Воротар, чи англо-поширене голкіпер – гравець що захищає ворота . І від того,як він їх захищає, залежить підсумковий результат матчу чи, навіть, сезону. Тому, хороший він чи не дуже, він все одно пів-команди. Чи хоча б 40 твердих відсотків. І що цікаво, польові гравці не ображаються на таке твердження.
Сьогодні я хотів би розглянути новітню історію «пів-команди» для «Карпат». Хто був справді «хорошим воротарем», а хто просто воротарем, а хто просто «непорозуміння». Не хочу "пхатися" в союзний чемпіонат і оцінювати таких «брамкарів» як Вайда чи Турпак – не бачив. Але те, що вони до сих пір на вустах вболівальників,означає те,що їх можна віднести в такий собі «пантеон» слави нашого клубу. Чим не ідея відкриття такої зали слави. Але з тих воротарів, які я розглянув, напевне лише один гідний туди потрапити. Поки що. Це трохи сумно, але така правда. Можливо в когось інша думка, але покоління кінця 70-поч. 80хх років, напевне будуть зі мною згодні.
Почнемо з першого чемпіонату незалежності 1992 року.
Володимир Марчук(13.07.1967). Провів 12 матчів (-9). Фактично був основним голкіпером команди першого сезону. Виглядав досить непогано. Розпочинав, як дублер Лайзана. Перші матчі латиш провів не надійно (в п’яти матчах -9), і навіть після сухої перемоги над «Шахтарем», він програв місце в воротах Марчуку. Саме з Марчуком на останньому рубежі «Карпати» розпочали підійматися в турнірній таблиці. Правду кажучи, боротьба за виживання тривала до останнього туру, і 4 матчі на нуль Володимира допомогли львів’янам залишитися у Вищій лізі. Наступного сезону Марчук перейшов в «Волинь», де був основним кіпером майже 4 сезони. Далі «Зірка – НІБАС» і «Прикарпаття». Донедавна працював тренером воротарів ужгородського «Закарпаття». З приходом Севідова до керма «Говерли – Закарпаття», прийшов і новий тренер воротарів.
Раймонд Лайзанс. Латвія. (5.08.1964). провів 6 матчів (-9). Досить цікавий персонаж в історії «Карпат». Вже тим, що був першим легіонером (разом з Айваром Друпассом). А ще варто відзначити те, що в «Карпати» прийшов під прізвищем ЛайзаН, а пішов з доданою до нього (прізвища) буквою С, що було тенденцією при відновлені незалежності Латвії. Потрапив в «Карпати» з «Волині». Зразу ж став основним голкіпером, ще союзної першості. Загалом за «Карпати» відіграв 88 матчів (найкращий показник серед легіонерів – голкіперів). Але на Чемпіонат України припали лишень 6. Він розпочинав сезон, як безальтернативний гравець свого амплуа. Але не виправдав сподівань. Бліда тінь Раймонда минулого сезону. І тому наступний сезон він розпочав в рижському «Сконто». Разом зі «Сконто» 6 разів здобував чемпіонство Латвії, став номером 1 збірної Латвії (31 матч). Ще один цікавий факт – після закінчення кар’єри в 1999 році, повернувся в футбол. 2005 в Латвії організували футбольний клуб «Олімп», щоб заповнити квоту клубів Вищої ліги (10 учасників). Клуб зібрали з дублерів декількох команд – лідерів латвійського чемпіонату, а Лайзанс став в ворота. В першому… і останньому матчі, вже 41 річний кіпер, пропустив… 6 м’ячів. Зараз він президент цього клубу.
Треба віддати належне цьому голкіперу, хоч в незалежному чемпіонаті в нього не все ладилося, але навіть те що він став першим воротарем, який зіграв в першому матчі Чемпіонату України варте уваги і поваги, до цього латиша.
З другого сезону (92/93) розпочинається «ера» Богдана Стронціцького. Може це комусь здатися дуже гучним висловом… але – 10 сезонів і 184 матчі!!! Найкращий воротар «Карпат» за часів незалежності. Символ «Карпат» та Львова загалом. Саме він є гідним послідовником Віктора Турпака і Габора Вайди. Саме за ним «запатентоване» ласкаве вболівальницьке «БОДЯ», воротар за якого вболівальники стояли горою. Сам дебют воротаря в першій команді став легендою - для вболівальників зі стажем, милий серцю матч на «Україні» проти одеського «Чорноморця» - «Карпати» поступаючись по ходу матчу одеситам 1:3, в перерві міняють воротаря, замість основного, на той момент, стража воріт Сергія Чабана, виходить 24 річний львів’янин Богдан Стронціцький. Чим усе це закінчилось повинні знати усі – «Карпати» в другому таймі забивають 3 «сухі» м’ячі і перемагають 4:3. В наступному матчі – проти «Кременя» Бодя вийшов в основі!
Богдан Стронціцький (13.01.1968). В першому ж сезоні Бодя витіснив Сергія Чабана з основи, провівши 23 матчі (-22). Він прийшов до нас із стрийської «Скали» (дублером в нього був Юрій Вірт), де за ним числиться один забитий гол – проти «Росі». Сам каже, що воротарем став одразу, навіть не спробувавши себе в різних амплуа. Став бронзовим воротарем «Карпат». Двічі фіналіст Кубка України. Учасник єврокубкових матчів із «Шелбурном» та «Хельсінборгом». 78 матчів на «нуль». Виклик на збори збірної України, і участь в неофіційному матчі збірної із «Хайдуком» Спліт. Його, в 1998 році, після фінального свистка «бронзового» матчу, фанати мало не «розібрали на сувеніри»))). А він був готовий віддати себе усього - «Ми дарували вболівальникам, які висипали на поле, свої футболки наліво і направо. Вони вмовляли віддати їм ще й бутси, добре хоч труси не зняли )))Було неймовірно приємно. Святкував не лише Львів, але й увесь Галицький край». За ним ніколи не спостерігалося «ляпів», надійність, а часто і просто фантастична реакція допомагала витягувати «мертві» м’ячі. Хоч ніколи не знімав з себе провини навіть за такі пропущені голи – «Твердо переконаний: якщо суперник забиває, то у цьому є провина і воротаря». Коли 34-річний голкіпер, який вже «уступив дорогу молодим», залишав команду – з команди йшла ЕПОХА. Епоха воротарського цеху нашої команди. Тоді мало хто це усвідомлював… згадали необов’язкові голи в єврокубках, з’явилися молоді виконавці – Тлумак вже став «твердим» основним, появився Налєпа. Та зараз зрозуміло – нового «Стронціцького» з них не вийшло. Бодя ще пограв в Сімферополі за місцеву «Таврію» та в першій лізі за Івано-Франківськ (навіть не знаю як клуб назвати, адже він тоді, майже що півроку міняв назву). «Свого часу мене хотів бачити у своїх лавах грецький "Іракліс", московське "Торпедо", самарські "Крильця", ряд китайських клубів. А назагал - я любитель домашнього затишку, тож ніяк не міг зважитися на мандри по світі. Та зовсім не шкодую, що понад десять років свого життя віддав "Карпатам".
З цікавинок треба відзначити три вилучення( одне з яких він здобув навіть не виходячи на поле))) – подавав м’яч Расулову, а суддя подумав, що Бодя вибіг на поле), також йому забивали тричі свої ж партнери – Танасюк, Павлюх та Грановський. Зараз Богдан Едуардович працює в «файному місті» і сподівається на Фірташа, як головного спонсора команди.
Сергій Чабан (31.08.1960). Чому у Львові вирішили поставити ставку на 32 – річного волинянина невідомо. Я б навіть сказав що це не вкладається в голову. Минулий сезон Чабан провів в «Темпі» Шепетівка – гірше виступали цього сезону лише одеські «армійці». Чабан був там навіть не основним голкіпером. Але… став першим номером «Карпат». Пояснюється це, як на мене, легко. Чабан спочатку в Луцьку, а згодом в хмельницькому «Поділлі» працював з Мироном Маркевичем, який, в сезоні 92/93 очолив «Карпати». По старій «дружбі» Миросько довірив місце в воротах саме Сергію. Сім матчів і -14, десять з яких припало на три останні матчі… навіть Миросько не втерпів. Хоч сам Чабан стверджує, що просто вподобався мадярам і підписав контракт з клубом «Печ»(до речі разом з Толочком) . 5 сезонів провів в Угорщині. Після «Карпат» варто відзначити його сезон у ФК «Львові» «докіндерівського» періоду. Зараз тренує воротарів «Волині».
Геннадій Жилкін (3.08.1969) Провів лише один матч за «Карпати» (проти «Ниви» Тернопіль 1:2). Більш відомий за виступами в «Ниві» Вінниця, «Зірка», а також «Маккабі» Петах –Тіква. Зараз працює помічником Юрія Максимова в «Кривбасі» і часто виконує функцію спікера в післяматчевих прес-конференціях , коли «главный себя плохо чуствует».
В наступному (третьому) чемпіонаті у Стронціцького з’являється серйозний опонент. Їхнє суперництво триватиме 4 сезони з перемінним успіхом. Людина для якої Львів не був чужим містом. Адже перед тим були 5 сезонів і понад 200 матчів в «СКА-Карпатах».
Ельхан Расулов. Азербайджан.(26.03.1960). В «Карпати» Расулов потрапив в 33 – річному віці. Його можливості були добре відомі. Тому він нав’язав солідну конкуренцію Стронціцькому, вже з першого свого сезону. Судіть самі – 13 матчів в сезоні проти 18 Богданових (12 пропущених, проти -14 Стронціцького). Від конкуренції виграли обоє, а особливо клуб, адже вперше за чемпіонат «Карпати» пропустили менше ніж забили. В сезоні 94/95 Расулов і Стронціцький провели унікальний сезон – у обох в активі по 17 матчів, а в пасиві по 18 пропущених м’ячів. В наступному сезоні в «Карпат» змінився тренер. Журавчак спершу поставив на Бодю, але в перших трьох матчах -4 і лише 1 пункт в активі львів’ян. В наступних п’яти матчах з Расуловим «Карпати» здобули 11 пунктів - так Ельхан став «першим» номером команди. Правда і пропускав він немало 27 м’ячів в 23 матчах. В 6 Чемпіонаті України відбулося перше повернення до Львова Мирона Маркевича. Расулову нічого не загрожувало і перше коло він провів «від дзвінка - до дзвінка». Натомість друге коло розпочав в воротах Стронціцький – 15 матчів без замін. Знову рівновага. Расулов пропускав більше – 15 проти 8. В «бронзовому» сезоні, вже 37-річний голкіпер «глухо» засів на лаву - 3 матчі. І після першого кола «зав’язав» з футболом. Не знаю які були умови вручення бронзових медалей, але думаю, принаймні, на звання бронзового призера чемпіонату України він заслужив. Після закінчення кар’єри виїхав в Німеччину. Тренував воротарів в «Херфордер» СВ. Але відомостів про нього дуже мало. Навіть для його родини він загадка – я натрапив на цікаву переписку в одному з чатів, де азербайджанська дівчина просила допомоги у російськомовних німців, у розшуку її майбутнього свекра. Дівчина мала бажання запросити Ельхана Расулова на весілля, яке мало відбутися невдовзі з його сином.
Олександр Рогожкін (17.02.1972). Ще один персонаж – невідомо як потрапив в «Карпати». До того і після цих трьох матчів (-4) в сезоні 93/94, ніде більше не світився в вищому дивізіоні української першості. Перша і друга ліга стали межею для його майстерності.
Після завершення кар’єри Расуловим, другим номером команди став виходець з Самбірщини Олег Бересський (6.01.1969). Вихованець «карпатівської» школи, який встиг пограти ще за «СКА-Карпати». Прийшов в команду ще попереднього сезону з владивостоцького «Луча», але посунути, навіть Расулова не зміг. В сезоні 98/99 зіграв лише один матч проти «Ворскли» (2:1). Наступний сезон відіграв в запорізькому «Металургу». Зумів «вибити» з основи Тараса Гребенюка, а «Металург» опинився в підсумку на три сходинки вище «Карпат». Досить різко після цього зник, з футбольного «небосхилу». Як виявилося Олег Бересський з родиною … емігрував по green card в США. Створив в Чикаго футбольний клуб, який складається, переважно з української діаспори, і беруть участь у змаганнях «собі подібними».
Олег Венчак (25.01.1978). В «Карпатах» з’явився в 1999 році. Засів твердо на лаві запасних. Стронціцькому конкуренцію важко було нав’язати, але програв навіть місце запасного новій «зірочці» Андрію Тлумаку. В першому своєму сезоні за «Карпати» зіграв лише більше 20 хвилин в останньому матчі чемпіонату, проти «Ниви» Тернопіль. Матч ,до речі, був для тернополян за життя, лише перемога їх влаштовувала. Як не допомагали їм в цьому львівяни))), а м’яч в ворота не йшов. Поки не вистрілив Павлюх… по своїх звичайно, воротах. Тоді ще стояв Стронціцький. В цілому за «Карпати» Венчак провів 3 матчі (-4). Потім були «Гомель», любительські Турка і Східниця, але найбільше запам’ятався за хорошим сезоном в «Кримтеплиці».
Разом з Венчаком, в команді з’явився ще один новобранець. Той хто складе серйозну конкуренцію , а згодом і витіснить з основи Богдана Стронціцького. 22 квітня 2000 року за «Карпати» в матчі проти «Кривбасу» (1:0) дебютує Андрій Тлумак