Фото - star.lviv.ua
Відверте інтерв’ю "Футбол 24" із бразильським екс-форвардом львівських "Карпат".

Сезон 2005/06. "Карпати" ще проходять чистилище Першої ліги, але в Кубку України розпочинають творити дива. Спершу вибивають "Чорноморець". Потім – "Шахтар". І, зрештою, "Ворсклу", дійшовши до півфіналу. В усіх трьох матчах рахунок 1:0 на користь львів’ян. Усі три голи забив Вільям Роша Батіста.

Після від’їзду бразильця "Карпати" кілька років потерпали від дефіциту забивного центрфорварда. Іноді його узагалі не було. Тільки зараз львів’яни полегшено зітхнули – з’явився Густаво Бланко-Лещук.

А що з Батістою? Форвард повернувся додому і поспішно закінчив кар’єру. Єдине вікно в його життя – Facebook, де з’являються фото, що ілюструють сьогодення Вільяма Роші. Сім’я, друзі, риболовля. Футболіст у відставці постійно усміхається, хоча у Львові запам’ятався серйозним, навіть суворим виразом обличчя.

Усмішка його не полишала і під час розмови із "Футбол 24". Лише коли заговорили про "Шапекоенсе" – Батіста переплів пальці і похнюпився. Боляче йому. Боляче Бразилії. Боляче нам усім.

"Прокинувся. Увімкнув телевізор. Стало не по собі"

Вільяме, від вас в Україні вже кілька років – жодної звістки. Чим займаєтеся?

– Я працюю футбольним агентом. А ще розвиваю невеличкий бізнес спільно з друзями. Ми закупляємо продукцію у Маямі і привозимо в Бразилію. Яка продукція? Електроніка.

Чую, російська мова у вас на хорошому рівні…

– О, так! (Сміється). А знаєте, чому? Кожного тижня я спілкуюся із Самсоном Годвіним, Сандро Гурулі, Грегором Балажіцом. Є постійний контакт і регулярна мовна практика.

Днями Бразилія пережила трагедію національного масштабу – розбився літак із командою "Шапекоенсе". Як ви і ваше оточення пережили цю звістку?

– Це просто невимовний жах. Загинули наші колеги по цеху. Але це проблема не лише футболістів. Вся Бразилія плаче. То були молоді хлопці, які всього досягнули своєю працею. Величезна втрата.

Момент, коли ви дізналися про авіакатастрофу?

– Я прокинувся о сьомій ранку. Увімкнув телевізор. Там всі кричать про трагедію, достовірної і повної інформації ніхто не знає. Мовляв, впав літак, проте є люди, які вижили. Але коли потім назвали кількість загиблих, мені стало не по собі. Дуже, дуже погано стало…

Зараз усі – прості люди, вболівальники, телебачення – говорять лише про "Шапекоенсе". Час мине і емоції вляжуться. Але трагедія нашої команди ніколи не забудеться. Так було з "Торіно", "Манчестер Юнайтед". Так буде і з "Шапекоенсе".

Когось із загиблих ви знали особисто?

– Я дуже добре знав Клебера Сантану. А ще – Кемпеша. Чимало моїх знайомих мешкають у Шапеко. Вони розповідають, що у місті зараз справжнє божевілля – люди плачуть. Вони не знають, як далі жити з цим болем.

Молитеся за команду, яка відійшла у Вічність?

– Так, молюся за хлопців постійно, щодня. І не тільки за них, а й за їхні сім’ї. Мені приємно, що зараз бразильці проявили ініціативу і допомагають усім постраждалим від авіакатастрофи. Навіть такі великі люди, як Роналдінью та Рікельме готові взяти участь у цьому процесі.

Моторошно тепер сідати в літак?

– На щастя, авіакатастрофи стаються не щодня. Тому я не відмовлюся від авіаперельотів. Але, звичайно, зайшовши у салон літака, одразу подумаю про "Шапекоенсе". Тим не менше, моє життя диктує свої умови – я змушений літати.

"Запитую у Годвіна: "Що таке "батя"?

Ви закінчили кар’єру у 32 роки. Чому так рано?

– Мене підштовхнули до цього дві травми. Спочатку я травмувався у матчі проти "Борусії" – коліно. Кілька місяців відновлювався, потім зіграв короткий проміжок – і знову травма. Реабілітація давалася дуже важко. Я перебував далеко від дому, де мене чекала сім’я. Тому ми домовилися, що я повернуся. У Бразилії в мене не було того іміджу, який був в Україні. Мене мало хто знав, тому шанси знайти для себе хорошу команду практично дорівнювали нулю. До того ж, я тривалий час перебував без ігрової практики, а коліно продовжувало дошкуляти. Тому – "зав'язав".

Часто згадуєте "Карпати"?

– Скажу більше – я слідкую за виступами команди в чемпіонаті і бачу, що зараз справи у "Карпат" йдуть не дуже добре. Як вже казав, займаюся агентською діяльністю і готовий допомогти "Карпатам". Якщо клубу потрібно – можу порадити перспективних бразильських футболістів. Я люблю цю команду. Завжди буду про неї згадувати. І про Львів.

Скучили?

– Дуже, дуже скучив (каже українською і усміхається).

У Львові вас називали "Батя". Хто вигадав таке прізвисько?

– Точно не знаю (Усміхається). Увесь час до мене так зверталися. "Батя, привіт", "Батя, зроби те, зроби се". Запитую у Годвіна: "Що таке "батя"? А він мені каже: "Це – папа, батько". "Та я не папа", – відповідаю. Ох, з ностальгією згадую той період у "Карпатах".

Яким голом за "Карпати" пишаєтеся найбільше?

– Один гол? Можу назвати два. Ні, навіть три. Це гол "Чорноморцю" у Кубку України. Гол "Шахтарю" у тому ж таки Кубку. Ну й київському "Динамо". На стадіоні "Україна" була неймовірна атмосфера. Ми тоді грали просто супер. Заслуга у цих перемогах не лише моя, а й всієї команди. Мінімум двічі на тиждень я переглядаю відеозаписи тих матчів. Дивлюся, як грали проти "Шахтаря", "Борусії", "Галатасарая". Ці спогади будуть зі мною упродовж всього життя.

Олег Кононов – найкращий тренер у вашій кар’єрі?

– Інших варіантів узагалі не може бути. Для мене це – супертренер. Він був, наче професор. Для кожного футболіста став учителем. Я дуже багато від нього почерпнув. Тому хочу сказати Кононову – "дякую". Бажаю йому успіхів! Можу згадати також Олександра Іщенка. При ньому я забив 10 голів за сезон у чемпіонаті України.

Хто був найгіршим тренером?

– Не хочу вживати слово "поганий тренер". Але Володимир Шаран не дав мені шансу. Сказав, що незадоволений мною і все. Мовляв, шукай собі іншу команду. Я ж вважав, що своїми голами за "Карпати", своєю грою упродовж багатьох років заслужив на те, щоб отримати шанс показати себе. Образливо було.

Чув, що у вас виникали непорозуміння із Валерієм Яремченком…

– Та ні, ніяких проблем. Яремченко – хороший тренер і людина.

Але ж Валерій Іванович перевів вас у "дубль" – з педагогічних міркувань…

– Не пам’ятаю такого.

Вільяме, у Львові ходили чутки, що у вас іноді виникали проблеми з дисципліною і режимом. Було таке?

– Які проблеми? Ну, було один раз. Виник епізод із Кузнєцовим (форварди побилися на тренуванні, – "Футбол 24"). Але загалом "Карпати" – єдина , згуртована команда: президент, тренери, футболісти.

Ви забивали і "Шахтарю", і "Динамо". Ці клуби ніколи не цікавилися вашими послугами?

– Було, було… Коли "Карпати" вибили "Шахтар" із Кубка, Донецьк купив Шуста і зацікавився мною. Мій агент розповів також і про те, що мене хотів бачити президент "Динамо" Ігор Суркіс. Я відповів: "Від мене нічого не залежить. Рішення прийматиме президент "Карпат". "А хочеш грати у "Динамо"? – "Звичайно! Це ж Ліга чемпіонів! Але в мене контракт із "Карпатами".

Хто ще на вас виходив? Писали про швейцарський "Тун"…

– Так, вони хотіли мене придбати після того, як я у "Карпатах" зіграв перший рік. Але вирішувалося на рівні Петра Петровича (Димінського, – "Футбол 24").

"Те, що робить Росія – неподобство"

Що вам подобалося у Львові?

– Оперний театр – дуже велична споруда. Любив стадіон "Україна". Ну й "Арена Львів" - дуже хороший стадіон. Я там, щоправда, зіграв лише один матч. З того часу, як я покинув Львів, місто дуже змінилося. Про це мені Годвін розповідає. Львів, каже, був гарним, а зараз став ще кращим.

Чи знаєте про те, що в Україні – війна, що Росія захопила частину територій?

– Так, я знаю про це. Бачу іноді в новинах, та й друзі розповідають. "Шахтар" змушений був покинути свій суперстадіон і грає у Львові. Що можу сказати… За роки, проведені в Україні, я пізнав ваш народ. Люди у вас дуже хороші, добрі. Те, що робить Росія – це неподобство. Вірю і сподіваюся, що війна закінчиться якомога скоріше.

Коли ви востаннє були в Україні?

– У 2012-му. Вже чотири роки – без України. Без Львова. Дуже погано. Нудьгую.

Наостанок розкажіть про свою сім’ю…

– Я дуже пишаюся своєю сім’єю. Маю двох синів. Меншому, Вільяму Енріке, – 8, а старшому, Карлосу Едуардо – вже 15-й рік. Так виріс, що вже вищий від мене (Сміється). Готується вступати в університет. Старший, як бачите, не пішов футбольним шляхом. Якщо менший захоче – то буде футболістом. Ні – то ні. Я не змушуватиму його: "Давай-давай-давай". Але якщо це буде його ініціатива – допоможу всім, чим зможу.

Джерело: http://football24.ua
Дата: 02.12.2016 | Інтерв'ю | Переглядiв: 728




Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]


Loading...
джинсы женские оптом украина покупают на сайте jini.com.ua

Мiнi-чат


Опитування
Нові коментарі
ну значить така його доля футбольна-=-

Tipa_Kuzmich, була інфа що з наступного сезону хочуть заявлятися в другу лігу

Щось незрозумло ... А що є ФК Львів , і де він грає ? (знаю , що була ДЮСШ)

Проснувся чувак після 5-річної коми, а йому кажуть. Олімпік і Олександрія борються за єврокубки, Зірка грає в УПЛ і вино...

Та ти що?)))) Ми і не виділи....)))

Зараз на сайтi
Онлайн всього: 35
Гостей: 32
Користувачів: 3

terrorist02, usyk, BigNZ