Фото - FCKarpaty.Com.UA
Юрій Беньо з нового формату українських менеджерів, які хочуть вчитися і не бояться діставати запитаннями навіть Унаї Емері.

Останні півтора сезони Беньо був спортивним директором «Карпат» і паралельно входив до тренерського штабу Йовічевіча. Коли хорват не продовжив контракт з «Карпатами», легендарному захиснику львівського клубу запропонували продовжити роботу. Але залишитись у «Карпатах», окрім непорозуміння у клубі, йому б не дозволив характер. Зустрітися з Юрієм вдалося після того, як він повернувся з чергового закордонного стажування.

— Юрію, ви тільки-но повернулись зі стажування з Іспанії. Де встигли побувати?
— До Іспанії їздив вдруге за останні півроку. Перед новим роком теж там був. За 12 днів побував у трьох клубах — «Валенсії», «Вільяреалі» та «Севільї». В команді Унаї Емері затримались довше, оскільки там грає наш вихованець Мар’ян Швед. Коли вперше їздив, більше дивився першу команду, «дубль», аналізував менеджментську роботу клубу, скаутську службу та інше.

— У «Валенсії» з Гарі Невіллом спілкувались?
— Тоді ще португалець Нуну був тренером. Ми приїхали на гру «Валенсії» з «Ліоном». Відчувалось, що у команди є внутрішні проблеми. Вболівальники були незадоволені. Побував у них на базі, познайомився з Курро Торресом. Це тренер, який у «Валенсії» відповідальний за весь дитячий футбол. Також він тренує молодіжну команду. Свого часу Курро грав за збірну Іспанії та навіть на чемпіонаті світу 2006-го року виходив проти нашої збірної. Коли ми програли 0:4. Він, до речі, згадував про той матч. Подивились тренувальний процес першої команди, «дубль». Побачив різницю між їхнім та нашим тренувальними процесами.

— Яку саме?
— Маю на увазі планування та структуру тренувального процесу. Найбільше мені сподобалось, як налагоджений процес у «Вільярреалі». Познайомився з директором академії — Серхіо. Свого часу він працював у казанському «Рубіні». Його туди рекомендував Рауль Ріанчо, який входить до тренерського штабу київського «Динамо». Він був помічником Рауля. Серхіо — російськомовний, і з ним легко було знайти спільну мову. Перша команда тоді як раз готувалась до матчу з «Реалом».

— У чому різниця між підготовкою молоді в Іспанії і у нас?
— Різні кліматичні і ментальні умови. Підхід різний. У нас залишився пережиток радянського часу. У нас оцінюють роботу дитячого тренера по результату, а в Іспанії - по вихованцях. По тому, як тренер проводить тренувальний процес, якість навчання. Тому у них стільки людей грають у футбол. А у нас дивляться на результат. Вважається, що якщо результат є, то тренер добре працює. А насправді медалі, кубки і грамоти не грають на футбольному полі.

— Чому іспанці технічно сильніші? Ми просто не вміємо грати у комбінаційний футбол?
— Це міф, що ми не можемо бути технічними і не можемо грати першим номером. Я говорю відверто. «Карпати» цей міф поламали. Багато тренерів говорять, що треба мати бразильців, іспанців, щоб грати у технічний футбол. Мовляв, українці не можуть грати технічно. “Карпати” це робили. А хтось каже, українці можуть тільки відбиватись і вибігати у контратаки. Це неправда. Приклад — німецька збірна. Протягом останніх років вони почали грати в інший футбол. Свого часу Федерація футболу Німеччини пішла на рішучий крок та почала вчитись підготовці молодих кадрів у іспанців. Дуже багато моментів було взято саме в Іспанії. Маттіас Заммер проводив ці зміни. Вони бачили, як іспанці почали домінувати в європейському футболі — на рівні збірних та клубів. Німці розуміли, що йдуть неправильним шляхом, і просто почали вчитись в іспанців. Зараз давай поглянемо на Англію. Вони завжди говорили, що їхній футбол найкращий. Але подивіться, скільки вони фахівців запросили з Іспанії. Зараз «Манчестер Сіті» до своєї академії запросив тренера, який довго працював в школі «Барселони».

— Ви ведете до того, що іспанці зараз номер один?
— Я не хочу сказати, що будь-який іспанець — це топ-фахівець. У них так само є кращі тренери. Але їхня методика тренування дає результат. І їхній футбол є видовищним, глядач іде на виставу. Більшість іспанських клубів роблять видовище. Хоча теж є виключення. Наприклад, «Атлетико» (Мадрид), який тренує Дієго Сімеоне. Якщо подивитись на цей футбол в живу, то його дуже важко сприймати.

— Чому?
— Уявіть, він має висококласних гравців, за яких заплачені мільйони. І вони весь матч обороняються біля свого штрафного і іноді просто вибивають м’яч куди попало. В Іспанії багато хто цей футбол сильно критикує. Але він дає результат, і ти нічого не вдієш. Сімеоне багато грав в Італії. З італійського футболу взяв катеначчо, багато уваги захисту. Серйозна дисципліна на футбольному полі, особливо при втраті м’яча. Велика увага захисту. «Атлетико» якщо виграє, то з мінімальним рахунком — 1:0, 2:1. Не так, як «Барселона» чи «Реал», які люблять розгроми. В «Атлетико» мало таких матчів.

— Які основні принципи підготовки молоді в Іспанії?
— До 12 років там такого поняття, як результат, взагалі немає. Про турнірне значення мова не йде. У нас дитячий тренер їде на турнір з 10-річними і хоче неодмінно виграти. Він везе 20 футболістів, а грають лише п’ять людей. Ті, що на той момент мають сильніший вигляд. Ці п’ять людей забирають 80 відсотків ігрового часу. А інші 15 проводять на полі по кілька хвилин. І тепер запитання. Такі турніри грають 5-10 людей. А чи є у тих десяти, що не грають, шанс стати футболістами? Зрозуміло, що шансів мало. А насправді в 10 років ще не зрозуміло, хто буде футболістом. Ніхто не скаже. Він може бути сильніше, а за рік зміниться, бо він фізично відстає. А його вже поховали. Він перестає грати і може взагалі піти з футболу.

— Це основна теза?
— У них клімат дозволяє 9 місяців працювати на хороших полях. Мене здивувало, що багато де в Іспанії працюють саме на штучних полях. Хоча клімат дозволяє мати природні. «Валенсія», «Севілья», «Вільярреал» на базах мають багато штучних полів. У них 300 днів сонце. Тобто гроші вони рахують. За 10 років штучне поле відбиває свою вартість. Там снігу немає, не треба його чистити постійно, як, наприклад, у нас. Ти його поставив, і 10 років у тебе ідеальне поле. А зелене поле треба косити, добрива, газон поливати.

— Чи можна порівнювати кількість полів в Іспанії та Україні?
— Смішно. Масштаби катастрофічні для нас. У Валенсії дуже багато штучних полів. Діти постійно грають турніри на вихідних. Біля кожної школи є стандартне штучне поле. В результаті ти маєш якісний відбір, він набагато більший, ніж у нас. Плюс тренери до 12 років не ставлять завданням результат. Наприклад, є турнір, і грає 12 команд. Команда, яка займе останнє місце, отримає більше подарунків, аніж перша, щоб вони не переживали за програш. Всі отримують кубки. Це фестиваль. Щоб кожен з дітей грав. Уявіть, у тебе в команді є 20 дітей, і всі 20 мають бути задіяні. В той же час іспанці теж знаходять мотивацію для прогресу дітей. Вони виокремлюють: найкращий воротар, лівий захисник. Індивідуальності. Будь кращим нападником, будь кращим! Працюй, вдосконалюйся!

— Які залишились враження від перебування у «Севільї»?
— «Севілья» здивувала. Здавалось би, у порівняні з «Вільярреалом» по трансферах багато чого можуть дозволити. Але база скромна, нічим не краще, ніж у «Карпат». Щоправда, полів більше. Там тренуються всі, починаючи від 17-річних і завершуючи першою командою. Вдалось поспілкуватись з Емері та його помічником Черишевим.

— Фізіотерапевт Іван Поробія розповідав про Емері як про надзвичайно дисциплінованого тренера, який вимагає тактичної дисципліни на полі...
— Такий сучасний футбол — всі обороняються і атакують. У Емері в захисті за основу «Атлетико» (Мадрид). В кожній країні топ-клуби диктують моду. Коли «Динамо» вигравало, то всі по Лобановському тренували, потім ера «Шахтаря» настала. Стараються грати, як «Шахтар», тільки половина не знає, як це грати, а інша половина каже: у нас футболістів таких немає. Так і в Іспанії, дивлячись на топ-клуби, всі хочуть грати в нападі, як «Барселона», а в захисті, як «Атлетико». Хоча це поєднувати нереально. Це різні тактичні схеми. Десять футболістів біля штрафної обороняються, а потім великими силами — вибігати вперед...

— Як Емері ставиться до Коноплянки?
— Він до всіх нормально ставиться. Женя сам казав, що на початку було тяжко. Коли не знаєш мови, великий бар’єр. За рахунок того, що є Черишев, йому легше. Той багато допомагав, пояснював термінології. Емері багато говорить, він емоційний. Але Женя комунікабельний, він швидко знаходить спільну мову. У нього в один момент був дуже гарний відрізок — матчі з «Реалом» та «Манчестер Сіті». Зараз трохи спад. На мою думку, він розуміє, що наші гравці мають так званий зимовий період. Організм звик відпочивати більше місяця, а потім проходити збори. А в Іспанії лише сім днів паузи на Різдво. Організму треба перебудуватись під навантаження. Це зовсім інший графік. Треба психологічно перебудовуватись, оскільки організм звик до такого режиму. Я думаю, іспанці мають це розуміти.

— Емері — закритий тренер?
— Не закритий. Чим більше тренер досягнув, тим менше у нього пафосу. Це можу сказати по тому ж Хосепу Гвардіолі, до якого їздив на стажування ще восени. Вважаю Гвардіолу одним з найкращих у світі. У спілкуванні він проста та відкрита людина. Таке враження, що я давно з ним знайомий. Можливо, Моуріньо статусний. Емері дуже гарно приймав. Трохи був холодний від моїх питань.

— Емері розлого відповідав на те, що вас цікавило?
— Так. Але була половина питань, яка йому не потрібна. У нього є штаб. Наприклад, питаєш його по фізичній підготовці. Деталі. А у нього є тренер з фізичної підготовки. Емері покликав його, і той пояснював нам деякі речі. По відеоаналізу — є людина, яка займається відеоаналізом. Емері, як правило, дають 10-15 хвилин відео по супернику. Хоча буває, він сам дивиться матчі. Як це було перед фінальною грою Ліги Європи з «Дніпром». Тоді Емері подивився останні шість матчів команди Маркевича. У нього в штабі 10 тренерів. У Гвардіоли 16 помічників.

— У «Карпатах» скільки було?
— Йовічевіч, Деонас, Шпанюк та Беньо. І адміністратор Андрій Ханас. В організаційному плані ми далекі. У нас тільки «Шахтар» та «Динамо» можуть в цьому плані бути конкурентними з європейськими клубами. «Шахтар» наближається до топ-клубів. А інші клуби поки, як кажуть, мають ще пройти довгий шлях.

— Маю питання по графіку та організації. «Севілья» з самого ранку збирається на сніданок?
— Ні. Таке я бачив у Гвардіоли в «Баварії». Він кожного ранку збирає команду на сніданок. Таким чином контролює футболістів. Хоча у «Барселоні» , не робив ранкового збору. В Іспанії, напевне, важко це зробити. Є особливості країни, її клімату. Там дуже спекотний клімат, влітку до 40 градусів тепла. Люди працюють зранку з 8 до 12. Потім пауза, обід, денний сон. З 16 до 20 робота. Потім люди йдуть гуляти, і весь рух завершується о першій ночі. Тренер має підлаштовуватись під особливості. Німецький клімат дозволяє робити тренування зранку та збирати команду на сніданок. Німці є набагато дисциплінованішими. Хоча в команді багато іноземців. Це дозволяє більше контролювати футболістів. Він фактично контролює сон, харчування, відновлення та підготовку. Також важливо, що в «Баварії» команда разом снідає та обідає. Футболіст харчується тим, що йому потрібно. Працюють свої кухарі, які готують спеціальну їжу, і якщо гравець не з’їв, то викидають. Як ти їси, так ти і бігаєш. Ми теж багато уваги звертаємо на харчування. Особлива увага за день до гри і після гри. Ці дні дуже важливі. У нас раніше ніхто не зважав на те, як гравець поводить себе після матчу. Але після гри дуже важливий момент — відновлення організму. Якщо ти зразу після гри даєш вуглеводи, то одразу відновлюєш запас вуглеводів, які футболіст віддав на полі. Одразу після гри «Баварія» дає гравцям спагетті та піццу на тонкому тісті. Ми теж так робили.

— В Україні звикли, що гравці після матчу гуляють, потім сплять, і через день відновлення...
— І в Іспанії, і в Німеччині Гвардіола теж збирав команду наступного дня після матчу. Хоча є різні підходи. «Ман Сіті», Моуріньо можуть робити вихідний, а наступного дня — відновлення. Рауль з Ребровим роблять відновлення наступного дня після матчу. Ті, що грають у єврокубках — так швидше відбувається відновлення. Чим швидше ти почнеш відновлення, тим кращий вигляд матимеш у наступному матчі. В «Барселоні», наприклад, була спеціальна кімната відновлення на стадіоні — велосипеди, процедури, енергетичні коктейлі. У них в контракті було написано, що ти не можеш після гри їхати додому. Футболіст мусить пройти процедури, і потім, коли відпустить медичний штаб, гравець може йти.

— Чим особлива база «Баварії»?
— Вона ергономічна. Я не можу сказати, що вона здивувала масштабами. Все продумано і компактно. Вона менша за Конча-Заспу. Гвардіола має поле, яке закривається шторами. Він проводив тренування, і його ніхто не бачив, тільки ми (ті, хто були на стажуванні) і Заммер. Майже всі тренування носять тактичний характер. Раз на тиждень вони мають відкрите тренування. На нього приходить 2-3 тисячі глядачів. Це хороший бізнес. За одне тренування заробляють тисяч 100 євро. Ще на базі є фан-шоп. Фанати приїздять, купують атрибутику, і потім гравці дають автографи. Після таких тренувань обов’язково кілька футболістів лишаються підписувати вболівальникам футболки, шалики, вимпела. Футболка коштує 100 євро. А ти постоїш дві години, і обов’язково купиш пиво чи хот-дог. А ти ще приїдеш з дитиною. Ти неодмінно купиш пиво, колу та хот-дог та залишиш 30 євро мінімум. Кожен хоче вживу щось купити та підписати. А там в контрактах прописано, що ти маєш це робити. Після таких тренувань п’ять людей з команди залишаються та проводять час з фанатами. І зірки стоять і дають автографи фанам.

— Ви теж в «Карпатах» намагались будувати відкритий клуб?
— Ми постійно грали в футбол з нашими фанатами. Також їздили до інвалідів, підтримували. Багато фанів в АТО, проводили акції по допомозі. Були відкриті до вболівальників.

— Себе бачите як спортивного директора чи тренера? Чи краще — формула поєднання, як в «Карпатах»?
— У «Карпатах» ці півтора роки були дуже гарні. Починав як спортивний директор. Вимушено перейшов до тренерського штабу. Пріоритетом клубу є перша команда, це вершина. І від неї вже йдуть інші структури клубу. Йовічевіч, коли очолив «Карпати», мав помічника Оскара. Потім той з певних причин залишив клуб, і у Ігора не було помічника. Раніше я був при першій команді. Ми зробили структуру — перша команда, «дубль» і U-19, намагались грати в один і той самий футбол. Починали навіть працювати з U-17. З тренерами багато спілкувались, щоб ці три команди розуміли загальну філософію, і хотіли поступово опускати її по іншим командах, аж до 14-річних. Треба, щоб тренери розуміли принципи. Це ж не просто так написати програму і дати тренувати. Тренер має попрацювати з нами, проникнутись вправами, які пропонують у першій команді. Це непростий етап побудови. Тренери мають проникнутись філософією та ідею. І розуміти, для чого це робиться.

— Вам це вдалось зробити?
— Вважаю, що так. Тому таким безболісним був перехід футболістів з «дубля» до першої команди. За півроку цей процес не побудуєш. Коли у клубі працював Ігор Дедишин, проект писали на п’ять років. Ми розуміли реалії і розраховували проект на три роки. В школі була впроваджена загальна програма підготовки футболістів. І це важливо. Ця програма не є постулатом, бо футбол не стоїть на місці. Ти маєш кожного сезону її переглядати, доповнювати. Ми їздимо і вчимось, намагаємось розвиватись. Футбол на місці не стоїть, якщо ти зупиняєшся, то випадаєш. Наш штаб намагався працювати із сучасним підходом, ми їздили вчитись і продовжуємо це робити. Відштовхувались від того, які футболісти у нас є, і робили наші тренування під них. Ми ж не намагались грати «Барселону». Ми ніколи в «Барселону» не грали. І ніколи «тікі-таку» не грали. Це говорять люди, які в футболі не розбираються. У нас не було таких думок, щоб ставити «тікі-таку». Хоч не хоч, але ми хотіли, щоб футбол був видовищним.

— Будемо відверті, не багато людей ходили на футбол. Вас навіть критикував генеральний директор, що на гру з «Олімпіком» прийшло кілька сотень вболівальників...
— Будь-якому тренеру чи футболісту хочеться працювати, коли повний стадіон. Але ж ми не на Марсі живемо, не на орбіті. Ми живемо на Землі, в Україні, і розуміємо ситуацію. Коли йде війна на сході і скільки було трагічних подій. Не забуваймо про те, що мало місце в Одесі. І в Харкові стадіон закривали. Були можливості терактів. Ви думаєте, це не впливає на людей? Люди зайвий раз подумають, чи йти на стадіон і чи ризикувати своїм життям. Коли на стадіоні «Україна» немає турнікетів безпеки, які є на «Арені Львів» чи «Олімпійському». У нас можна зенітну установку з «Градом» пронести на стадіон через паркан. Ти задумаєшся. Є економічне становище країни. Люди зайвий раз подумають, чи витрачати ті 50 гривень на футбол, чи краще вдома посидіти і відпочити. Має значення, де ти граєш. Коли у Львові є «Арена Львів», куди ти можеш піти з сім’єю, відпочити, тобі на голову нічого не капає, де нормальні туалети... Після нового стадіону прийти на «Україну» з сім’єю дуже тяжко. І це потрібно розуміти. Ні умов, ні комфорту, ні безпеки. Впливає? Авжеж, впливає. На «Шахтар», в якому грають збірники, на гру з «Олімпіком» приходить 300 людей. Про що говорити? Бо «Шахтар» так погано грає? Так збірників скільки в команді. На «Дніпро» завжди було заповнено. Так само — півстадіону немає. У них нова арена в центрі міста.

— Вам образливо, що ви працювали півтора роки з закритим трансферним вікном, могли підсилюватися тільки молоддю, а тільки-но пішли — клубу відкривають трансфери, а він переїздить на нову арену?
— Я навпаки радий, бо вважаю, що «Карпати» і Львів цього заслуговують. Те, що почали розраховуватись з боргами, це плюс. Ми рано чи пізно це мали зробити. Бо далі були б санкції у трансферний період або зняття очок. Мені дуже образливо було, коли ми тільки-но почали будувати нову команди, а з нас зняли 9 очок. Це був психологічний удар для гравців та тренера. Зрозумійте, який психологічний удар для тренера: ти починаєш створювати нову команду, і тут мінус 9 очок, до того ж були фінансові проблеми. А ще додайте трансферні проблеми. Реально оцінюючи ситуацію, команда могла вилетіти. Але ми той гандикап відіграли. Це було образливо, наскільки футболісти за кожне очко б’ються, віддають усі сили, а потім просто 9 очок забирають. А в чому команда винна?

— В «Карпатах» ви провели більшу частину життя. Чи пропонували вам після того, як стало зрозуміло, що Йовічевіч піде, залишитись у клубі?
— Якби у мене було бажання, то я міг би залишитись там працювати. Але я не бачив сенсу. Для того щоб працювати, щось робити, по-перше, ти маєш бачити, що твоя робота оцінюється людьми. А по-друге, щоб робити, має бути команда. Окрім того, що на футбольному полі є команда. Насправді для футбольного клубу цього замало. Команда однодумців, які разом хочуть чогось досягти. Ця команда складається, починаючи від президента і закінчуючи працівником, який є відповідальним за газон. Якщо цієї команди немає, то тяжко досягати результатів. Тому було тяжко. У мене викликає розчарування те, що у «Карпат» немає послідовності. Ми тільки-но щось започаткували, проект ще не завершено. Розчарування в тому, що в «Карпатах» весь час чогось хочуть, але через рік-два воно все змінюється. Постійно змінюють філософію, прибирають тренерів. Якщо нинішній генеральний директор Юрій Дячук-Ставицький вважає нормальним явищем постійно змінювати тренерів, то про що можна говорити? Він вважає це нормальним. Я вважаю це ненормальним. Не буде успіху у того клубу, який постійно змінює тренерів. Це утопія! Дячук-Ставицький одного разу сказав: «Кожного року змінюємо тренерів. Хіба то трагедія?» Севідов рік недопрацював, Костов рік недопрацював, Шаран рік недопрацював. Це погано. Або тренерів неправильних беруть, або з ними неправильно працюють.

— Ви мали доступ до Петра Димінського. Було розуміння, що він хоче у стратегічному плані?
— Раніше я його розумів. Потім в один момент все змінилось. Ми зустрічались з ним, він говорив про проект на три роки. Він усвідомлював, що трансферне вікно закрите, і розумів, які це умови: «Я вас не чіпатиму. А за два роки буду від вас вимагати результат». Ми спокійно будували команду, виходячи з тих резервів, які маємо — передусім, з власних вихованців. Якщо через півтора роки почали говорити про Лігу Європи, це показник нашої роботи. Давайте пригадаємо, три попередні роки команда боролась за виживання, маючи індивідуально сильніших гравців, ніж зараз. Команда не провела жодного трансферу. Я радий, що їм відкрили трансфери. Три-чотири позиції потрібно підсилити, щоб вони були конкурентними. Ця команда дійсно може боротись за єврокубки. Я думаю, ми заклали гарний фундамент, і нашим наступникам не треба буде нарікати на «попередників». Я жодного інтерв’ю не давав. Найбільше мене здивувало інтерв’ю Дячука-Ставицького. Дуже хочеться пригадати, що він казав, коли призначали Йовічевіча. Хто називав його хрещеним батьком, хто руку давав та переконував, що саме Йовічевіч принесе багато користі клубу. Хто свого сина з зошитом поставив біля Ігора та змушував ходити та записувати усі тренування. І хто казав усім дитячим тренерам, що це наставник, який принесе успіх клубу, і серед них немає жодної людини, яка була б рівна йому. А зараз він говорить що у нас стільки тренерів. А півтора роки тому у нас не було тренерів, здатних очолити першу команду? А що так змінилось? Він не знав, що в U-19 і «дублі» Ігора Містером називали? Ігор там так само звертав увагу на харчування.

— Кажуть, після останньої гри на зустрічі із вболівальниками ви зірвались і розповіли, що насправді думаєте, але це нікуди в пресу не вийшло...
— Перебільшують значення того виступу. Нічого особливого не сталося. Була зустріч із вболівальниками. Вони хотіли почути по результатах, по команді, чому такий результат, багато хто розчарований сьомим місцем. Чому ми не в єврокубках? У нас, після того як команда програла 1:4 в Олександрії, одразу вектор змінився. Генеральний директор на всю Україну заявив, що ми ставимо завдання виходу в єврокубки. Не після того, як ми йшли на другому місці, а після поразки.

— Це психологічний хід?
— У мене було запитання: «Можливо, у нас трансферний період, чи, можливо, ми на матчі літати літаками стали, а не автобусом їздити по 15 годин?». Може, фінансування збільшилось у клубу? З приходом Юрій Михайловича нам не давали автобус для поїздки на тренування. Футболісти на своїх машинах мали добиратись на тренування. Ми говоримо про єврокубки? Він говорив що ми два рази на тиждень не можемо їсти морську рибу. Це велика розкіш.

— Як ви поставились до його слів, що після такого матчу ваш штаб мав піти у відставку?
— Тяжко з ним говорити. Поразка від «Олександрії» була болючою. У нас була команда, яка останніми роками весь час боролась за виживання. Ми, окрім футбольних моментів, як покращити тактику, стратегію, відновлення, багато працювали над психологією. Уяви, яка психологію у гравців, які три роки борються за виживання. Ти себе сприймаєш неповноцінно, ти не можеш вище десятого місця піднятися. Ми реально дивимось на речі. Те, що тобі виплачують зарплату із затримкою у місяць, це не підстава говорити про єврокубки. З іншого боку, займеш п’яте місце і вийдеш до кваліфікації Ліги Європи. А далі що? Щоб у другому колі кваліфікаційного раунду вилетіти? Мета має бути — створити команду, яка вийде до групи Ліги Європи та гратиме з сильними європейськими командами. І виправить фінансовий стан клубу, засвітить своїх гравців, що підніме їхню трансферну вартість. А якщо мова йде про те, щоб просто вийти... Це можливо. У нас в українському футболі було багато прикладів, коли, маючи фінансовий ресурс, люди займали місце, яке дозволяло кваліфікуватись до єврокубків. А далі що? Луганська «Зоря» має погану команду? Ні. Але два роки не може потрапити до групового етапу. Йдемо далі. «Ворскла» має індивідуально сильних футболістів — «Жиліну» не можуть пройти. Треба готувати команду до великої цілі, а не так, щоб вийти, вилетіти і знову боротись за виживання. А щоб говорити про ціну результату, як це робить Юрій Михайлович Дячук-Ставицький, то треба до всього підходити самокритично.

— Як вам критика з боку тренера команди U-19 клубу Андрія Тлумака? Він заявив, що ваш штаб йшов неправильним шляхом...
— Має бути тренерська етика. Тим паче, коли тренер U-19 аналізує гру першої команди. Було б доцільно, якби він проаналізував гру своєї команди того сезону. І розповів, як можна програти 0:6, 0:7. І чи не було це ударом по іміджу клубу? І які генеральний директор провів штрафні санкції? Цікаво, що про ці матчі офіційний сайт клубу не писав. Ніхто не знав про ці матчі.

— Ви розвивались і продали Шведа. По іншим людям пропозиції були?
— Були і є. А як там далі буде, залежить від керівництва.

— Які у вас плани, чим думаєте займатись?
— У мене творчої паузи немає. Поки є час, проводжу його з користю. На кінець квітня збираюсь поїхати до академії «Барселони». Плани є, літом все буде видно.

Джерело: http://www.matchday.ua/
Дата: 04.03.2016 | Про Карпати | Переглядiв: 1445




Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Loading...

Мiнi-чат


Опитування
Нові коментарі
А може "Верес" Рівне?

Шановне Джерело: h...

В оренду треба здавати нехай грає, засидівся на лавці.

Thir133nth , так може Рух Винники ))))

"Веду переговори у Львові з одним з українських клубів. Назву розголошувати не буду ;-))

Зараз на сайтi
Онлайн всього: 73
Гостей: 62
Користувачів: 11

tineager, Дрогобич, klfan, вовпчик, spiker, ip, LvenkiN, Карпатоголовий, aaa, махметшоль, Max12