50 – річчя…
Напевне для футбольного клубу це період « кризи середнього віку». Кого тільки не звинувачуємо в «блідих» виступах «левів»: воротарська проблема, судді – вбивці, проблеми в захисті, центрі поля, в нападі і на тренерській лаві,недолуга трансферна політика, молодь клубу думає на про футбол, а про те що випливає з їхньої зарплати, Дедишин – профан, Вацко – коментатор-журналіст, Димінський, Димінський, і ще раз Димінський.
Давайте ближче розглянемо усі ці фактори і ви самі визначите ступінь провини кожного з цих факторів у процентному відношенні, бо хтось один не винен – це точно!
Розпочнемо з складу «Карпат». Отже:
Склад… ступінь провини …% Дивлячись на теперішній склад «Карпат» суто по прізвищах, то у нас випливає дуже не погана картина. Богатінов – гравець нац. збірної Македонії, Пластун – ще донедавна капітан мол. збірної України, Балажіц – вихованець школи «Бенфіки», кандидат в нац.. збірну Словенії, Ксьонз – вихованець школи київського «Динамо», як писав наш віце-президент в «твіттері» - за ним збірна «плаче», Мілошевіч - «старий воїн», який давно себе зарекомендував як боєць з характером, Даушвілі і Кенія гравці збірної Грузії, другий взагалі прийшов до нас з Гельзенкірхена, який не потрапив до складу «Зєніта» лише через політику, Худоб’як, Голодюк за яких «Дим» просив величезні гроші, навіть не за них, а за шнурки від їхніх бутсів, Штіліч – гравець збірної Боснії, один з кращих гравців «Екстракляси», Зеньов – гравець збірної Естонії, Гладкий – кращий бомбардир Чемпіонату України, колишній збірник, автор дубля у ворота «Барселони» на «Камп Ноу», а до недавна ще й Вукчевіч – гравець зб. Чорногорії, екс-гравець «Спортінга» з Лісабону та «Блекберна». А ще є Кополовець – боєць, до останнього подиху і краплі крові, вічнотрамвований Ощипко – колишній лівий бек збірної, Марселіньо – який роздавав на зборах гольові передачі «наліво і направо», молоді і перспективні Озарків, Жовтюк, Білий, Завійський. За прізвищами – якшо б вони грали у футбол самі, ми б були на місці 6-7 як мінімум.
Але… воротарська проблема як існувала у Львові так і існує. Ні Богатінов ні Мисак не відзначаються надійністю в рамці, і що найголовніше не всиляють впевненості у дії захисників, хлопці без харизми – а воротар це «пів-команди». Захист наш нагадує мені боксерів-мішків - хлопців яких використовують як груші для перспективних молодих боксерів, так би мовити для обкатки, щоб понюхати пороху. Отака купа м’язів, без мізків. Скільки голів ми пропустили через банальне закидування м’яча за плечі нашим «гренадерам»? Цілу купу. Колись, хто пам’ятає, в захисті використовували схему гри з ліберо, який би мав підчищати такі м’ячі, та з переходом на гру «в лінію» цю функцію покладено на воротаря – про яких ми говорили вище. Сумно. Бо коли приходив Богатінов, саме цю його гру, як останнього захисника сильно вихваляли. Краї захисту взагалі біда… Тільки Ощипко почав нагадувати самого себе, такого, за що його взяли в збірну, як знову травма, і якщо знову прийдеться чекати такий же період часу, як і після попередньої травми – то… Протилежний фланг взагалі без захисника, після того як ми «помахали рукою» Федецькому… Озарків, Ксьонз… ну ви зрозуміли – не їхня то позиція, а Гірського «посадили в глухомань». Центр поля в нас найкраще підходить під симптоми «кризи середнього віку» - депресія, поганий настрій і часто незрозуміле почуття смутку і апатії, втома (Голодюк, Худоб’як, Штіліч), дратівливість (Даушвілі), довше, ніж звичайно видужання від травм та хвороб (це не я придумав) (Зеньов, Ощипко), випадання волосся – (самі здогадаєтесь), скутість у м'язах і суглобах – (ну це стосується усієї команди). Усі ці симптоми переносимо і на напад, особливо Сашка Гладкого, особливо симптоми психологічні. Дії новачка Марселіньо часто нагадують схему «хто я? – де я? – як я сюди потрапив? – заберіть мене звідси!» Навіть Міша Кополовець тепер ходить до церкви НЕ «перед кардою ігрою», але претензій до нього напевне найменше.
Тренер… ступінь провини …% Ніколай Костов та тренерський штаб, який йому ніхто не нав’язував, який приїхав з ним з Болгарії. Про Костова ми знали в першу чергу за роботою в донецькому «Металурзі». В першому сезоні Микола і «Металург» фінішують на 4 місці, далі гірше 8-ме, і слабкий початок в першому колі чемпіонату 10/11, після якого Костова відправляють у відставку. Ще був фінал Кубка України 2010 року, програний «Таврії» Пучкова. В єврокубках Костов відзначився проходом білоруського «МТЗ-РІПО» та словенського «Інтерблоку», а у вирішальному поєдинку будучи фаворитами поступився віденській «Аустрії». На клуб витрачалися величезні кошти, а результату не було. Хоча слід відзначити, що керівництво клубу до кінця вірило в тренерський талан болгарина – продовжили контракт з Костовим на 3 роки, а це неабияке досягнення, бо він став першим тренером з яким в стані «металургів» продовжили контракт, не прийняло першої відставки, яку він просив.
Розпочав Костов в «Карпатах» феноменально. В 9-ох обіграна «Таврія», яка робила перед сезоном серйозні заявки на розбавлення нашої всеукраїнської «четвірки клубів» п’ятим. Тоді усі заговорили про єврокубки, а Костов мудро розказував про пошук гри команди. Далі краще – нічия в Одесі і перемога в матчі з запорізьким «Металургом». Проявляються певні тенденції тренера Костова – креативна гра в центрі поля завдяки діям Штіліча і Кенії, Мілошевіч програв боротьбу за «старт» Балажіцу, і пошук правого захисника – Тосік, Гірський, Озарків і на кінець переведення в оборону Ксьонза. Пізніше,після травми Ощипка спроба перевести в оборону на протилежний лівий фланг Кополовця – тобто фланги повинні йти вперед, активно допомагаючи нападникам. Тосік покидає клуб, дедалі частіше на лаві перебуває Ткачук, спроба вводити гравців з молодіжного складу. Поразка на «Донбас-Арені» не була катастрофою, а от поразка від колишнього клубу Ніколая Костова на «Україні» стала першим дзвоником. Далі поразка від «Динамо» у Києві, ніби нічого дивного, якби не склад виставлений на гру проти «динамівців» - Худобяк, Ткачук і Даушвілі не могли розділити місце «опорного», Пучковський і Озарків загубилися на полі, і на все це з лави дивилися гравці – лідери тих «Карпат» Кенія і Штіліч. Далі гірше – домашні нічиї з «Арсеналом» і «Говерлою» виїздні поразки в Луганську та Дніпропетровську. . . І тут як з холодний душ перемога 6:0 над «Кривбасом», перемоги від якої ми охмеліли. І забули про інші невдачі.
Після зими провівши три повноцінні збори в Туреччині, зігравши достатньо спарингів та провівши трансферну кампанію, ми всі очікували перемог на весні, а після «вікторії» в Сімферополі почали рахувати очки, яких нам не вистачало до «зони Ліги Європи». «- Ще раз наголошую, що тільки результати офіційних матчів дадуть відповідь на питання, наскільки добре ми підготувалися до сезону. Зимова підготовка – це фундамент не лише на весняну частину поточного чемпіонату, а й на весь рік, аж до наступної зими. Я вважаю, що наші хлопці непогано підготовлені і очікую відповідно хороших результатів у офіційних іграх. Я вірю в свою команду, я вірю в своїх гравців». Тепер ми бачимо як заклався той фундамент, що вже в другому весняному матчі він дав тріщину. Тріщина лише розросталася і дійшла до того стану що він ось-ось розкришиться. Невірна тактика на матчі, «проколи» із стартовим складом і приречена поведінка на тренерській лаві – ось чим запам’ятався Костов у другому колі чемпіонату. Чи закономірна відставка Костова – судіть самі.
Четверте пришестя Юрія Михайловича самі розумієте «пожежний варіант». І я не розумію деяких зневажливих коментарів з боку вболівальників клубу в адресу Дячука-Ставицького. Він не рве на собі сорочки, стверджуючи що саме він той варіант який необхідний «Карпатам» - він тихо і без пафосу робить свою роботу. Та й заслуги Юрія Михайловича перед клубом теж вагомі (хоча б перемога в Кубку над «Шахтарем» першоліговою командою), тож шановні – «позакривайте пельки» і подякуйте «діду» що він у нас Є.
Далі буде...