“Карпати” – “Іллічівець” 1:0

09.08.2008. 4 тур ПЛ. Львів. Стадіон “Україна”, похмуро, невеликі опади.
Судді: Абдула (Харків), Букрєєв (Харків), Якименко (Київ).
Делегат ФФУ: Гаваші (Ужгород)

«Карпати»: Романенко, Федорів, Петрівський, Мілошевіч, Пшеничних, Худоб`як, Ґодвін, Ощипко, Кожанов (Голодюк, 80), Кобін (Ткачук, 61), Фещук (Зеньов, 85)
Запасні: Когут, Кополовець, Бідловський, Женюх
Головний тренер: Олег Кононов

«Іллічівець»: Шуховцев, Нефедов, Чучман, Кірильчик, Камдем Камдем, Полянський, Оберемко, Воробей (Ксьонз, 69), Ярошенко (Кривошеєнко, 77), Ситник, Беганський (Іващенко, 46)
Запасні: Товт, Соляник, Савін, Ліма
Головний тренер: Олександр Іщенко

Гол: 1:0 – Фещук, 43 (пен).
Попередження: Оберемко, 64, Чучман, 84

Є перша перемога! Худоб’як та Фещук приносять «зелено-білим» три очки

Звісно, перемога – одна на всіх. Хтозна, як би закінчився матч, коли б не рятували ворота Всеволод Романенко, Іван Мілошевіч та Самсон Ґодвін. Старалася уся команда. Не все виходило – це факт, були грубі помилки і незрозумілі ходи – сперечатися не варто. Але «Карпати» свій момент реалізували, а от «Іллічівець», у якого гольових моментів було не менше – ні. Періодами гра у виконанні львів’ян була доволі нудною і уболівальники гнали «Карпати» вперед по-своєму: свистом. До речі, це приносило плоди – команда відразу прокидалася і загострювала ситуацію біля воріт Шуховцева. Олег Кононов підтримав фанів: на його думку, свист є непоганим стимулом йти вперед.

«Карпатам» довелося грати проти команди свого колишнього тренера Олександра Іщенка. Тож майже усі гравці «зелено-білих» добре розуміли стиль гри суперника: коник Іщенка –фізична підготовка. Тож не дивно, що «Іллічівець» моментами перегравав «Карпати» у цьому компоненті. Варто підкреслити і непоганий підбір футболістів маріупольців – команда добре укомплектувалася у міжсезоння. Зокрема, придбаний в «Карпат» Павел Кірильчик, який до цього грав опорного півзахисника, в «Іллічівці» складає пару центрбеків із ще одним екс-карпатівцем Ігорем Чучманом. Вийшов у старті ще й Олександр Ситник. Не забули такого хлопця? Він виходив у кількох матчах в карпатівській футболці за часів тренерства Іщенка. Тож, окрім боротьби за турнірне становище, маріупольцям довелося поборотися і за принцип, і за свого тренера. По грі, можна сказати, їм це вдалося, однак результат їх тішити не може. А для «зелено-білих», окрім перемоги, можна занести в актив ще одну річ – після того, як Олександр Іщенко склав свої повноваження головного тренера, з «Карпат» немов би знялося старе прокляття – отримувати голи від колишніх гравців. Принаймні у цій грі…

Хоча початок матчу міг принести радість саме гостям – Ярошенка вивели на ударну позицію, але той схибив. «Іллічівець» проводить ще ряд пристойних атак, які намагається завершувати ударами. Небезпечно пробивали Беганський та Полянський. У гру вступає Романенко і спершу невпевнено, а потім ефектно відбиває м’ячі. А що «Карпати»? Першу небезпеку вони створили лише на 20-й хвилині. Після замисловатої комбінації львівських креативників, м’яч потрапив до Кобіна і той сильно пробив низом. На жаль, повз ворота. У відповідь гості проводять ще кілька рейдів – тут у дії Іван Мілошевіч. Сербський захисник на рівні з Тарасом Петрівським у цій грі були одними з кращих. Балканцю взагалі довелося майже тайм грати з перев’язаною головою. Та на його діях це ніяк не позначилося – він так само впевнено йшов у боротьбу і виграв м’ячі в нападників суперника.

«Іллічівець» продовжує давити «фізикою». І партнери створюють чудову нагоду для Беганського, але той у падінні головою не зумів спрямувати м’яча у пункт призначення. Терпіння уболівальників перейшло червону риску. Стадіон засвистів – скільки вже можна відбиватися? Чи то спрацювало старе футбольне правило, чи то свист зарядив карпатівців енергією – не суть важливо. «Зелено-білі» створили маленьке диво. Це не газетний штамп, а щира правда. Ігор Худоб’як продерся по центру крізь увесь захист гостей, жонглюючи м’ячем то на колінах, то на грудях, то на голові (як на фото). Зупинити такий прохід було нереально. Принаймні, за правилами – Павел Кірильчик зіграв рукою у власному штрафному. Навмисне чи ні – хтозна. Суддя призначив пенальті, а це для «Карпат» – величезна рідкість. Хто бити буде – ще те питання. Практики з пробиття пенальті у теперішньої команди обмаль. М’яча до рук взяв той, хто має найбільше досвіду – Максим Фещук. У першій лізі він забивав і не раз, а от у вищій таку ініціативу на себе взяв Батіста (до речі, саме він востаннє і пробивав пенальті у Дніпропетровську, коли «Карпати» зіграли 2:2). Ще пригадується, що Фещук зарікався підходити до точки, але нічого не поробиш. Розбіг, удар, 1:0. Максим зробив усе правильно і заслужив оплески «України».

Після цього стало трохи спокійніше, та й суддя оголосив перерву. Чим закінчили, тим і почали – Ігор Худоб’як з гострого кута пробив ворота Шуховцева, але вже після того, як боковий арбітр підняв прапорець. Замість аплодисментів – жовта картка за удар після свистка. Зробити те, чого не вдалося Худоб’яку, міг Кобін. Захисники гостей грубо помилилися під час створення штучного офсайду і Василь вибіг на ворота. Все, перед ним нікого, можна було спокійно прокинути м’яча і розстріляти голкіпера. Але чомусь Кобін загальмував, до воріт наближався невпевнено і Чучман зумів вибити м’яча на кутовий. Все ж, це краще, ніж захищатися, чи не так? Наче у тенісі, «Іллічівець» провів атаку у відповідь – Ситник вирізав красиву передачу на голову свіжому Ксьонзу і той пробив головою з-під захисника. Романенко навіть не ворухнувся. Зате від такого сильного удару аж затрусилася перекладина – 100%-й гольовий момент змарновано. Не минуло й десяти хвилин, як шикарна нагода була вже в самого Ситника. І знову захисники «Карпат» дозволили пробити супернику головою з близької відстані. Серйозної розмови з тренером не уникнути…

Олег Кононов вирішив зняти Василя Кобіна, якому у цій грі не щастило, і випустити Андрія Ткачука. Молодому півзахиснику довелося багато боротися, видряпувати м’яча. За такі старання – розбита голова і туга пов’язка на лобі. Після матчу Андрій казав, що говорити йому важко… Безсилий у роздягальню йшов і Худоб’як, та, й, зрештою, уся команда. Останні сили вони віддали уболівальникам, яким аплодували за підтримку. Справді, гра була рівною і дуже важкою. Але «Карпати» більше за «Іллічівець» хотіли перемогти. Рівно на один гол…

Інформаційний центр ФК “Карпати”