П'ятниця, день виїзду фанатів Карпат в далекий Донецьк на кубковий матч проти Металурга

Я з товаришами пішли на точку складати розтяжки, банера прапори на виїзд, після чого поїхали на пл. Петрушевича, звідки відправлялись автобуси в дорогу...

Збір був на 13:00-13:30, але як завжди якісь трабли з басами, цього разу на один бас чекали до 15:30 тому що була якась проблема з ним, отже нам судилось виїжджати останніми зі Львова.

В басі нічого особливого, все як завжди заряди, "сіня ультра", зупинки на заправках :) Час пройшов швидко, а вже після 12 ранку почались "харитися" і тут на тобі доїжджаємо до Павлограду наш автобус поламався (причина в коробці передач). Всі в паніці не знаючи що буде далі, заїхали на СТО де нам сказали що дальше нікуди не поїдемо. Що робити далі, як потрапити на стадіон?!

Вже дзвонили до до інших двох автобусів, який один вже був під супроводом міліції, а інший теж мав невеличку поломку, отже варіанти з басами відпадали. Лишається одне, або маршрутки, або автостоп.... Пішов я з однією людиною на трасу зупиняти транспорт, але без назви міста куди хочеш попасти майже не реально, то ми накарлякали на на папері слово "Донецк", бо якби написати на українській, то певно б швидкість збільшували водії біля нас))) За 5 хвилин на трасі ніхто не зупинився, або показували що завертають кудись.. Пішли ми на іншу точку на трасу, за наш автобус. І тут стоїть далекобійний, який щось робив в капоті своєї фури. Питаємось куди він їде (п.с. спілкувались з ним українською), на що відповів що їде в Донецьк, і я зразу нагло заявляю "А нас (було троє) зможете взяти з собою?" на що відповідає одну людину зможу взяти, проходить 10 секунд каже двох візьму, ми довго не думаючи зголосились.

До матчу залишилось 3 години 30 хв. Сіли в фуру і поїхали, вже доїжджаючи до Донецька я почав цікавитись де знаходиться стадіон Металург, він пояснив що там і там і висадить нас в центрі міста.... Заїхали в Донецьк і чекаємо коли він нам скаже вийти...., їздимо і їздимо по донецьку і тут фраза "Ось стадіон Металург, вам йти туди"! Нє ну водій красава, завіз нам під самий стадіон. Для статистики можна занести що я в житті перші "катнув" 170 км автостопу. п.с. сподобалось так їздити, є ідеї на майбутнє)

На годиннику 18:12 йдемо скоро на стадіон, де вже підходячи до наших двох автобусів нас не хотіли спочатку впускати, але за спини беркутів пролунали слова "якщо вони фанати Карпат пропускайте". По ходу перевірки попадання на стадіон почалось..., той банер не можна, той прапор не можна (були прапори з героями УПА) і розтяжок багато не дозволили, на яких були Т,Г, Шевченко, український козак і тому подібне, схід є схід((

На гостьовому секторі була подана чиста питна вода, склянки одноразові і принесли нам свої програмки, приємно... Почали заряджати як завжди з "Кубок Львову!" Перший тайм пройшов дуже швидко, навіть не має що згадати такого.

На початок другого тайму вже майже всі попутники добрались на стадіон. На стадіон так і не дозволили пронести кубок з яким були на матчі проти чорноморця і рупор, отож Гладік викладався на всі 200 без рупора) Другий тайм став жвавішим що на полі що на фан секторі. Всі зловились за голову коли побачили момент У Карпат, де вже всі бачили гол, але не судилось... Пройшов другий тайм і команди пішли відпочивати перед додатковим часом, а серця в кожного почалися бити частіше і частіше. 29 хвилин додаткового часу пробігли не замітно, а тут 117 хвилина матчу, і нас суддя ставить на коліна...,, пенальті. Зразу в бік судді полетіли фрази і т. д. Нічого не зробиш, пеналь назначена. Я в цей час став і молюсь від душі, і вірю що Мартін витягне її, так і сталося від щастя місяця не знаходжу, всі вже казали "нам доля взяти цей кубок".... свисток, пенальті.

Що тут говорити, всі ми обійнялись як гравці на полі і на кожен удар свої емоції. Підходить до точки Ткачук, вище воріт на секторі тишина. Підходить бити опонент Богатінов на місці, сектор ожив. Був момент коли Мартін майже взяв м'яч, ми вже всі побачили фінал, але ні..... До точки підходить Мілошевіч... поперечка у всіх сльози і молитва у багатьох на устах (адже то вже були додаткові пенальті, хто не забиває вилітає) Удар опонента і гол, наш сектор затих, а навпроти радість фанатів і команди разом, а це мало бути в нас, всі це бачили всі цього хотіли,але на жаль не судилось, фортуна була на боці МетаДона. Після матчу команда підійшла і подякувала за підтримку, на що були запалено пару штук піро. Все, свято закінчилось, всі на секторі як на похороні, сльози і нікому не вкладалось в голову що ми все таки вилітаємо з кубку....


Після матчу посідали в два баси, бо третій так ще не зробили були і поїхали до Павлограду, де вийшли ті хто був з поламаного басу і пішли в нього спати. Зранку зробили автобус і ми 9:20 виїхали.

Дорогу назад не буду розписувати, бо на душі було сумно, і майже всю дорогу спав, адже був дуже втомлений.

П.С. Я вийшов в Золочеві і поїхав садити картоплю :D