Так от почалось все весною 1998 року...
Зранку встаю виглядаю у вікно,а землю притрусило білим снігом,але сьогодні тато мене поведе вперше на матч Карпат і сьогодні наші львівські Карпати прйматимуть Динамо...Динамо Київ команду Лобановського. У нападі грізна пара форвардів Ребров-Шевченко. Зранку пам*ятаю пішли з друзями того бальона покопати,а після на стадіон,але перед від*їздом мама питає: "Сину, за кого будеш вболівати за Динамо чи за Карпати?" Я кажу незнаю... Приїхали ми з татом і його друзями під стадіон,але квитків не мали. А люду стільки скільки я ще НІКОЛИ у своєму житті не бачив, всі лізуть кудись кричать. Тато каже-йду прориватись без черги,щоб швидше було-так і получилось десь через 15 хвилин тато вже тримав заповітні квитки у руках. На самий початок гри звичайно трошки спізнились, зайшли на стадіон спускаємось в сектор (впереше сидів десь в тому районі де зараз 18-19 сектори)аж тут ВРАЗ понад 40 000 народу, а то й більше зривається на ноги,а ті,що були на деревах певно чуть звідти не попадали :) тай кричать ГГГООООЛЛЛЛ......Карпати забивають...Беньо забиває. Сиджу дивлюсь то на поле то на ту массу людей...в 2 таймі враз і знову ця ШАЛЕНА кількість вболівальників здіймається на ноги і кричить ГГГГГГГГГООООООООООЛЛЛЛЛЛЛЛ...Гецко забиває...ото була радість цього багатотисячного стадіону адже я ще ніколи не бачив такого величезного скупчення народу. Потім в 2 таймі Гусін нам головою забив,але добре,що Карпати перемогли 2:1 і ціле місто Львів святкувало цю величну перемогу.
Ось після цієї гри моє серце полонили наші КАРПАТИ :) Потім десь 1,5 роки я втягувався не на всі матчі ходив,але з часом з друзями почав ходити на всі матчі Карпат. Пам*ятаю приїжджали за 2 години до гри, коли мєнтів ще не так багато було на стадіоні, перелазили через огорожу взаді табла і ховались між будками на ринку аж поки на стадіоні не почали з*являтись вболівальники,а потім і ми виходили з нашої "засади" :) і бігли в центральний сектор :) А після гри це було щось....ВСІ на трамвай 4...(тоді ще маршруток не було і не було такої кількості транспорту) а я пам*ятаю,що кілька разів їхав стоячи однією ногою на останній сходинці тримаючись за перило,а більша частина тіла вислі над дорогою ото адреналін бив в голову,але то всьо фігня-головне,що Карпати перемагали :)
Ось так я розпочав вболівати за Карпати і різні їхні матчі бачив, бачив і перемоги, бачив і поразки, бачив коли Карпати у Львові в дев*ятьох залишались у матчі проти Запорізького Металурга,але команда вистояла тоді перемогу. Бачив,як ми вигравали і в Динамо і в Шахтаря....але найбільше горджусь двома сезонами в 1 лізі тоді коли більша половина вболівальників перестала ходити на матчі Карпат,а я продовжував за них вболівати і переживати за них...і був в Стрию і бачив на власні очі цей "матч" проти Сумського Спартака і чув,що у поїзді вболівальники говорили про те,що нам таких "перемог" не потрібно, краще була б нічия,але не така "перемога"...горджусь,що не відвернувся від команди тоді коли більшість псевдовболівльників лиють бруд на наші Карпати.
Хочеться завершити все ж таки на хорошому...я не думав,що Карпати за Димінського проб*ються в єврокубки,але сталось диво....і це реальне диво....Федецький забив Сараю той гол коли вже більшість подумала,що це все...але наші Карпати грають ДО КІНЦЯ!!!
Буде у мене сім*я, буде у мене син я йому зі самого дитинства буду прив*язувати любов до спорту, футболу...до наших Карпат. Я не є фаном Карпат,а лише простим вболівальником,який завжди на Україні підтримує Карпати і НІКОЛИ...повторюю НІКОЛИ їм не зраджував і не зраджу...не покину за них вболівати за жодних обставин)...тоді нехай мій син стане фаном або ще краще гравцем Карпат і буде захищати наші ЗЕЛЕНО-БІЛІ КОЛЬОРИ!!!
МИ НАРОДЖЕНІ,ЩОБ ПЕРЕМОГТИ!!!