Дитятьєв: “На збори привозили гравців, з яких всі сміялись”

Екс-захисник “левів” розповів про свій карпатівський етап кар’єри та через кого він змушений був залишити Львів.

– У 2017-ому році ви перебралися до Карпат, які тоді перебували у складному турнірному становищі.

– Я прийшов у Карпати під час зимового міжсезоння, коли команда посідала останнє місце в чемпіонаті. Мені біля скроні крутили зі словами: «Куди ти переходиш?». А в підсумку ми впевнено з величезним запасом залишилися в УПЛ.

– Чому ви протрималися в Карпатах лише пів року? Надто специфічний клуб був на той момент?

– Після завершення сезону прибрали Олега Анатолійович Дулуба. Звичайно, думаю, що він не сам пішов. Просто Петро Димінський думає, що він розбирається у футболі краще за усіх. В клуб прийшли іспанці, яких, як я розумію, завів Олег Смалійчук.

Я спочатку взагалі не розумів, хто такий Смалійчук. Бачу, ходить якась лиса людина, бляха, по базі, як по своєму дому, й дивно поводиться. Я ще сміявся з думками: «Що це за дивак?!». А він собі, бляха, накрутив! Пізніше так сказали:)

Приїхали ми в Словенію на збори, й нам почали привозити на перегляд якихось футболістів, якщо їх так можна назвати. Ми з них сміялися. Ну, взагалі… Їхній рівень не відповідав Прем’єр-лізі.

В якийсь день до нас із Бором (Євгеном Боровиком, – прим. Д.В.) в номер зайшов адміністратор із таким кислим обличчям, за яким я одразу зрозумів, що сталося. Сказав: «Хлопці, коротко кажучи, ви їдете в дубль».

– Як відреагували?

– Ми спустилися до тренера, я вже забув, хто там був (після Дулуба Карпати очолив Серхіо Наварро, – прим. Д.В.). І він нам почав розповідати, що це, мовляв, його вибір. Ну, це було смішно. Я сказав: «Не треба мені розповідати, що це ваш вибір. Не буду з вами сперечатися, але не потрібно брати на себе те, що ви не вирішуєте».

Поїхали додому я, Боровик, Євген Зубейко й Віктор Хомченко, молодий нападник.

– Як розійшлися з Карпатами?

– У таких випадках усе зводиться до торгів, за скільки місяців віддадуть зарплату. В мене ще було 1,5 року контракту, і я міг сидіти. Прийшов до Юрія Дячука-Ставицького, також царство небесне, й сказав: «Віддайте мені зарплату за цей місяць, і я піду». Він ледь зі стільця не впав! Швидко усе зробив. Хоча, якби я попросив пару зарплат, то він би мені й дві приніс.

– Думаєте, вас із подачі Смалійчука прибрали?

– Звичайно. Він же футболістів привозив. Проте я дуже вдячний Смалійчуку. Тоді вилив на нього багато лайна, але, якби так не сталося, то я б не опинився в Краковії.

– В Карпатах ви пограли разом з ще юним Миколою Матвієнком. Вже тоді він подавав надії?

– Він грав лівого захисника поряд зі мною. Ну, слухайте, був молодим та перспективним. Звичайно, ми розуміли, що з нього виросте хороший футболіст. Тим більше, він грав за Карпати в оренді з Шахтаря.

– Також за Карпати тоді виступав Олексій Гуцуляк. Талант проявлявся?

– Ні, взагалі не було видно. Він мав техніку, але був ще дуже молодим. Навіть з нами пиво не пив:) Робив багато помилок, і йому не давали шансів. Важко було щось побачити або себе проявити.

– Під завісу кар’єри ви пограли за аматорський Штурм де виступало немало ексзірок УПЛ.

– Окремо хочу подякувати Дмитру Димничу та тренерському штабу Штурма, зараз Колоса-2, які повірили в мене й прийняли в дуже важкий момент. Тоді від мене усі відвернулися. В цих командах я провів два прекрасні роки. Мені, чесно кажучи, дуже пощастило з колективом, і там я зустрів дуже багато друзів.

Джерело: ukrfootball.ua