Лупашко: “За цей сезон я зрозумів, що таке тиск великого клубу”
Головний тренер “зелено-білих” у великому інтерв’ю детально розповів про формування команди, перешкоди у роботі, проблеми українського футболу, прогрес гравців та плани клубу на майбутнє.
«Я розумів, що нам потрібні футболісти, але не міг сказати: «Дайте мені гравця, а потім будемо розбиратися, що з ним робити»
– Знаю, що ви не дуже любите терміни «результат» і «завдання на сезон», тому почну трохи з іншого боку. Наскільки ви задоволені прогресом «Карпат» у сезоні саме в якості гри?
– Думаю, ця оцінка має бути комплексною. Починаючи з того, як і коли ми почали працювати. У нас був новий тренерський штаб та персонал – на початку звикання, притирання один до одного. Коли ти приходиш в клуб, який має традиції, в якому люди працюють багато років, то всі ці моменти вже притерті – і тут нова людина каже «Давайте будемо пробувати».
Це й про нові вимоги, які були дуже складними для футболістів. Це й про зміну взагалі усвідомлення футболістами гри на м’ячі. Також цінність тренувального процесу. В українському футболі звикли, що після матчу вихідний, потім день відновлення, потім втягуюче тренування, потім передігрове тренування з меншою інтенсивністю. Тобто виходить на тиждень максимум 1-2 повноцінні тренування. А ми намагалися пояснити гравцям, що їм потрібно тренуватися повний цикл, і що цей цикл має бути інтенсивним. Бо тільки тоді зможемо підтримувати темп впродовж всієї гри.
Тому, враховуючи все це, вважаю, що сезон був дуже успішним і дуже якісним. Найважливіше, що ми разом змогли зробити наш стиль гри впізнаваним для українського вболівальника.
– Ви назвали переважно зовнішні фактори. А якщо брати внутрішні фактори, то з якими головними перешкодами зіткнулися в процесі прищеплення команді певних принципів?
– Найголовніше – це психологія. Зокрема віра гравця в те, що можна пресингувати з першої та до останньої хвилини. Часто в нашому середовищі ми чуємо, що це фізично неможливо. Можна почути, як гравці кажуть, що багато працюють без м’яча – і потім через це не мають сил у грі з м’ячем. Щоб була ця сила, маєш не один день тренуватися на тиждень, а тренуватися впродовж всього підготовчого періоду.
На телебаченні чи в ютубі люди говорять, що треба щось міняти. Але кардинальних змін у нашому футболі не відбувається, бо у нас такий вже сталий культ захисного футболу. Всі захоплюються, коли якась команда комусь якісно протидіє. Потім розповідають «Ми вивчили команду, ми не дали нічого створити», хизуються цим. Тому ці зміни повинні бути наслідком рішучих дій, але, мені здається, керівники клубів не особливо цього хочуть – бо не ставлять інші вимоги.
Ми зараз маємо одну з найзакритіших ліг в Європі. Як телевізійний продукт це важко комусь продати. Це все починається, напевно, з дитячих тренерів, які часто прикриваються фразою «від нас вимагають результат». Тому грають простіше, зберігають рахунок, б’ють м’яч вперед.
Кожному функціонеру, кожному президенту та кожному керівнику треба потрапити на дитячі турніри. Я близько трьох місяців тому був на одному з них. Подивився десь 4-5 матчів у форматі щось типу 6v6 плюс воротар – за цей час один раз розіграли м’яч від воріт. Все інше – тренери кричали «Вийшли!».
У нас простір тренери в основному розглядають як «закриття простору» – закрити для суперника, а не створити його для розвитку власної атаки. І це проблема. Тому з цими психологічними проблемами доводилося боротися весь час.
Керівники у нас просто обирають шлях: «Незадоволені результатом – змінюємо тренера». Не може клуб кидатися від місяця до місяця, чи від пів року до пів року в різні сторони, що у них кардинально змінюється вектор розвитку. Це ні до чого хорошого не призведе.
Президенти наймають фахівців. Спортдиректори та гендиректори мають приймати більш сміливі рішення в плані того, що вони також повинні бути залежними від результату тренера – і відповідно допомагати йому. Якщо щось не пішло, то теж повинні брати відповідальність на себе. Тоді, можливо, будуть більш прискіпливо підходити до вибору, на етапі перемовин ставитимуть конкретніші цілі та конкретніші питання. Бо зараз я знаю, як це відбувається: «Результат є – добрий тренер, нам підходить». А як цей результат здобувався? Зануритись в деталі, побачити його презентацію, його ігрову модель. Переконаний, що у більшості тренерських штабів в Україні немає презентації ігрової моделі.
Це потрібно зрушувати з місця та змінюватись всім нам. Тоді не буде таких психологічних перешкод на етапі формування команди, про які я згадував.
– Щодо побудови команди, то ви раніше казали, що сезон «Карпат» треба ділити на «до 7-го туру» та «після 7-го туру». Чи можете пояснити детальніше та розповісти, як мінялись очікування на різних етапах?
– Так. А очікування які саме?
– Ваші очікування як тренера в плані того, як на полі має виглядати команда.
– Коли ми зайшли в команду, то у нас запитали, на якому етапі готовності перебуваємо та які завдання. Основною ціллю було в ідеалі потрапити у десятку та уникнути перехідних матчів.
Ми розуміли, що не сформовані ще як склад, а команда 100% не готова до наших вимог. За тиждень це неможливо зробили. По гравцях було дуже складно. Оцінили, що у нас є, та висловили свої пропозиції, на що керівництво відповіло: «Або зараз йдемо за футболістами, які доступні – або заходимо в сезон так, але чекаємо саме на якісні підсилення пізніше».
Я розумів, що нам потрібні гравці, але не міг так повестися з клубом та сказати: «Дайте мені гравця, а потім будемо розбиратися, що з ним робити». І потім умовно через пів року цього гравця прибирати… Це неправильно й стосовно нього. Тому ми вибрали варіант «чекати на якість».
Чому саме після 7-го туру? Наприклад, Жан Педрозо прийшов десь у 2-3 турі – і був у поганому тонусі. Потім після 5-6 туру прийшов Бруніньйо – теж у поганому тонусі. Експерти ще говорили, що він слабенький гравець. Десь у той же час прийшов Денис Устименко. Ми розуміли, що їм потрібен час, тому налаштовувалися, що втрачатимемо очки заради цього процесу, але набиратимемо форму потім.
Плюс були молоді гравці, футболісти з Першої ліги. Ми, чесно кажучи, одразу не знали повністю потенціал. Десь не так використовували гравців, десь неправильно оцінювали моменти – це все впливало на результат. І ось якраз від 8-го туру ми почали ловити свою гру.
Щодо очікування, то був негатив. Особливо після гри з «Інгульцем», коли ми змарнували багато шансів та не реалізували пенальті. Критики було дуже багато. Я впевнений, навіть думали про те, що потрібно нас прибирати. Але через пару тижнів був домашній матч з «Лівим берегом», який ми виграли 3:0, але гра кардинально не відрізнялася. Просто там ми забили своє, а там – ні.
Це також проблема нашого середовища. У тому, що люди оцінюють тільки цифри на табло, але не звертають увагу на пророблену роботу та прогрес. Наприклад, хотілося б, щоб люди, які формують публічну думку та мають велику аудиторію, прискіпливіше ставитись до цього. Умовно кажучи, не обирали хайпові скандальні історії. Але я впевнений, що багато хто з них навіть повністю не дивляться матчі, тільки «верхівки».
– Частково все ж зачепимо результат – у боротьбі за єврокубки, де ви мали поул-позишн за два тури до кінця. Потім дві поразки від «Колоса» та «Зорі». Як би ви проаналізували ці невдачі? Чи можете назвати головні причини, які визначили для себе?
– У матчі з «Колосом» ми мали величезні проблеми зі складом – випало три центральні захисники. Назвіть мені команду в Україні, яка могла б впоратися з цим? Також випали флангові захисники Олексій Сич та Андрій Булеза, залишилось тільки два. Під час матчу випали Бруніньйо і Ян Костенко, до гри не готувався Олег Очеретько. Володимиру Адамюку, який вийшов в основі, ще насправді потрібне було відновлення. Величезні кадрові проблеми.
Змінилася велика кількість людей – а малюнок гри зберігся. Так, нам не вистачило фізичних кондицій під кінець матчу. Ми мали його закривати раніше, були для цього передумови. Врешті-решт допустили серйозні індивідуальні помилки та втратили гру.
Що стосується матчу зі «Зорею» – якби забили все те, що створили у першому таймі, то, впевнений, він закінчився б з великим рахунком на нашу користь. Але потім перший випад «Зорі», стандартне положення – і нам забивають. Вже у другому таймі почалася велика нервозність. Це досвід, якого, на жаль, у нас тоді не було, тому ми у багатьох моментах надто поспішали. В цілому гра з «Зорею», а особливо перший тайм у нашому виконанні сподобався, мені було цікаво дивитись. Та кількість моментів…
– У Чачуа та Краснопіра були точно стовідсоткові шанси.
– І у Костенка два, і у Пабло, і ще один у Краснопіра. У Бабогла також. Це все моменти доволі високої якості, їх вистачало. Після матчу ми бачили, що у нас xG близько 4, у «Зорі» – трохи більше одного. А рахунок 1:3. Прикро, але це досвід.
«Русол завжди каже, що ми співпрацюємо зі всіма агентами, у клубі немає жодних заборон»
– Чи були взагалі всередині команди якісь розмови, що «Колос» та «Зоря» виглядають мотивованішими, ніж зазвичай – і що потрібно під них по-іншому підлаштовуватись?
– Стимуляція третьою стороною – ви це маєте на увазі?
– Зокрема. Багато зараз розмов шириться на цю тему. Мовляв, суперники виглядали зовсім не так, як у попередніх турах до матчів з вами.
– Думаю, всі розуміють, чому це відбулося. Начебто кажуть, що це заборонено зараз в Україні. Розумію, що це все потрібно довести – але воно на поверхні. Футболісти між собою розмовляють, всі все знають.
Вони (суперники – прим.) дійсно були такими. Я зустрічався з цим й у минулому сезоні в «Інгульці». Моя особиста думка – не потрібно звертати увагу на те, де ти не маєш впливу. Ми маємо вплив на тренувальний процес, на підготовку до матчу. Все решта – дрібниці і речі, на які повпливати не можемо. Навіть не потрібно в це заходити.
– В інтерв‘ю Ірині Козюпі восени ви казали, що суддівство в Україні сильно покращилось. Однак навесні у вас вже були певні критичні коментарі. З ними навіть не погоджувались, як ви сказали, лідери думок – той же Віктор Вацко. Якою є ваша позиція щодо суддівства зараз після повноцінного сезону?
– Я дуже часто казав, що суддівство дійсно дуже покращилося в українському футболі. Хотілося б, щоб ще більше давали грати, бо у нас інколи буває так: один суддя дає, а інший в наступному турі саджає на свисток. Арбітри мають розуміти, що коли є боротьба та безкомпромісність – це прикрашає футбол. Є команди, які закриваються у захисті і звикли до того, щоб падати після контакту. Падіння, свисток, фол, довго підіймаються, поставили м’яч, переступили через нього – і так дві хвилини втрачається, засинати хочеться. А коли декілька разів за матч свиснув – тоді контратака, атака, швидкість, ну супер.
Також хотілося б, що судді більше реагували на нецензурні висловлювання. Часто чуємо, як тренерські штаби та гравці висловлюються в бік судді та не виявляють повагу до них. Це потрібно припиняти, щоб були показові моменти. І не тільки проти слабких команд, а й проти тренерів, які мають авторитет. Раз-другий показати карточку, тоді це закінчиться.
Чому таке взагалі у нас в країні відбувається – бо раніше все суддівство було упередженим. Арбітри терпіли, адже знали, за що вони терплять ці висловлювання на свою адресу. Зараз же, коли суддівство стало кращим, вони не повинні це терпіти. Ми маємо бути коректними та показувати приклад своєю поведінкою.
– Хотілося б запитати про ймовірний вплив на команду різних публічних скандалів/інцидентів. Перший з них – інформаційний шум навколо історії з «Рухом». Чи відбивалося це якось на колективі та на роботі? Якщо так, то яким чином?
– Для нас також це стало сюрпризом, але воно взагалі ніяк не відбивалося. Чесно кажучи, в колективі дуже легко сприймалося. Зрозуміло, що ті гравці, які прийшли, готувалися до складнощів, адже не очікували таких змін у своєму житті.
Але, мені здається, у підсумку вони були здивовані тим, як до них поставилися інші футболісти та тренерський штаб, щоб якомога швидше інтегрувати їх. Думаю, якщо навіть не для інтерв’ю запитаєте у когось, то всі скажуть, що якщо і були якісь моменти, то вони суто стосувалися футболу. Щодо побуту і ставлення, то все було на високому рівні.
– Також був скандал навколо збірної України U-20, в якому частково фігурував Артур Шах. Чи мав на нього вплив розголос цієї ситуації? Маю на увазі інформацію, що Артур нібито повідомив керівництву про пропозицію від Володимира Єзерського змінити агента.
– Я дуже хотів, щоб на ньому це не позначилося. Я поспілкувався з Артуром Шахом і сказав, що він може розраховувати на клуб та на мене, якщо йому потрібна допомога. Запевнив в тому, що на його кар‘єру це ніяк не повпливає в негативному плані, тому що він для нас цінний. Він має свою думку, має право її висловлювати. Він молодець – у такому віці не боявся якихось моментів.
Шах нам допоміг як гравець. Це показник того, що він впорався з цією ситуацією. Я сказав Артуру, що дуже добре, що в такому віці він вже пройшов подібну ситуацію та став досвідченішим.
– Ви на момент розголосу історії вже не перетиналися з Єзерським у роботі?
– Володимир Єзерський не був у нашому штабі.
– Так, він приходив тренером у штаб Маркевича, але потім просто залишався у клубі.
– Та ні, перетиналися. Він у клубі. Клуб та Володимир нічого не повідомляли про припинення співпраці.
– Також це тема боротьби між PASS та агентами, навколо якої багато інформаційного шуму. Чи впливала вона на проведення трансферів у «Карпатах» та чи виникали якісь перешкоди?
– Взагалі не було ніяких перешкод, я цього точно не відчував. Андрій Русол завжди каже, що ми співпрацюємо зі всіма агентами, у клубі немає жодних заборон. Якщо гравець буде корисний «Карпатам», то будемо спілкуватися з усіма.
З PASS Consulting клуб співпрацює, вони шукають нам іноземних гравців. Думаю, всі задоволені цією співпрацею, великий обсяг роботи виконується.
У нас є скаути, які також постійно на контакті. Щотижня вони по разу чи по два приходять на тренування, дивляться на вимоги. У цьому плані все добре. Ми фокусуємося більше на якості – не хочемо кожного трансферного вікна підписувати велику кількість гравців. Свіжа кров потрібна, але це має бути точково.
Повертаючись до того, що ми казали – потрібно бути чесним з клубом і раціонально підходити до пошуку футболістів. Не вимагати «дайте мені сьогодні гравця, а завтра будемо розбиратися». Тобто ми маємо брати двох-трьох новачків – і відпускати двох-трьох футболістів. У такому ключі працювати. Не влаштовувати відтік 10 гравців: набрали їх, а через пів року прибираємо, «давайте нових». Коли так робиться, то це в першу чергу або неякісна селекційна робота, або хтось хоче просто заробляти гроші.
«Кінарейкін та Кемкін є молодими гравцями – тому ми не могли розраховувати на стабільність на довгій дистанції»
– Повертаючись до сезону – між першою та другою половиною у вас була одна помітна відмінність у складі, а саме зміна воротаря. За статистикою помітно, що з Яківом Кінарейкіним збільшилася залученість голкіпера до контролю м‘яча. Це була основна причина виграної конкуренції?
– У першу чергу, це більш надійна гра на лінії воріт. Олександр Кемкін захворів під час зборів, пропустив практично всі. Вийшов у кінці, провів декілька матчів і зіграв не дуже впевнено. Повернувся в Україну – знову захворів.
Наша проблема в тому, що вони обидва є молодими гравцями, тому ми не могли розраховувати на стабільність на довгій дистанції. Розуміємо, що це природно. Але це також фактор, який, умовно кажучи, не дав нам можливості виграти цю боротьбу за четверте місце.
Ми бачили, що психологічний стан був досить змінним і в одного, і в іншого. 5-6 матчів провели впевнено, а потім спад та якісь гойдалки. Знову ж, коли ти одна з наймолодших команд ліги, то маєш розуміти, що так буде. «Рух», «Шахтар», «Зоря» – і десь ми наступні по віку футболістів. Так, це енергія та драйв, але це також нестабільність.
– У Кінарейкіна вистачало помилок. Зокрема цей курйозний гол від «Колоса», який став дуже схожим на гол від «Інгульця». В останньому турі на вирішальний матч вийшов вже Кемкін. Чому наважились на такий крок?
– Вважали, що Яків не дуже готовий психологічно. Так, розуміли, що важлива гра, але Кемкін почав дуже добре тренуватися. Бажання грати та поборотися за своє місце було високим, ми це помітили та тому надали шанс.
Молодому гравцю набагато складніше впоратися з помилками. Ми намагалися допомогти Кінарейкіну в той період. Коли голкіпер допускає такі помилки, він перш за все карає себе. Ми бачили, що ця помилка не перша за останні матчі. Психологічний стан міг бути не найкращим, тому прийняли таке рішення.
– Минулого року і в контексті «Інгульця» згадували це, і недавно при порівнянні з «Олександрією» – мовляв, у деяких команд є награні механізми виходу з-під пресингу, а у «Карпат» немає. Бо ви хочете, щоб гравці самі оцінювали ситуацію на полі та приймали рішення. Як до цього адаптувалися Бабогло, Адамюк, Полегенько та інші, хто раніше в Україні навряд зустрічалися з такими вимогами?
– Дуже важко (сміється – прим.). Мені казали, що це динозаври українського футболу. Що вони звикли, знаєте, взяти сокири і рубати. Мовляв, все інше – це вже не про них. Але я щиро вірю в те, що гравці можуть змінюватися. Вони мають змінюватися попри свій вік.
Влад Бабогло дуже хоче вчитися і дуже нервує через помилки. Ми на тренуванні часто ставимо гравців на незручні для них позиції, тому Бабогло почав опинятися в зоні опорного півзахисника. Коли грає центрбека, то звик, що тиск на нього створюється тільки спереду. А коли потрапив у середовище, де тиск створюється з усіх сторін, то почав втрачати м’ячі, нервувати. Я йому казав, що треба спокійно ставитись – через тиждень буде менше помилок, через два тижні ще менше. І зараз я бачу величезний прогрес.
Хочемо створювати середовище, де людина буде сміливою в усьому і де за помилку не карають. Вони мають це розуміти. Бо якщо тебе карають за помилку, навіщо тоді ризикувати? Хочемо виховувати особистості. Щоб було видно, як гравець не поспішає розлучатися з м’ячем, як готує атаку.
Тренувальний процес в Україні в принципі дуже схожий у всіх команд. Постійне обмеження дотиків якраз вбиває цю ідентичність. На прикладі того ж Адамюка, якому вже далеко за 30 років – він вважався гравцем суто руйнівного плану, а тепер може грати на м’ячі та бути сміливим, входити у простір. Для мене основним мірилом якості роботи тренера є не результат на табло та у турнірній таблиці, а прогрес футболістів. Якщо вони змінюються в кращу сторону, то це показник якісної роботи. Мені здається, що за цим також мають ганятися керівники клубів.
Потрібно змінювати розуміння, що хоче керівництво від тренера. Всі хочуть результату тут і зараз, але треба йти й за тим, щоб на гру твоєї команди хотіли дивитись люди. Не тільки твої вболівальники, а також нейтральні. Це створення ідентичності клубу.
– Питання трохи по гарячих слідах стосовно вашого бачення, що гравці мають бути індивідуальностями. Чи можемо порівняти цей підхід з роботою, наприклад, Луїса Енріке? У фіналі Ліги чемпіонів було помітно, що сила «ПСЖ» не у механізмах, а саме в якихось інстинктах гравців.
– У Лізі чемпіонів натрапляв на матчі «ПСЖ» і дійсно зрозумів, що там багато схожостей з тим, до чого ми прагнемо. Для мене не існує кращого футболу, ніж те, що показує «ПСЖ», коли їхні гравці сміливі в будь-якій зоні.
Розумієте, найважливіше – це футболісти. Тренер має впливати на них, але не має бути головною дійовою особою під час матчів. Гравці повинні приймати рішення. Ми маємо створювати для них такий тренувальний процес, щоб вони проживали ці моменти. Щоб їм на тренуваннях було складніше, ніж у матчах. Щоб вони виходили з-під тиску завдяки індивідуальним діям.
Ми намагаємося все це робити. У нас центральні захисники часто опиняються в зоні флангових захисників чи опорника. У нас буває, що вінгер з фулбеком міняються позиціями – і вінгер взагалі тоді опиняється на м’ячі у зоні центрального захисника. Це, можливо, виглядає смішно, але хочемо ще збільшити кількість таких випадків. Основний фокус при підготовці до наступного чемпіонату буде якраз на цьому – маємо сміливіше це робити, маємо розкривати гру.
Те, що робить зараз «ПСЖ» – це унікально для сучасного футболу. Ця тенденція може повернути любов до футболу, яка по світу зараз втрачається. Люди обирають інші розваги. Якщо в Україні так не думатимемо, то цей вид спорту просто втратить свою актуальність.
Такого, як у Львові, де діти є великими шанувальниками свого клубу, в Україні сьогодні мало. Треба це відновлювати таким щирим, яскравим та естетичним футболом, як «ПСЖ». Це жваво, динамічно. Гра «ПСЖ» – це контрольований хаос. Ми до нього теж прагнемо.
«Коли Педрозо прийшов, то не міг підтягнутись два рази. У Бразилії над силою практично не працюють»
– Серед захисників такий стиль, напевно, є більш звичним для бразильця Жана Педрозо. Як би ви оцінили його адаптацію до УПЛ і наскільки критичною була його втрата в останніх турах?
– Дуже критичною. Він сильно прогресував. Ми всередині клубу часто сміємося, що коли Жан прийшов, то не міг підтягнутися два рази. У Бразилії над силою практично не працюють. Він не розумів, що є орієнтири у зоні завершення, що потрібно контролювати м’яч, гравця, партнера і займати позицію, відштовхуючись від цього.
Жан взагалі не знав про існування цих моментів. Не знав, що є таке поняття, як інтенсивність для захисників. І наскільки він змінився… Це просто феноменально. Вважаю, якщо він зробить наступний крок в плані залученості до гри та триматиме рівень не 3-4 матчі, а на довшій дистанції, то за ним прийдуть великі клуби.
– У центрі півзахисту ви багато довіряли Пабло Альваресу, Амбросію Чачуа і Олегу Очеретьку, який іноді грав на флангах. Це системоутворюючі гравці для вас?
– Ми не хочемо гравців, які можуть виконувати суто одну роль під час матчу. У тренувальному процесі умовний Очеретько може грати в зоні флангового захисника, і він має це робити якісно. Альварес може грати на позиції вінгера або центрального захисника – і теж має це робити якісно.
Футболісти, яких ви назвали, є універсальними. Якщо казати про важливість Пабло чи Патрісіо Танди, то до них високі вимоги у грі на м’ячі. Вони не повинні виходити з тих зон, де вони під тиском. Вимога – не повертати м’яч назад центрбеку чи фланговому захиснику, а розвертатися та починати атаку.
Для нас всі гравці були системоутворюючими. Ви назвали тих, хто це робили у середині поля.
– Найяскравішим персонажем у пресі та серед вболівальників став Бруніньйо. Але ви якось зазначили, цитую: «Йому треба ставати професіоналом». Що конкретно Бруніньйо поки бракує для топ-топ рівня?
– Він знає (сміється – прим.). Бруніньйо передусім змінився у своїй роботі без м’яча. По цифрах бігової роботи став динамічнішим, але інтенсивність пресингу досі треба покращувати. Також те, як він вступає в контакт з суперником без м’яча. Якщо зможе це зробити, то вийде на інший рівень.
Щодо моєї фрази, то малося на увазі професійне ставлення. Якщо ти зіграв вдалий матч, то наступного тижня повинен бути ще більш залученим. А не так, що кожного тижня тренер його або мотивує, або підвищує голос, бо він іноді може давати собі слабину. Бруніньйо повинен зрозуміти, що треба працювати від дня до дня, незважаючи на те, який провів матч. Він це вже краще розуміє та теж змінився.
Однак ніхто не буде сперечатися, що Бруніньйо – класний гравець для УПЛ. Один з найбільш інтелектуальних у чемпіонаті. Дуже хочу, щоб він зробив цей наступний крок вперед.
– Також є тема, яка підіймалася багато разів, але не можемо її не зачепити. Іґор Невес – два голи в сезоні, Денис Устименко – один гол за перше коло, Ігор Краснопір – один гол за друге коло, з пенальті. Наскільки низька результативність форвардів стала критичною і що ви плануєте робити влітку, щоб покращити цю ситуацію?
– Так, це критично, це погано. Якщо дивитися на наші цифри, то за очікуваними голами йдемо на другому місці в чемпіонаті. За ударами – на третьому. А за забитими – четверті після «Шахтаря», «Динамо» та «Олександрії». Тобто ми створювали ці моменти, повинні були забивати. Але маємо те, що маємо.
Що збираємося робити? Ми весь сезон робили багато вправ для завершення моментів. Нападники мусять самі приходити до розуміння того, що їм заважає – чи фізичний стан, чи психологічний. Тут вважаю, що самі повинні поратися з такими проблемами. Чи, наприклад, дати пораду тренерському штабу в плані того, що їм не вистачає. На мою думку, зроблено багато передумов, щоб вони забивали, адже ми створюємо багато нагод у матчах. Розмовляю з ними, намагаюся зняти цей тиск. Розумію, що важко. Навіть для себе не виокремив якусь одну причину, яку назвав би ключовою.
Ми багато почали працювати з індивідуальною роботою. Створили та систематично ведемо базу даних і відео. Під кожного гравця розписано, які є недоліки та над чим потрібно працювати. Ведемо таблицю змін, прикріплюємо відео з тренувань та матчів. Поки не бачу, що ще ми можемо зробити, аби наші нападники стали більш результативними.
«Жодна людина, яка не є в клубі, не може тверезо оцінити, що відбувається»
– Взимку команду підсилили чотири гравці «Руха»: Сич, Федор, Квасниця, Краснопіра. У ЗМІ була інформація, що вони входили у певний список українських футболістів, який ви надали на прохання керівництва. Чи відповідає це дійсності?
– Ні, не було такого списку.
– Олег Федор та Ілля Квасниця сходу не стали основними, в тому числі через травми. У ЗМІ навіть з’явилися чутки, нібито «Карпати» готові відпустити Іллю. Ви на цих гравців розраховуєте у наступному сезоні?
– Стосовно «відпустити» – якщо гравець не хоче бути тут та працювати кожного дня так, як ми працюємо, то «Карпати» йтимуть назустріч та шукатимуть правильний вихід зі ситуації. Щоб всім було добре – і клубу, і гравцю.
Але ми точно розраховуємо на всіх футболістів, які у нас є. Ми дуже часто про це кажемо їм. Досвідчені гравці підкреслюють, що вони вперше бачать в житті, коли тренерський штаб приділяє увагу не тільки тим 11, хто грає.
У нас на тренуваннях не прийнято, щоб тренер або досвідчені гравці пхали молодим за помилки чи неправильні рішення. У нас дуже здорова атмосфера всередині, є повага до будь-якого гравця.
Стосовно Федора та Квасниці, то я впевнений, що вони мають перспективи передусім у «Карпатах». Завжди буде багато чуток, але на них не потрібно реагувати. Кажу їм, що якщо будуть це все читати, то воно їм заважатиме. Жодна людина, яка не є в клубі, не може тверезо оцінити, що відбувається та які тривають процеси/зміни.
Не вийшов у старті, не вийшов на заміну – і все, пішло оце «не задовольняє тренера». Є гра, є вимоги гри, є підготовчий період, є конкуренти в команді. Хтось заслуговує більше на ці хвилини, ось і все.
– Педрозо, Бруніньйо, Танда, Очеретько – чи веде вже клуб перемовини, щоб або викупити їх, або продовжити оренди?
– Потрібно зачекати на інформацію від клубу. Всі ці гравці, яких ви назвали, були важливими в цьому сезоні. Ми б хотіли, щоб вони були з нами, але розуміємо, що на це потрібен час.
– Є питання від знайомого кола вболівальників «Карпат» – чи плануєте залишати у команді Невеса та дати йому ще один шанс в УПЛ?
– Ці вболівальники свою пропозицію озвучували? (сміється – прим.)
– Контекст: Невес подобається їм як особистість та як гравець, який дуже старається, але турбуються за його результативність.
– Для мене особисто найголовніше, щоб футболіст, який не має постійної практики, не створював проблеми всередині колективу. Я розмовляв з Іґорем після зборів – пояснював, що він їх пропустив, а тут прийшов Краснопір, який навпаки класно скористався цим часом. Невес відповів: «Я професіонал, я буду виконувати свої зобов’язання». Це підкуповує. Ми впевнені, що він не створюватиме жодних проблем в колективі.
Якщо з’явиться токсичний гравець, то його просто у нашій команді більше не буде. Невес точно отримає свій шанс. Будемо працювати. Маю надію, що наступний сезон буде вдалішим для нього, ніж цей. Можете заспокоїти вболівальників, які мають симпатії до нього.
– Чи визначили вже позиції, які влітку хочете підсилити? Можливо, не обов’язково під основу, а зокрема для глибини складу.
– Зараз думаємо про те, як складеться з тими гравцями в оренді, яких ви раніше назвали. Відштовхуючись від цієї ситуації прийматимемо рішення пізніше. Поки немає розуміння, що з ними буде.
– Після останнього туру ви сказали, що зараз «Карпати» ще не готові до єврокубків. Що нам потрібно побачити у грі команди наступного сезону, щоб ви навпаки заявили, що хлопці вже готові? Давайте одразу спробую вгадати принаймні два пункти: високий рівень інтенсивності і розкутість?
– Ви вже більше розбираєтеся, можу вам запропонувати бути тренером (сміється – прим.). Так, 100% потрібно говорити про інтенсивність – а саме про інтенсивність нашої лінії оборони. Наразі загальна інтенсивність у нас на відносно хорошому рівні, а ось інтенсивність у захисті потрібно підвищувати. Або це будуть нові гравці, або ті, які є, зможуть змінитись. Ми запланували індивідуальні бесіди, готуємо індивідуальні відео. Показуватимемо їм, над чим потрібно працювати. Якщо зміни будуть – добре, якщо ні – щось думатимемо.
І так, розкутість. Плюс якість. Потрібно, щоб наші хороші показники конвертувалися у голи. Якщо ми це зможемо зробити, то просто вбиватимемо ті матчі, в яких маємо перевагу. Багато таких ігор втрачали, тому що не було «є момент – вирішили, є ще один – знову вирішили». Ці два компоненти, які ви назвали – якщо покращимо їх, то будемо там, де заслуговуємо.
– Як би ви загалом оцінили конкурентність в УПЛ? Багато хто вважає, що рівень підіймається, адже більше клубів з ресурсами.
– Конкуренція підвищилася, дійсно. З’являються нові імена, з’явилась ідентичність у клубів. В цілому дуже рівний та цікавий чемпіонат. За першу трійку велася боротьба, за четверте місце, за 7-10 позиції, у зоні вильоту теж. Класно, що до кінця була інтрига.
Так, я впевнений, що у «Шахтаря» є величезний запас перед усіма, але решта команд рівні. Якщо не цікаво дивитися всі матчі чемпіонату, то принаймні цікаво стежити, як змінюється турнірна таблиця.
«Як би це смішно не звучало, але я взагалі не розумію, як ми отримали пропозицію від «Карпат»
– Від кого з підопічних очікуєте найбільшого прогресу у наступному сезоні? У кого величезний запас потенціалу?
– Напевно, всі будуть називати молодих гравців. Але я впевнений, що можуть розвиватися всі футболісти в будь-якому віці. Ніхто не міг очікувати, бо Бруніньйо дасть такий результативний сезон. Чи, наприклад, що Чачуа, який за кар’єру забивав максимум 5 голів за сезон, заб’є у нас 11.
Ніхто не міг очікувати, що Пабло буде настільки якісним на м’ячі. Ніхто не міг очікувати, що спрогресує молодий бразилець Жан, що Бабогло буде просувати м’яч, що Адамюк робитиме більше одного дотику, що Полегенько зміниться кардинально в розумінні футболу, що Мірошніченко може не тільки атакувати, а й захищатися. Чи той же Краснопір – що він вміє відкриватись не лише в глибину, а й грати спиною до воріт. Що Костенко може перетворитися в добротного гравця УПЛ, що Шах, який не грав у Першій лізі, зможе бути якісним та отримати виклик у збірну України U-20. Очеретько теж дуже змінився, провів перший цілісний сезон у кар’єрі.
Трохи складніше було новачкам, їм більше часу знадобилося. Але й для інших перші пів року могли бути важкими. Тому очікую перш за все командного прогресу. Коли є командні механізми, то гравці яскраво сяють. Хочемо через командні дії отримати яскравих особистостей, щоб у них закохувалися вболівальники. Це основна мета.
– Ви якраз частково зачепили тему молоді. Чи є в планах долучати ще більше нових облич з U-19? Якщо так, то на кого звернути увагу, хто найближчий до отримання шансу?
– Ми кожного тижня залучаємо у тренувальний процес когось з U-19. Будемо дивитись, які плани будуть у клубу стосовно молодих футболістів, зокрема щодо можливих оренд.
Просто є дуже велика різниця між U-19 та першою командою. Думаю, треба повертатися до чемпіонату U-21 – давати гравцям час на адаптацію, щоб у них було більш конкурентне середовище. Зараз готового футболіста з U-19 під основну команду просто не існує. Їм всім потрібен час. Прийматимемо рішення, кого залишати, кого віддавати в оренду.
– Як Владислав Лупашко за рік змінився як тренер?
– Став більш досвідченим. Це лише мій другий сезон на посаді головного тренера. Як би це смішно не звучало, але я взагалі не розумію, як ми отримали пропозицію від «Карпат» (сміється – прим.). Сергій Лавриненко каже, що я дуже змінився, що став кращим. Не знаю, важко оцінювати, потрібно збоку дивитись.
Я змінив свої погляди на те, як функціонує великий клуб. Раніше я був радше тренером-менеджером, який відповідає за багато речей у клубі. Напевно, контролював 90% всього, що відбувалося: і переїзди, і зарплати, і преміальні, і скаутинг, і контакти з керівництвом. А зараз я суто тренер, це новий досвід.
Я також став спокійнішим, особливо у прийнятті рішень. Я мав можливість помилятися. Зрозумів як тренер, що таке УПЛ та тиск великого клубу. А ось щодо поглядів на футбол, то нічого такого не змінилося.
Також додам сюди досвід взаємодії з великими професіоналами своєї справи. По-перше, можу назвати медичний відділ та інший персонал. По-друге, робота з, напевно, найкращим українським шеф-скаутом Глібом Корнієнком.
По-третє, з одним з найкращих, або навіть найкращим менеджером Андрієм Русолом.
Не знаю, як мало пощастити, щоб отримати все це на другий рік кар’єри. Напевно, десь у попередньому житті щось хороше зробив – і мені це повернулося.
– З власних спостережень – здається, що ви стали трохи емоційнішими під час матчів. Помічали це за собою? Чи, можливо, хтось також вам про це казав?
– Напевно, так. Зрозумів, що енергія передається гравцям. Але це робота моєї дружини, вона вимагає від мене емоцій. Я не дуже емоційний в житті, хочу зберігати свою енергію при собі.
Іноді гравці починають дратувати тим, що засинають на полі, це трохи виводить з себе. Однак жодного разу не було, щоб мої емоції переходили якісь межі, які нашкодять команді.
– Ви минулого року сказали: «Якби ми грали в Європі так, як я з «Інгульцем» – в мене б телефон був червоний від пропозицій». Зараз на тлі року роботи на вищому рівні УПЛ був якийсь інтерес чи пропозиції з-за кордону?
– Так, з Європи був інтерес. Мені телефонували з Італії.
Проте всіма цими моментами займається мій представник Олег Авдиш. Також вважаю його одним з найкращих або найкращим в Україні. Я йому повністю довіряю, це великий професіонал своєї справи.
Олег знає, що я хочу та якою є моя мета. Перше – він не має ставити власну вигоду на перший план, а має діяти в інтересах моєї кар’єри. Олег у цьому солідарний зі мною. Жодного разу не чув від нього вимог.
– Це була Серія Б? Чи навіть Серія А?
– В Серії А не знають про існування українських тренерів. Це була Серія Б.
– Ще одна ваша цитата: «Хочемо, щоб коли грають «Карпати», то люди залишали телефон, жінку, і дивилися футбол». Скільки жінок за цей сезон встигли вам поскаржитись на своїх чоловіків?
– Наші принципи гри повинні залишатися незмінними. Зараз вимагатимемо більше якості від футболістів, бо ми вже подолали певний етап нашого розвитку. Я не хочу нервувати під час матчу, тому вся гра має проходити біля чужих воріт. Хочу отримувати задоволення від того, як ми створюємо моменти, як якомога швидше забираємо м’яч.
Найголовніше – дарувати позитивні емоції. Тому жінки дійсно мають розуміти – якщо грають «Карпати», то не чіпайте своїх чоловіків, дайте їм насолоджуватися футболом (сміється – прим.).
– Можливо, хочете наприкінці щось додати або звернутись до вболівальників «Карпат» перед наступним сезоном.
– Так, звісно. Хочу, щоб ми разом створили щось особливе. Те, що ми почали робити цього сезону – гуртуватися та демонструвати, що український футбол цілісно живий. Я вважаю, що футбол – це симбіоз вболівальників та клубу. Хочу, щоб ми показали, що існує дуже здоровий та живий клуб, який на всіх фронтах є унікальним для нашої країни. Впевнений, що можемо це зробити.
Джерело: ua.tribuna.com
