Генеральний директор винниківського клубу у інтерв’ю KDK порівняв колишнє та теперішнє місце своєї роботи.

У мене до «Карпат» є великий пієтет, і далі зберігається, він нікуди від мене не дінеться. Є якісь теж почуття. Сюди я йшов, бо хочу себе реалізувати, хочу реалізувати класний проєкт. Я вірю, що я можу тут себе реалізувати в цьому проєкті. У «Карпатах» у мене такої можливості не було.

Якщо порівнювати сьогоднішній день «Руху» та тодішніх «Карпат», то це одне поняття – атмосфера. Атмосфера – це коли всі люди в одному клубі на енергетичному рівні передають тобі позитивні флюїди. Я це відчуваю скрізь і всюди. Тут, насправді, дуже позитивне середовище. Для мене середовище – дуже важливе. Я чутливий до середовища і атмосфери, для мене вона важлива.

Чи міг створити позитивну атмосферу в «Карпатах»? Ніхто не може створити в «Карпатах» такої атмосфери, ніхто. Може, це звучить дуже голослівно і пафосно, але міняються власники, міняються менеджери, міняються тренера, а середовище – не змінюється. Не знаю, навколо «Карпат» є якась така атмосфера… Не знаю, я не хочу лізти в справи іншого клубу. Хоча я кажу, що я люблю «Карпати», в мене є до них почуття, але є щось таке, що тебе звідти відштовхує. Я не хочу сильно критикувати, але якась атмосфера якоїсь ненависті там є. Я це відчуваю. Все одно є гнилизна там, є негатив.

Є завжди категорія людей, які бажають тобі неуспіху. Ти як тренер, ти як менеджер, ти як директор академії – неважливо. Завжди є ті, хто хоче, щоб ти був неуспішним. Не звучить смішно, але воно так є. Це говорить дуже багато людей, з якими я спілкувався. Воно там присутнє, щось таке, на жаль, нависає над тим клубом. Завжди, хто був тренером «Карпат», – його ненавиділа половина Львова. Вони всі вважали, що вони мають бути тренером «Карпат». Вони все робили для того, щоб той, хто очолював «Карпати», опинявся на березі річки. Всі вони чекали, як би знайти момент, щоб копнути його в зад, щоб він впав у ту річку, а на його місце стати самому, і так по колу.