Такого моторошного футболу мені ще бачити не доводилося. Можна лишень уявити, який стан був у гравців обох команд, коли вони бачили, як сотні фанів «Карпат» огорнули по периметру 16 сектор чорним полотном і схиливши голову символічно його обходили. Вони прощалися з фанатом Павлом Бородинським, який загинув по дорозі на матч «Кривбас» – «Карпати» – сьогодні минуло 9 днів. Хоча, гравці часто кажуть, що під час гри намагаються не звертати увагу на візуальну підтримку, щоб не відволікатися від гри, але ж вуха вони не закривають. На «Україні» було тихо. Тихо і моторошно. Фанатські сектори обвішані портретами Павла. У секторі порожньо. А на полі хаос.
15-а хвилина. У моєму блокноті одна «галочка» навпроти карлючки «фоли», ще одна навпроти «ударів в сторону воріт». Тут стадіон буквально вибухає – фани «Дніпра», очевидно, витримали траурну паузу, женуть свою команду вперед. Львівські уболівальники у відповідь свистять – буквально з нічого народжується непорозуміння. Дніпряни швидко знаходять вихід – «Слава Україні!» разів зо п’ять. «Героям слава!» – традиційно відгукуються сектори і свист вщухає. На стадіоні окрім фанів «Дніпра» можна почути лише огидні дудіння. На жаль, виявляється, що це явище ще не викорінилось з наших стадіонів. А почути цей безглуздий і пронизливий звук можна на такому незвичному матчі – у інших «дудариків» заглушує крик та співи фанатів.

Минає година. Розпочався другий тайм. Львівські ультрас уже в своєму рідному секторі. Вони підтримують команду щоразу, але під час цього матчу, вони підтримували її не так як завжди. Це не пафос. Фанати реально виклалися на повну. Переклички з фанами «Дніпра» та місцевими секторами, пісні, заряди – усе йшло від щирого серця.

Буквально за хвилину небо змінило свій колір. Над стадіоном нависло здоровенне чорне хмарище, на трибуни полетіли купи пороху і листя з навколишніх дерев. Кілька разів вітер підняв угору велике полотно з зображенням карпатівського фана. І все. Буря закінчилася так само раптово як і почалася. Природа часто грає на людських почуттях…

Тим часом блокнот заповнюється все новими «галочками». Вже були і удари, і гольові моменти, але усе, за винятком кількох епізодів, виглядало дуже беззубо. «Карпати» грамотно і акуратно відіграли в захисті, правда, кілька разів проспали суперника. Коли гостро пробивав Бєлік виручав Романенко, а після удару Русола хлопці вже «затикали пробоїни тілами». Здорово відпрацювала і середина поля, в обличчях Годвіна, Пшеничних та Ткачука. Та й Худоб’як з Кобіном носилися по флангах, а загострення атак було дуже мало. Гольових моментів у «Дніпра» було більше. Вже згадуваний Бєлік грав менше за Воробея, а тривожив господарів частіше. Не допоміг Протасову і «львівський стрілець» Дмитро Льопа. Лише одного разу він класно втік від захисників, але на більше не спромігся.

От що написати про атаку «Карпати»? За весь матч п’ять ударів у бік воріт і ще три – у рамку. Небезпека надходила лише з флангів, по центру «зелено-білі» навіть і не думали прорватися. Але від навісів толку було ще менше – у захисті «Дніпра» грають далеко не початківці.

У принципі, для будь-якої команди нічию з «Дніпром» апріорі можна вважати результатом якщо не позитивним, то принаймні, не поганим. Але сьогоднішній «Дніпро» чесно не вражає. А на носі гра в Швейцарії… Та й «Карпатам» похвалитися нічим. Банально, але факт – нічия закономірна.

Ростислав Ящишин, спеціально для UA-футбол