Полегенько: “Карпати” – народна команда, команда вболівальників і фанатів”

У першому турі нового сезону проти Вереса захисник Карпат Павло Полегенько дебютував у Прем’єр-лізі в складі восьмої за ліком команди. А вже через тиждень вийшов у старті, забив у ворота Кривбасу і допоміг “левам” тріумфувати 3:0.

“Карпати – команда вболівальників і фанатів”

– Павле, пригадуєте, коли востаннє забивали у Прем’єр-лізі?

– Так, наприкінці 2021 року у ворота чернігівської Десни. Команди з мого рідного міста. Тоді я виступав за Інгулець.

– Цей матч став прощальним для вашого тодішнього партнера, а нині тренера Владислава Лупашка.

– Так складається, що три з чотирьох своїх голів у Прем’єр-лізі я забив у матчах, де грав або тренував Лупашко. Навіть коли за Маріуполь відзначився у ворота Інгульця в Кубку України, то на полі теж перебував Владислав Вікторович. Щодо того поєдинку з Десною, то він видався дійсно непоганим. Інгулець переміг 2:1, а я оформив гол + пас.

– Недільний м’яч у ворота Кривбасу – особливий для вас?

– Він відіграє важливу роль, оскільки я забив саме за Карпати. Я дуже хотів відзначитися в УПЛ якраз у футболці Карпат. Радий, що це трапилося у першому матчі, в якому я вийшов у стартовому складі. Карпати роблять для мене дуже багато. І я хочу віддавати клубові всього себе.

– “Зелено-білі” – ваша восьма команда УПЛ. Чим Карпати вирізняються з-поміж інших?

– Я бачив багатьох тренерів, бачив різні клуби. З одного боку, я не надто віковий футболіст, але маю чималий досвід. Мені цікаво аналізувати, як все влаштовано в клубах. А щодо Карпат, то мені б хотілося залишити у цьому клубі помітний слід. Такої підтримки, як у Львові, я дійсно ніде не бачив. Це особливий дух, це топ. Карпати – народна команда, команда вболівальників і фанатів.

“Лупашко готував тактичний матеріал на основі матчів Євро-2020”

– Повертаючись до теми Владислава Лупашка. У чому ключова відмінність Лупашка-футболіста і Лупашка-тренера?

– Існує теорія – якщо людина переступає певну межу, обіймає важливу посаду, то вона змінюється. Мовляв, влада трансформує людей. Але у випадку з Владиславом Вікторовичем цього не трапилося. Коли ми були партнерами, ми не вважалися близькими друзями, але добре спілкувалися. Зараз Лупашко – тренер, а я – футболіст. Він виконує свої обов’язки, а я намагаюся виконувати свої.

– Про минуле згадуєте?

– Субординація – це основа. Звертаюся до головного тренера на “ви” і по батькові. Якщо відверто, то я давно бачив, що Владислав Вікторович готує себе до тренерської роботи. Він мав це бажання. Пригадую, як на зборах у Болгарії з Інгульцем тодішній головний тренер Сергій Лавриненко надав слово футболісту Лупашку. Той підготував тактичний матеріал на основі матчів Євро-2020 і пропонував інтегрувати деякі аспекти у командну гру. Це було дійсно цікаво.

– Ви згадали про Лавриненка, який нині працює асистентом головного тренера Карпат.

– У нас теплі стосунки. Сергій Дмитрович – чудова людина, яка завжди допоможе і підтримає.

– Ще один тренер Карпат, який брав участь у згадуваному матчі Інгулець – Десна, це воротар Богдан Шуст.

– Ми теж добре ладнаємо. Можу пригадати історію з минулого, коли ще в Інгульці Богдан Романович підтримав мене в психологічному плані. Зайшов до кімнати і висловив позицію – тоді це було важливо для мене. Я не нагадував йому про той випадок, але при нагоді скажу.

“Думав, що Клименко битиме сам, та він не пошкодував”

– У минулому чемпіонаті ви відзначилися шістьма голами і це ваш найрезультативніший сезон у кар’єрі. Новий сезон також розпочали вдало.

– Насправді перемоги команди є важливішими. Вже потім йдуть індивідуальні показники. Я хочу прогресувати разом із командою. Але кому не подобається забивати? Або ж брати участь у гольових комбінаціях.

– На тижні перед матчем з Кривбасом ви занедужали і тренувалися з температурою.

– Поєдинок з Кривбасом справді був важким через те, що я виходив на поле не в зовсім оптимальному фізичному стані. Та добре, що так все склалося. Адже протягом перших 30 хвилин було нелегко у фізичному та психологічному аспектах.

– Відбитий Олександром Кемкіним пенальті став ключовим епізодом матчу?

– Просто цей момент не лише додав нам сил, а й Кривбас надламав. Після пенальті гра суттєво змінилася.

– На фланзі у вас було багато роботи – туди систематично вривалися Луньов і Драмбаєв.

– Луньов грав у ролі інсайда, часто змінювався з Хомченовським. Вони неодноразово створювали більшість на фланзі. Добре, що ми впоралися.

– Давайте пригадаємо вашу гольову атаку. У її завершальній фазі Владислав Клименко скинув вам під удар. Ви встигли просигналізувати партнерові, що готові пробивати?

– Я кричав Владу, щоб скинув мені під удар. На мить я подумав, що Клименко розвернеться і битиме сам. Проте Влад не пошкодував… Спершу в мене промайнула думка прибрати суперника на замаху. Але добре, що я ухвалив рішення бити одразу.

– Здається, вам допоміг рикошет?

– Безперечно, він мав місце та ще й якраз перед воротарем. Чи забив би я без рикошету? Не знаю. Але гол відбувся і це найважливіше.

“Донечка була у захваті від атмосфери на стадіоні”

– Після гри Владислав Лупашко казав, що це не зовсім той футбол, у який мають грати Карпати. Чи є у вас розуміння того, як команда має виглядати у майбутньому?

– Ми хочемо мати свою ідентичність, свій стиль. Це дійсно не та перемога, до якої ми прагнемо. Чудово, що вона є, але ми повинні грати завдяки силі та домінуванню. Усі розуміють, що ми маємо робити. Чи виконуємо це зараз? Ні, але з кожним тренуванням команда має ставати кращою.

– На трибунах під час матчу з Кривбасом були ваші дружина та донька. Вони часто відвідують стадіон?

– Ви знаєте, напевно, востаннє Анна та Мія були саме на тому матчі проти Десни 2021-го. Так трапилося, що сім’я прийшла стадіон вперше після такої тривалої паузи, а тут і мій гол, і наша перемога. Це був дійсно один із тих днів, які називають чудовими.

– Після матчу ви довго фотографувалися на полі.

– Доньці дуже сподобалося на грі. Потім я постійно тримав її на руках. Коли заходив у роздягальню, то збирався віддавати Мію дружині. Проте вона не хотіла – мовляв, я піду з тобою. Донечка була у захваті від футбольної атмосфери на стадіоні.

– Ваша сім’я давно мешкає у Львові. Ви встигли асимілюватися з місцевими?

– Мені подобається тут. Я поступово інтегруюся, вивчаю нові фрази. Наприклад, раніше мені не доводилося чути вітання “Слава Ісусу Христу”. У Львові кожен знає, що треба відповісти. Не впевнений, що в іншому місті такі ж звичаї. Або коли питаєш, як справи, львів’яни часто відповідають: “Аби не гірше”. Я такого раніше не чув (Усміхається).

– Маєте улюблені місця?

– Ми все ще вивчаємо Львів, особливо в культурному аспекті. З останніх локацій, які сподобалися – Музей науки. Дитина була у захваті.

– У Карпатах лише п’ятеро гравців старших за вас. Відчуваєте себе ветераном?

– Якщо для когось такі речі важливі, то я не надаю цьому значення. Вік для мене не суттєвий. 18 років чи 35 років партнеру – до всіх ставлюся однаково.

– До речі, про молодь. Відкрив рахунок у матчі з Кривбасом Артур Шах, один з головних талантів львівського клубу.

– Артур – дуже обдарований хлопець. Однак він не просто талановитий – таким можна бути усе життя, але не розкритися. Шах прогресує, багато працює. Ми це бачимо щоденно на тренуваннях. Сподіваюся, його кар’єра складеться тільки якнайкраще.

– Якими є цілі Карпат у новому сезоні?

– Мріємо про найвищі місця. Хочеться перемагати і тішити вболівальників. У нас чудова атмосфера в колективі, ми маємо всі умови для успішних результатів.

Джерело: football24.ua