В цьому блозі я вирішив висловити свою, ГАЛИЦЬКУ думку на талантотворчий процес в сьогоднішньому українському футболі.
Гадаю, що ніхто не буде сперечатися про те, що наша українська земля багата талантами. Це, впринципі, доводять і результати наших «андерів» на континентальних форумах. АЛЕ чомусь ці таланти не розкриваються..

Колись, ще на зорі незалежності нашої неньки, розпочався процес розвалу радянської системи ДЮСШ. Ми втратили напрацьовану систему підготовки кадрів. Безповоротно. Хоча недобитки тієї системи продукували «на гора» по кілька талантів в рік, зокрема: 1975 р. н. – Шовковський, Ващук, Єзерський, 1976 –майбутній володар золото м’яча Шевченко, Шелаєв, 1977 – Зубов, 1978 – Рикун, Венглинський, 1979 – Воробей, Тимощук, Калініченко… Дивлячись на результати успішних продаж Шеви, Реброва, Лужного, Каладзе (його фактично сформували як футболіста в Україні), Калініченка президенти наших ФК взялися за створення футбольних академій взявши за приклад західну Європу. Тільки от чомусь не врахували, що совка там не було…. І потягнулися до дверей таких академій каравани джипів «нових українців» та машин колишніх гравців з їхніми нащадками на борту… Не хочу бути голослівним, просто передивіться склади юнацьких команд тих таки ж «Карпат», «Динамо», «Дніпра» - дивлячись тамтешні склади вгадати «хто чий» зовсім не важко. Тільки от так і не побачили ми в воротах «Динамо» сина Михайлова, а син Віталія Дараселії хоч і зіграв кілька матчів в «вищі», але не затримався на довго в еліті. І все одно, таланти з’являлись. Проте продуктивність академій здавалася не настільки «конвеєрною» як того хотілось президентам клубів, і вони вбили черговий цвях в домовину майбутнього українського футболу. Ним став ліміт на легіонерів який мав на меті дати дорогу молодим українським даруванням в основи клубів. І дав навіть більше – дав дорогу до клубів (щоправда нічних), до BMW Х5, до великий і щедрих контрактів вже після 1-2 – х вдалих прийомів м’яча – ліміт вимагав українців!!! Навіщо прогресувати, якщо твоє місце не займе легіонер, а інші українці втричі, а то й в десять раз дорожчі за такого ж ґатунку легіонерів, та й тих хто хоч десь пограв і хоч щось показав й так є одиниці і на всіх не вистачить???

Проте цього нашим футбольним божкам здалося мало. Потрібен був «контрольний в голову». Ним став турнір дублерів (тепер – молодіжних команд). Треба ж десь «маринувати» перспективних! І тепер поява «юного» вихованця академії в 20 років в грі за основу вважається швидким дебютом!!! Не вірите, що гробить? Гляньте, що спільного в цих гравців: Голодюк, Ощипко, Ткачук, Худоб’як, Федецький, Ярмоленко, Коноплянка, Шахов, Льопа, Ракицький, Чигринський, М. Коваль… – вони більше 1-го року не провели в «дублі», а грали юними в основах своїх клубів! А тепер погляньте на список «маринаду талантів»: Алієв, Мілевський, Лисенко… А скільки чемпіонів Калитвинцева ще й досі не зіграли жодного матчу в УПЛ??? А їм вже 21 рік!!!! Сеск в 17 був лідером Арсенала, а наші в 21 топчуть поля турніру дублерів!!! Коли їм досвіду набиратися???? Згадайте Ярмоленка, Голодюка – рік потрібен на адаптацію і маємо сильного гравця! Але цей рік потрібно грати в 18-19 років а не в 22-23..

Що робити? Вімовитись від ліміту, від турніру дублерів і пустити на самотік – виживуть сильніші, тим паче, що чемпіонат стає дійсно сильнішим… Жорстоко? Так. Але дієво.

Я не претендую, щоб мої слова сприймались як істина, АЛЕ і моя думка має право на існування..