрапив.

– Причина банальна. Адміністратор розповів, що просто не встигли виготовити для мене футболку з номером і прізвищем. Через певний час знову запрошення на підготовку до гри з донецьким "Металургом". Полетів з командою в Донецьк, просидів весь матч на лавці. А вже згодом таки дебютував у двобої з "Іллічівцем".

Ти знав, що гратимеш?

– Навіть не здогадувався. Мирон Маркевич занедужав, тренувальним процесом займався Юрій Дячук-Ставицький. Мені було приємно, що я вже у заявку потрапляю у такому віці. Керівництво перед тією грою нас суттєво преміювало – на установку принесли готівку зі словами: "Сподіваємося, що назад ці гроші забирати ніхто не буде".

Додаткова мотивація?

– В другій команді у нас була зарплата 300 доларів. Тому незвично було таке бачити. Зранку перед грою покликав Дячук-Ставицький: "Ти готовий? Сьогодні виходиш у старті". Мандражу не було, просто відчув шалене щастя. Передзвонив рідним, запросив батьків на футбол.

Дебютом, очевидно, не можеш бути задоволений.

– Було неприємно, що не забив. Думав, що у роздягальні старші хлопці розірвуть мене. Підійшли Мізін і Беньо: "Малий, все нормально". Тепер думаю – можливо, нам тих трьох очок і не вистачило, щоб потім залишитися у "вишці".

"Дідівщини" в команді не було?

– Пригадую лише один момент – на тренуванні "підсік" м’яч над Тлумаком. Ми ж з Андрієм потім товаришували за полем. А тоді наш воротар почав бігти за мною (сміється). За мене вступився Мізін: "Андрію, що ти робиш? Хто завтра голи забиватиме?" Колектив у нас був класний і дружний, мене прийняли дуже добре.

Маркевич не часто довіряв молоді у "Металісті". Однак в "Карпатах" 20-річний Чабан виходив у стартовому складі.

– Маркевич – це гуру. Що тут скажеш? Знав, як підтримати, як завести. Якось я дозволив собі позіхнути у роздягальні. "Ей, молодий, ти чого позіхаєш? Тобі вже на поле час виходити", – випалив Богданович. Такі слова миттєво заряджали. Харизматичний чоловік, який знає свою справу.

У той час в команді розпочиналося засилля легіонерів різної якості. Румун Августін Кіріце відомий не стільки своєю грою, як тим, що допоміг Ігорю Худоб’яку перебратися до Львова з Івано-Франківська.

– А ще знаю точно, що Кіріце ноги голив. Завжди був гладкий (посміхається). Коли я вже збирався залишати "Карпати", то йшла мова про мій обмін. У зворотному напрямку з Івано-Франківська мав вирушити саме Худоб’як.

Однак ти не погодився...

– Мені здалося, що я дуже сильний футболіст і мене захоче купити будь-яка команда. Тому наполіг, щоб мені віддали мій контракт і зі Львова я їхав вільним агентом. Це була моя помилка.

Були варіанти оренди?

– Так, тоді я б належав "Карпатам". Після того у моїй кар’єрі все пішло не так. Виходили на мене люди з Маріуполя, йшла мова про варіант з Бельгією. Тоді ж агентів не було. Це згодом я почав співпрацювати з Шандором Варгою.

"Тіло в Аньямке було, як у 50-річного чоловіка"

Ти спілкувався тет-а-тет з Петром Димінським?

– Якось після гри з "Динамо-2" у складі "Карпат-2" Петро Петрович в роздягальню зайшов. Матч відбувався напередодні мого дня народження. У складі киян приїхали Хацкевич, Алієв, Мілевський. Наприкінці гри я забив переможний гол і ми виграли 2:1. "Ви сьогодні перемогли завдяки майстерності Сергія Чабана", – сказав президент. Було приємно. Навіть більш приємно, ніж те, що отримали преміальні за гру по 200 доларів. Це при тому, що у нас тоді премій взагалі не було. Я виставив за день народження і поїхав додому (посміхається).

Єрко Мікуліч розповідав, що головним жартівником у колективі був Мацей Налєпа.

– Мацек – шалений пацан. Якось ми програли "Поділлю" 1:3 в першій лізі, я у склад не потрапив, вийшов на заміну, а ще посварився з дівчиною. Після установки Дячука-Ставицького взяв телефон і говорив з коханою. Тренер накричав: "Чабан, я попереджую!" Потім Налєпа постійно "травив" мене на польський манер: "Чабан, я попереджую" (посміхається). До речі, щодо Мікуліча – теж дуже хороший хлопець. І важливо, що футболіст сильний.

У той час якісного легіонера було непросто знайти.

– Ти собі не уявляєш, що у нас на зборах творилося. Привозили таких пасажирів… Хоча відгадали з Батістою. Начебто нічого особливого, але добре, що додому не відправили. Згодом став ключовим гравцем.

Відгадали "Карпати" і з Самсоном.

– Це взагалі найсильніший легіонер у моєму житті (посміхається). Вивчив українську мову, любив посміятися. Коли приїхав, то в футбольному плані виглядав не дуже добре – з 16-ти метрів бив "щічкою". Згодом почав прогресувати. Самсон – легенда "Карпат". Львівський Нголо Канте (сміється).

Ще одним улюбленцем публіки був Олексій Сучков.

– Ми з ним товаришували, але позитивні речі про Сучкова скажу не тому. Об’єктивно, якби Олексія вчасно відпустили з "Карпат", то в умовній Бельгії він виглядав би на рівні.

Тоді йшла мова про трансфер у німецький "Штутгарт".

– Елементарно міг там грати. Сильна ліва нога, здоровий "лось", два серця. Біжить, віддає, вирізає. Для "Карпат" Сучков зробив дуже багато.

Твоїм номінальним конкурентом за позицією був нігерієць Едвард Аньямке.

– Граємо останню гру з "Дніпром", команда вже вилетіла. Едік не дуже добре розумів мову, тому не почув, що не потрапив у заявку на матч, виявився 19-м футболістом. Але це не завадило йому вийти на поле і з запасними і розминатися (посміхається). Не знаю, як він у "Карпати" потрапив. Напевно, керівництву клубу показали відео двох його забитих голів і його придбали у "Шерифа". Не розумію, коли гравців такого рівня запрошують. Тіло в Аньямке було, як у 50-річного чоловіка.

Свій другий матч у вищій лізі ти зіграв у Києві з "Динамо". Не страшно було виходити на поле проти Шовковського, Рінкона, Дмитруліна, Белькевича, Гіоане?

– Після дебюту з "Іллічівцем" я боявся, що мене посадять на лавку. Гра у столиці була знаковою для мене – колись на цьому стадіоні перебував у якості вболівальника на поєдинках "Динамо" і збірної України. В дитинстві сказав собі: "Колись гратиму тут".

Мрія дитинства здійснилася.

– Ми приїхали в Київ, а "Динамо" нас не пустило на тренування, відрядивши на якесь додаткове поле. Запам’яталася передматчева установка від Маркевича. "Дивися, молодий, там захисники "не біжать". Ні Дмитрулін, ні Гавранчіч..." Взяв до уваги і почав їх випробовувати на швидкість. Пробігся кілька разів. Аж раптом дивлюся – і Дмитрулін, і Гавранчіч встигають у контратаку втікати. "Оце так не біжать. От би всі так "не бігли", – подумав собі.

Єдиний гол "Карпати" пропустили з пенальті від Діого Рінкона.

– В кінці матчу ми мали вбивчий момент. Фещук вийшов замість мене на заміну і міг зрівнювати рахунок. Не пощастило.

У наступному турі проти "Оболоні" ти знову вийшов у старті, але найцікавіші моменти пропустив, адже тебе замінили у середині другого таймі. "Карпати", які вели відчайдушну боротьбу за збереження прописки у вищій лізі, забили переможний гол на 90-й хвилині зусиллями Сергія Мізіна. А ще багатьом запам’ятався епізод, коли Сергій безпосередньо на полі почав "виховувати" Руслана Платона.

– Здається, Мізін дав "копняка" партнеру. У програмі "Гол" з Олександром Гливінським потім той епізод крутили. Платон не забив з хорошої позиції, але це не означає, що відразу варто так чинити, як це зробив Сергій. До честі нашого лідера, у роздягальні він відразу вибачився. Мізін вибуховий чоловік. До речі, та гра запам’яталася ще й тому, що я нарешті забив. Ковальчук подав, я вискочив, але суддя запалив прапорець. Було образливо до сліз.

Не менше образливо, мабуть, було і у драматичній грі з "Борисфеном".

– Фактично тоді вирішувалася доля "Карпат" у "вишці". Я вже навіть Юрія Вірта обіграв, пробив у порожні ворота, але там опинився Володимир Ковалюк, який вибив м’яч з лінії. Це була приреченість. В той момент в команді кожен був сам за себе.

У твоїй кар’єрі був ще один поєдинок проти "Динамо" в 1/8 фіналу Кубка України. У складі столичної команди зірок, як завжди вистачало: Рева, Гусін, Пєєв, Клебер...

– Перед матчем Дячук-Ставицький заспокоїв: "Динамо" приїде другим складом". Ми поступилися 0:1. Через 4 дні кияни розривали в Римі на "Стадіо Олімпіко" "Рому", але все закінчилося скандалом.

Що скажеш про львівських вболівальників?

– Бомба! Слова зайві – підтримують команду постійно, віддані "Карпатам". "Леви", одним словом (сміється).

У першій лізі ви все одно не залишилися без підтримки. За такі "Карпати" хотілося вболівати.

– Це при тому, що у нас не все вдавалося. В атаці зі мною і Фещуком конкурував Олександр Голбан. Спогади про хлопців хороші, але у мене продовжувалися невдачі – ніяк не міг забити. У підсумку команда не змогла з першої спроби підвищитися у класі.

Зате дебютувала молодь. На твоїх очах розпочинав молодий Богдан Шуст.

– Його викликали у збірні різного віку, згодом "Шахтар" побачив талант. Розумів, що Шуст матиме хороше майбутнє. Шкода, що той гол Палопа все зламав. Але хлопець Богдан – простий і хороший. Не знаю, як зараз, давно не бачив, але тоді був саме таким.

Як ти залишав "Карпати"?

– З’їздив на оглядини в "Закарпаття", а потім виник варіант з "Волинню". Агент зателефонував Кварцяному: "До вас приїде на перегляд Сергій". Відповідь тренера вбила: "Який Сергій? Ребров?" (сміється). Трохи раніше Кварцяний хотів мене обміняти у "Карпат". Я з’їздив у розташування "Волині", потренувався з шинами і бронежилетами і поїхав звідти. Вже тоді розумів, що все пішло не у те русло.

Джерело: http://football24.ua
Дата: 11.10.2017 | Інтерв'ю | Переглядiв: 1197




ДЗЕНЯ
Спам1) Нiк: ДЗЕНЯ / Дата: 11.10.2017 в 15:07:56 (+ | 0 | -)
отак і в багатьох- максимальний рівень -перша ліга
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Loading...
checklive.ru

Мiнi-чат
СмотриСпорт - спортивные трансляции онлайн

Опитування
Нові коментарі
А чого взагалі призначати зимою матчі ?

Тільки б знову не "відрахували" з команди тих, хто ще може грати ! Не ставайте на ті ж граблі, що весною - від...

Жидівські манси,а чого то Карпати мають грати в середу,та ще і у Києві?!

Повезло команді з Рівного з мером.
І Арену-Львів в користування надав, і трансляціями забезпечив.
Може кол...

Та Арена-Львів то як чумадан без ручки. Важко нести, шкода викинути. Краще було б демонтувати це позорище, ніж проводити...

Зараз на сайтi
Онлайн всього: 69
Гостей: 62
Користувачів: 7

fckarpatylviv_org, Tipa_Kuzmich, west, vitalycos, Bero, tineager, GAL