Всім привіт,

Пробачте за довгий час який пішов на це дописування, але ж, як то кажуть, краще пізно...
Отже кілька слів про матч Україна-Німеччина, учасником якого був я в п'ятницю.

Не хочу розповідати про матч, який, я певен, всі бачили з красивими повторами, заповільненням і аналізом (на відміну від мене), а хочу зупинитись на самому процесі до-під час-після. Ну поїхали:

Як і всі матчі, процес почався з продажу квитків, які надійшли у продаж десь за місяць до самого футболу...
Ми з другом сиділи в пабі і я подумав, що не зле було б сходити до кас за квитками, які вже тиждень були в продажі (3 тижні до матчу). Тут справа була лише за тим, як швидко нас розрахують, встали і пішли до Олімпійського. Не зважаючи на певні роботи з прокладанням комунікацій перед касами вони працювали, тож я втішився, що не на дурняк зірвались...а тут така лажа...квитків немає...
Я перепитую в касира:
- чи вони вже поступили?
- так, в понеділок.
- але ж сьогодні лише п'ятниця і до матчу майже місяць?
- ми знаємо, проте квитків немає...
Знаючи Киян, які в житті не розкуплять квитки на матч в день коли ті надійшли в продаж, дзвоню своєму знайомому, який через друзів надає мені статус як так сталось - половина квитків розійшлась по організаціям, що "мали" відношення до побудови Олімпійського, половина поступила в продаж (35тис), за 2 дні квитки викупили, скорше за все бариги...

Повернулись в паб, замовили пиво, увімкнули google і почали шукати альтернативні шляхи.
Продам квитки на матч, ціна 150 грн, сектор не вказано, номер +38067ХХХ - дзвоню, питаю чи є? Так є, нижній ярус за воротами...СТОП, це ж квитки за 20 грн, правильно? У відповідь щось було сказано, але моїх не надто сильних математичних здібностей вистачило аби покласти трубку...
Наступне оголошення, все те саме, правда номер +38095ХХХ, дзвоню, сектор на куті поля, нижній ряд і до біса знайомий голос...так таки так, той самий чувак. Ще раз висловив своє обурення спекулятивною сумою і поклав трубку.
Наступне - о, Боже, 3й номер +38050ХХХ і той же знайомий голос...на цьому я вирішив припинити пошук самостійно і сподіватись на друзів, які зможуть підігнати квиток до матчу, що в кінці кінців і відбулось.

З друзями домовились перед Олімпійським в 21:00 (45 хв. до початку матчу). На стадіон, подібно Україні, 2 входи. Обидва зі сторони станцій метро. Ми зустрілись біля м. Палацу спорту, проте побачивши неймовірну к-ть людей, вирішили піти на центральний вхід зі сторони м. Олімпійська (все ж центральний вхід, що розумілось більшою пропускною системою). Перейти з одного входу до іншого можна двома шляхами - попри стадіон, або ж обійти квартал, саме другий варіант виявився швидшим, щодо першого, пройти було не реально, занадто мала відстань від огородження стадіону до найближчої будівлі, при тій к-ті людей, дякувати Богу, що нікого не задавили...
Стоїмо в черзі до турнікетів, метрів 10 до жаданого входу...стоїмо...стоїмо...часом можна бачити, що пропускає 1 турнікет 1 людину 10 секунд, що у випадку тисяч бажаючих є не те, що повільно, а критично небезпечно.
Сама критичність настала хвилин за 5 до матчу, коли я з друзями були вже практично перед входом і кожні 15 секунд "намагались стримати" хвилю вболівальників, які навалювались на вхід, а разом з тим і на тата, який на цивілізований матч прийшов з дитиною...ще 5 хвилин, матч розпочався і тут я думаю вже як вижити самому, тиск з заду нереальний і не доведи Господи комусь впасти (згадував Червоноград і фільм Армагедон)...Батько з малим на стадіоні і вже дещо легше, а ми по черзі не хотячи б'ємо один одного ліктями, головами і чим попаде в такому людському місеві. Я реально був вдячний, певно вперше в житті був вдячний Мєнту, який відкрив ворота і не зважаючи на білетний/безпечний контроль, запустив людей на стадіон...я на стадіоні, біжу шукати своє місце, stage complite!

Пройшовши на територію моментально забуваєш, що щойно отримав по щелепі, болять груди і ноги, пробігаю секторами в пошуках свого, хммм, дивно, але крім табличок безпосередньо на секторах, жодних вказівників немає...не біда звук від стадіону і плазми на зовнішній стіні женуть щодуху на своє місце...
Сів. Все СУПЕР!!! Адреналін. Повний стадіон красень. Зручні крісла. Скандування Україна і позитив від кожної передачі збірної. ГОООООЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Обіймаю друзів. Радий неймовірно все...опа...гол був не зовсім зрозумілим, хоч і забили у ворота перед мною...а повтор??? До цього моменту на табло не звернув увагу... Їх було 2, великі і помічні ЛЕД екрани, які цього вечора працювали, як табло на нашій Україні...на жаль тільки цифри і назви команд...без повторів, прямих включень, демонстрацій стадіону й вболівальників...
Далі було ще 3 голи і над яскрава гра збірної (всі думки з цього приводу, прошу пропустити через фільтр присутності на переповненому стадіоні, постійній підтримці і перемогою над однією з кращих команд світу).

Перерва - час пива, туалету і перекуру.
Вихід в передсекторний простір забрав хвилин 5...тобто треть мого часу забрано...я там де перед тим летів до свого сектора/місця, але тепер все зовсім по іншому...десяти метрів, які відведені від сектору до зовнішнього обмеження явно не достатньо для забитого стадіону і відповідної к-ті глядачів. Згадую тисняву перед входом і перетворююсь на пінгвіна ліліпутиками пересуваючись десь в пошуках туалету (в цей ж час друзі пішли "добувати" пиво). Я рухався в одному напрямку по радіусу стадіону, сподіваючись рано чи пізно знайти бажане полегшення і в цій ситуації вказівники були б не зайві, знову ж таки...Ще 5 хвилин і я побачив чоловічу чергу - це воно. Черги було дві, одна перед входом до туалету, інша в самому туалеті до пісюарів (в даному випадку згадав Україну і туалетну систему, яка ідеальна для заходів даного плану), чому пісюари...чому їх так мало...кому потрібен комфорт розміщення в даній ситуації...еххх...
Прорвався і прочекавши 4х мужчин перед собою тим ж тюленем "біжу" до друзів.
Пиво вони не взяли, для цього стоять в черзі з різними там маргіналами, аби отримати картку, на яку зачисляються гроші для розрахунку за будь-що. Про це ми знали, але думали, що це буде здійсюватись 16-18 річними дівчатками, які трусяться над баблом, яке збирають у ВЕЛИКИХ кількостях, 50 мужланами, які кричать Дєвушка по бистрєє! ти шо тупая? Пошла ти овца, давай мнє карточку і т.п. Процедуру можна було звести до автоматизованої, але...
Поки мої друзі стояли за розрахунковою карткою я вирішив перекурити. Обабіч від входу в сектор сходи, які ведуть до більш просторої, проте закритої території, я так розумію це і була зона куріння, проте без урн і попільничок..не біда, прикурюю і до мене підходить стюарт років 16ти:
- вибачте, але курити можна в цій же зоні праворуч від виходу, там є урна.
- а тут така ж зона?
- так.
- а де ж урна?
- ну...тут урни немає.
- тобто я можу тут курити?
- ...ну...так...можете...
Я не продовжую, за проханням стюарта переходжу в зону праворуч, проте урни там не знаходжу...докурюю цигарку, йду до друзів і помічаю урну заховану під сходами...вона дійсно була і дійсно була 1шт... Ще одна продумана річ, подумав я і пішов до друзів, які вирвали картку і ми могли врешті взяти пиво. Почався другий тайм, а ми лише зайняли чергу. Перші 10 хвилин тайму пройшли в потугах взяти пиво, саме в цей момент на плазмах перед фаст фудами показали януковича, на що пролунав гул свисту та матюків...Ми все ж взяли по бокали якогось пива по 15 грн і полетіли на свої місця.

Другий тайм, як ви знаєте був менш вражаючим від наших козаків і однорідність вболівальницького запалу розбились на поодинокі викрики типу - Ти дебіл, Іди грай за параолімпійців, Рагуль, Хєр, Критин і т.п. В цей момент стало зрозуміло хто присутній на футболі. Це були ті самі мудаки, які після матчу скопились біля салону Ferrari очікуючи коли прийде їхня черга до фотографії вікна, за яким знаходяться італійці...
На жаль відсутність аби-якої підтримки збірної перетворила стадіон на базар. Проте це вже не перший матч національної команди де немає єдиного сектора, який тягнутиме всіх до підтримки...шкода...
Матч закінчився, за 10 хвилин до кінця, звісно, з'явились свої люди, які почали кричати пішли до виходу, там подивимось на моніторах, але масового виходу до повного закінчення не було і це +.

Ну і вихід зі стадіону. Як завжди через центральні було неможливо пробратись, тож ми обрали довший шлях, проте не на стільки набитий людом. Щойно вийшовши з території стадіону, потрапили на будівлю...де будівельне сміття, болото і ліхтарі без ламп так нагадують наш підхід до будівництва і здачі об'єктів в часових рамках...