1995 року Євтушок переходить в «Дніпро», щоб стати з ним бронзовим призером . Кому віддати капітанську пов’язку? Такої дилемо не було - Олександр Чижевський (27.05.1971). До 25 липня 1995 року, коли Чижевський вперше вивів команду, на матч чемпіонату України, в ролі капітана, він вже провів понад 170 матчів в футболці «Карпат». А цей липневий матч, у Києві проти «Динамо», став для 24-річного уродженця Луцька, сотим в рамках чемпіонатів України.
Вихованець ДЮСШ Луцька, а згодом львівських спортінтернату (тренер Ярослав Дмитрасевич) і інституту фізкультури, перший свій контракт (чи як то тоді називалося) підписав з відродженими «Карпатами». Хоч потрапив він спочатку до «армійців» Львова. Разом зі СКА тренувався два тижні – готувався до сезону. Тоді на базі «армійців» з’явилися Кульчицький і Карло Мікльош – і з словами «- Хлопці, шо ви тут робите – ви ж наші» забрали Чижевського, Сича, Забранського і Шарана в «Карпати». Через два дня після відзначення вісімнадцятиріччя, він дебютував в офіційному матчі в складі «головної команди області». Першу зарплату клуб видав саме на цю четвірку, а не кожному персонально. Прийшлось два оклади поділити між собою – по 40 рублів. «-Але ж грали-то ми не за гроші!». Чижевський одразу стає гравцем основного складу, на відміну від своїх однокурсників по спортінтернату. І з початком української першості у нього вже було 79 «союзних» поєдинків. Ніхто не поставав під сумнів місце в основі «Чижика», як назвали його вболівальники, і в матчах української першості. Разом з командою він вийшов у фінал кубка України, грав в матчах Кубку Кубків з «Шелбурном» - «Дуже запам'яталася перша гра в Кубку УЄФА проти "Шелбурна". Тоді стадіон "Україна" був переповнений, а вміститися на трибунах могло близько 40-45 тисяч глядачів. Аура була неймовірна. Гравці "Карпат" тоді просто не мали права стояти на місці, стадіон як закричить, то на рівні підсвідомості виникало бажання віддати грі усі сили».
На полі Олександр відзначався інтелектом, адже його невеликі габарити (178 см), як на центр бека, заставляли Чижевського думати на полі (зараз його колеги, жартуючи кажуть, що він від того і так швидко посивів). Вміння бути на крок попереду суперника – з цією тезою він відіграє 401 поєдинок в чемпіонатах України. Що означає відсутність капітана на полі, вболівальники побачили у виїзному матчі з «Кремнем» в другому колі. Чижевський пропускав матч через попередження. «Карпати» програли той матч 1:6.
Чижевський був дуже толерантним гравцем, як на центрбека. В середньому, в чемпіонаті, у матчах за «Карпати» він записував в пасив собі два попередження! і жодного вилучення!!! Врахуйте – це вісім сезонів.
Травми обходили Чижевського стороною, стабільність гри і надійність дозволяла йому залишатися капітаном і в бронзовому сезоні, навіть попри те, що в команду прийшли гравці з «великими іменами» в українському футболі. Бронза 98, виклик в національну збірну України (матч проти Польщі). Сезон 97/98 став вершиною у кар’єрі Чижика. В наступному сезоні він ще вивів «Карпати» на фінальний поєдинок кубка України 99. Але прийняти участь в наступному єврокубковому сезоні «Карпат» не зміг. Він грав в кубку УЄФА проти македонського «Сілекса», але вже у футболці «Шахтаря». Разом з Юрієм Беньо 28-річний Чижик 1999 року переходить в «Шахтар». Але закріпитися в стані «гірників» (9 матчів) Олександр не зумів – друге коло він розпочав в запорізькому «Металурзі»( також разом Беньо). Запросив в Запоріжжя колишніх «карпатівців» Мирон Маркевич. «-Найкомфортніше мені працювалося з Мироном Маркевичем. Мені імпонує його професіоналізм, він чудовий тактик і психолог. Також треба зазначити, що Мирон Богданович завжди ставить перед собою максимальні завдання. І часто їх досягає. Так було і з „Карпатами”, а тепер і з „Металістом”. А те, що він жорсткий, то, на мою думку, тренер таким і повинен бути. Подобається мені й те, що він завжди дає шанс кожному себе проявити». Але Маркевич пішов. Спочатку, в.о. головного тренера Атаманчук, взагалі віддав Чижевському капітанську повязку, але прийшов до керма запоріжців Олег Таран. Місця для Чижевського в основі він не знайшов. Олександр подався в Крим. Без проблем «Чижик» стає «своїм» в Сімферополі. Але серце боліло за Львовом. І як тільки випала нагода повернутися в «Карпати», він її не прогавив. Сезон 02/03 Чижевський розпочав «зелено-білим левом». «- Я мріяв завершити кар’єру в „Карпатах”, так саме про це я й мріяв, коли повернувся до Львова в 2002 році. Однак не склалося. Мабуть, ця мрія нездійсненна». 31 – річний футболіст втратив швидкість - швидкість прийняття рішень на полі, чого від нього чекали Броварський та Ходукін. Йому дали шанс – перше коло він відіграв майже усе – 14 матчів. Проте не було результату. Навіть його беззаперечний авторитет не повернув йому капітанської пов’язки. За пів-сезону вона змінила трьох власників, але так і жодного разу не осіла на руці Олександра.З приходом Івана Голаца, до керма «Карпат», приходять і його «протеже». Лідерами захисту стають хорват Єрко Мікуліч і переміщений в захисну лінію Ярослав Хома.
Чижевського радо чекали в «Таврії». Його лідерські навики повернули йому капітанську пов’язку сімферопольського клубу, яким керував тоді Анатолій Заяєв. Наставник ставив нашого «Чижика» в приклад молодим футболістам, зразок для наслідування. 77 матчів після повернення в Сімферополь. Але роки брали своє. За плечима було вже понад 300 матчів в вищій лізі. Тоді Чижевський поставив собі за мету – досягти позначки в 400 матчів в елітному дивізіоні. «— Доки є здоров’я і бажання тренерів бачити мене в команді — бігатиму. Кажуть, що захисники закінчують пізніше. Це справді так, але не пояснював би факт тим, що менше сил втрачають на полі. Це коли ще на початку моєї кар’єри грали з ”ліберо”, можна було берегти сили, діючи завдяки вибору позиції. Тепер — ”лінія”, маєш стерегти гравця і не давати вільних зон. Викладатися доводиться сповна». Викладатися прийшлось уже в «Закарпатті». Тоді ужгородці балансували на межі вищої та першої ліг, періодично виступаючи то в одному то іншому дивізіоні. Звичайно, що в Ужгороді Чижевський також був капітаном команди. А особливо цікавий факт трапився в сезоні 07/08. «Закарпаття» очолив …Володимир Шаран. Молодший на 4 місяці тренер закарпатців разом з своїм теперішнім «підопічним» починав в Ярослава Дмитрасевича в спортінтернаті, разом переходили в «Карпати». Ділили першу зарплатню порівну. «-Я дуже тішуся за нього, що в 36 років він не просто грає у футбол, а робить це на найвищому рівні і є справжнім лідером нашої команди. – Дивлячись на Чижевського, я собі не раз задаю питання: чому так рано повісив бутси?..». Свій 400-й матч у еліті Олександр Чижевський провів 12 грудня 2009 року проти «Ворскли». «-До матчу мене ніхто особливо не вітав. Після — також. Я на допінг-контроль ще пішов. Перший свій матч у вищій лізі не згадаю, давно це було». Після цього він ще зіграє три хвилини прем’єрліговського матчу. Та це дозволить записати своє ім’я навічно в історію українського футболу, адже Федерація футболу України назве клуб, тих провів 400-та чи більше матчів в еліті, ім’ям Олександра Чижевського. На сьогодні він єдиний його учасник. «-В другому колі чемпіонату я був швидше помічником Гамули, ніж гравцем. Зі своїми найближчими людьми я це обговорив - я вішаю бутси на цвях. Уже награвся. Влітку стаю повноправним помічником головного тренера». 39-річний захисник своє довголіття у футболі пояснював дуже просто –« Я дотримувався спортивного режиму, ніколи не дозволяв собі зловживати спиртним. Звісно, ми всі люди, під час відпустки можна собі дозволити келих вина чи шампанського. Але тільки не під час сезону. Крім того, я не мав серйозних травм».
«Чижик», чи тепер Олександр Арсентійович, ніколи не приховував, що бажає залишитися в футболі і після закінчення ігрової кар’єри. Він стає помічником Ігоря Гамули в «Закарпатті». З Гамулою Чижевський зпрацювався. І все йшло нібито добре…Після звільнення Гамули, взялися за Олекандра. До цього Чижевський 10 місяців не отримував зарплатні, і тільки попросив розрахуватися, як усе почалось. «- Мене звинуватили у тому, що роблю ставки на якихось тоталізаторах. А насправді ніколи в житті цим не займався, навіть не знаю, як це робиться. Не зрозумілі ходи почалися». Шуфрич-молодший (президент «Закарпаття») звинуватив гравців свого клубу у відсутності мотивації, у матчі проти «Кривбасу» в останньому турі сезону 09/10. Чижевський лише ислився в заяці цього матчу. (Підгрунття в тому, що «Кривбасу» була, кров-з-носу, потрібна перемога, для того щоб залишитися на наступний сезон в УПЛ. На результат матчу, а саме, хоч би нічию, надіялися в Одесі, де «Чорноморець» вів заочну боротьбу з криворіжанами за місце «під-сонцем». «Закарпаття» на той час уже вилетіло і де-факто і де-юре з «вишки». Про яку мотивацію може говорити Шуфрич-мол. ? Думаю кожен зрозуміє). «-Я не прошу щось не своє, лише заплатити мені заборгованість за ті місяці, що я відпрацював. Я вже звертався і у ПФЛ, і в атестаційний комітет, де рішення були на мою користь, але не зрозуміло, чому й надалі справа не рухається з місця». Врешті контракт розірвали і «Чижик» на запрошення Петра Димінського повертається в рідне «гніздо». Він стає тренером молодіжного складу «Карпат» в тандемі з Андрієм Сапугою.
338 матчів і 4 голи в «зелено-білій» футболці (226 в чемпіонатах України). Визнання кращим захисником «Карпат» в історії українських чемпіонатів. Лідер оборони «Карпат» 90-х років. Улюбленець львівських уболівальників. Просто «Чижик». «-Коли «Динамо» приїжджало до Львова, на стадіоні не було де яблуку впасти. Він тоді вміщував близько 42 тисяч і весь був забитим. Саме тоді ми зрозуміли, що таких уболівальників, як у Львові, ніде більше в Україні немає. При такій підтримці завжди легше грати. Аура на стадіоні була неймовірна - це наче якась додаткова сила. При такій кількості вболівальників аж всередині все переверталося і нам хотілося тільки перемогти». «-Згодом, виступаючи за інші колективи, поєдинки у Львові, не були для мене просто черговим матчем чемпіонату України. Адже я десять років віддав саме „Карпатам”. При цьому вважаю, що це були найкращі роки моєї футбольної кар’єри. Тому було дуже приємно знову вийти і зіграти на полі рідної для мене «України». Тут у мене персональні вболівальники – дружина та обидва сина”.
«Чижика» на капітанському містку змінив «Бодя». Богдан Стронціцький (13.01.1968)став першим воротарем-капітаном. Він вже «ходив» у віце-капітанах і вперше команду вивів на поле ще в сезоні 97/98 в матчі 28 туру, 8 червня 1998 року в матчі проти «Чорноморця» на стадіоні «Україна» (2:0). Відтоді 30-річний воротар, постійно змінював при потребі, у цій важливій ролі, Чижевського. Але в сезоні 99/00 Богдан Стронціцький стає повноправним капітаном. В тій команді він був молодший лише від Володимира Вільчинського, але за досвідом виступів в «Карпатах» з ним ніхто не міг зрівнятися. Беззаперечний авторитет. Про воротарську долю «Боді», я розповідав в одному з попередніх блогів – «Останній рубіж», тому не буду повторюватися.
49 разів, він чемпіонатах України, грав в ролі капітана «Карпат». Вже, навіть тоді, коли було відомо, що він залишить клуб, ніхто пов’язки в Богдана не забрав. Останній свій матч в «Карпатах» (проти «Кривбасу» у Львові, 18 серпня 2001 року (3:2))він провів з капітанською пов’язкою!
У перерві сезону 00/01 Богдан Стронціцький отримує серйозну травму. З відновленням весняної частини першості, капітаном команди стає Роман Толочко. (11.12.1968). Роман вихованець СДЮШОР «Карпати». Першим тренером був Юрій Дячук-Ставицький. Розпочав свою кар’єру з резерву харківського «Металіста» . В дорослу команду пробився в Івано-Франківську, згодом була «Галичина» Дрогобич. В «Карпати» його запросив Степан Юрчишин 91 року. Він зразу ж пробивається в основу клубу. Його техніка і точні, філігранні передачі зробили його класичним плеймейкером, здібності якого, досі згадують при порівнянні з новим кандидатом на цю позицію. Але після перших двох чемпіонатів України, Роман, якого часто тоді турбували травми, їде шукати кращої долі в Угорщину. 3,5 сезону Толочко захищає честь клубу «Печ» (до речі разом з Полом Дардаї, відомого за виступами в берлінській «Герті»). В кінці 1996 року Роман Толочко повертається в «Карпати». Грав він не багато, переважно виходячи на заміну. В бронзовому сезоні 97/98 він відіграв 21 матч, з яких майже половину розпочав з лави запасних. В тій команді, на перших ролях, в центрі поля були Ковалець, Шаран і Полунін. Важко було пробитися в основу вже не молодому (30-річному) Толочку. Та коли фінансове становище львів’ян «розхиталося», то саме Ромко Толочко став справжнім лідером на полі. Враження від Романа було, як від доброго вина – чим старший - тим кращий. Щосезону збільшувалася кількість ігор за клуб і відповідно результативність. Саме у своєму капітанському сезоні, (00/01) Роман Толочко, після Василя Шведа, став другим за результативністю в команді – 6 м’ячів. Толочка стали ототожнювати з «Карпатами» журналісти, і часто в цей період писали – Толочко і партнери. Впевнена гра в центрі поля і чудове виконання стандартних положень стали візитівкою Романа. Толочко став улюбленцем львівських вболівальників, адже «без копірок» віддувався за команду перед фанатами, за невдалу гру. Яка могла бути гра, в атмосфері фінансової невизначеності майбутнього, поповнення команди з другої та першої ліг… а глядачі хотіли видовища. Щира безпосередність Ромка робила його авторитетом і поза межами поля.
В 14 турі 10-го чемпіонату України Роман Толочко вивів «Карпати» матч проти харківського «Металіста» з капітанською пов’язкою (до речі відзначився в тому матчі голом. Матч закінчився результативною нічиєю 2:2, а крім Романа відзначився Шаран у нас, Гецко і Паляниця в харків’ян…шкода що це був вже не 98 рік). На той момент йому виповнилося вже 33 роки. Але… Це не був перший капітанський поєдинок Романа Толочко. Ще в першому чемпіонаті незалежної України, 8 травня 1992 року, Роман мав честь вивести команду на матч проти «Шахтаря» в Донецьку в ролі капітана. Леськів, тодішній капітан, пропускав гру через попередження, тому , тоді ще 23-річний корінний львів’янин замінив свого колегу у цій ролі. З того часу пройшло майже 9 років, коли Роману вдруге довірили пов’язку капітана. Проте скромності йому не позичати – «Богдан Стронціцький, наш капітан, але він зазнав тяжкої травми і на тривалий час вибув з гри, тому й передав пов‘язку мені, як віце-капітанові. А вже я намагаюся не підвести ні його, ні команду в цілому». Йому доручають ще роль штатного пенальтиста команди. А за голи головою при невеликому зрості, його порівнюють з Сергієм Ребровим. Наступний сезон (01/02) Толочко стає вже повноцінним капітаном. Богдан Стронціцький перейшов в «Таврію». Толочко справно робить свою роботу, проте роки беруть своє…В «Карпатах» взяли курс на омолодження складу. На його позицію запросили іменитого Сергія Мізіна, повернувся в команду ще один півзахисник - Ярослав Хома, тому, якщо об’єктивно, основа навряд чи "світила". Він був не в тому віці щоб "гріти» лаву запасних. Хотілося ще пограти.
190(132 в чемпіонатах України) матчів у львівських «Карпатах», 17 (12) забитих м’ячів. Бронзовий призер 98, фіналіст Кубка України 99. Один з кращих плеймейкерів і виконавців стандартних положень «Карпат» за всю історію, елегантне поводження з м’ячем, вміння віддати гострий пас, та потужний дальній удар. І безмежна вдячність і повага від вболівальників «зелено-білих левів». «-Щодо «дванадцятого гравця», то у цьому нам може позаздрити будь-яка українська команда. Львівський стадіон майже завжди заповнений палкими уболівальниками. Завдяки цьому підтримку завжди відчуваємо».
2002 року Толочко поповнив ряди луцької «Волині». В першому ж матчі йому вдався супер-гол «Металісту». Та в наступному матчі «Волинь» розбита «Арсеналом» В’ячеслава Грозного 8:1. Кварцяний прибігає до своєї улюбленої тактики. Одним з винуватців стає Толочко. Після цього матчу Толочку не вдалось зіграти жодного повного матчу, лише виходи на заміни. Так довго тривати не могло, і транзитом через «Закарпаття» Роман переходить в Стрий. За його допомоги тодішня «Газовик – Скала» виходить в першу лігу. Саме там і закінчив свою кар’єру гравця у віці 37 років.
«- Якщо відверто, то виступи за “Газовик-Скала” розглядав, як можливість продовження своєї спортивної кар’єри, але вже на тренерській стезі. Тож готував себе до нового випробування, можна сказати, давно і цілеспрямовано». Толочку, фактично, одразу запропонували посаду тренера «Карпат-2», а через рік і молодіжного складу. І він віддячив сповна за таку довіру. На третій рік його роботи з молодіжним складом, він робить його Чемпіонами України. Встановивши при цьому деякі рекорди у цьому турнірі, зокрема, 11 перемог поспіль. До нього подібного не вдавалося нікому.
Все змінилося цього сезону. Незрозуміла (чи невміла) політика клубу розпочалася, навіть, не з втрати Кожанова, орендно-контрактних непорозумінь з Федецьким, чи ситуацією з Кузнєцовим, а із звільненням Толочка з посади тренера молодіжного складу. Вона пройшла якось тихо і незрозуміло, з натяком про бажання Толочка, працювати самостійно в команді майстрів. Проте було все далеко не так – «Для мене новина про припинення співпраці була приголомшливою. До моєї роботи не було претензій, нарікань. А одного прекрасного дня мені сказали, що контракт закінчується, а продовжувати угоду керівництво клубу не збирається. На моє запитання про мотиви такого рішення, ніхто чіткої відповіді не дав. Це мене дуже здивувало. Все-таки хотів почути, що спонукало керівництво "Карпат" не продовжувати зі мною контракт. Нехай би сказали, що не задовольняє – якість гри команди, чи її результати. А вони взагалі нічого не сказали. Здогадів у мене дуже багато. Але вибрати з-поміж них найвірогідніші важко. Мені ж ніхто нічого не пояснив, навіть не натякнув.». Ось така політика клубу по відношенні до людей, які не кинули клуб у важкі часи, не погналися за «довгим рублем» і практично винесли команду на своїх плечах, а згодом у ролі тренера «молодіжки» добилися «колосального», історичного успіху, та підготував для команди таких вихованців як Гірський, Гудима чи Мартинюк.
Він мав пропозицію від Кіндзерського, очолити ФК «Львів», але не зійшовся з ним по принципових питаннях комплектування складу. Зараз допомагає Петру Кушлику в Івано-Франківську.